Особливості модерністських проявів у предметній діяльності України початку ХХ ст.: етнографічні дослідження М. Ф. Сумцова

Кінець XIX ст. характеризується інтенсивним розвитком науково-технічного прогресу. Поява нових джерел енергії і застосування їх в промисловості дозволило впровадити машинне виробництво в усі сфери людської діяльності, в тому числі й в художню. Цей процес згубно вплинув на предметне середовище. Серійність промислового виробництва призвела до того, що життєвий простір людини заповнився похмурими і безликими виробами, речі втратили свою «душу», відповідно втративши і глибинний контакт з людиною.

В західноєвропейських художніх колах стали помітними тенденції відновлення ремісницького виробництва, спроби повернути «чисте» мистецтво до прикладного. Проголошення принципів доцільності — функціональності створюваних предметних форм, їх органічності і одухотвореності стало визначним моментом в модернізмі.

Ідея відродження декоративно-прикладного мистецтва на базі кустарних промислів одержала розповсюдження і в Росії, Україна теж була залучена до цього процесу. В Росії ідейним натхненником руху за відродження народних традицій став В. М. Васнецов і його майстерня художників в Абрамцево. В Україні аналогічна діяльність пов'язана з іменем художниці О. І. Прибильської, яка 1913 р. в с. Скопці Київської області організувала кустарну майстерню художнього текстилю. Процес становлення модерністського мислення в нашій країні мав свої особливості:

— на відміну від Заходу відродження народних традицій в предметному середовищі не мало машиноборчого характеру;

— в умовах повної політичної залежності від Російської імперії виявлення і вивчення етнохудожніх моментів у декоративно-прикладному мистецтві набувало характеру руху за національне відродження.

Велику роль у розшуках та розповсюдженні народно-художньої спадщини відводилося етнографічним дослідженням. Центром такої діяльності на Слобожанщині був Харківський університет. Серед видатних етнографів особливо помітним є ім'я М. Ф. Сумцова. Його численні дослідження народної творчості торкаються питань декоративно-прикладного мистецтва та його функціонування в предметному середовищі. Розглядаючи селянське вбрання, інтер'єр помешкань в контексті історичного розвитку країни, вчений дає цілісну картину повсякденного життя українського народу («Слобожане»—X., 1918). Детально зупиняючись на описі промислової діяльності Слобідської України, визначаючи її основні напрямки (гончарство, шитво, килимарство), Сумцов з тривогою відмічав зникнення багатьох промислів і втрату краси та індивідуальності у виробах народного мистецтва. Розглядаючи вбрання слобожан, автор приходить до висновку, що на зміни в одязі впливають ускладнення соціальної структури суспільства та історичні процеси розвитку України. Патріархальний костюм заможних людей наприкінці XVII ст. майже миттєво трансформувався відповідно до петербурзької моди. Одяг простого народу довгий час не втрачав своєї національної самобутності, але «під фабричним впливом пішли усякі рябенькі кольорові ситці й інші штучні вироби, які незабаром витиснули усе домоділкове».

В етнографії існують публікації, які за висловом М. Сумцова, не є цілісною систематичною працею, але з часом вони стануть основою для нових досліджень. Прикладом такої розробки є «Етнографічні дописи» М. Сумцова (М., 1889). В контексті вивчення предметного середовища, цікавим є повідомлення «Про символіку червоного кольору». На відміну від інших досліджень, вчений робить спробу розглянути цю проблему з позицій двох наук: психології та етнографії. Такий підхід дозволив автору суттєво розширити рамки дослідження, включити до нього обрядовість, етимологію слова, використання його в народній словесності, що дозволило відкрити ще одну сторінку в повсякденному житті слобожан.

Особливий інтерес викликає монографія М. Сумцова «Писанки» (X., 1891). Функціонування цього виду предметної діяльності в побуті вчений пов'язує з релігійно-обрядовим і символічним значенням писанок, а різноманітність проявів писанкарства в повсякденні поєднує з його смисловим наповненням. У науковому плані інтерес викликає дослідження орнаменту писанок. Аналізуючи його, Сумцов визначив такі розряди орнаментації: геометричний, солярний, рослинний, звіриний, предметно-побутовий і релігійний. Вивчення символічної природи і детальний розгляд орнаменту писанок, зроблений М. Сумцовим, допомагали художникам-прикладникам у пошуках нових композиційних і кольорових рішень.

Етнографічні дослідження, проведені в Україні наприкінці XIX — на початку XX ст.ст., сприяли відродженню давніх промислів і збереженню національної самобутності в предметній діяльності.