Музей як соціокультурний інститут в умовах інформаційного суспільства
Тези наукових доповідей (повідомлень)
В сучасних соціокультурних умовах музей – це більше ніж музей у класичному розумінні. Це єдиний інститут соціальної спрямованості, завданням якого є не лише збереження історико-культурної спадщини, але й його вивчення і трансляція, просування знань про історичне і культурне минуле серед широких соціальних верств.
Унікальні можливості музею як комунікативного простору пов’язані з його особливою «мовою», що дозволяє подолати семантичні мовні бар’єри у міжкультурному діалозі. Музей ненав’язливо репрезентує культурний досвід в ситуації занурення у предметний світ, а через музейний предмет стає досяжним наочним універсумом культури [4, с. 20].
Актуальною проблемою експозиційної діяльності музеїв у добу інформаційного «буму» є прагнення утримати «планку» суспільної зацікавленості, актуальності й популярності установи серед відвідувачів. У таких реаліях трансформується сама ідея експозиції як чогось непорушного й сталого в часі. Музеї повинні сприяти тому, щоб у свідомості їх відвідувачів відбувалися позитивні зміни і,в першу чергу, це необхідно робити за допомогою музейних колекцій, експозицій і виставок. Творчі просторові рішення, створення художньо повноцінного ансамблю експозиції, використання різноманітних художніх і технічних засобів – все це сприяє цілеспрямованому виявленню змісту експозиції, підсилює враження, її доступність.
Одна з яскравих та інформаційно-насичених стаціонарних експозицій Харківського історичного музею «Наш край у IX-XVIII ст.», що була побудована 2004 року до 350-ти річного ювілею заснування міста Харкова, користується чималою популярністю серед різних вікових і соціальних груп відвідувачів. Останніми роками, неодноразово, в силу окремих причин, піднімалося питання про проведення часткової або повної реекспозиції існуючої експозиції [1, с. 31-32; 2, с. 64].
Необхідно зауважити, що музейна експозиція має свої особливості. По-перше, в ній виставляються не предмети взагалі, а музейні предмети, які можуть дати відвідувачеві різноманітну інформацію, викликати відчуття контакту з відображеними в них подіями, явищами, надати емоційний вплив. По-друге, в основі музейної експозиції лежить наукова концепція, розроблена співробітниками музею. Ця концепція визначає ідейний зміст експозиції, принципи відбору предметів з музейного зібрання, їх групування, композицію, інтерпретацію і аргументує свої вимоги до художніх рішень, що мають в музеї свої специфічні риси.
В останніх публікаціях, надрукованих у «Сумцовських читаннях», співробітниками I експозиційного відділу було обґрунтовано необхідність проведення реекспозиції [1, с. 31]. У зв’язку з чим була представлена тематична структура й головна ідея нової експозиції, розглянуті основні наукові погляди на розкриття важливих тем, запропоноване використання конкретних документальних матеріалів, історико-літературних джерел, шляхи та напрями створення провідних об’єднуючих образів та рішень [2, с. 65-69], а також запропоноване нове бачення художнього образу стаціонарної експозиції [3, с. 104-106].
На думку авторів, основною ідеєю майбутньої експозиції є питання українського державотворення. Саме тому, планується відобразити музейними засобами не лише еволюцію регіону, а й виявити національно-культурні особливості,характерні для нашого краю в зазначений період. Великої уваги надається й підбору експонатів, бо саме насиченість експозиції оригінальними музейними предметами дасть відчуття занурення у той час. Безумовно, саме музейні предмети, які відображають склад музейного зібрання, слугуватимуть висвітленню певних тем. На жаль, за відсутності достатнього предметного забезпечення, окремі теми нової експозиції неможливо розкрити повною мірою. Через це, маючи в своїй основі музейні предмети, майбутня експозиція повинна обов’язково включати допоміжні наочні експонати. Види науково-допоміжних матеріалів різноманітні. До них відносяться предмети, спеціально виготовлені для музейної експозиції: копії експонатів, скульптури, картини, малюнки, фотографії, схеми, карти, плани, а також моделі, макети, діорами та ін., а їх використання залежить від характеру експозиції, можливостей музею та ініціативи музейних працівників. Подібні матеріали потрібні не лише для всебічного висвітлення тем експозицій, роз’яснення першоджерел, а й показу зв’язків між подіями.
В існуючий експозиції «Наш край у IX-XVIII ст.» науково-допоміжні матеріали використовуються майже у кожному розділі, темі, підтемі. Всі вони, на нашу думку, повинні бути задіяні і в майбутній експозиції. Але, враховуючи їх теперішній стан та посилені вимоги до художнього оформлення сучасних експозиції, більша частина з них вимагає обов’язкового втручання. Так, наявні карти, схеми, деякі копії гравюр потребують оновлення. Окремі з них необхідно замінити.
Раніше нами вже розбиралися основні напрями проведення реекспозиції «Нашого краю» [2], тому в даній розвідці ми більш детально розглянемо деякі пропозиції щодо перспективи використання додаткових науково-допоміжних матеріалів і зробимо окремі уточнення з цього питання.
Так, розділ,присвячений добі Київської Русі,можна доповнити як портретами Святослава Ігоревича, Володимира Великого та Ярослава Мудрого – князів, що відіграли велику роль в становленні, укріпленні й розвитку Давньоруської держави. Також логічним буде показ зображення генеалогічної схеми давньоруських князівських знаків Х-ХІ ст. Останнє дозволить оживити візуальний ряд і дасть можливість показати – як зображення символу князівської влади – тризуба видозмінювалося за часів правління династії Рюриковичів, починаючи зі Святослава (друга половина Х ст.), закінчуючи Ізяславом (кін ХІ ст.).
Висвітлюючи історію давньоруського міста Донець, було би не зайвим розширити існуючий експозиційний комплекс світлинами розкопок, проведених експедицією Харківського університету у другій половині ХХ ст. біля станції Карачовка та зображенням стародавніх споруджень літописного міста, що залишилися в наш час.
Розділ Козацька Україна варто збагатити зображеннями портретів видатних кошових отаманів, ксерокопіями гетьманських універсалів та воєнних договорів другої половини XVII ст., копіями дипломатичного листування Б. З. Хмельницького. Слід зробити карту-схему військових дій під проводом Б. Хмельницького 1648-1653 рр. більшою за розміром і,бажано, кольоровою. Подібне рішення є умотивованим, бо саме ця історична подія справила безпосередній вплив на подальшу історію нашої держави і стала одним із чинників заселення Дикого поля.
Для більш повного розкриття історії заселення наших територій необхідно використати копії нормативно-правових документів XVII-XVIIІ ст., зокрема жалувані грамоти московських государів на українські землі російським воєводам, козацькій старшині тощо; потрібно виготовити карту Слобідської України, де будуть чітко вказані її кордони, а також зазначені етапи заселення, міграційні хвилі, основні населені пункти, що виникли в ході колонізації даних територій у XVII – на початку XVIII ст.
Висвітленню історії Харкова зазначеного періоду сприятимуть матеріали, що розкривають полкову структуру міста. Можна відтворити родоводи відомих династій полковників Слобідської України, створити схеми у вигляді генеалогічного древа. Фотографії церковних споруд, садиб, селищ нашого краю будуть незамінні для презентації історії окремих об'єктів.
Цікавою знахідкою, що оживить експозицію, можуть стати виготовлені копії книг і окремих сторінок давньоруських та козацьких літописів. Подібне відтворення предметів обґрунтовано необхідне, особливо, коли оригінал, за зрозумілих причин, не може бути представлений у музеї, але, для досягнення тематичної повноти й наочності експозиційного показу, про нього потрібно дати уявлення [6, с. 211].
Слід зазначити, що допоміжні матеріали за просторовою ознакою поділяються на дві групи: об’ємні та пласкі. Саме об’ємні матеріали привертають велику увагу відвідувачів і тому широко використовуються в музейних експозиціях. Найбільш поширені з-поміж них є копії експонатів, моделі, макети, діорами тощо [5, с. 90]. В цьому контексті, окрасою нової експозиції можуть стати створені костюми – князя, гетьмана, полковника, козака. До того ж,саме у цьому питанні ми маємо певний досвід. До пересувної виставки «Переяславська рада», на харківській фабриці театрального реквізиту, було виготовлено гетьманський костюм, який з успіхом можна використати і в експозиції «Наш край у IX-XVIII ст.».
Безумовну першість серед науково-допоміжних матеріалів існуючої експозиції посідає діорама «Харківська фортеця», яка обов’язково, з певними технічними доробками й удосконаленнями (підсвітка, світлоілюмінація, звукові ефекти),увійде до оновленої експозиції.
Використання подібних науково-допоміжних матеріалів, безсумнівно, значно збагачує експозиційний показ. Саме тому, вже висувалися ідеї щодо створення реконструкції діорами поселення,або частини кріпосних споруджень донецького городища. Враховуючи те, що діорами вимагають значних експозиційних площ, було б доречно виготовити замість неї макет давньоруського міста Донець, а також макети Запорізької Січі, козацької «чайки», житлового комплексу (хати з господарськими приміщеннями) слобожан ХVII ст.
Певна річ, враховуючи, що виготовленню науково-допоміжних матеріалів передує велика попередня робота–вивчення відповідної літератури, джерел, архівних документів, ілюстрацій, чітко визначених завдань художників, макетників та інших виконавців [5, с. 90], а також залучення значних фінансових ресурсів, виготовлення вищеперелічених макетів, новоробів та ін. можливе лише за достатнього рівня фінансування.
Отже, незважаючи на підпорядковане становище науково-допоміжних матеріалів по відношенню до музейних предметів, вони є необхідними. В наглядній та легко засвоюваній формі запропоновані нами науково-допоміжні матеріали дадуть узагальнені знання про дійсність, яка відображена в експозиції, допоможуть у сприйнятті музейних пам'яток та поглибленні знань, отриманих від знайомства з ними, крім цього,аттрактивність допоміжних матеріалів посилить візуальні характеристики представлених експозиційних матеріалів.
Література
1. Желтобородова О. А. До питання створення стаціонарної експозиції Харківського історичного музею «Наш край у IX – на початку XХ ст.» / О. А. Желтобородова // Шістнадцяті Сумцовські читання. Матеріали наукової конференції,присвяченої 90-річчю із часу заснування Харківського історичного музею, Харків, 16 квітня 2010 р. / Харківський історичний музей. – Х. : Оригінал, 2010. – С. 31-35.
2. Желтобородова О. А. Музейна презентація видатних сторінок вітчизняної історії (у рамках основних тематичних розділів стаціонарної експозиції з історії краю 9-18 ст.) / О. А. Желтобородова, Ю. А. Конюшенко // Вісімнадцяті Cумцовські читання. Матеріали наукової конференції на тему «Музей як соціокультурний інститут в умовах інформаційного суспільства», Харків, 18 квітня 2012 р. / Харківський історичний музей. – Х. : Майдан, 2012. – С. 63-70.
3. Іванов О. Д. Деякі аспекти нового художнього образу стаціонарної експозиції ХІМ «Наш край у IX-XVIII ст.» / О. Д. Іванов // Сімнадцяті Сумцовські читання. Матеріали наукової конференції на тему «Комунікаційний підхід у музейній справі як відповідь на потреби соціуму», Харків, 18 квітня 2011 р. / Харківський історичний музей. – Х. : Майдан, 2011. – С. 103-106.
4. Кавецкая В. Пространство совмещенных миров / Вера Кавецкая // Музей. – М. : ПОЛИТЭКОНОМИЗДАТ, 2010. – № 9. – С. 20-25.
5. Мезенцева Г. Г. Музеєзнавство: (На матеріалах музеїв Української РСР) / Г. Г. Мезенцева ; [відп. ред. С. М. Чайковський]. – К. : Головне вид-во видавничого об’єднання «Вища школа», 1980. – 120 с.
6. Шевченко В. В. Музеєзнавство: Навч. посібник для дистанційного навчання / В. В. Шевченко, І. М. Ломачинська. – К. : Університет «Україна», 2007. – 288 с.