Наукова конференція
Тези наукових доповідей (повідомлень)
Початок створення Харківського археологічного музею відноситься до серпня 1902 року, коли розпочала діяти виставка, присвячена XII Археологічному з'їзду, де був представлений і археологічний відділ. До того часу нечисленні археологічні знахідки і різні старовинні речі зберігалися з початку в кабінеті рідкостей, офіційно заснованому при університеті у 1807 p., а потім, з 1835 р. у музеї красних мистецтв та старожитностей. Коли археологічний музей став самостійною науковою установою точно невідомо, але з 1919 р. він вже згадується як такий в літературі. Посаду директора музею посів проф. О. С. Федоровський, який займав її до 1934 р.
1920 p., у зв'язку з ліквідацією університету, археологічний музей одержує статус міського (мав його до 1933 p., коли було поновлено університет). З цього часу у музеї відбуваються значні зміни, що було перш за все пов'язано з діяльністю його директора — О. С. Федоровського. Музей було переведено до окремого, більш просторого приміщення, він одержав нову організацію й новий розподіл археологічних матеріалів по культурах.
Робота музею йшла в різних напрямках. Алє пріоритет належав науково-дослідній праці, яка виявлялася в збиранні речового та фактичного матеріалу всілякими засобами: розкопами, екскурсіями та розвідками, зносинами з кореспондентами, придбанням речей. Рівночасно проводилася й наукова обробка зібраних матеріалів: класифікація колекцій, описування, змальовування, підготовка до друку, а також складання археологічних мап.
Ми вже згадували про те, що матеріали, які зберігалися в музеї, були розподілені по археологічних культурах. Цей розподіл був проведений таким чином, що давав загальний нарис розвитку матеріальної культури та зміни народів на терені Слобожанщини з найдавніших часів до XIII—XIV сторіччя. Такий же розподіл археологічних культур містила в собі й брошура О. С. Федоровського «Доисторическое прошлое Харьковской губернии», надрукована 1918 р. яка могла бути своєрідним путівником щодо експозицій Харківського археологічного музею. За час керування музеєм, О. С. Федоровський провів велику кількість археологічних розкопок на території Харківського, Богодухівського й Ізюмського повітів. Найбільш відомим й значним з них було дослідження вченим Донецького городища. В ці ж роки він видав декілька друкованих робіт і підготував до друку першу частину короткої археології України.
О. С. Федоровський організував при музеї археологічний семінар, до складу якого входили О. А. Нікольська, О. О. Потапов, М. К. Фукс й інші. Учасники семінару займалися вивченням археологічних знахідок, які зберігалися в музеї, брали участь в археологічних розкопках і розвідках, а потім, використовуючи здобуті матеріали, друкували наукові статті і виступали з доповідями на конференціях і семінарах.
Двері музею були широко відчинені як для групових, так й індивідуальних екскурсій. Крім того, в міру змоги, працівники музею давали відповіді всім, хто до них звертався за консультацією відносно археологічних знахідок, екскурсій та збирання археологічних матеріалів.
За словами Головного інспектора охорони пам'яток культури в Україні В. В. Дубровського, Харківський археологічний музей в 20-х роках «...був одним з найліпше поставлених археологічних музеїв СРСР». Діяльність музею та його матеріали привертали в той час увагу не лише радянських, але й закордонних вчених. Так, лише в 1926 р. музей відвідали такі відомі європейські вчені як М. Таллгрен, проф. Гельсінгфорського університету, та проф. Т. І. Арне, директор Археологічного відділу Шведського Державного музею.
Як археолог і людина обізнана в музейній справі, О. С. Федоровський надавав допомогу В. М. Сібільову в створенні і упорядкуванні роботи Ізюмського музею.
Підводячи підсумок, треба відзначити, що Харківський археологічний музей в 20-х роках XX ст. стояв, на досить високому рівні, чому він у великій мірі був зобов'язаний діяльності свого директора, О. С. Федоровського.