До проблеми створення Харківського антирелігійного музею

У червні 1929 р. на ІІ-му Всесоюзному з'їзді Товариства Войовничих Безвірників була прийнята постанова про необхідність «В целях массовой научно и наглядно поставленной антирелигиозной пропаганды развернуть организацию антирелигиозных музеев в республиканских, областных и окружных центрах» (Резолюція 2-го з'їзду СВБ, стор. 19). Антирелігійну боротьбу визначили як одну з найважливіших ділянок класової боротьби. Гаслом антирелігійного руху став заклик «Боротьба з релігією — є боротьба за соціалізм». У 1931р. вже було відкрито 77 антирелігійних музеїв (в Україні — 17): у Ленінграді, Москві, в Україні: у Києві, Миргороді, Полтаві, на Слобожанщині: у Краснограді, Вовчанську, Охтирці та інших містах.

У Харкові з 22 грудня 1929 р. до 10 січня 1930 р. експонувалася Ленінградська пересувна Антирелігійна виставка Худрепмасу Головнауки РСФРР. Вона була розташована У маленькому тісному підвальному приміщенні Промвиставки. До її відкриття провели велику підготовчу роботу: надрукували статті у газетах, лектори з доповідями виступили на 14 харківських заводах і фабриках. Головну доповідь було зроблено в Харківському Будинку Безвірника. Відвідувачів, а це були школярі, учні робфаків, слухачі радпартшколи, робітники, селяни, знайомили з темами «Походження Всесвіту», «Походження і розвиток стародавніх релігій», «Грекоримська культура і релігія», «Походження християнства». Щоденно три екскурсоводи проводили по 10—12 екскурсій. На початку 1930 р. у Харківському Окрвиконкомі відбулися наради з питання організації антирелігійного музею у Харкові. Була підтримана пропозиція придбати Ленінградську антирелігійну виставку і перетворити її на музей.

На початку 30-х років теоретичний рівень антирелігійної пропаганди був ще дуже низьким. Це мало негативно позначитися на діяльності музеїв. Ще не були розроблені проблеми теорії і практики наукового атеїзму, не були знайдені наукові принципи створення експозицій. У Харкові у 1934 р. ще не було жодного антирелігійного музею і жодної експозиції. У березні 1934 р. була прийнята постанова Центральної Ради СВБ про організацію у Харкові антирелігійного музею, його мали розташувати у колишньому Будинку Безвірника, де до 1929 р. знаходилася караїмська кенаса. За штатом затвердили тільки директора музею М. Горвата, який повинен був збирати і обробляти матеріал, турбуватися про художнє оформлення виставки, вирішувати господарчі питання і навіть прибирати приміщення. Музей створювався «з нуля». Велику практичну допомогу надали Харківський історичний музей, Українська картинна галерея, завод Хромолітографії. Ентузіасти-антирелігійники збирали експонати, упорядковували бібліотеку, брали участь у суботниках. Це Л. Татаренко, В. Петров, Я. Брюхненко та інші. За 5 місяців були готові всі стенди і вітрини, зібрані необхідні експонати, відпрацьовано проект їх монтажу по відділах і темах. До січня намітили відкрити 4 відділи і приймати шкільні екскурсії. П'ятий відділ «Пролетарська революція» і «Соцбудівництво», виставочна площа якого дорівнювала усім іншим, вирішили закінчити до 1 травня 1935 р. і тоді ж відкрити музей для загального відвідування. При музеї були утворені архів, методичний кабінет, лекційний зал на 60 чоловік, дослідний центр з вивчення релігійного питання. Музей отримав назву «Постійна антирелігійна виставка Харківської Міськнаросвіти».

У кінці 30-х років посилюється антирелігійна пропаганда і продовжується наполеглива робота по формуванню у трудящих науково-атеїстичного світогляду. У березні 1938 р. науковці Харкова академіки Проскура, Сінцов та інші звернулися до земляків з відкритим листом у газеті «Красное Знамя», в якому обгрунтували необхідність відкрити у Харкові антирелігійний музей. А у квітні 1939 р. на засіданні бюро Харківського Міськкому КЦ(б)У вже повідомили про відкриття Харківського обласного антирелігійного музею у Будинку Безвірника по вул. Гоголя, 2. Директором музею призначили Г. Є. Марморо. Велику практичну допомогу при створенні музею надали Московський Центральний антирелігійний музей, Харківський історичний музей, Міськрада. Приймала музей комісія у складі Й. Н. Кравця, голови Облради СВБ, І. М. Яблочника, директора Харківського історичного музею, і Г. Є. Марморо, директора антирелігійного музею. Експозиція у 5 залах складалася з 600 експонатів і була побудована тематично, починаючи від селянської реформи 1861 р. до 1939 р. Були зазначені серйозні недоліки: недостатня кількість місцевого матеріалу, відсутність таких тем як «Походження релігії і атеїзму», «Походження Всесвіту», «Походження людини», внаслідок чого музей втрачав свою цінність. Але для розміщення цих відділів музей не мав приміщення. На той час він не мав ще й екскурсоводів. Музей було вирішено відкрити для масового відвідування з 1 травня 1939 р.

У червні 1941 р. Харківський обласний антирелігійний музей припинив своє існування.