Наукова конференція
Тези наукових доповідей (повідомлень)
В українській народній творчості збереглося багато реліктів, у яких відбилися дохристиянські вірування. Аріель Голан переконливо довів, що в епоху ранньоземлеробських культур (неоліт Передньої Азії та Південно-Східної Європи, XII—IV тис. до Р. X.) існувала релігійна система, за якою космогонії багатьох народів уявляли собі небо та землю як подружжя. Конкретизація цих образів у різних культурах неоднакова. Але в реконструйованій ранньохліборобській релігії небо вважалося домівкою жіночого божества, а земля — чоловічого. Незважаючи на те, що культ Богині неба занепав ще в епоху бронзи, елементи шанування неолітичної богині збереглися в українській народній культурі до нашого часу.
Український жіночий святковий одяг є класичним прикладом втілення дохристиянських вірувань. Тричасне поділення костюму відповідає космогонічним уявленням наших предків.
Сама сорочка як найдавніший традиційний одяг іноді зберігає орнамент, який містить у собі інформацію про архаїчні вірування. У класичному варіанті маємо тричасне розташування орнаменту по вертикалі. На уставці можемо побачити солярні знаки та символи води, яку слід вважати небесною. Багато орнаментовані рукава сорочки, на яких часто спостерігається рослинний орнамент. Це дерево життя, гілки, квіти. По подолу, який ближче до землі, ідуть знаки землі, зораного чи засіяного поля. В орнаменті українських сорочок в переважній більшости ми бачимо знаки родючості, які є втіленням стародавніх вірувань про жінку — носія родючості.
Варто привернути увагу до сорочки з с. Яковенкове Балаклійського району Харківської області. На рукавах цієї сорочки з колекції В. М. Осадчої технікою вирізування зображено «дерево життя». Рослинний орнамент виник тоді, коли ще не було землеробства, і рослини не могли шануватися на аграрній основі. А. Голан розглядає світове дерево як один з образів Великої богині. На сорочці з с. Яковенкове зображення дерева стилізоване. Це означає, що перед нами не реальне дерево, а ідея. Від обох боків стовбура відходить по три геометризованих гілки. Центральна сьома гілка нагадує квітку. Сім гілок нашого «древа» асоціюються з канонічною формою семисвічника, який походить від древа і став головним символом в іудаїзмі. Цей семисвічник-древо, занесений з Месопотамії, де відомий ще з IV тис до Р. X.
Підрахунок вирізування па гілках дерева (центральна клітинка, заповнена «ляхівкою») дозволяє зробити припущення про зв'язок дерева-жінки з річним колом, бо кількість цих елементів дорівнює 365! Такий збіг не може бути випадковим. Одне з імен неолітичної богині — Коляда і пов'язане з річним колом. Над деревом на уставці ми бачимо знаки сонця (косий хрест з епохи бронзи пов'язували з сонцем) та дощу («український меандр»), що підтверджує логіку космогонічних уявлень. По подолу сорочки ідуть знаки землі, які є також ранньохліборобським культовим символом.
На рукавах сорочки з с. Добропілля Валківського району технікою вирізування зображені свастики. З епохи бронзи свастика символізувала сонце, а сонце вважалося птахом. На цій весільній сорочці з колекції В. М. Осадчої на лівому рукаві, який відповідає «жіночій» стороні, зображені «жіночі» свастики (загиб хреста вліво, на правому — навпаки). Це добре погоджується з календарними уявленнями про два півріччя: тепле чоловіче (весна, літо), холодне жіноче (осінь, зима).