Наукова конференція
Тези наукових доповідей (повідомлень) 2000
У 1932 році з Ермітажу в музеї України було передано на постійне зберігання велику кількість музейних предметів, серед яких значилися п'ять бронзових навершій скіфської доби, котрі і по цей час зберігаються у Харківському історичному музеї. Це три навершя з Чмиревої Могили з зображенням оленя та два навершя з Олександропольсько-го кургану у вигляді крилатої жіночої фігури та «бронзове порожнисте конічної форми навершя з траншеї 3-В». Перші чотири навершя добре відомі фахівцям ще по дореволюційним публікаціям, па п'ятому слід зупинитися більш докладно.
Навершя являє собою бронзовий дзвопоподібної форми бубонець з втулкою підпрямокутної форми, насадженою на залізний стрижень. Бубонець має сім прорізів у вигляді високих трикутників. Увінчаний бубонець головою фантастичної тварини, виконаної в круглій скульптурі. Загальна висота навершя — 16,6 см, висота бубонця — 6,9 см, діаметр найбільшого розширення бубонця — 6,7 см, діаметр бубонця в верхній частині 1 — 1,4 см, висота голови тварини — 2,2 см, висота втулки — 2 см, довжина залізного стрижня — 5,5 см.
Навершя було відлито в два заходи — верхня частина з прорізями та головою тварини і нижня частина з втулкою, які були з'єднані між собою після відливки.
Найбільшу увагу привертає до себе голова фантастичної тварини. Широко роззявлена паща тварини передана за допомогою двох відкопилених губ довжиною 1,6 см. Ширина між верхньою та нижньою губами у центрі становить 0,6— 0,7 см, по краях — 0,4—0,5 см. У пащі тварини ледь помітні декілька пар гострих зубів. Над верхньою губою розташовані два круглих заглиблення діаметром 0,2—0,3 см, які передають носові отвори. Ще вище, майже на маківці голови, знаходяться ледь помітні аналогічні заглиблення — очі істоти. Тварина має також два вуха, розташованих паралельно одне одному по обидва боки голови. Вушні раковини дугоподібно вигнуті, при цьому зовнішньою стороною раковини обернені одна до одної, а внутрішні сторони направлені в протилежні боки. Кінчики вух відламані.
Таким чином, описана істота має настільки своєрідний вигляд, що неможливо відшукати аналогічний образ не тільки серед скульптурних зображень інших навершій, а й серед відомих сюжетів звіриного стилю взагалі. Найменш спірним було б назвати цю тварину фантастичною істотою, але як альтернативу автор пропонує й інше трактування. Своїм зовнішнім виглядом тварина дуже нагадує кажана — образ до цієї пори не відомий в мистецтві скіфів, хоча своїм зовнішнім виглядом, нічним способом життя, іншими специфічними рисами кажан цілком міг мати певний вплив на світогляд населення і послужити як праобразом різних фантастичних тварин, так і самостійною моделлю.
І по закінчення щодо походження описаного навершя. В Олексапдропольському кургані було знайдено дев'ять на-вершій. Сім із них були залишені в Ермітажі для виготовлення гальванокопій (чотири з грифонами, крилата жінка, тризуб з птахами та навершя з птахом), а два передані в Україну, одне — крилата жінка, другим мало бути навершя з птахом, але замість нього в Україну було передано описане вище навершя, яке невідоме серед матеріалів Олек-сапдрополю ні по дореволюційним публікаціям, ні по збірній прані М. І. Ростовнева (Ростовцев М. І., 1925). Про неможливість віднесення цього навершя до Олександропольського комплексу свідчить і той факт, що подібний тип навершя датується VI ст. до н. е., дата ж спорудження Олександропольського кургану припадає на початок III ст. до н. е. Таким чином, в Україну під виглядом Олександропольського навершя було передано навершя, яке не має до Олександрополю ніякого відношення.
За зовнішнім виглядом та розмірами описане навершя найбільш всього схоже на навершя з кургану біля с. Межерічка колишнього Балтського повіту, розкопаного за вказівкою Ю. Ф. Абаза. А. А. Бобринський, який опублікував межерічську знахідку, охарактеризував її як навершя з відбитою головою тварини і зобразив верхню його частину досить розпливчатим малюнком (Смела, III, с. 66). У наступних публікаціях малюнок навершя став ще більш схематичним (Іллінська В. А., 1963, Переводчикова Е. В., 1980). На жаль, не вдалося встановити теперішнє місце зберігання межерічського навершя, що завадило однозначно визначитися з навершям нашого музею. На сьогодні можливо лише припустити, що описаний музейний предмет є або межерічським навершям, верхня частина якого завдяки реставраторам чи під впливом природніх факторів була звільнена від окислів, з'явившись у вигляді нового образу скіфського звіриного стилю, або ж харківське навершя складає з межерічським єдину серію, але з набагато кращим збереженням верхньої частини. Останній варіант менш ймовірний.