Музей як соціокультурний інститут в умовах інформаційного суспільства
Тези наукових доповідей (повідомлень)
Традиційно м. Чугуїв асоціюється з ім'ям Іллі Рєпіна – в місті функціонує меморіальний музей художника, розроблені туристичні маршрути, метою яких є знайомство з місцями, що пов'язані з життям великого живописця. Однак, в історії Чугуєва був період, що не менше заслуговує на увагу, як з боку дослідників, так і туристів, а саме, створення та функціонування Слобідсько-Українських військових поселень кавалерії, які охоплювали значну частину сучасної Харківської області. Розташування у Чугуєві військово-поселеної окружної адміністрації призвело до значних змін в архітектурному вигляді міста, оскільки влаштування військових поселень було пов'язане з масштабним будівництвом – передбачалося зведення комплексів полкових та дивізійних штабів, господарських закладів, житла для офіцерів та поселян [7, с. 79]. Проте при будівництві не враховувалося історичне планування міста. Так, Нікітенко О.В., що відвідав Чугуїв на поч. 1820-х років, зазначає у своїх записках: «Все в ньому (місті) було перевернуте до гори дном. Скрізь сум'яття, перебудови та зведення нових будівель. Прокладалися нові вулиці, старі підводили під математичні кути, нерівності ґрунту згладжувалися: не кажучи вже про гори та пагорби, була зрита ціла гора, яка з одного боку замикала поселення» [1, с. 138]. Про перепланування міста згадує у своїй книзі також І.Ю. Рєпін: «З колишніх вільних, випадкових, кривих чугуївських провулків, що втопали у фруктових садках, планувалися правильні, широкі вулиці, вирубувалися фруктові дерева та виноградники, замощувалися диким каменем бруківки циклопічної кладки…» [2, с. 22]. Отже, історичні джерела вказують, що під час створення в 1820-х роках Слобідсько-Українських військових поселень кавалерії архітектурний вигляд Чугуєва зазнав кардинальних змін.
Перепланування військових поселень, зокрема Чугуєва, відбувалося згідно до «зразкових» проектів, розроблених спеціальною комісією, по схваленню проектів побудови військових поселень у Санкт-Петербурзі, до складу якої входили такі видатні архітектори, як В.П. Стасов, О.Е. Штауберт, О.П. Брюллов, К.А. Тон, А.І. Штакеншнейдер [4, с. 105]. В «зразкових» проектах знайшли своє відображення ідеї класицизму, які панували в архітектурі XVIII – поч. XIX ст. Зокрема, наближення до античних традицій, чіткість ліній та об'ємних форм, стриманість декоративного оздоблення, регулярна система планування міст. Зазначені тенденції яскраво проявилися у забудові м. Чугуєва – до сьогоднішнього дня збереглося регулярне планування історичного центру міста, що позначається перетином головних вулиць: довгих Харківської та Гвардійської (в пер. пол. ХІХ ст. мала назву Дворянська) та коротких, перпендикулярних до них, вулиць Рози Люксембург (Нікітінської) та Карла Лібкнехта (Миколаївської) [3, с. 45]. Окрім того, своє місцезнаходження зберегли центральна площа, міський ринок.
Особливої уваги заслуговує ансамбль центральної площі м. Чугуєва – в добу військових поселень вона мала назву Двірцева, формотворчим елементом, якого виступав прямокутний плац, квадратної форми, обрамлений офіційними будівлями культового та цивільного призначення [3, с. 45]. У північній частині площі розташовується будівля Штабу військових поселень, що була побудована в 30-х роках ХІХ ст. для розміщення військово-поселеної адміністрації. Будівля виконана у стилі класицизму та складається з прямокутного у плані центрального корпусу та Г-подібних крил, що обмежують незамкнутий внутрішній двір. Над центральною частиною головного корпусу виконана надбудова у вигляді оглядового майданчика та двох'ярусної башти з годинником [8, с. 120]. Зовнішнє оздоблення споруди є досить стриманим – оштукатурені стіни, позбавлені карнизів та ліпнини, прикрашають лише напівциркулярні віконні прорізи другого поверху та наличники над ними. В центрі міститься єдиний вхід до будівлі, що виконаний у вигляді приставного, висунутого далеко вперед портика, де між рустованими стовпами розташовані масивні двері з напівциркулярною фрамугою над ними [4, с. 106].
Після ліквідації у 1850-х роках військово-поселеної системи, будівля Штабу військових поселень була переобладнана для потреб Чугуївського піхотного юнкерського училища. Сьогодні у споруді розташовується один з відділів Художньо-меморіального музею ім. І. Ю. Рєпіна.
Біля Штабу військових поселень, у східній частині площі, на схилі Сіверського Дінця, розташовується одноповерхова дерев'яна будівля, позбавлена будь-якого оздоблення – дорожній палац на випадок приїзду царя, що був побудований в 1820-х роках. Споруда складається з шести кімнат, стіни та стеля яких були оштукатурені та вкриті розписами, підлогу вкривав паркет. Обстановка кімнат у ХІХ ст. складалася з м'яких меблів та трюмо, виготовлених з червоного дерева та прикрашених різним орнаментом та позолотою, декількох люстр і канделябрів. Проте інтер'єри палацу збереглися до тепер [3, с. 50]. Сьогодні будівля палацу входить, до складу Чугуївського художньо-меморіального музею ім. І.Ю. Рєпіна та використовується в якості виставкового залу.
У західній частині площі розташовується Покровський собор, що був зведений на місці старої дерев'яної церкви. Будівництво нового кам'яного храму з дзвіницею відбувалося протягом 1826-1834 рр. [5, с. 8-9]. У первісному вигляді собор становив собою квадратну у плані споруду, з куполом на широкому барабані та триярусною дзвіницею, що стояла окремо, проте з'єднувалася з собором критою колонадою з 16 доричних колон [3, с. 48]. У доричному ордері виконані також чотирьохколонні портики, що прикрашають східний, північний та південний фасади собору. Загалом, архітектура Покровського собору відрізнялася художньою досконалістю, про що свідчать класичні пропорції антаблементу з тригліфами на фризі, віконні сандрики, канелюри та капітелі колон [8, с. 119]. В результаті перебудови собору в 1872 р. зникла колонада, оскільки основний об'єм храму було з'єднано з дзвіницею [3, с. 48]. В радянський період у будівлі Покровського собору розташовувалися різноманітні господарські організації, що призвело до значних втрат, як зовнішнього, так і внутрішнього оздоблення храму. Зокрема, було зруйновано барабан з куполом та верхні поверхи, шатро дзвіниці, а також втрачені внутрішні розписи. В 1972 р. була проведена реконструкція собору, в ході якої відновили північний та південний портики, декор фасадів, перекриття притвору, склепіння [8, с. 120]. З 1984 р. до 2009 р. в будівлі розташовувалася картинна галерея робіт лауреатів премії І.Ю. Рєпіна, після чого, храм було передано релігійній общині Харківської єпархії, у зв'язку з чим почалися масштабні роботи з реконструкції споруди, метою яких є відновлення первісного вигляду Покровського собору.
У південній частині площі розташовується одноповерхова будівля торгівельних рядів, побудованих в 1835 р., що призначалися для торгівлі бакалійними, парфумерними, галантерейними товарами [3, с. 46]. Споруду торгівельних рядів у Чугуєві відносять до типу стовбових рядів, які мали назву корпус-лавок. Даний архітектурний тип утворювався чергуванням простих стовпів та арок, та супроводжувався просторими портиками [6, с. 238]. Головний фасад споруди становить собою 19-пролітну аркаду, торці прикрашені двоколонними портиками доричного ордеру [8, с. 120]. Довготривале використання будівлі в якості складів призвело до значних змін в архітектурному вигляді торгівельних рядів, що були усунені в ході реставраційних робіт в к. ХХ ст.
В південній частині площі, окрім торгівельних рядів розташовується також двоповерхова будівля військового готелю, побудованого в 1840-х, що відрізняється досить простим архітектурним рішенням – єдиним оздобленням слугує виконання поверхні стін першого поверху під руст [3, с. 47].
Отже, на сьогодні цілком збереглося історичне планування центральної площі м. Чугуєва, забудова якої відбувалася в 1820-1830 рр. в стилі класицизму. Хоча, ансамбль складається з різних за призначенням та архітектурним рішенням будівель, площа має цілком закінчений вигляд, що досягається за рахунок використання в оздобленні будівлі Штабу військових поселень, Покровського собору та торгівельних рядів елементів доричного ордера.
Окрім того, пам'ятки архітектури епохи військових поселень зосереджуються також на вулицях Гвардійській (Дворянська), паралельної до неї Харківської та перпендикулярної до них вул. Рози Люксембург (Нікітінська). Зокрема, адміністративна будівля по вул. Харківській, що була побудована в 1820-х роках та призначалася для розміщення військово-поселеної адміністрації, згодом – міської управи. Цегляна споруда складається з двоповерхової центральної частини та одноповерхових бокових частин. Входом до будівлі слугує портик з двома колонами та кутовими пілонами, що не виступає з площини фасаду, а утворює лоджію [8, с. 119].
Значний інтерес становлять житлові будинки для штаб- і обер-офіцерів та військових поселян. Так, по вул. Гвардійській збереглися три кам'яних будинки для розміщення офіцерських сімей, що були однакові за розмірами, проте відмінні деякими архітектурними елементами, розташуванням та формою віконних прорізів [3, с. 51]. В одному з будинків розташовується історико-краєзнавчий відділ Художньо-меморіального музею ім. І.Ю. Рєпіна.
На сьогоднішній день, в центрі міста, збереглася також невелика кількість будинків військових поселян, зокрема садиба батьків І.Ю. Рєпіна, що була музеєфікована. Будинки для військових поселян не відрізнялися ошатною архітектурою – одноповерхові, поштукатурені кам'яні споруди з трьома вікнами по фасаду, що виходив на вулицю, єдиною прикрасою для яких слугували розписи стін альфреско [3, с. 53-54]. Зразки будинків, які збереглися до тепер свідчать про те, що житло для поселян зводилося за типовим проектом, оскільки всі вони мають однаковий зовнішній вигляд.
Отже, історичний центр м. Чугуєва і сьогодні зберігає планування та забудову характерну для доби військових поселень. Різновидність, компактне розміщення на території міста та задовільний стан збереження пам'яток, дозволяють використовувати їх у туристичних цілях. Зокрема, можливим є створення туристичного маршруту, що передбачає відвідування центральної площі, вулиць Гвардійської, Карла Лібкнехта, Харківської та Рози Люксембург. Пішохідна екскурсія зазначеними вулицями, дозволить познайомитися з пам'ятками цивільної та культової архітектури, а також насолодитися красою міста.
Література
1. Никитенко А. В. Моя повесть о самом себе и о том «чему свидетель в жизни был»: Записки и дневник. В 3 томах / А. В. Никитенко. – Т. 1. – СПб. : Типография А. С. Суворина, 1893. – 588 с.
2. Репин И. Е. Далекое-близкое / И. Е. Репин. – М. : Захаров, 2002. – 400 с.
3. Андрусенко Г. Б. Архитектурные памятники Чугуєва / Г. Б. Андрусенко // Чугуев: сквозь века. – Вып. 1. – Х. : Райдер, 2001. – С. 43-59
4. Бондаренко Б. А. Військові поселення ХІХ ст. та їх архітектурні пам'ятки в Чугуєві / Б. А. Бондаренко // УІЖ. – 1971. – № 1. – С. 105-106.
5. Историко-статистическое описание Харьковской епархии. Отделение IV. – Х., 1857. – 398 с.
6. Лукомский Г. К. Памятники старинной архитектуры России в типах художественного строительства/ Г. К. Лукомский. – Ч. 1. Русская провинция. – Петроград : Шиповник, 1916. – 394 с.
7. Колєватов О. Будівництво в Слобідсько-Українських військових поселеннях у першій третині ХІХ ст. / О. Колєватов // Сіверянський літопис. – 2009. – № 1. – С. 79-85.
8. Памятники градостроения и архитектуры Украинской ССР (Иллюстрированный справочник-каталог): в 4 ч. / гл. ред. Н. Л. Жариков. – Т. 4 / отв. ред. Г. Н. Логвин. – К. : Будівельник, 1986. – 375 с.