Музей як соціокультурний інститут в умовах інформаційного суспільства
Тези наукових доповідей (повідомлень)
Останні десятиріччя у нашому суспільстві набули широкої популярності вивчення та популяризація військової історії, військової справи та військових традицій минувшини. За своєю природою це явище ширше за громадський рух, воно охоплює значні верстви населення – підлітків і дорослих, чоловіків та жінок, людей, професійно пов’язаних з історичною наукою та військовою справою, або далеких від неї. У його основі лежить не лише цікавість до яскравих – водночас широко відомих і «таємничих», спірних у тлумаченні – сторінок історії. У нашому суспільстві на сучасному етапі його розвитку засвоєння військово-історичної традиції служить одним із засобів самовизначення, власної ідентифікації людини як особистості, яка реалізує себе у певному культурному, громадському, національному просторі [1, с. 6-8]. Саме у традиціях, пов’язаних в історії та суспільстві з веденням війн та несенням військової служби, масова народна свідомість, яка об’єднує найширші верстви суспільства, безпосередньо поєднана з його найбільш сталими, базовими, тривалими характеристиками, з найвищими культурними досягненнями, класичною літературною традицією зокрема.
Формуючи свої основні засади у вирішальні, доленосні моменти народної історії, військово-історична традиція служить надійним якорем у часи коливань та розброду, зміни соціальних орієнтирів, які супроводжуються часто навмисним порушенням особистісної ідентифікації. Це явище характерне саме для сучасної доби «інформаційного суспільства» та атомізованої «віртуальної особи» з «плаваючими» особистісними характеристиками [3, с. 6]. Протистояти таким тенденціям можливо лише спираючись на цінності традиційної культури, зокрема, військово-історичну традицію, яка позбавлена вузьких обмежень у часі та просторі, характерних для складових елементів народної культури, пов’язаних з архаїчним побутом, регіональною, релігійною або родовою специфікою.
Саме за такими принципами та з опорою на існуючий досвід краєзнавчої та військово-патріотичної роботи, руху історичної реконструкції зокрема, автором були започатковані такі заходи популяризації військово-історичної традиції як історичний фестиваль «Ігорів Полк» та науково-практичний семінар «Історія воїнської культури».
Історичний фестиваль «Ігорів Полк» вперше був проведений29 квітня – 1 травня 2005 року яккостюмований історико-меморіальний фестиваль, присвячений 820-й річниці «Слова о полку Ігоревім» та 60-й річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні. Розробка концепції та програми фестивалю спиралася на досвід фестивалю слов’янської та скандинавської культури «Коровель», який проходив на Чернігівщині, на археологічній пам’ятці давньоруської доби «Шестовицьке городище». Головне дійство «Ігорева Полку» відбувалося на Донецькому городищі – пам’ятці VI ст. до н.е. – ХIII ст. н.е., давньоруському літописному місті Донець, розташованому у селищі Карачівка Жовтневого району Харкова. З ним безпосередньо пов’язані похід князя Ігоря Сіверського 1185 р. та, відповідно, «Слово о полку Ігоревім» [2, с. 92-94]. Взагалі,Донецьке городище можна вважати найстарішим осередком містобудування та міської цивілізації на території сучасного Харкова, праобразом сучасного міста у добу Середньовіччя [8, с. 94].
Мета фестивалю полягала і полягає досі у збереженні та поглибленні історичної пам’яті нашого краю шляхом популяризації історії і традиційної культури, військово-історичних та художньо-культурних традицій східнослов’янських народів, а також, народної творчості та етнокультурних зв’язків краю, зокрема, між слов’янськими та тюркськими народами як спадкоємцями Давньої Русі та Дешти-Кипчак (половецького степу), сприянні розвитку культурного обміну і толерантних міжнаціональних відносин, звертання уваги громадськості до охорони історичних пам’яток та безпосередньому включенні Донецького городища у культурне життя Харкова. У фестивалі беруть участь туристи-краєзнавці, історики, археологи, літературознавці, самодіяльні творчі колективи, представники руху історичної реконструкції та рольового моделювання.
Окрім дійства, на городищі у програму першого фестивалю входив похід по території Харківського та Зміївського районів – через селище Бабаї та Хорошеве до залізничної станції «Соколове», куди вирушила похідна група учасників фестивалю. Започатковане з тих часів поєднання дійства на «стаціонарному майданчику» з костюмованим переходом вздовж річки Уди, колишнього Малого Дінця, межі давньоруських земель, символічно об’єднувало два елементи середньовічної військової справи – похід та битву. Останню імітувала постановка бойових епізодів, або, згодом, проведення турнірних змагань на території городища. Однак, лише бойовими елементами фестивальне дійство не обмежувалося: для учасників фестивалю проводилися лекція-екскурсія по території городища, традиційні народні ігри, зокрема, описані Б. О. Рибаковим «золоті ворота» [6, с. 160-161].
Протягом наступних років фестиваль щорічно проводився наприкінці квітня або у першій декаді травня – на честь подій походу 1185 р. Вдосконалювалася як похідна, так і стаціонарна частини програми. Костюмований похід проходив за маршрутом від Карачівки до Хорошева (або у зворотному напрямку) і включав відвідання у селищі Бабаї хатини Якова Правицького, де мешкав Г. С. Сковорода. Це дало змогу фестивалю не замикатися на вузькій давньоруській проблематиці, розширило його тематику та зміцнило краєзнавчий аспект заходу.
Серед гостей фестивалю були вихованці районного Центру дитячої та юнацької творчості, гості з Києва та Вінниці. У число організаторів фестивалю, у різні роки, входили Російське національно-культурне товариство Харківської області, Харківський союз колективів та майстрів російської народної творчості «Талиця», Харківський військово-історичний клуб імені генерала П. С. Котляревського. У 2008 та 2011 роках у програму фестивалю був включений турнір з історичного фехтування під керівництвом Олександра Субботіна, представника Федерації Історичного Фехтування України. У 2010 р. активну участь у фестивалі взяв військово-історичний клуб «Ратибор. Сіверська Русь» на чолі з Олексієм Журбою.
Постійними учасниками фестивалю стали кандидат історичних наук, співробітник Національного літературно-меморіального музею ім. Г. С. Сковороди Д. М. Дудко та майстриня вишивки Т. М. Костова. У творчості останньої велику роль відіграє образ героїні «Слова о полку Ігоревім» княгині Ярославни – образ добра, відданості і милосердя, протиставлений таким популяризованим у останні роки історичним еталонам української жінки як княгиня Ольга та султанша Роксолана.
Щорічне проведення фестивалю привернуло увагу громадськості [7, с. 8] та адміністрації Жовтневого районуна чолі з Р. С. Веприцьким до Донецького городища. Перед фестивалем на території пам’ятки проводилися суботники, весною 2011 р. було ліквідоване розташоване там звалище. За участю автора у адміністрації району був розроблений проект програми меморіальних та пам’яткозберігаючих заходів.
Надзвичайно плідним був фестиваль «Ігорів Полк-2012», у якому взяли участь самодіяльні творчі колективи – творча майстерня «Дана», під керівництвом Наталії Афанасьєвої, та музичний ансамбль «Восьмий день» (соліст Леся Коханова), а також, представники районної державної адміністрації та відділу культури Жовтневого району, які вручили учасникам фестивалю почесні грамоти. Тоді ж, на посаді Донецького городища під керівництвом Олександра Руднєва був проведений стрілецький турнір з використанням луків старовинної конструкції. Завершальною частиною програми фестивалю стало відвідання меморіальної Сковородинівської криниці, де відбувся міні-концерт, у якому прозвучали твори Г. С. Сковороди. Слід зазначити, що саме там восени проводиться щорічний фестиваль «Сад божественних пісень», організатори якого тепер взяли участь і у «Ігоровому Полку». Таким чином, на Харківщині складається спільна традиція проведення етноісторичних фестивалів, у якій займає своє місце і фестиваль «Ігорів Полк».
Іншою формою роботи, пов’язаною з вивчення та популяризацією військової історії, є семінарська робота у стінах Харківського історичного музею, а саме, науково-практичний семінар «Історія воїнської культури», який проводиться тричі на рік, зазвичай, у лютому, вересні та грудні, починаючи з грудня 2009 року. Він був започаткований як розвиток традиції однойменного семінару, який входив у програму вересневого Міжнародного фестивалю фантастики «Зоряний Міст», але тепер пережив і сам цей фестиваль. З іншого боку, «предтечею» семінару були військово-історичні «Георгіївські читання», які спорадично проводилися у грудні у Харкові та Чугуєві. Від вищеназваних заходів семінар відрізняє регулярне «стаціонарне» проведення, визначені мета та форми роботи.
До участі у семінарі запрошуються студенти, аспіранти та викладачі історії, культурології, філософії, представники військово-історичних товариств та клубів історичної реконструкції, шанувальники військової історії. Семінар присвячений історії воїнської культури як поєднанню громадських відносин та явищ культури, які історично складаються у зв’язку з веденням війн та несенням військової служби.
Протягом 2009-2012 років було проведено 10 семінарів за такими темами та проблемами: «Військова кар’єра та образ героя у історичній науці та суспільній свідомості», «Рицарство та Русь», «Війна та армія у сучасному суспільстві», «Військове мистецтво Східної Європи XIII-XV ст.: до 770-річчя Невської битви, 630-річчя Куликовської битви та 600-річчя битви при Грюнвальді», «Масовий героїзм радянського народу у Великій Вітчизняній війні як історичне явище», «Воїнська культура у міфології, епосі та фантастиці»,«Слов’яно-тюркські контакти в сфері воїнської культури», «Вітчизняні війни у історії вітчизняної культури», «Вітчизняні війни та літературно-історична традиція».
Загалом, на семінарах було заявлено та прослухано близько шести десятків доповідей та повідомлень, які часто супроводжувалися демонстрацією відеоматеріалів. Зокрема, на 9-му занятті у вересні 2012 року, яке проходило за традицією у стінах ХНУ та було присвячене 1150-річчю Русі, відбулися перегляд та обговорення науково-популярного фільму Андрія Дмитрука (Київ) «Вікінги на берегах Десни» про археологічні дослідження давньоруських городищ Виползов та Шестовиця. А 10-е заняття семінару увійшло до програми першого Фестивалю лівої та патріотичної фантастики «Краснозвёздный Мост» як його невід’ємна складова [4, с. 5; 5, с. 82].
Семінар досить відомий у харківських шанувальників історії, до участі в ньому залучаються навчальні колективи та громадські організації. Разом з історичним музеєм, організаторами семінарів виступали Музей археології та етнографії Слобідської України, Харківське міське національне громадське об’єднання казахстанців «Бірлік» та Харківська обласна громадськаорганізація «Всеукраїнський союз радянських офіцерів». Серед постійних доповідачів та учасників семінару слід назвати Д. М. Дудка,Тетяну Крупу та Макку Каражанову – керівниківоб’єднання казахстанців «Бірлік» та дослідників боїв на Харківщині у травні 1942 р., ветерана Великої Вітчизняної війни, старшого радника юстиції І. Т. Шеховцова, полковника О. Г. Яворського, Ярослава Єфименко, Андрія Скуліна та інших. Таким чином, науково-практичний семінар «Історія воїнської культури» знайшов свою аудиторію і став одним з постійних культурно-просвітницьких заходів, що визначають сучасне обличчя Харківського історичного музею у громадському житті Харкова.
Література
1. Бадаєв Д. В. Исторические фестивали и литературно-исторические ролевые игры как современный способ существования традиционной культуры / Д. В. Бадаєв // Традиційна культура в умовах глобалізації: культурна ідентифікація та інформаційне суспільство: матеріали науково-практичної конференції 18-19.05.2012 р. – Х., 2012. – С. 6-8.
2. Бадаєв Д. В. Місця Харківщини, пов’язані з походом князя Ігоря Сіверського проти половців у 1185 р. / Д. В. Бадаєв // Шості Сумцовські читання. Збірник матеріалів наукової конференції. 14. 04. 2000 р. – Х., 2000. – С. 92-94.
3. Бакун О.В. Проблеми ідентифікації і морального вибору…. // Традиційна культура в умовах глобалізації: культурна ідентифікація та інформаційне суспільство: матеріали науково-практичної конференції 18-19.05.2012 р. – Х., 2012. – С. 9-12.
4. Дудко Д. В. Мечта страшна тюремщикам / Д. В. Дудко, Д. В. Бадаев // Русь Триединая. – 29 січня 2013. – № 1 (57). – С. 5.
5. Первый Краснозвёздный… // Искатель. Украина. – Січень-лютий 2013. – № 7 (40). – С. 79-96.
6. Рыбаков Б. А. Язычество древней Руси / Б. А. Рыбаков. – М. : Наука, 1988. – 784 с.
7. Чепижный С. Нельзя застраивать древності новостроями / Сергей Чепижный // Время. – грудень 2011. – № 14. – С. 8.
8. Шрамко Б. А. Народження Харкова: монографія / Б. А. Шрамко, В. В. Скирда. – Х. : Східно-регіональний центр гуманітарних ініціатив, 2004. – 118 с.