Музей як соціокультурний інститут в умовах інформаційного суспільства
Тези наукових доповідей (повідомлень)
Музейним відвідувачам сьогодні пропонується велике різноманіття форм культурно-освітньої діяльності. Але якими б цікавими не були новітні технології, вони повинні залишатися лише допоміжними і підкреслювати багатство музейних об’єктів. Перед музеями XXI ст. постало питання–як не втратити свого головного призначення і,разом з тим,залишитися затребуваним відвідувачами [2, с. 12]. Відповідь полягає в створенні ефективних в освітньому плані, зрозумілих для широкої аудиторії експозицій, де самоцінність музейного предмета має пріоритетне значення.
Для експозицій, побудованих на проблемно-тематичній основі і зорієнтованих на повідомлення певних історико-культурних знань (саме такі експозиції складають більшість в Харківському історичному музеї), схема комунікації має вигляд «відвідувач-співробітник музею». В їх діалозі музейні предмети є засобом, інструментом спілкування [6, с. 121]. Перед експозиціонерами постає завдання – за допомогою цих засобів донести до відвідувача конкретні ідеї. Мається на увазі, що в процес розробки концепції і дизайну виставки (експозиції) буде закладений певний освітній зміст (задум), розкритий такими формами передачі (експонатами та іншими експозиційними засобами), які найкраще зможуть вплинути на відвідувача, привертатимуть його увагу.
Для ефективної діяльності музею як освітнього закладу важливим є створення експозицій та виставок, що будуть вдало побудовані саме в комунікативному плані. Правильно спланована експозиція з точки зору освіти повинна викликати інтерес у відвідувачів до головних експонатів, які необхідно виділяти світлом, кольором або,навіть,ввести елементи розважальності, інакше відвідувач пройде мимо.
На сьогодні в Харківському історичному музеї з’явилася практика створення виставок, які є результатом співпраці науково-експозиційного та науково-просвітницького відділів, що впродовж певного часу вивчає потреби суспільства у висвітленні конкретної історичної теми. В 2012 році співробітниками Iнауково-експозиційного відділу ХІМ була побудована пересувна виставка «Українське козацтво. Віхи історії», яка спрямована на шкільну та студентську аудиторію,і саме в школах та вищих навчальних закладах міста Харкова вже пройшла апробацію, маючи неабиякий успіх. Все, починаючи від концепції виставки (ідеї, основних тем) до вибору зображень, їх групування, написання текстів, було зорієнтовано на те, щоб виставка стала зрозумілою, а головне – потрібною зазначеній віковій категорії музейних відвідувачів. Тобто були враховані не тільки можливості розуміння представленої інформації даною віковою групою, була врахована необхідність цієї виставки для шкільної та вузівської програми, де козацтво є однією з провідних тем. Крім того, виставка мала на меті не просто виховну функцію, а функцію патріотичного виховання. Яскрава, а головне нескладна пересувна виставка стала не лише доповненням або художньою демонстрацією до лекцій вчителів та викладачів, а окреслила козацтво як специфічний окремий соціальний стан, що зіграв величезну роль в історії України і затамувався в душі кожного українця.
Важливим є вивчати сприйняття відвідувачами і стаціонарних виставок та експозицій, що є можливим завдяки екскурсійній діяльності музею. В процесі проведення екскурсії експозиціонер може побачити результати своєї праці – чим цікавляться відвідувачі, на що звертають увагу, що їм незрозуміло, що викликає подив або захоплення, чого, на їх думку, не вистачає в експозиції, а що, навпаки, зайве. Звичайно, це не є головним критерієм для переосмислення або перебудови експозиції, але якщо це не заперечує основним принципам, ідеї експозиції, побажання або зауваження відвідувачів можна використати в реекспозиції або при побудові нової.
Після проведення екскурсії важливим є питання «Що Вам найбільше запам’яталось в нашому музеї?». Відповідь на нього можна співвіднести з характером експозиції. В тих випадках, де експозиція побудована методично правильно і не перевантажена матеріалами, у відвідувача виникає більш диференційований підхід до експозиції і у відповідях вказуються окремі експонати, комплекси, групи матеріалів. В тих випадках, де експозиційна площа занадто велика і,до того ж,перевантажена одноманітними матеріалами, відвідувачі,у відповіді на питання,вказують розділи цілком, великі теми і т. д. [3, с. 62]. Це дозволяє виявити, що залишається в пам’яті відвідувача, що справляє на нього найбільше враження, якого типу музейні предмети найбільш привертають увагу у відвідувачів різних категорій. Крім того, під час проведення екскурсій з’являється можливість виявити – що саме, які теми цікавлять відвідувача: економіка, наука, культура, побут.
Треба мати на увазі, що до аналізу відповідей відвідувачів повинен бути критичний підхід. Наприклад, часто відвідувачі вважають недостатньо висвітленими ті питання, що пов’язані саме з ними–професійними інтересами, віковими схильностями. Часто бажають бачити в музеї матеріали, що відображають життя того села, селища, міста, району, де вони народились чи мешкають. Ці зауваження є суб’єктивними і не можуть в повній мірі враховуватися експозиціонерами.
Таким чином, завдяки цій формі роботи,у співробітників музею з’являються достовірні дані про інтереси, уявлення, можливості сприйняття, що дають змогу зробити музей тим зручним місцем, де будь-який відвідувач зможе в найбільш сприятливих умовах, не відчуваючи зовнішнього тиску, дізнаватися нове для себе про мистецтво, науку, історію та культуру.
Сьогодні перед музеями стоїть завдання – не тільки будувати нові зрозумілі експозиції, але й зробити існуючі цікавими для відвідувачів. За останній рік одним з напрямків роботи Iнауково-експозиційного відділу ХІМ стала розробка сценаріїв і проведення масових заходів за відповідною відділу тематикою (на основі існуючих експозицій). Робити цікаві заходи потрібно для того, щоб у відвідувача з’явився інтерес до змістовної сторони предметів, що демонструються, і він зміг краще засвоїти нову інформацію. Трудність полягає в тому, щоб поєднати розважальні елементи з тими, які передають корисну інформацію [5, с. 12-13]. Такі заходи повинні стати першим етапом привертання уваги відвідувачів до експозицій, а головне – правильного їх розуміння.
Зокрема, співробітниками Iнауково-експозиційного відділу ХІМ були розроблені масові заходи «Розвиток фотографії у Харкові у II половині XIX ст.», «Історія годинників», «Хрещення Русі», «Стародавній Харків: історія заснування міста», «Науковці Харкова» та інші, а також підготовлено факультатив «Козацькі клейноди як пам’ятки історії» на базі виставки «Україна козацька: погляд крізь століття». В них більш детально, а головне – з використанням сучасних інтерактивних методів роботи з відвідувачами, розповідається про те, що неможливо охопити і встигнути розповісти під час екскурсії. Розраховані на конкретну вікову групу ці заходи мають великі пізнавальні можливості.
Так,сценарій заходу «Розвиток фотографії у Харкові у II половині XIX ст.» охоплює не тільки мистецтво фотографії II половини XIX ст., а й в цікавій невимушеній формі знайомить учасників з акторами, громадськими діячами, архітекторами, композиторами, художниками, зображеними на світлинах харківських фотографів. Діти спочатку дізнаються про них з розповіді ведучого, а потім повинні впізнати їх на портретах за підказкою одного з учасників заходу, який заздалегідь знає хто це і має назвати два слова, що найбільш влучно характеризують рід діяльності зображеної людини. Метою саме такої концепції розробки сценарію заходу було – зацікавити учасників тим минулим, що залишилося на фотографіях, викликати бажання ще більше зануритися в нього вже під час перегляду виставки «Харків. Історичні етюди. XIX ст.». А розуміння того, що саме оригінальні музейні предмети є важливою складовою процесу пізнання історії нашого краю, привнесе демонстрація фотографій та фотоапаратів XIX ст. Очікуваний результат цього – діти повинні захотіти побачити і інші, як вони говорять, «старовинні предмети».
З цією ж метою був розроблений і інтерактивний захід «Стародавній Харків: історія заснування міста», що є своєрідною презентацією виставки «Наш край у IX-XVIII ст.». Діти не тільки мають змогу побачити на відеослайдах предмети з Харківського історичного музею, а й беруть участь у цікавому конкурсі-вікторині, пов’язаному з експонатом, що викликає найбільше захоплення у відвідувачів, – діорамою «Харківська фортеця».
Таким чином, цей напрямок роботи відділу не лише сприяє навчанню та освітньому процесу, а й стимулює інтерес до існуючих експозицій музею. Саме вони є основними каналами комунікації і розглядаються якзасіб спілкування з культурою нашого народу, але іншого історичного часу, тобто відбувається подолання культурно-історичної дистанції. Лише безпосереднє спілкування між предметом і відвідувачем визначає формування особистості, її цінностей, всього комплексу світогляду. Наявність даної форми комунікації дає можливість сучасному музею реалізовувати свою виховну функцію, здійснюючи естетичне, морально-етичне, патріотичне та інші види виховання [1, с. 36].
Результатом спільної праці експозиційних та науково-просвітницького відділів повинна стати організація оптимального функціонування експозицій відповідно до сучасних потреб суспільства. Велике надбання музеїв – їх колекції та компетентність співробітників – треба використовувати в цілях підвищення освітнього і культурного рівня відвідувачів. А нетрадиційні форми комунікації є тим засобом, що допоможе музею вижити в умовах, коли посилюється конкуренція з боку інших установ дозвілля, та,все ж таки,залишитися освітньою установою.
Збереження численності і,одночасно,системності функцій (колекціонування, збереження, реставрація пам’ятників культури, включення їх до культурної комунікації і вирішення на цій основі освітніх завдань) повинні забезпечити музею чільне місце в сучасному культурному просторі.
Література
1. Бєлофастова Т. Ю. Музей у системі сучасних комунікацій / Т. Ю. Бєлофастова // Вісник держ. академії керівних кадрів культури і мистецтв. – 2009. – № 4. – С. 36-39.
2. Борисова М. «Не-музейные технологии в работе музеев с посетителями: плюсы и минусы / М. Борисова // Музеи. – 2010. – № 8. – С. 12-13.
3. Музей и посетитель: Сб. статей. / cост. Д. А. Равикович. – М. : НИИ культуры, 1979. – 160 с.
4. Потапов А. Музейный предмет и его эмоциональное восприятие / А. Потапов, Ю. Максименко // Мир музея. – 2004. – № 10. – С. 18-21.
5. Скривен С. Г. Изучение музейных посетителей / С. Г. Скривен // Museum. –1993. – № 178. – С. 4-13.
6. Сотникова С. И. Музеология / С. И. Сотникова. – М. : Дрофа, 2004. – 190 с.
7. Столяров Б. А. Музейная педагогика: история, теория, практика / Б. А. Столяров. – М. : Высшая школа, 2004. – 216 с.