Музей як соціокультурний інститут в умовах інформаційного суспільства
Тези наукових доповідей (повідомлень)
В 2009 р. в Харківському історичному музеї відкрилася експозиція «Харківщина в 1917-1940 роках». В її межах розглядаються три основні історичні етапи: 1. Період Визвольних змагань в Україні (1917-1921 рр.); 2. Нова економічна політика (1921-1928 рр.); 3. Розбудова Радянської держави в 30-х рр. та пов’язані з цим індустріалізація, розкуркулення, антирелігійна кампанія та масові репресії проти громадян.
На наш погляд,експозиція має дві основні вади – занадто складна структура та,похідна з цього,швидка втомлюваність відвідувачів.
Найбільш важкою для сприйняття відвідувачами музею є початкова частина експозиції, що показує перебіг подій в Україні та на Харківщині в 1917-1921 роках. Організація нової державної влади в Україні в особі Центральної Ради викликала до життя цілу низку нормативно-правових документів. Так, наприклад, завдяки Комітету Центральної Ради,створеному 27 квітня 1917 р. (згодом – Мала Рада), протягом 1917 – на початку 1918 рр. з’явилися Перший, Третій та Четвертий Універсали, статут Генерального Секретаріату, Конституція УНР, закони про адміністративно-територіальний устрій України, громадянство УНР, грошову одиницю, про запровадження григоріанського календаря, про ратифікацію Брестського миру [3, с. 48].
Не менш складною та насиченою подіями і різноманітними документами є доба Гетьманату. Це підтверджує бурхливий правотворчий процес, що відбувався на той час. Основоположними документами, що заклали правову основу Української Держави, стали «Грамота до всього українського народу» та «Закони про тимчасовий державний устрій». Всього, протягом існування гетьманської влади,було видано близько 500 нормативних актів на правах законів [3, с. 112-113]. Чимала частина даного масиву документів стосувалася Харківщини як одного з найбільш економічно розвинутих та прикордонних регіонів держави.
В цілому, історія Слобожанщини в 1917-1921 рр. насичена масою різноманітних подій,пов’язаних з боротьбою за владу на теренах колишньої Російської імперії. Вона стала ареною боротьби між збройними силами Радянської Росії, УНР та її союзників з країн Четверного блоку, Добровольчою армією, різноманітними повстанськими формуваннями, найбільш відомим з яких є Революційна Повстанська армія України під проводом Н. І. Махна. З Харковом пов’язана ціла низка відомих особистостей. Зокрема, один із засновників Червоної гвардії Ф. З. Минайленко, відомий діяч партії більшовиків, голова Раднаркому Донецько-Криворізької республіки Ф. Сєргєєв (Артем), головнокомандувач збройними силами Півдня Росії А. І. Денікін, генерали О. П. Кутєпов та В. З. Май-Маєвський. В місті з листопада 1917 по грудень 1919 р. шість раз мінялася влада. Необхідно сказати, по-перше, вищеозначений період багатий на різноманітні події, що ускладнює його сприйняття відвідувачами, по-друге, частина експозиції, яка розповідає про події 1917-1921 рр.,нажаль,перенасичена так званим пласким матеріалом – різноманітними копіямидокументівтафотокартками.
Для того,щоб спілкування між музеєм та відвідувачем стало результативним, перш за все для останнього, треба віднайти цікаві та зрозумілі форми діалогу. Його наріжним каменем, основою музейної комунікації, повинен стати музейний предмет, який,за висловом музеєзнавця Т. Шоли,має «чистую и совершенную память». Однак, спираючись на думку того ж дослідника,існує небезпека, що: «В условиях распространения новых взглядов на природу музейного экспоната (поскольку на практике им может считаться любой предмет) возникает искушение… не считать более предмет необходимостью… Сегодня часто приходится сталкиваться с таким взглядом, что музеологическая программа должна основываться не на памятниках, принадлежащих музею, а на идеях, которые он хочет донести до посетителя. Последствия такого подхода могут быть самыми непредвиденными. Собирание коллекций относится к сфере материальной, тогда как цели музейной деятельности носят метафизический характер, и только творческий подход позволит преодолеть этот разрыв, о чем следует прежде всего помнить». На жаль, наявність автентичного предмета в експозиції сьогодні не завжди є обов’язковим [4, с. 25].
Також слід погодитися з думкою російської дослідниці М. Борисової, що обидві сторони спілкування повинні володіти відповідним рівнем культурної підготовки [1, с. 32]. Це, насамперед, відноситься до відвідувачів.
Друга частина експозиції показує розбудову та ліквідацію НЕПу на Харківщині. При побудові як першої, так і другої частин застосовувався тематичний метод з включенням експозиційних комплексів, що відтворюють інтер’єр кабінету голови Центральної Ради М. С. Грушевського та помешкання представника нової буржуазії або непмана [5, с. 427, 431-438]. Серед відвідувачів остання історична реконструкція користується неабиякою популярністю і яку вони часто називають – «куточок непмана».
Ми повністю солідарні з Т. Ю. Юрєнєвою, що ансамблеві експозиції або експозиції,створені з застосуванням її елементів,легко сприймаються відвідувачами, викликають у них чимале зацікавлення та створюють великий емоційний вплив [5, с. 433].
Третій, останній, розділ експозиції присвячений розбудові Радянської держави в 30-ті рр. ХХ століття. Це найбільш перенасичена пласким матеріалом її частина. Маса планшетів, документів та різноманітних фото не завжди викликають у відвідувачів увагу та зацікавлення. До того ж,значний обсяг статистичних даних, прізвищ та подій у деяких громадян, особливо у молоді, викликаєвеликездивування.
Одним із критеріїв зацікавленості відвідувача по відношенню до експозиції є «якість відвідування». Даний термін вперше застосував Мішель Ван Пратт, професор музеології Музею природної історії в Парижі. В низці різноманітних музейних установ він робив заміри часу, який відвідувач витрачав споглядаючи визначений експонат. Згідно з Ван Праттом, саме це і є критерієм якості відвідування. Він відзначив, що чим менше часу відвідувач проводить споглядаючи експонат, тим нижче «якість відвідування» [2, с. 69].
В експозиції «Харківщина в 1917-1940 роках» відвідувачі найчастіше звертають увагу на цілу низку експонатів та інтер’єрів, а саме: інтер’єр кабінету голови Центральної Ради М. С. Грушевського, німецький прапор та військовий головний убір (пікельхауб), тачанку з кулеметом системи «Максим», грошові знаки періоду Визвольних змагань 1917-1921 рр., звісно,на інтер’єр помешкання непмана, сіялку (сільськогосподарський реманент) та святковий одяг православного священика.
Таким чином,можна сказати, що вищезгадана експозиція,внаслідок маси знакових подій, що відбувалися в першій половині ХХ ст. та перенасиченості пласким матеріалом,важко сприймається частиною відвідувачів, особливо школярами.
Виходячи з наведеного, пропонується розділити дану експозицію на дві самостійні. Перша, «Визвольні змагання в Україні (1917-1921 рр.)»,має показати перебіг подій на Слобожанщині в роки громадянського протистояння. Друга – повинна об’єднати в собі період НЕПу та радянське державне будівництво в 30-ті роки з усіма здобутками та недоліками. Так, створення окремої експозиції, яка висвітлить події 1917-1921 рр.,перш за все,допоможе зняти частину навантаження на відвідувачів, зосередити їх увагу лише на цьому періоді та відомих особистостях, дозволить поліпшити її якість,створивши можливість для експонування додаткових предметів з фондів Харківського історичного музею. Наприклад, це особисті речі коменданта табору харківської ЧК С. А. Саєнка, холодна та вогнепальна зброя, прапори. Якісно доповнити експозицію можуть зразки військової форми, зокрема військовослужбовців армії УНР, так званих «кольорових» частин Добровольчої армії (дроздовців, корнилівців, олексіївців та марківців), бійців Червоної армії.
Також на даний момент в експозиції не повністю показана історія не надто відомого державного утворення – Донецько-Криворізької республіки,столицею якої, на певному етапі, був Харків. Так само, недостатньо приділено уваги збройній боротьбі українського селянства в вищезгаданий період. Особливо зважаючи на те, що на теренах Харківської губернії діяло майже два десятки повстанських загонів, зокрема, під керівництвом отаманів Савонова, Волоха, Сіробаби та інших.
Література
1. Борисова М. Культурно-образовательная деятельность музеев /М. Борисова // Музей. – 2009. – № 5. – С. 31-36.
2. Минина С.Музей глазами посетителя / С. Минина // Музей иличность. – М., 2007. – 168 с.
3. Рубльов О. С.Українські визвольні змагання 1917-1921 рр. / О. С. Рубльов, О. П. Реєнт. – Т. 10. – К. : Альтернативи, 1999. – 319 с.
4. Чувилова И. Классификация музеев и проблемы наследия /И. Чувилова // Музей. – 2009. – № 5. – С. 20-25.
5. Юренева Т. Ю. Музееведение / Т. Ю. Юренева. – М. : Академическийпроспект, 2006. – 558 с.