Наукова конференція
Тези наукових доповідей (повідомлень)
Одяг як пам'ятка матеріальної культури є яскравим та виразним історичним та етнографічним джерелом, за допомогою якого можна визначити етнічну та соціальну приналежність, вікові відмінності та сімейний стан її власника, розповісти про побутове призначення одягу та художні уподобання народу.
Серед багатьох предметів одягу, що зберігаються у Харківському історичному музеї (ХІМ) та характеризують матеріальну культуру населення суміжних областей України та Росії, колекція сарафанів виділяється своєю різноманітністю та яскравістю.
Питання вивчення російських сарафанів висвітлювалося багатьма вченими-етнографами: Б. А. Куфтіним, Д. К. Зеленішім, Н. П. Грінковою, Л. В. Тазихиною, Н. А. Дворніковою та іншими дослідниками, але колекція сарафанів нашого музею лишилася поза увагою науковців.
Для ознайомлення з цією збіркою треба спиратися на існуючу типологію, основа якої була розроблена Б. А. Куфтіним, Д. К. Зеленіним та Н. П. Грінковою.
У типології сарафанів виділяється 4 групи:
1) косоклинний глухий;
2) косоклинний розпашний або з серединним швом;
3) прямий або «круглий»;
4) сарафан з ліфом.
Колекція сарафанів ХІМ, що збиралася протягом багатьох років, налічує більше тридцяти предметів. У її основі лежать предмети, зібрані ще співробітниками Музею Слобідської України ім. Г. С. Сковороди.
Колекція доповнювалася сарафанами, переданими з інших музеїв, зібраними під час етнографічних експедицій співробітниками музею спільно зі співробітниками Музею етнографії народів СРСР тощо.
Незважаючи на незначну кількість, у колекції представлені всі існуючі типи сарафанів.
По-перше, косоклинний глухий сарафан, який має суцільні прямі полотнища спереду і ззаду, з'єднані двома або трьома клинами по боках, з досить широкими лямками.
По-друге, косоклинний розпашний (або з серединним швом) сарафан, перед якого складається з двох полотнищ, з'єднаних за допомогою ґудзиків. Іноді полотнища зшивалися наглухо, але прикрашалися ґудзиками та стрічками для імітації застібки.
По-третє, сарафан прямий па лямках, що викроювався з 4—5 полотнищ, призбираних угорі на нешироку смугу тканини.
По-четверте, сарафан з ліфом, який має вигляд напів-плаття.
Для території Слобідської України найбільш розповсюдженим є. косоклинний глухий сарафан. На початку XX ст. на перший план виходить сарафан з ліфом. Він шився виключно з фабричної тканини і є найбільш пізнім типом сарафанів.
Глухі косоклинні сарафани частіше за все шилися з домотканої вовняної тканини — волосіні, пофарбованої у чорний або темно-синій колір.
Буденні сарафани оздоблювалися дуже скромно. їх прикрашали нескладною вишивкою, обшивками по лямках та домотканою тасьмою, пришитою по краю подола.
Святкові сарафани мали набагато більший декор: поділ обшивався позументом, сарафанними стрічками, смугами різнокольорових тканин, бісером, лелітками, та різноманітними аплікаціями. Ширина прикрашеної частини подолу сягала 50 см.
Для декорування ліфу святкових сарафанів використовували тканини різних фактур: шовк, оксамит, парчу, кашемір тощо. Сарафани прикрашали шнурами, смугами золотного шиття, металевим мереживом та ґудзиками.
Сарафани ХІМ є головним компонентом одного з двох комплексів жіночого одягу південноросійських губерній та північно-східної території України. Вони залишаються цікавим предметом дослідження, науковий опис яких може втілитися у наукову публікацію музейного предмета.