Музей як соціокультурний інститут в умовах інформаційного суспільства
Тези наукових доповідей (повідомлень)
В українському декоративно-ужитковому мистецтві золотарство – виготовлення речей з золота та срібла – є окремим жанровим направленням художньої обробки металів. Пам’ятки українського золотарства становлять дорогоцінну скарбницю нашої культурної та духовної спадщини і, водночас, є яскравим свідченням мистецьких талантів українського народу. Термін «золотарство» походить від назви матеріалу, з якого виготовлялися речі, тобто від золота, але до золотарських відносяться також і вироби зі срібла, яке через об’єктивні обставини стало основним матеріалом в ювелірному виробництві. Майстри, які виготовляли речі з дорогоцінних металів, називалися золотарями, або злотниками.
Різні аспекти українського золотарства час від часу знаходили відображення в наукових дослідженнях, але, на жаль, в існуючій історіографії цього питання єдиною узагальнюючою роботою, на наш погляд, можна вважати дослідження М.З. Петренка [2].
На даний час у науковій літературі, присвяченій українському золотарству, відзначається перевага мистецтвознавчого аналізу церковної атрибутики та найбільш визначних побутових золотарських виробів відомих українських майстрів [5]. Щодо вивчення ординарних творів столового срібла, зокрема дрібного посуду для пиття, який у XVIII ст. став дуже популярним серед світських речей, до нього не був застосований системний підхід всебічного аналізу і тому зараз ми маємо відносно таких предметів лише вибіркові дані. [1, с. 90].
Виходячи з цього вважаємо необхідним провести аналіз більш ніж 70 українських чарок XVII – XVIII ст. ст., які зберігаються у Харківському історичному музеї, для введення їх в науковий обіг. У процесі аналізу колекції планується провести розгляд різноманітних типів чарок, висвітлити принципи їх оформлення та художньо-стильові особливості декорування.
У збірці ХІМ дані чарки анонсовані як «козацькі чарки-чеберячки», тому метою даного дослідження є також спроба віднайти наукове пояснення заявленій назві чарок.
Приступаючи до загальної характеристики колекції чарок у збірці ХІМ треба зазначити, що доба XVII –XVIIІ ст. характеризується у Європі появою художнього стилю бароко, який на українських землях розвивався під впливом місцевих традицій і отримав назву українського бароко; завдяки майстерності українських золотарів пишні візерунки з листя аканта, квітів та плодів, часто сплетених в гірлянди та букети, отримали нове художньо-стильове наповнення, нове світосприйняття. На противагу європейським українські майстри використовували у своїх виробах реалістичні мотиви місцевих квітів, фруктів та овочів: волошок, гвоздики, барвінку, малини, шипшини, винограду, яблук, груш тощо.
Форма і декор досліджуваних чарок повністю відповідали новому погляду на бароко і втілювалася у різноманітних типологічних варіантах.
Поява тієї чи іншої форми чарок була хронологічно пов’язана з етапами розвитку українського золотарства, яке, завдяки соціально-економічним змінам на теренах України, розвивалося і в результаті досягло високого рівня.
Як відомо, перший етап розвитку українського золотарства (XVI – перша половина XVII ст.) був періодом становлення і мав на собі вплив давньоруського мистецтва, коли посуд часто робили у формі гончарних виробів. Замовником такого посуду частіше за все були церкви та монастирі. У колекції нашого музею зберігаються 2 чарки такого типу у формі мисочки з держачком та 1 чарка у формі ковша. Дані чарки датовані першою половиною XVII ст. Кожна з цих чарок заслуговує на детальний розгляд.
· Одна з чарок (h-2,5 см, d-12,5 см) має фігурний прорізний держачок, оздоблена зсередини вигравіруваними медальйонами з зображеннями химерних морських чудовиськ (три – на борті, один – на дзеркалі), зовні по борту розташовані чотири літери слов’янського алфавіту (криптонім); (рис. 16)
· друга чарка (h-2 см, d-7 см) виготовлена на фігурній підставці, має трикутний фігурний держачок з зображенням птаха на гілці (з лицевого боку) і трьох літер слов’янського алфавіту у вигляді криптоніму (зовні), зсередини по борту оздоблена рослинним стеблом-бігунцем з ритмічно вписаними квітками, зовні на тулубі – також стебло з листям і текст слов’янськими літерами, розташований ближче до вінець: «ЧАРКА ДОБРЯЧА [ВКУСИШИ З НЕЯ] НА ЗДРАВИ»;
· чарка-ківш (h-2,5 см, d-6,5 см) з ажурним держачком, оздоблена зсередини по борту гравірованими квітами, а на дзеркалі – зображенням птаха.
Протягом наступного етапу (друга половина XVII – перша половина XVIIІ ст.) золотарство в Україні досягло найвищого рівня. У цей час з’являється новий тип чарки, яка мала форму ковпака. Збільшується попит на світські речі, замовником яких часто виступала козацька старшина. Численні замовлення старшини, яка воліла оточити себе ореолом могутності, пишноти та багатства, спонукали виконавців до розвитку орнаментики та технічних прийомів виконання і сприяли появі самоназви чарки як «козацька». Цей тип чарки є для нашої колекції одним з найчисельнішим – його кількість сягає 16-ти одиниць, яскравою ілюстрацією чарок такого типу є чарка-ковпак з гербом Богдана Хмельницького (h-5 см, d-7 см), розташованим на позолоченому медальйоні. Позолотою також вкрита смужка вздовж вінець і внутрішній бік чарки. Для підкреслення силуету чарки майстер зробив поверхню тулуба матовою (рис.18).
У другій половині XVII – першій половині XVIIІ ст. продовжує побутувати чарка у формі мисочки з трикутним прорізним держаком. Один екземпляр такої чарки (h-2,5 см, d-7,5 см) представлений у колекції музею. З лицевого боку держачка – геральдичний щит з латинськими літерами «EB», зовні на держачку дата «1667 года» і літери латинського алфавіту «LS», зсередини чарка оздоблена зображеннями гіппокампа (морський коник), риби, розкиданих черепашок, дельфіна, що пожирає рибу та гігантської рибини, що пожирає людину (зображення розташовані по борту), на дзеркалі чарки – зображення птаха видустраусів [1, 90].
На цей період припадає поширення чарки циліндричної форми з заокругленим денцем, на трьох ніжках-кульках. У колекції представлені три екземпляри цього типу. Тулуб однієї з цих чарок (h-6,8 см, d-5,5 см) оздоблений об’ємним рослинним візерунком, між елементами якого розташоване зображення двоголового орла під короною зі скіпетром і державою у лапах (орел вкритий позолотою), а ніжки оформлені у вигляді згорнутого сувою (рис.17).
До середини XVIIІ ст. відноситься чарка кулястої форми з трохи вигнутими вінцями (h-5,5 см, d-5,5 см), датована 1753 р. У досить вибагливому триярусному декорі цієї чарки сполучається глибоке вертикальне гравірування біля основи, рослинна орнаментація серединної частини тулуба і гладенька позолочена поверхня ближче до вінець з літерами «ПКРА» (криптонім) (рис.19).
До другої половини XVIIІ ст. можна віднести чарки на стояні з опуклою нижньою частиною, вкритою глибоким гравіруванням, і рівним або гранчастим розширеним угору верхом, прикрашеним різноманітним рослинним орнаментом. У колекції налічується 16 чарок такого типу. Деякі з цих чарок мають на тулубі або денці літери-криптоніми. Середні розміри таких чарок варіюються близько h-3,5 см, d-4,5 см.
Починаючи з 60-70-х років XVIIІ ст. в українському золотарстві з’являються ознаки нових художніх віянь, які сприяли появі заключного етапу його розвитку. Завдяки політичному впливу Російської імперії козацька старшина зливається з російським дворянством, змінюється їх побут, потреби та уподобання. У зв’язку з цим золотарські вироби набувають більш манірного характеру, що повністю відповідає художнім смакам нової козацької аристократії. Таким чином, 80-ті роки XVIIІ ст. знаменуються появою нового типу чарки у формі циліндра з фігурним держаком. Колекція ХІМ зберігає 10 таких чарок. Оздоблення багатьох з них має виважений характер: при пишному декорі тулуба держак чарки виглядає як фігурна одночасна петелька і, навпаки, якщо оздоблення тулуба досить скромне, декоративний акцент робиться на держачок, який отримує вибагливі форми. Ілюстрацією даного типу може служити чарка (h-3,7 см, d-3,8 см), датована 1783 роком. Вона має циліндричний трохи розширений угору тулуб. По колу тулуба вздовж вінець та основи – гравіровані тоненькі смужки, між якими – зображення двох картушів під короною з літерами «Г» та «Б». Держачок чарки вирішений досить пишно у вигляді двочасної петельки з багатьма завитками.
Наприкінці XVIIІ ст. широко побутували чарки химерних форм, з вибагливими держачками. Чарки виготовлялися на фігурних стоянах, мали гнуті лінії, завитки, асиметричний орнамент у вигляді стилізованої черепашки, опуклої квітки тощо, які утворювались повздовжніми рідкими боровками. Кількість таких чарок у колекції сягає 11 одиниць. Однією з них є чарка, виготовлена у 80-х роках XVIIІ ст. Її тулуб базується на стояні, має опуклу форму завдяки членуванню вертикальними боровками, в оздобленні чарки використана позолота (на вінцях та зсередини).
При виготовленні чарок українські золотарі демонстрували не тільки художній талант, а й високий рівень володіння техніками обробки золота і срібла – плавленням, куванням, литтям, паянням. Щоб виготовити будь-яку річ, золотар обирав раніше заготовлений зливок металу, розпліскував його і вирізав диск потрібних розмірів, після цього за допомогою залізного стрижня визначав центр ваги. Знайдений центр ваги засікався ударом молоточка. Потім навколо центра ваги за допомогою циркуля робили ряд концентричних кіл і починали кувати. Кування предмета йшло від центра до країв за допомогою різних молотків та кувалд.
Готові вироби оздоблювали за допомогою гравірування, рельєфного (високого) та плаского карбування, також використовували такі художні прийоми як позолота, травлення та чорніння.
У колекції Харківського історичного музею зберігаються чарки роботи таких видатних київських майстрів як Іван Равич та Федір Левицький, але авторство більшості чарок з колекції неможливо з’ясувати через відсутність тавр, підписів або криптонімів. На деяких чарках з колекції ХІМ визначені тавра Москви, що підтверджує свідчення дослідників про те, що українські майстри працювали в російських містах, починаючи з XVIIІ ст. [4, с. 12]
Серед чарок, що входять до складу колекції, переважна кількість виготовлена зі срібла, але зберігаються також зразки, виготовлені майстрами-золотарями з різноманітних сплавів металів білого кольору.
Про поширення, різноманітність і надзвичайну популярність чарки можна судити, навіть, аналізуючи велику кількість варіантів зображення козака Мамая, які впродовж ХVIII ст. можна було побачити в кожному українському будинку. Серед речей, що супроводжують образ Мамая, чарка є неодмінним атрибутом, що символізує швидкоплинність життя.
Підводячи підсумок дослідженню зазначимо, що термін «чарка-чеберячка», анонсований у збірці Харківського історичного музею, знайшов досить несподіване пояснення у народних приспівах:
«Добре жилось і весело пилось, дак оціми чарочками пили наші діди з бабами чеберячки, приспівуючи: «Чеберячки! Коло чеберячки припадаєм рачки. А чи її вип’єм, а чи її виллєм, чеберячки!» Та візьме з помосту чарочку, та й мусить випити не розливши, а чарочку через голову перекине, не приймаючи за неї рукою».
Література
1. Нарбеков В. Южно-русское искусство ХVII-XVIII вв. / В. Нарбеков. – Казань : Типо-литография Императорского университетеа, 1903. – С. 90.
2. Петренко М. З. Українське золотарство XVI-XVIII ст. / М. З. Петренко. – К. : Наукова думка, 1970. – 206 с.
3. Покровский А. П. О золотарстве в Харьковской губернии / А. П. Покровский // Труды ХІІ археологического съезда 1902. – Т. ІІІ. – Х., 1905.
4. Постникова-Лосева М. М. Русское художествен-ное серебро / М. М. Постникова-Лосева, Н. Г. Платонова. – М., 1959.
5. Щербаківський Д. Золотарська оправа книжки в XVI-XIX ст. на Україні / Д. Щербаківський. – К., 1924.