Музей як соціокультурний інститут в умовах інформаційного суспільства
Тези наукових доповідей (повідомлень)
Одним із феноменів останніх десятиліть, визначених швидким розвитком комп’ютерно-інформаційних технологій, є створення передумов для формування глобального інформаційного суспільства [2].
Важливість питання щодо формування інформаційного суспільства отримало відображення і в українському законодавстві. Зокрема, в законі «Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки» [22] зазначається, що побудова інформаційного суспільства є одним з головних пріоритетів України. По відношенню до музеїв, закон, зокрема, передбачає «...створення в електронній формі архівних, бібліотечних, музейних фондів та інших фондів закладів культури, формування відповідних інформаційно-бібліотечних та інформаційно-пошукових систем з історії, культури, народної творчості, сучасного мистецтва України тощо... створення необхідної технічної і технологічної інфраструктури, електронних інформаційних ресурсів в архівах, бібліотеках та музеях, науково-дослідних установах з визначенням вимоги щодо обов'язкового зберігання в єдиному електронному форматі результатів наукової діяльності та забезпечити вільний доступ до результатів наукових досліджень, створених за рахунок коштів Державного бюджету України...».
Включаючись в глобальний процес формування інформаційного суспільства, Україна переймає, в тому числі, нові підходи до процесу створення, обробки, накопичення та розповсюдження інформації, які, певною мірою, зачіпають і сферу наукових досліджень. Так, поряд із міжнародним рухом за «відкритий доступ» [14], що в останні роки набирає все більшої популярності, і який передбачає вільний доступ до наукових та навчальних матеріалів за допомогою інформаційних мереж, важливим для історичної науки є процес оцифрування основної джерельною бази досліджень – документного фонду, що включає архівні, бібліотечні та музейні фонди, а також створення інформаційних систем для роботи з оцифрованими зібраннями (один із найближчих прикладів спроби реалізації загальнодержавної системи – інформаційно-пошукові системи Міністерства культури Російської Федерації [11], в Україні представлені, здебільшого, лише поодинокі електронні каталоги на сайтах окремих бібліотек [23] чи музеїв [5], хоча досить перспективним є проект ELibUkr [25]). Створення подібних інформаційних систем, поряд із оптимізацію окремих моментів процесу проведення наукових досліджень, сприяє забезпеченню вільного доступу громадян до національного культурного надбання.
Одним із головних етапів створення повноцінної інформаційної системи є оцифрування (переведення в електронний вигляд) музейного зібрання, тобто створення електронної версії фондово-облікової та наукової документації музею, пов'язаних бібліотечних фондів, архівів, каталогів музею, а також електронного мультимедійного архіву (в першу чергу – архіву фотографій предметів музейних колекцій). Сама система має забезпечувати можливість онлайн-доступу (із визначенням відповідних рівнів доступу) до цифрового зібрання для співробітників даного музею, інших музеїв та наукових установ і закладів, а також громадян.
Таким чином, в будь-який момент часу музейний співробітник чи науковець матиме змогу зі свого робочого місця, без зайвих витрат часу, підібрати, за певними критеріями, музейні предмети для дослідження, переглянути всю доступну інформацію про конкретний музейний предмет, ознайомитись з обліковими документами, дослідити, за допомогою мультимедійних матеріалів, його зовнішній вигляд тощо. Це дає змогу значно спростити окремі моменти науково-дослідної роботи, уникнути непотрібних витрат часу. Співробітники, що працюють над дослідженням, атрибуцією та науковим описом нових надходжень, мають змогу знайти в системі описи подібних предметів, що може дати додаткову інформацію щодо нового предмету.
Оскільки музейні предмети та колекції лежать в основі всієї діяльності музею, створення інформаційних систем, що дозволяють автоматизувати певні елементи фондово-облікової діяльності, та впровадження їх в музейну практику, крім спрощення науково-дослідної роботи, дасть змогу оптимізувати, зробити ефективнішими й інші напрями музейної роботи.
Якщо розглянути облікову роботу, то одним із складних моментів є значний об’єм суто механічної роботи – оскільки практично ідентична інформація про предмет дублюється в різних облікових документах і ручне заповнення окремих документів (які часто мають великий об’єм і заповнюються в кількох екземплярах) може забирати багато часу. Монотонна механічна робота призводить до втомлюваності, а через це збільшується вірогідність виникнення помилок при заповненні документу і, як мінімум, до його зіпсування та необхідності заповнення документу наново. Одним із найпростіших варіантів спрощення цієї роботи є набирання окремих документів за допомогою простих текстових редакторів, однак це не завжди може забезпечити значний ефект. Вирішуючи проблему виготовлення кількох копій одного документу, це не вирішує проблему повторного використання вже введеної інформації про предмети і коли, наприклад, необхідно заповнити інший документ, часто, доводиться вводити інформацію повторно. Крім цього, з часом, можливість повторного використання цих електронних документів ускладнюється через питання щодо актуальності інформації. На відміну від текстових редакторів, використання інформаційної системи дозволяє ввести всю інформацію про предмет одноразово, а потім, при необхідності, автоматично складати необхідні документи – слід лише визначити необхідні критерії, а вся необхідна інформація буде рознесена по графам документу автоматично. Крім цього, забезпечується можливість швидкого внесення змін та доповнень у введену в систему інформацію про предмет, а отже – в цілий ряд облікових документів, тож функціонування єдиної системи дає змогу повсякчас підтримувати введену інформацію в актуальному стані. Спрощення роботи з фондово-обліковою документацією, а також можливість отримання необхідної статистичної інформації про музейне зібрання чи окремі колекції, дає змогу значно спростити звірення музейних фондів. Крім цього, наявність електронної копії фондово-облікової документації, сприяє збереженню паперової документації, оскільки остання не використовується без зайвої потреби. В той же час, система дає змогу оперативно відслідковувати «внутрішньомузейний рух» музейних предметів, що є значимим для музеїв з великим зібранням та активною експозиційною і культурно-освітньою роботою. Значний ефект також досягається в царині допоміжних форм обліку – в першу чергу – системі картотек. Інформаційна система дає змогу практично миттєво підбирати предмети і створювати переліки за відповідними критеріями (які можна визначити в будь-якому з полів, скажімо, науково-уніфікованого паспорту), без необхідності довготривалого «переривання» паперової картотеки (при наявності досить великого зібрання це може стати певною проблемою). За наявності мультимедійних матеріалів дослідник може одразу оцінити зовнішній вигляд предмета.
Одним із важливих моментів фондової роботи є процес комплектування музейних фондів. Інформаційна система дає змогу оперативно оцінювати наявність окремих «білих плям» у фондовому зібранні, визначити перспективні напрями процесу комплектування тощо. Також, наявність мультимедійного архіву часто виключає необхідність безпосередньої роботи з самим предметом в процесі наукового дослідження, його використання в експозиційній чи освітній роботі тощо, що сприяє збереженню предмета.
В ході експозиційної роботи, інформаційна система значно спрощує процес пошуку та підбору предметів для створення експозицій та виставок, виявлення цікавих тем, які можуть бути висвітлені за допомогою наявних в фондах предметів, дає змогу оцінити атрактивні якості предмету перед його замовленням. Також система спрощує заповнення наукової документації на експозицію чи виставку, в першу чергу – складання ТЕПу (при великій кількості предметів ручне заповнення документу займає багато часу і вимагає постійної роботи з обліковою документацією для переписування необхідної інформації про предмет), дозволяє проаналізувати документацію попередніх експозицій і виставок схожого профілю (за допомогою електронного наукового архіву). Також, система дає змогу створити мультимедійні онлайн-путівники по виставкам і експозиціям, де відвідувач може отримати необхідну інформацію про саму експозицію, її розділи і теми та представлені експонати, а також музейні предмети за цими темами, що зберігаються у фондах.
В рамках культурно-освітньої роботи система спрощує підготовку масових заходів, зокрема дозволяє швидко знаходити необхідні предмети, виявляти теми для заходів, які потенційно можуть зацікавити аудиторію не лише завдяки нарративній інформації, але і завдяки наявності значної кількості цікавих предметів в фондах, які можуть бути використані в ході заходу. Спрощує підбір предметів, даючи змогу оцінити атрактивність предмету до його замовлення (за допомогою мультимедійного архіву), надає всю необхідну інформацію про предмет, яка може бути використана в ході масового заходу тощо.
Можливості, що надає інформаційна система, забезпечують доступ до архіву наукової та облікової документації музею та поточних матеріалів, спрощуючи проведення методичної роботи. В той же час, користувачі системи матимуть зручний доступ до повного комплексу методичних матеріалів, необхідних у поточній роботі.
Загалом, можливості, що надає інформаційна система, дають можливість спростити доступ громадян до національного культурного надбання та сприяють популяризації музейних зібрань маловідомих музеїв, забезпечуючи проведення, в тому числі, маркетингової діяльності музею. Поряд із забезпеченням можливості отримати систематизовану інформацію щодо предметів чи тем, які викликають найбільше зацікавлення у відвідувачів і загальним спрощенням підготовки матеріалів для презентації музейного продукту потенційній аудиторії, просте відкриття онлайн-доступу відвідувачам до оцифрованого зібрання може сприяти формуванню позитивного іміджу та спрощенню фандрейзингової діяльності. Недостатність експозиційно-виставкових площ та недоступність предметів, що знаходяться у фондосховищах для широкого загалу, які не дають змоги музеям представити аудиторії основну частину цікавих предметів [16], можливо, принаймні частково, компенсувати онлайн-демонстрацією, яка може стимулювати інтерес як потенційної аудиторії так і наукової спільноти до музею та його колекцій (зокрема, такий варіант представлення пам’яток, поряд зі створенням експозицій і виставок, випуском музейних видань та наданням консультацій, визначає Порядок занесення унікальних пам'яток Музейного фонду України до Державного реєстру національного культурного надбання [20]). Особливо значимим це може бути для музеїв, розташованих за межами обласних центрів, які, через складність доступу до них, мають меншу можливість залучати туристичну аудиторію, однак яскрава презентація музейних фондів чи цікавих експозиційних рішень в мережі, можуть значно сприяти рішенню потенційного відвідувача відвідати цей музей і підштовхнути туристичні кола до включення даного музею в свій туристичний маршрут. Одним із варіантів представлення колекцій цих музеїв, поряд із офіційними сайтами музеїв, є розміщення матеріалів у онлайн-каталогах музейних предметів – обласних, загальнодержавному (прикладом яких є каталоги Росії [3] та Білорусі [4]), а також міжнародних (наприклад, європейський портал Europeana [26]). Так само, система дає змогу зменшити час, необхідний на підготовку відповідей на запити громадян, водночас сприяючи підвищенню інформативності цих відповідей.
В той же час, створення інформаційної системи передбачає досить довготривалий процес з оцифрування зібрання і однією із проблем є те, що у музеїв з великим зібранням оцифрування може вимагати багато часу та зусиль. Тож, досить важливим є питання щодо організації оцифрування фондів таким чином, щоб це не забирало багато часу і не перешкоджало іншим напрямам поточної роботи співробітників і, в той же час, процес не розтягнувся на невизначений час. Оцифрування передбачає роботу в двох напрямках – роботу з наявними фондами та роботу з новими надходженнями. Найпростіше можна організувати роботу з новими надходженнями. Так, в музеях, де науково-уніфіковані паспорти заповнюються за допомогою ПК, досить легко замінити набирання документу Word заповненням відповідних полів в інформаційній системі. Одночасно можна провести фотографування відповідних предметів. На виході, співробітник отримує пакет необхідних документів, які він може роздрукувати, а вся інформація про предмет потрапляє в інформаційну систему і може використовуватись для заповнення інших документів.
В той же час, оцифрування наявних фондів вимагає додаткових зусиль. За наявності значної колекції, оцифрування стає досить складним та довготривалим в реалізації процесом. В такому випадку, доцільним є поетапне оцифрування. Перший етап передбачатиме складання електронного каталогу, куди заноситиметься мінімум даних, необхідних для пошуку та підбору предметів: назва, облікові номери, дата та місце створення. Наступний етап – доповнення інформації про предмет із документів первинної реєстрації. Третій етап – внесення повного опису (відповідно до полів науково-уніфікованого паспорта). Одночасно може вестися фотографування предметів. Тут значну допомогу можуть надати вже наявні матеріали – так, в музеї, часто, вже є фотоархів фондових предметів (однак, зазвичай, не систематизований), є певна кількість електронних документів, які можна, за певних доопрацювань, автоматично обробити за допомогою інформаційної системи тощо.
Незважаючи на переваги електронного обліку музейних фондів, повноцінному впровадженню подібних інформаційних систем в музейну практику перешкоджає низка проблемних моментів, які обумовлюють як невисокий рівень розповсюдження подібних інформаційних систем в українських музеях, так і поточне використання систем лише в якості допоміжних інформаційно-довідкових систем.
Однією із головних проблем є певна законодавча неврегульованість питання щодо електронного обліку музейних фондів. Так, хоча закон «Про музеї та музейну справу» [21] декларує можливість ведення фондово-облікової документації в електронному вигляді, а «Положення про Музейний фонд» [19] зазначає, що в електронному вигляді можуть вестись інвентарні книги, спеціальні інвентарні книги, книги надходження науково-допоміжного фонду, а також копії книг надходження, порядок ведення електронного обліку, який, відповідно до Положення, має бути встановлений Міністерством культури, на даний момент відсутній. Також, лише в стадії проектів знаходяться інструкції з обліку музейних фондів [9; 10], де містяться положення щодо електронного обліку, а в музеях України діючими залишаються «Инструкция по учету и хранению музейных ценностей, находящихся в государственных музеях СССР» 1985 р. та «Инструкция по учету и хранению музейных ценностей из драгоценных металлов и драгоценных камней, находящихся в государственных музеях СССР» 1987 р., де можливість автоматизації облікової діяльності за допомогою комп’ютерних інформаційних систем, звичайно ж, не передбачена. Також відсутні відповідні загальнодержавні стандарти та методичні матеріали. Все це ускладнює для музеїв вирішення питання щодо впровадження інформаційних систем в свою практику, а для розробників програмного забезпечення – щодо структури програмного продукту. Тож в питанні електронного обліку музейних фондів Україна відстає не лише від країн заходу [18], але і сусідніх Росії та Білорусі [17] (зокрема, в останній, згідно нормативних документів, зокрема «Інструкції про порядок комплектування музейних фондів, внутрішньомузейного обліку...», відведено значне місце електронному обліку [1]). Однак, слід зазначити, що згідно проекту «Концепції державної цільової національно-культурної програми розвитку музейної справи на період до 2018 року» [13] передбачено, зокрема, і комплекс заходів для впровадження електронного обліку музейних предметів.
Також, в багатьох музеях можна спостерігати відсутність необхідної для впровадження інформаційної системи технічної інфраструктури, а недостатній рівень фінансування галузі перешкоджає її створенню. Крім цього, можна відзначити недостатність підготовлених спеціалістів для повноцінної роботи з новими інформаційними технологіями, наслідком чого є низький рівень використання нових технологій в музейній роботі (починаючи зі створення власного Інтернет-представництва музею) [12]. Особливо ці проблеми постають перед музеями, що знаходяться за межами обласних центрів.
Одним із нагальних є також питання щодо вибору програмного забезпечення. Незважаючи на те, що впровадження подібних інформаційних систем в практику музеїв України розпочалося ще у 90-х рр. XX ст. і в тих закладах, де подібні системи працювали, було оцифровано значну кількість інформації [15] (наприклад, в то час інформаційні системи були створені в Харківському історичному музеї [6] та Харківському художньому музеї [7]), загалом, в даний час, лише незначна частина музейних закладів України має діючі інформаційні системи, причому програмне забезпечення, що використовується для створення інформаційних систем, вирізняється значним різноманіттям. Так, крім значної кількості іноземних розробок (в першу чергу російських) [24], представлена певна кількість суто українських програмних продуктів, часто розроблених на замовлення конкретних музейних закладів. Однак, використання різнопланового програмного забезпечення, де, часто, різняться підходи до опису та представлення даних, обумовлене, в тому числі, і відсутністю відповідних стандартів, у майбутньому, може ускладнити створення єдиної загальнодержавної системи [8]. А крім цього, значна частина найпоширеніших розробок платні, що перешкоджає їх широкому розповсюдженню у музейних закладах. Так само, використання іноземних розробок може поставити питання щодо їх локалізації.
Одним із можливих варіантів вирішення цих проблем є перехід від локальних інформаційних систем до централізованої інформаційної системи електронного обліку, доступ до якої музеї отримуватимуть за допомогою комп’ютерних мереж. В даному випадку, окремі музеї будуть позбавлені необхідності закупівлі дорогого програмного забезпечення, додаткового технічного обладнання та забезпечення технічної підтримки системи. Мінімальні апаратні вимоги для роботи з централізованою системою – ПК з постійним доступом до мережі Інтернет, фотоапарат і сканер. Централізована система може забезпечити вищий рівень захисту інформації, сприяє вирішенню проблеми стандартизації опису та представлення інформації, спрощує створення обласного та загальнодержавного каталогу музейних предметів та передачу у каталоги актуальної інформації тощо.
Таким чином, одним із нагальних питань останніх років є формування в Україні інформаційного суспільства, одним із елементів якого є розвиток загальнодоступної інформаційної інфраструктури, зокрема оцифрування музейних зібрань та створення інформаційних систем для роботи з оцифрованими зібраннями. Подібні системи не лише спрощують доступ громадян до національного культурного надбання, але і оптимізують основні напрями музейної роботи та полегшують проведення науково-дослідної роботи на основі музейних зібрань. В той же час, на заваді стоїть низка проблем, зокрема, певна законодавча неврегульованість, що має бути вирішеною в ході реалізації Державної цільової національно-культурної програми розвитку музейної справи на період до 2018 року, та відсутність необхідної технічної інфраструктури і спеціалістів, а також проблеми, пов’язані з програмним забезпеченням, одним із варіантів вирішення яких є створення централізованої інформаційної системи (загальнодержавної або обласних).
Література
1. Аб зацвярджэннi Iнструкцыi аб парадку камплектавання музейных фондаў, унутрымузейнага ўлiку, навуковай апрацоўкi i захоўвання музейных прадметаў i музейных калекцый, уключаных у Музейны фонд Рэспублiкi Беларусь, навукова-дапаможных i сыравiнных матэрыялаў i Палажэння аб фондава-закупачнай камiсii музея [Електронний ресурс] : Пастанова ад 1 лістапада 2007 г. № 44 / Міністэрства культуры Рэспублікі Беларусь. – Режим доступу: http://www.lawbelarus.com/repub2008/sub04/text04790/index.htm
2. Войтович Р. Глобальне інформаційне суспільство як форма суспільного розвитку [Текст] / Р. Войтович // Ефективність державного управління: зб. наук. пр. Львівського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України. – Вип. 24 / за заг. ред. чл.-кор. НАН України В. С. Загорського, доц. А. В. Ліпенцева. – Львів : ЛРІДУ НАДУ, 2010. – С. 147-158.
3. Государственный каталог Музейного фонда Российской Федерации [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://goskatalog.ru/site/
4. Дзяржаўны каталог Музейнага фонду Рэспублікі Беларусь [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.dkmf.by/
5. Електронний каталог предметів Харківського історичного музею [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://museum.kh.ua/poshuk/
6. Єрпульова В. М. Актуальні аспекти науково-дослідної роботи Харківського історичного музею [Текст] / В. М. Єрпульова // Перші Сумцовські читання: тези наукової конференції, присвяченої 75-річчю Музею Слобідської України ім. Г. С. Сковороди 17-18 квітня 1995 р. – Харків, 1995. – С. 13-14.
7. Жубр М. С. Багатотаблична база даних Художнього музею [Текст] / М. С. Жубр // Другі Сумцовські читання: тези наукової конференції 18 квітня 1996 р. – Харків, 1996. – С. 38-39.
8. Зубенко В. Программировать, нельзя учесть... [Електронний ресурс] / В. Зубенко. – Режим доступу: http://prostir.museum/publications/ua?id=893
9. Інструкція з музейного обліку, зберігання та використання пам’яток державної частини музейного фонду України [Електронний ресурс]: проект / Міністерство культури України. – Режим доступу: http://mincult.kmu.gov.ua/mincult/uk/publish/article/88140
10.Інструкція з музейного обліку і зберігання музейних предметів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, які знаходяться в музеях України [Електронний ресурс] : проект / Міністерство культури України ; Міністерство фінансів України. – Режим доступу: http://assay.gov.ua/w/assaygovua.nsf/debccbcc2d2ccdaec2256f3f0048a918/8fec1fc5004f2924c2257a0d004c5fb4!OpenDocument
11.Информационно-справочные ресурсы Министерства культуры Российской Федерации [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://resursy.mkrf.ru/
12.Кожолянко Г. Проблемы и перспективы развития музейного дела в Украине [Текст] / Г. Кожолянко, А. Мойсей, И. Воротняк // Codrul Cosminului. – 2011. – Anul XVII. – Nr. 2. – P. 147-157.
13.Концепція державної цільової національно-культурної програми розвитку музейної справи на період до 2018 року [Електронний ресурс] : проект / Міністерство культури України. – Режим доступу: http://mincult.kmu.gov.ua/mincult/doccatalog/document?id=300278
14.Копанєва В. О. Бібліотека та мережева інформація / В. О. Копанєва // Вісник книжкової палати. – 2007. – № 2. – С. 31-36.
15.Копитько О. Завантаження почалось... [Електронний ресурс] / О. Копитько, В. Піоро. – Режим доступу: http://prostir.museum/center/ua/bulletindetail?id=22&bid=5
16.Кузьмук О. Роль музеїв у культурному та соціально-економічному розвитку країни: зарубіжний досвід [Електронний ресурс] : аналітична записка / О. Кузьмук ; Національний інститут стратегічних досліджень при Президентові України. – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/articles/270/
17.Піоро В. Музейний облік у Росії та Білорусії [Електронний ресурс] / В. Піоро. – Режим доступу: http://prostir.museum/center/ua/bulletindetail?id=5&bid=1
18.Піоро В. Музейний облік у Франції та Великобританії [Електронний ресурс] / В. Піоро. – Режим доступу: http://prostir.museum/center/ua/bulletindetail?id=13&bid=4
19.Про внесення змін до Положення про Музейний фонд України [Електронний ресурс] : постанова від 03.11.2010 № 1007 / Кабінет Міністрів України. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1007-2010-%D0%BF
20.Про затвердження Порядку занесення унікальних пам'яток Музейного фонду України до Державного реєстру національного культурного надбання [Електронний ресурс] : наказ від 25.10.2001 № 653 / Міністерство культури і мистецтв України. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0144-02
21.Про музеї та музейну справу [Електронний ресурс] : закон від 29.06.1995 № 249/95-ВР / Верховна Рада України. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/249/95-%D0%B2%D1%80
22.Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки [Електронний ресурс] : закон від 09.01.2007 № 537-V / Верховна Рада України. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/537-16
23.Фененко А. О. Використання інформаційних мереж при побудові виставок з сучасної історії [Текст] / А. О. Фененко // Вісімнадцяті Сумцовські читання. Матеріали наукової конференції на тему «Музей як соціокультурний інститут в умовах інформаційного суспільства», Харків, 18 квітня 2012 р. / Харківський історичний музей. – Х. : Майдан, 2012. – C. 43-50.
24.Шевцов І. П. Сучасний стан розвитку музейних інформаційних систем [Текст] / І. П. Шевцов // Вісімнадцяті Сумцовські читання. Матеріали наукової конференції на тему «Музей як соціокультурний інститут в умовах інформаційного суспільства», Харків, 18 квітня 2012 р. / Харківський історичний музей. – Х. : Майдан, 2012. – С. 113-119.
25.ELibUkr [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.elibukr.org/
26.Europeana [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.europeana.eu/portal/