Харківський історичний музей

Харківський історичний музей приймає картки єПідтримка

Роль та місце Харківського історичного музею у науковому житті професора Б.А. Шрамка (до 90-річчя з дня народження)

Комунікаційний підхід у музейній справі як відповідь на потреби соціуму

Бабенко Леонід Іванович

Тези наукових доповідей (повідомлень)

 

Вся наукова діяльність Бориса Андрійовича Шрамка нерозривно пов’язаназ Харківським національним університетом ім. В.Н. Каразіна (до 1991 – Харківський державний університет ім. О.М. Горького). З 1939 року (за виключенням воєнного лихоліття 1941-45 рр.) тут пройшли його студентські та аспірантські роки, були захищені кандидатська та докторська дисертації, проведені десятки польових сезонів на пам’ятках Харківщини та Полтавщини, написані сотні статей, учбові посібники та монографії, і, звичайно ж, проходила насичена викладацька діяльність, шляхом якої протягом десятиріч передавався власний досвід молодим поколінням істориків та археологів.

Незважаючи на подібну відданість almamaterта надзвичайну зайнятість, Б.А. Шрамко встигав піклуватися і про інші заклади Харкова, діяльність яких була пов’язана з археологією, зокрема Українське товариство охорони пам’яток історії та культури, археологічний гурток Палацу піонерів ім. П.П. Постишева тощо. Звичайно ж, поза увагою патріарха харківської археології не могли опинитися і колекції Харківського історичного музею, що, разом з фондами Археологічного музею університету (зараз – Музей археології та етнографії Слобідської України), складають основне зібрання археологічних старожитностей Харківщини.

При написанні першої монографії – «Древности Северского Донца», що вийшла другом у 1962 році та стала настільною книгою для багатьох поколінь харківських археологів, які робили свої перші кроки у науці, Б.А. Шрамко широко залучав археологічні предмети зі збірки історичного музею. Саме завдяки виходу цієї монографії до наукового обігу були введені мідний злиток з відбитком дерев’яної палки бронзової доби, давньогрецька амфора з кургану біля с. Циркуни (цьому комплексу було присвячене і окреме дослідження 1956 року), старожитності сарматського часу – бронзові казани з Селімовки та Старобєльська, бронзове дзеркало з Роздольного, глиняна курильниця зі Сватової Лучки, рукоять та частина леза давньоруського меча з Краснянки, гарда подібного меча з Харківщини, наконечник списа, різноманітні матеріали з Донецького городища тощо.

У 1962 році Б.А. Шрамко передав до Харківського історичного музею матеріали власних археологічних розкопок попередніх років на Донецькому городищі – найбільш відомої на Харківщині пам’ятки давньоруського часу. Дана колекція до нашого часу залишається опорною при висвітленні історії населення Харківщини давньоруського періоду, її матеріали були широко залучені при побудові відповідного розділу експозиції. У археологічних фондах музею зберігаються також матеріали польових досліджень, проведених Б.А. Шрамком на Шмарівці та Мохначі.

Неодноразово Б.А. Шрамко надавав методичну допомогу співробітникам музею, рецензував тематико-експозиційні плани археологічних експозицій та виставок. У квітні 1955 року дослідник був навіть офіційно оформлений на роботу до музею у якості консультанта з питань археології. Саме в історичному музеї, на базі відділу охорони пам’яток історії та культури, у 80-і роки минулого століття була розпочата робота по підготовці тому по Харківській області фундаментального Зводу пам’яток історії та культури України, саму активну участь у написанні статей до якого взяв і Борис Андрійович.

Сьогодні у стінах Харківського історичного музею працює багато випускників історичного факультету Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна, кожен з яких розпочав вступ до своєї професії з захоплюючих лекцій Б.А. Шрамка по історії первісного суспільства. Чимало хто з них пройшов свою археологічну практику саме на всесвітньовідомому Бєльському городищі. Та найбільший вплив ювіляр справив на співробітників відділу археології, кожен з яких може по праву вважати себе не тільки учнем, а й своєрідним науковим «онуком» Бориса Андрійовича, наукові керівники котрих – В.К. Міхеєв та Ю.В. Буйнов – були безпосередніми вихованцями археологічної школи Б.А.Шрамка.

Пов’язує Б.А. Шрамка з Харківським історичним музеєм і певна особиста обставина – майже 40 років, з 10 березня 1948 року по 1 листопада 1986 року, у цьому закладі пропрацювала його дружина – Леонтина Ісааківна Шрамко.

І вже зовсім символічним видається той факт, що народження Бориса Андрійовича Шрамка 17 січня 1921 року припадає на роковини створення Музею Слобідської України ім. Г.С. Сковороди (від якого веде свій родовід Харківський історичний музей), заснованого у січні 1920 року. Фактично ровесники по життю, ювіляр і музей хоч і самостійними стежинками торують шлях у науці, але безмежна закоханість у давнину рідного краю постійно перехрещує ці дороги, щоб знову і знову на вівтар археології були покладені найкращі хвилини життя, осяяні митями наукового натхнення та прозріння.