Сковородіана української діаспори у зборах літературно-меморіального музею І. С. Сковороди в с. Сковородинівка

1. Зарубіжні співвітчизники відвідували музей Г. С. Сковороди у Сковородинівці ще 1973 та 1975 рр. Проте багата традиція вивчення і вшанування Сковороди в українській діаспорі довгий час ніяк не відбивалася в колекції музею.

2. Зв'язки музею з діаспорою було відновлено 1990 р. (відвідання заповідника сковородинозпавцем з Канади Я. Пінчуком, відомим істориком О. Пріцаком, передача ювілейному та пам'ятниковому комітетові Г. С. Сковороди у США та Канаді землі з могили філософа). В музеї' з'явилися перші експонати з діаспори (фотографії Я. Пінчука з родиною).

3. Ювілейний та пам'ятниковий комітет Г. С. Сковороди (голова — Г. Приймак, родич просвітителя) підтримує постійні зв'язки з Золочівським райвідділом культури. Завдяки люб'язності завідуючої останнім К. С. Балюк музей отримав чимало матеріалів про відзначення в США 270-річчя з дня народження та 200-річчя з дня смерті поета, відкриття пам'ятника йому в м. Сілвер Спрінгс (штат Меріленд): листування, запрошення, фотографії, ювілейні конверти, вирізки з газет.

4. Унікальне видання — повість М. Івченка «Напоєні дні» про Г. С. Сковороду, надруковану 1947 р. у Зальцбурзі — передав музеєві І. Чмола з Буфало (США).

5. Харківський поет В. Боровий подарував музеєві видані в Канаді книги відомого вченого та релігійного діяча, неоязичника В. Шаяна «Григорій Сковорода — лицар святої борні» та «Українська символіка».

6. Свою книгу нарисів про українських письменників (в т. ч. про Г. С. Сковороду) «Люди великого серця» (Мельбурн, 1981) надіслав на прохання музею письменник з Австралії Дмитро Чуб (Д. В. Нитченко).