Музей як соціокультурний інститут в умовах інформаційного суспільства
Тези наукових доповідей (повідомлень)
При музеєфікації археологічних об’єктів науковці стикаються з багатьма труднощами, що пов’язані зі специфічними особливостями цього виду історико-культурної спадщини та, відповідно, низькими можливостями для їх музеєфікації. В європейській пам’яткоохоронній практиці презентація археологічних об’єктів відбувається шляхом створення різноманітних музейних парків (наприклад, археологічний парк Ксантен (в Німеччині), чи музейний парк Алезія (Франція)). На сьогодні досвід створення археологічних музейних парків поступово проникає і в українську пам’яткоохоронну практику. Одним з прикладів може слугувати культурно-археологічний комплекс «Пересопниця» на Рівненщині, створений у 2011 р. в селі Пересопниця як новий відділ Рівненського обласного краєзнавчого музею.
За писемними джерелами виділяються два періоди, коли Пересопниця відігравала помітну роль в історії України. Про перший період розповідають літописи, він датується ХІ-ХІІІ ст. В цей час Пересопниця була одним з двох головних міст Погориння, центром удільного князівства. Літописи повідомляють, що в середині ХІІ ст. місто мало надійні укріплення. Княже місто, як і багато інших волинських міст, було зруйноване монголо-татарами у ХІІІ ст. під час походу військ Батия на захід [5, с. 12].
З православним монастирем Різдва Пречистої Богородиці пов’язаний другий період історії Пересопниці, який відноситься до литовсько-польської доби 2-ї пол. ХV – поч. ХVІІ ст. В цей час село Пересопниця було відоме,перш за все,завдяки розташованому тут монастирю, в якому протягом 1557-1561 рр. було створено видатну пам’ятку української ренесансної культури – Пересопницьке Євангеліє. Над текстом Пересопницького Євангелія працювали пересопницький архімандрит Григорій та писець Михайло Василевич із Сянока, про що є свідчення у самому рукописі [6, с. 357]. Це не лише один із найвідоміших європейських перекладів Святого Письма ХVI ст. рідною мовою, шедевр рукописного мистецтва, за красою й багатством оформлення якому немає рівних, а й символ державності. Адже на книзі приймають урочисту присягу президенти України.
Однак, після Брестської унії для православної церкви настали складні часи й православний Пересопницький монастир в 1630 р. був переданий у вічне володіння Клеванській єзуїтській колегії. Згодом монастирські будівлі були розібрані. В наш час в Пересопниці не збереглося жодних слідів, які б вказували на розташування монастиря. Не знаходиться прив’язка монастиря до місцевості і в інвентарі 1600 р., тому існує кілька версій про його можливе місцезнаходження [4, с. 5].
На сьогодні про багату історію Пересопниці свідчить лише величезне городище з рештками земляних укріплень княжої фортеці. Археологічні знахідки на цій території дозволяють стверджувати, що Пересопницьке городище у ХІІ-ХІІІ ст. було ядром княжого міста і його дитинцем. На північній окраїні села знаходиться урочище «Пастівник», вивчення пам’яток якого розпочалося ще у ХІХ ст. Тут було нараховано понад 170 курганів. До нашого часу курганні могильники повністю зруйновані [3, с. 5].
Наразі вали і рови, що оточували городище, так само як і його поверхня,розорані під посіви і забудовані селянськими хатами. Найкраще вал зберігся із західної, в давнину – легкодоступної, сторони. Від пам’яток литовської доби, в тому числі й Пересопницького монастиря, не залишилося й сліду [3, с. 6]. Єдиною архітектурною пам’яткою на території села є розташована у західній частині дитинця дерев’яна Миколаївська церква, споруджена в XIX ст. на місці більш давнього храму.
До проведення всеукраїнського святкування 450-річчя Пересопницького Євангелія 29 серпня 2011 на базі цих пам’яток було створено культурно-археологічний центр «Пересопниця» [9, с. 5]. Центр демонструє один з небагатьох прикладів презентації археологічної спадщини у вигляді музейного парку з елементами археодрому на території України.
В концепції культурно-археологічного центру втілена ідея одночасного збереження, популяризації та візуалізації археологічної спадщини, яка представляє два визначні періоди в історії Пересопниці (існування княжого міста епохи Давньої Русі та середньовічного монастиря Різдва Пречистої Богородиці, в якому була завершена робота над Першокнигою).
Для популяризації та візуалізації археологічних пам’яток центр використовує різноманітні засоби відображення історико-культурної інформації, характерні для середовищних музеїв. Завітавши сюди, відвідувачі можуть ознайомитися із побутом мешканців княжого міста періоду ХІІ-ХІІІ століть, адже тут звели муляж садиби та фортифікаційної споруди того часу. З метою подачі інформації про давньоруські ремесла та побут ремісників історичні реконструктори в новоствореній давньоруській майстерні побудували старовинну гончарну піч. Загалом, концепцією музейного центру передбачено облаштування цілого ряду давньоруських майстерень, що дасть змогу сучасним відвідувачам ознайомитися з життям та побутом ремісників епохи Давньої Русі [9, с. 6].
Особливістю музейного парку є відсутність сформованих предметних фондів на час свого відкриття. Фонди постійно поповнюються за рахунок предметів, знайдених під час наукових досліджень на території пам’ятки, в залежності від наступного об’єму проведених робіт. Така специфіка постійно продукує наукову діяльність, – саме через проведення досліджень вивчається сама пам’ятка та поповнюються фонди музею, створеного на її основі. Тому в багатьох археологічних парках (музеях середовищного типу) існують постійно діючі археологічні експедиції [1, с. 10].
Складовою ідеї культурно-археологічного центру є безперервність археологічних досліджень як основного джерела інформації з історії Пересопниці та їх околиць. Тож на теренах Пересопниці працює постійно діюча археологічна експедиція. У розкопках зможуть брати участь не лише археологи, а й відвідувачі центру. Всі предмети, знайдені під час розкопок, поступають до музею культурно-археологічного центру. Така практика дозволяє не лише постійно поповнювати фонди, а й формувати тематику нових виставок. Якщо в колекційних музеях тематика виставок залежить від наявності предметів, які вже знаходяться в фондах, то в археологічних музеях ансамблево-середовищного типу тематика виставок залежить від результатів проведених археологічних досліджень [1, с. 10].
Так, на основі виявлених жіночих прикрас періоду Давньої Русі відкрилася експозиція жіночих прикрас давньоруського періоду. Сформована вона на основі місцевих знахідок – перснів, браслетів, підвісок.
Аналіз організації території культурно-археологічного центру «Пересопниця» дозволяє віднести його до одного з видів музейних парків – археодромів (територій з відтвореними пам’ятками). До складу центру входить ціла низка об’єктів, характерних для музейних парків.
По-перше, це трирівнева архітектурна споруда у три яруси з оглядовими майданчиками, що нагадує храм. Автор проекту архітектор В. Ковальчук створив своєрідний музей-пантеон, що архітектурно нагадує свічку, тризуб або відкрите Євангеліє. Тут розміщений Музей Першокниги, присвячений історії створення Пересопницького Євангелія, а також конференц-зала, бібліотеки, фондосховище і кімнати для археологів.
У залі першого поверху розміщена археологічна експозиція. В центрі – макет фортеці на території колишнього городища. На другому поверсі розташована експозиція, присвячена Пересопницькому Євангелію. Вона побудована навколо центрального стенду, в якому виставлена для огляду 9-кілограмова факсимільна копія Пересопницького Євангелія і макет монастиря Пречистої Богородиці.
Над входом до будівлі височіють скульптури авторів Першокниги – пересопницького архімандрита Григорія та ченця Михайла Василевича.
До складу «Пересопниці» входить й дерев’яна Миколаївська церква, розташована в західній частині давньоруського городища. Споруджена в XIX ст. на місці більш давнього храму, що існував ще за часів розквіту Пересопницького монастиря Різдва Богородиці в XVI ст. Побутує думка, що цей монастир у ХІІІ ст. заснував князь Мстислав Німий, який володарював у Пересопниці 30 років. За однією з версій, Миколаївська церква розташована на тому місці, де знаходився Пересопницький монастир. Адже саме тут науковці виявили залишки фундаменту невідомої споруди.
Однієї з пам’яток княжої Пересопниці є кам’яний хрест. Він знаходиться в урочищі Пастівник. Під час археологічних досліджень тут виявили рідкісні поховання з кам’яними надмогильними плитами ХІІ-ХІІІ століття. Так у той час хоронили лише шанованих та заможних людей. Науковці припускають, що тут спочивають місцеві мешканці, які полягли у 1223 році під час битви з монголо-татарами на річці Калка. Незважаючи на героїзм, руські воїни, серед яких були й люди Пересопницького князя Мстислава Ярославовича Німого, зазнали поразки. Тож князь міг привезти тіла своїх дружинників на рідну землю, щоб поховати їх тут.
В археодромах неабиякої виразності набирає експозиційна діяльність, спрямована на перетворення археологічних пам’яток в об’єкти музейного показу. На території «Пересопниці» ця діяльність реалізується у відтворенні елементів давньоруської Пересопниці під виглядом експозиційного комплексу просто неба «Княже місто».
Ідея «Княжого міста» – показати побут та устрій життя жителів княжої Пересопниці за допомогою реконструкції, виконаної на основі наукових даних. «Княже місто» складається з реконструкції фортифікаційної споруди XII-XIII ст., коли Пересопниця була столицею удільного князівства та муляжу садиби ХІІ ст.
Муляж фрагмента укріплення городища демонструє зрубну стіну – елемент захисної споруди княжої Пересопниці. Зазвичай майстри, що будували фортеці, дбали найперше про захист міста. Водночас, вони намагалися надати укріпленню вигляду неприступної твердині, яка наводила б страх на ворогів. При вході до оборонної споруди височів православний храм. Він одразу впадав у вічі, адже був більшим, аніж будинки місцевих мешканців. До того ж,велич храму мала надихати оборонців та захищати від ворогів. Для Київської Русі був характерний складний, однак єдиний організм міста. Адже там поєднувалися цивільні, військові та культові споруди, а житлові та господарські будівлі зливалися з оборонною стіною.
Муляж садиби ХІІ ст. – це обійстя заможного жителя Пересопниці. У садибі можна глянути,як жили наші предки півтисячоліття тому. Дерев’яні будівлі доби Київської Русі були так званого каркасно-стовпного типу. На кутах майбутньої садиби ставили стовпи, які слугували опорами. Зверху їх з’єднували дерев’яними балками, а стіни складали з тонких колод. У таких будівлях,зазвичай,було дві кімнати. У великій світлиці,в одному з кутів, ближчих до входу, мурували глиняну піч. Неподалік садиби,зазвичай,знаходився хлів чи комора. Їх також будували із соснових колод. На обійсті є дві господарські будівлі та місце для зберігання сіна.
Як музейний парк, що тяжіє до музеїв середовищного типу, археолого-культурний центр займається моделюванням чи відтворенням життя в давньому поселенні. На території археодрому відвідувачі мають змогу познайомитися з повсякденною діяльністю жителів княжої Пересопниці, тут проводять майстер-класи з ковальства, різьби по дереву та каменю, гончарства, лозоплетіння дозволяють долучитися до стародавніх народних ремесел шляхом будівництва-реконструкції майстерні давньоруського гончара, виготовлення гончарних виробів, випалювання їх у печі. У стародавній кузні можна викувати собі монету «450 років Пересопницькому Євангелію» чи придбати тут же сплетені з соломи вироби. В окремі дні біля відбудованої фортечної стіни історичні реконструктори демонструють обладунки та зброю того часу, проводять лицарські турніри, стрільбу з лука, арбалета, метання списа, катання верхи на конях, на возах. На території центру створені всі умови для роботи археологів, організовується форум археологів, обговорення предметного визначення артефакту.
Популяризація історико-культурної спадщини Пересопниці відбувається й за допомогою новітніх форм музейних комунікацій. В першу чергу це фестивалі, які культурно-археологічний центр «Пересопниця» проводить двічі на рік: взимку це слов’янський фестиваль «Коляда», влітку відбувається археологічний Grand-фестиваль «Русь пересопницька».
Фестиваль «Коляда» пропагує народні традиції, пов’язані з зимовими святами: виступи колективів колядників з різних областей України, вертепні дійства, виступи лірників і кобзарів. Відвідувачі культурно-археологічного центру зможуть почути гру на давніх народних інструментах, долучитися до традиційної культури.
Метою археологічного фестивалю «Русь пересопницька» є дослідження, вивчення артефактів, віднайдених на території села Пересопниця, відтворення героїчних епізодів з історії краю та ремісничих майстерень за допомогою засобів історичної реконструкції, зацікавлення відвідувачів історико-культурною спадщиною України, забезпечення змістовного дозвілля для мешканців краю.
Фестиваль популяризує історичні події шляхом проведення їх реконструкцій. Однією з таких маловідомих подій є битва з литовцями 1246 року, повідомлення про яку зустрічаємо в Галицько-Волинському літописі (напад на пересопницьку волость у 1246 р. литовського війська, яке Данило і Василько Романовичі зустріли і розгромили біля Пінська).
Новітні форми комунікації направлені на демонстрацію зразків музичного, хореографічного, кулінарного та інших видів мистецтва відповідних історичних епох; демонстрацію окремих цехів історичного ремісництва через майстер-класи, похідні майстерні. Реалізація інтерактивних заходів дозволяє, з одного боку,транслювати інформацію від минулих епох до сучасного суспільства, а з іншого – заохочувати громадян України до вивчення своєї історії, їх ознайомлення з культурним надбанням.
Музеєфікація археологічних пам’яток шляхом створення музейних парків сприяє їх перетворенню на туристичні об’єкти. Завдяки створенню музейного парку було відремонтовано дорогу до села, благоустроєно навколишні території [9, с. 7]. «Пересопниця» ввійшла до багатьох туристичних маршрутів. Поступово центр перетворюється в осередок, де відбуваються постійні заходи, куди можна приїхати на вихідні.
Дослідження досвіду не лише презентації археологічних пам’яток на території Пересопниці, а й створення та подальшого функціонування новітньої музейної форми у вигляді музейного парку з археодромом, здатне збагатити як теоретичними, так і практичними знаннями вітчизняну музейну справу. Ці знання можуть стати у нагоді при музеєфікації багатьох городищ на території України. Однією з таких пам’яток є Донецьке городище на території Харківщини. На сьогодні, будучи не музеєфікованою, пам’ятка постійно стикається з загрозою знищення.
Практика функціонування археологічних музейних парків пропонує широкий вибір методів для надання Донецькому городищу властивостей саморозкриття, створення таких умов експонування пам’ятки, за яких відвідувач може самостійно отримати необхідну інформацію про неї. Завдяки сучасним формам презентації археологічної спадщини Донецьке городище може сприйматися не як дещо невідоме, а як реально існуюче поселення, з життям якого і його роллю в історії можна ознайомитися на місці знаходження пам’ятки. Адже презентація археологічної спадщини широкій громадськості є не лише істотним засобом забезпечення доступу до знань про витоки сучасного суспільства, але й важливим засобом для того, щоб довести необхідність захисту цієї спадщини.
Тож вивчення не лише закордонного досвіду презентації археологічної спадщини, а й вітчизняного, адаптованого до сучасних українських реалій, здатне привести до вирішення назрілих проблем, пов’язаних не лише зі збереженням, а й з ефективним використанням багатьох археологічних пам’яток.
Література
1. Каменский С. Ю. Актуализация археологического наследия в современных социально-культурных формах/ С. Ю. Каменский. – Екатеринбург, 2009. – 26 c.
2. Поліщук Я. Пересопницьке Євангеліє як феномен української духовної культури / Я. Поліщук // Першокнига / упоряд. М. Федоришина. – Рівне, 1992. – С. 25-37.
3. Пономарьова Т. Пересопниця. Історико-краєзнавчий нарис (До 850-річчя писемної згадки) / Т. Пономарьова, В. Виткалов, Я. Мельник. – Рівне, 1999. – 41 с.
4. Прищепа Б. А. Пересопниця в історії Волині та України / Б. А. Прищепа // Пересопницьке Євангеліє – видатна пам’ятка української національної культури: матеріали Всеукр. міждисциплінарної конф., присвяченої 450-річчю написання Пересопницького Євангелія / упоряд. П. М. Кралюк. – Ізяслав-Острог, 2011. – С. 4-11.
5. Прищепа Б. А. Середньовічна Пересопниця за писемними та археологічними джерелами / Б. А. Прищепа // Пересопницьке Євангеліє: покажчик документних джерел: До 450-річчя створення Пересопницького Євангелія / уклад. Н. М. Кожан. – Рівне :Волин. Обереги, 2011. – С. 12-17.
6. Рожко В. Пересопницький Різдво-Богородичний монастир / В. Рожко // Православні монастирі Волині і Полісся: Іст.-краєзн. нарис. – Луцьк, 2000. – С. 357-359.
7. Терський С. В. Оборонний комплекс княжого міста Пересопниці / С. В. Терський // Вісник Національного університету «Львівська політехніка». – № 634: Держава та армія. – 2008. – С. 8-17.
8. Терський С. В.Літописна Пересопниця, або Призабуте місто над Стублою / С. В. Терський, В. С. Терський // Родовід. Наук. записки до історії культури України: дослідження; архівні матеріали; публіцистика. – 1994. – № 7. – C. 47-53.
9. Тризуб, свічка та розкрита книга // Україна молода. – 11 березня 2011. – № 38-39. – С. 5-7.