Музей як соціокультурний інститут в умовах інформаційного суспільства
Тези наукових доповідей (повідомлень)
В сучасних умовах формування ринку праці важливого значення набуває такий аспект підготовки студента у вищі, як поєднання теоретичних і практично орієнтованих знань. При цьому дуже важливо навчити студента ставити творчі завдання, шукати шляхи їх вирішення, самостійно поповнювати професійні знання, вміти орієнтуватися у потоці нової інформації. Саме такий підхід ось вже 25 років є основним у підготовці майбутніх музеєзнавців у Харківській державній академії культури.
У кінці 80-х років минулого сторіччя Харківська державна академія культури (ХДАК) першою в Україні розпочала підготовку музеєзнавців за спеціальністю «Музейна справа і охорона пам’яток історії та культури». У 1989 р. був здійснений прийом перших 20 студентів за денною формою навчання, а з 1991 р. розпочалася підготовка майбутніх фахівців музейної справи і на заочному відділенні [1].
Першість академії у реалізації принципово нового для вищої школи України освітнього проекту була не випадковою. Адже саме тут ще наприкінці 20-х – початку 30-х рр. XX ст. була здійснена спроба підготовки музейних працівників, створений музейний факультет [3], але подальшого розвитку цей напрям освітньої діяльності не одержав.
Рішення щодо початку підготовки музеєзнавців ґрунтувалося на двох головних чинниках. Перший – це кадрові можливості майбутньої випускової кафедри загальної історії, яку очолював відомий вчений, доктор історичних наук, професор Г. Й. Чернявський, який ще у 60-70-ті роки XX ст. читав для студентів Харківського державного інституту культури (нині ХДАК) окремий курс, пов’язаний з історією формування мережі народних музеїв, їх культурно-освітньою діяльністю у межах загальних предметів «Історія культурно-освітньої роботи в СРСР» та «Основи краєзнавства», був автором першого навчального плану музейного відділення. До складу кафедри входили досвідчені викладачі кандидати історичних наук, доценти В. В. Зінченко, А. А. Комшуков, В. З. Фрадкін. Останній був відомим фахівцем у галузі історії просвітництва на Харківщині з історичного краєзнавства, етнографії. Другий чинник – наявність у місті значної мережі музеїв різних форм власності і підпорядкування, провідне місце серед яких займав Харківський історичний музей (ХІМ), де працювали десятки високопрофесійних фахівців-практиків,як правило, випускників історичних факультетів. Саме провідні фахівці ХІМ, завідувачі відділами Л. П. Велика, Н. В. Лапчинська з відкриттям музейного відділення почали свою викладацьку діяльність на умовах сумісництва, а з 1994 р. Л. П. Велика стала штатним викладачем кафедри загальної історії і музеології. Л. П. Велика не тільки читала студентам фундаментальні музеєзнавчі дисципліни, а й відбулася як теоретик музеєзнавства, свідченням чого стали її монографія «Музейне експозиційне мистецтво» [5, с. 23] і захист кандидатської дисертації «Роль образної побудови експозиції у системі музейної комунікації (аспект розбудови української школи музеєтворення)» за спеціальністю 17.00.08 – музеєзнавство; зберігання художніх цінностей та пам’яток архітектури [2]. Цілковиту підтримку освітній музейний проект знайшов і у тодішнього директора музею А. О. Цевби, завдяки чому ХІМ став (і дотепер залишається) головною базою для проведення практичних занять, а також проходження студентами виробничої (музейної) практики. Сам А. О. Цевба неодноразово здійснював керівництво практикою і підготував у співавторстві з В. З. Фрадкіним програму виробничої практики для студентів IV курсу [4, с. 319].
Формування сучасного інформаційного суспільства вносить серйозні зміни у життя музеїв. Сьогодні музей розглядається як багатофункціональний інститут культурної пам’яті з функціями накопичення, збереження, ретрансляції матеріальних і духовних цінностей, покликаний вирішувати певні завдання пошуку світоглядних і інтелектуальних орієнтирів соціокультурної адаптації людини у сучасному мультикультурному світі. В цьому контексті музей розглядається як інформаційна система, спрямована на передачу інформації семіотичними засобами через предметно-просторове середовище, як особливий канал інформаційного зв’язку, що опосередковує і суб’єктно-об’єктні і інформаційні контакти, необхідні для формування особистості [6]. Сучасний музеєзнавець – це фахівець, який розуміє необхідність впровадження нових підходів, методів та засобів, які спрямовані на удосконалення діяльності музеїв і однією із важливіших сторін у реалізації цього є інформаційно-комунікаційні технології. Підготовка студента до умов роботи у музеї ХХІ століття, всі види діяльності якого мають базуватися на самому широкому використанні нових інформаційно-комунікаційних технологій, є одним з пріоритетним напрямків освіти музеєзнавців сьогодні.
Освітній стандарт нового покоління дає можливість максимально використовувати активні форми освіти, використовуючи при цьому місця професійної діяльності. Так, Харківський історичний музей сприяє організації учбового процесу студентів-музеєзнавців ХДАК з врахуванням їх можливостей як з очки зору залучення кадрового потенціалу, так і з точки зору практичних занять та виробничих практик.
Організаційний бік такої взаємодії дуже різноманітний. Це реальний шлях соціальної та культурної адаптації. Перш за все, ХІМ надає можливість використовувати свою базу для організації занять студентів різних курсів. Це стосується блоків професійних і спеціальних дисциплін. Вже з першого курсу студенти мають можливість знайомитися з експозиціями та фондами музею при вивченні курсів з історії України, «Експозиційна робота музеїв», «Реставрація і консервація музейних предметів», «Атрибуція та експертиза музейних предметів».
З урахуванням того, що семінарські заняття за названими дисциплінами передбачають використання матеріалів музеїв в тому числі і ХІМ, знайомство з пам’ятками архітектури, самостійна робота студента відпочатку орієнтована на активне їх доручення. Такі семінари часто поводяться як у формі індивідуальних докладів та повідомлень, так і у формі екскурсії. Це дозволяє студенту молодших курсів формувати навички дослідницької роботи: самостійно вивчати музейні предмети, експозиції, окремі пам’ятки, активно долучаючи дослідницьку літературу, музейні джерела [7, с. 82].
Особливий напрямок співпраці ХДАК та ХІМ – це допомога у самостійній роботі студентів. Чимало курсових і дипломних робіт, робиться на матеріалах Харківського історичного музею, що сприяє виконанню дослідницьких робіт досить високого рівня. Адже в процесі їх написання студенти мають можливість взаємодіяти з провідними музейними спеціалістами, отримуючи навички професійного спілкування і демонструючи свій потенціал, який може потім бути затребуваний музеєм. Тому наближення тематики учбових наукових робіт до реальних запитів музею – важливий крок у цьому напрямку.
Одним із важливих факторів оптимізації роботи є організація учбових практик. Студенти ХДАК проходять на базі Харківського історичного музею музеєзнавчу практику, до складу якої входять основні питання науково-дослідної, науково-фондової, експозиційної та масової роботи музею, а починаючи з 2003 р., проводиться польова (археологічна) практика студентів I курсу ХДАК спільно з археологічною експедицією музею.
Як головний партнер академії у підготовці музеєзнавців-істориків, ХІМ постійно запрошує на роботу кращих випускників відділення, починаючи з першого випуску 1994 р. Серед них заступник директора музею з наукової роботи, кандидат філософських наук О. М. Сошнікова, завідувач відділу етнографії О. М. Пантелей, завідувач. відділу технічних засобів А. В. Соколов, в. о. зав. відділами О. Д. Іванов, О. П. Співак, ст. наукові співробітники Л. Ю. Глазкова, Г. В. Пашкова, І. О. Роман, наукові та молодші наукові співробітники Ю. А. Михайловська, Т. В. Бережна, О. В. Богрова, К. О. Віардо. Свого часу в ХІМ обіймали посади завідувачів відділів випускники академії кандидат історичних наук В. А. Сушко, І. М. Болдінов, А. М. Прохоров. Співробітниками музею були також О. В. Філатов, Д. М. Федоренко, Ю. В. Саллак, О. Ш. Палтаджян, А. В. Шульгін, В. М. Купка, В. Л. Гомжин, Н. О. Яковлєва, Т. А. Васильєва, К. В. Турецька, О. О. Костін.
Співпраця ХДАК і ХІМ у сфері підготовки майбутніх фахівців музейної справи суттєво доповнюється тісними науковими контактами, перш за все шляхом залучення співробітників ХІМ до участі у наукових конференціях, які проводяться в академії, публікації результатів їх науково-дослідницької роботи на сторінках фахових наукових видань. «Культура України» та «Вісник ХДАК». У свою чергу викладачі музейного відділення О. В. Жукова, С. І. Ліман, Н. С. Мартем’янова, М. О. Малиновський, М. В. Тортіка та О. О. Тортіка є активними учасниками щорічних Сумцовських читань, які відіграють важливу роль у розвитку музеєзнавства та історичного краєзнавства. До цієї роботи активно долучаються студенти і аспіранти, що дає їм можливість отримувати навички науково-дослідної роботи.
Багатопланове плідне співробітництво між академією і музеєм знайшло відображення і в цілому ряді угод про творчу співпрацю між Харківською державною академією культури та Харківським історичним музеєм. Так, зокрема, в угоді від 03 січня 2006 р., підписаній ректором академії Василем Миколайовичем Шейком і директором музею Володимиром Анатолійовичем Цигульовим, зазначалося, що академія бере на себе зобов’язання надавати науково-методичну допомогу у створенні експозицій та виставок, залучати співробітників музею до участі в науково-методичних та науково-практичних конференціях, творчих семінарах, які будуть проводитися в академії, надавати допомогу у підготовці сценаріїв тематичних заходів на базі музею і таке ін. В свою чергу Харківський історичний музей зобов’язувався організовувати проведення екскурсій для студентів академії, залучати до участі у наукових конференціях, масових заходах студентів, аспірантів, науковців ХДАК, надавати можливість проведення зі студентами занять на базі музею, призначати кваліфікованих спеціалістів для керівництва практикою, здійснювати матеріально-технічне забезпечення виконання програм практики студентами. Наступні угоди, які укладалися між академією і музеєм у 2008 та 2012 рр., практично залишали незмінними основні положення договору 2006 р. І хоча зазначені документи й не віддзеркалювали усі напрями співпраці двох закладів, вони стали важливим підґрунтям подальшої плідної співпраці Харківської державної академії культури і Харківського історичного музею у підготовці сучасних істориків-музеєзнавців.
Література
1. Архів Харківської державної академії культури (ХДАК), оп. 1-0, спр. 562. Приказы студенческие за 1989 год с № 101 по № 160; оп. 1-0, спр. 609. Накази студентські з № 101 по № 170.
2. Велика Л. П. Роль образної побудови експозиції у системі музейної комунікації (аспект розбудови української школи музеєтворення) : автореф. дис.... на здобуття наук. ступеня канд. мистецтвознавства : спец. 17.00.08 / Л. П. Велика ; Харківська державнаакадемія культури. – Х. : ХДАК, 2000. – 20 с.
3. Всеукраїнський інститут комуністичної освіти // Комуністична освіта : наук.-пед. журн. – 1932. – № 10. – С. 144-149.
4. Друковані праці викладачів та співробітників Харківської державної академії культури (1947-1998). Ч. 1: бібліогр. покажч. / Харк. держ. акад. культури ; уклад.: С. В. Євсеєнко, О. М. Онуфрієва, Т. С. Раскіна[та ін.]. – Х. : ХДАК, 2000. – 398 с.
5. Друковані праці викладачів та співробітників Харківської державної академії культури (1999-2003) : бібліогр. покажч. / Харк. держ. акад. культури ; уклад.: С. В. Євсеєнко [та ін.]. – Х. : ХДАК, 2004. – 190 с.
6. Сошнікова О. М. Соціокультурний контекст музейної комунікації: автореф. дис. …канд. філос. наук : спец. 09.000.04 /О. М. Сошнікова. – Х. : Майдан, 2012. – 20 с.
7. Шляхтина Л. М. Музей в подготовке специалиста-музееведа ХХІ века: образовательные стратеги / Л. М. Шляхтина // Музей. Экскурсия. Туризм. – СПб., 2006. – С. 81-85.