Музей як соціокультурний інститут в умовах інформаційного суспільства
Тези наукових доповідей (повідомлень)
Колекція журнальних видань зі збірки Харківського історичного музею є одним з джерел для вивчення життя України радянського періоду.
Для цієї колекції характерна періодичність, яка співпадає з хронологією життя СРСР та Української радянської республіки зокрема. Кожний проміжок часу має свої історичні ознаки і представлений певними виданнями.
Період громадянської війни представлений журналами «Военное дело» (1918-1920 рр.), «Южно – русский потребитель» (1920 р.) та «Врачебное дело» (1921 р.).
Закінчення громадянської війни та створення СРСР, до складу якого увійшла і Україна, зумовило перебудову партійного та господарського життя новоствореної держави і знайшло відображення у періодиці, зокрема, у журнальних виданнях. Тематика їх стала більш різноплановою, а саме: театральне мистецтво – «Театральные известия Украино-Роста» (1920 р.), «Театральные известия Теат. – ком. – губотнаробраза» (1920 р.), «Искусство трудящимся» (1925, 1926 рр.); партійне керівництво – «Путь к коммунизму» (1921 р.), «Вестник Советской Юстиции на Украине» (1922 р.), «Жизнь национальностей» (1922 р.), «Партийная работа в полку» (1923 р.), «Еженедельник Народного комиссариата просвещения» (1924 р.), «МОПР» (1925, 1926 рр.), «Вісті Центрального комітету КП (б)У» (1929 р.); наука, архітектурна наука – «Знання» (1924 р.), «Всесвіт» (1926 р.), «Строитель Харьковщины» (1927 р.), «Зодчество» (1928 р.); транспорт, повітряний транспорт – «Транспорт Украины» (1925, 1929 рр.), «Воздушный флот» (1924 р.); виробництво – «У станка» (1924 – 1926 рр.), «Комунарка України» (1923 – 1929 рр.); сільське господарство – «Жернов» (1925, 1926 рр.); друкарська справа – «Друкар» (1928 р.); спорт – «Вестник физической культуры» (1923, 1924 рр.); суспільне життя та його атеїстична спрямованість – «Огонёк» (1923 р.), «Красная оса» (1924 р.), «Безвірник» (1925, 1926 рр.).
У 1930-х роках продовжується державне і господарське будівництво в УРСР; починається перехід до форсованої індустріалізації, у рамках якої на Україні споруджуються машинобудівні заводи – гіганти.
З метою прискорення темпів індустріалізації стимулюється робітничий ентузіазм. [5, c. 5] Новою формою, нормою життя робітничого класу стає соціалістичне змагання. З 1935 р. потужним важелем прискорення темпів розвитку індустрії стає стахановський рух. Активізується профспілковий рух, спрямований на стрімкий розвиток виробництва. Профспілки очолили соціалістичне змагання. Новими формами профспілкової діяльності стали виробничі наради, були створені дисциплінарні суди, підсилювалася виробнича пропаганда. [5, с. 6-7]
В сільському господарстві соціалістичні перетворення переводять село на колективний шлях господарювання. Основними формами господарювання стають колгоспи та радгоспи.
Протягом 1930 – 1939 років відкриваються нові навчальні заклади, набувають нових форм видавнича справа, театральне мистецтво, архівна справа.
Завдяки тяжкій і напруженій праці трудящих в Радянському Союзі за роки перших п‘ятирічок створено потужну індустрію, що вивело Україну в ряд найбільш розвинених республік.
Всі ці досягнення відбулися під впливом потужної соціалістичної пропаганди. Досить значне місце в пропагандистському осередку посіли журнальні видання.
У 1930-х роках спостерігається чимале розмаїття журнальних видань: сільськогосподарські – «Колективіст України» (1931 – 1933 рр.), «Кооперативне будівництво» (1931 р.), «Машина на селі» (1931 р.), «Колгоспниця України» (1938, 1939 рр.); театрознавчі – «Советский театр» (1931, 1936 рр.), архівознавчі – «Архів Радянської України» (1932 р.), будівничі – «Дніпрельстан» (1932 р.); партійні – «П‘ятнадцятий Жовтень» (1932 р.), «Партийное строительство» (1933 р.), «Партийная работа в цехе» (1933 р.), «Большевистская печать» (1934 – 1936 рр., 1939 р.), «Наша страна» (1938, 1939 рр.); технічні – «В бой за технику» (1937 р.), «Стахановец» (1939 р.); військові – «Ворошиловский стрелок» (1937 р.); наукові – «Советское студенчество» (1939 р.).
Велика увага в 1920-х – 1930-х роках в СРСР і, зокрема, на Україні приділялася комуністичною партією дитячому і молодіжному рухам. [1, с. 16] Утвердження тоталітарного режиму, повна монополізація ідеологічного, культурного і політичного життя спричинили принципові зміни у керівництві підростаючими поколіннями. Українськими комуністами було створено Комуністичну юнацьку спілку (КЮС), яка в процесі цілої низки перетворень стала називатися Українська комуністична юнацька спілка (УкрКЮС). Як добровільний помічник комсомолу був організований піонерський рух, що у 1920-ті рр. мав деяку самостійність, а наприкінці 30-х років XX ст. перетворився на додаток до комсомолу. [5, с. 13] Загалом, головним завданням піонерської організації стає підпорядкування молодого покоління партійно-державним інтересам, цілям соціалістичного будівництва. Одним з методів діяльності піонерської організації була боротьба за успішність школярів. Ідеологічний курс дитячого та молодіжного руху підтверджували спеціальні молодіжні видання, такі як: «Юный коммунар» (1921 р.), «Октябрьские всходы» (1925, 1927 рр.), «Юнацький рух» (1930 р.), «Піонерія» (1935 р.).
У 1940-х роках за загальновідомими причинами (II світова війна, її наслідки) кількість журнальних видань скорочується, стає дуже незначною. В колекції Харківського історичного музею цей проміжок часу представлений виданнями «Наша страна» (1940 р.), «Большевистская печать» (1940, 1941 рр.), «За оборону» (1943 р.).
Серед першочергових завдань повоєнного часу постала відбудова промисловості, відновлення і розвиток важкої індустрії. Основні кошти і людські резерви держава спрямовувала на відбудову об‘єктів промисловості.
Для початку 50-х років XX cт. характерне подальше посилення руху працівників за виготовлення продукції кращої якості, зниження собівартості виробів, економію матеріальних ресурсів, механізацію і автоматизацію виробництва. Також набували поширення рухи за використання внутрішніх резервів виробництва, впровадження нової техніки і технології, швидкісні методи обробки металу. У різних галузях промислового виробництва у 1950-х роках виникли трудові почини робітників, що мали підтримку на суміжних заводах і фабриках, шахтах і рудниках.
У сільськогосподарському виробництві певне піднесення розвитку було досягнуто у другій половині 50-х років XX ст.
Всі ці явища повоєнного життя знайшли своє відображення на сторінках журналів «Советский Союз» (1950-1956, 1958, 1959 рр.), «Украина» (1950, 1952-1954, 1956-1959 рр.), «Харків» (1953-1955 рр.).
1960-ті – 1970 – ті роки ознаменувалися у ряді галузей вводом в експлуатацію нових потужностей; виникали рухи винахідників та раціоналізаторів, які під керівництвом учених і конструкторів піднімало техніку на новий рівень і створювало умови для підвищення продуктивності праці.
Для сільського господарства другої половини 70-х років XX ст. також був характерний подальший розвиток.
Для журналів 1960-х – 1970-х років характерна дуже різнопланова тематика, а саме: проблеми виробничого і соціального життя країни – «Советский Союз» (1960 – 1963 рр., 1966 р.), «Україна» (1960 – 1964 рр.), «Огонёк» (1960 – 1964 рр., 1966 р.), «Украина» (1979 р.), «Вітчизна» (1978 р.), охорони здоров’я – «Советское здравоохранение» (1962 – 1963 рр.), сільського господарства – «Вестник сельскохозяйственной науки» (1968 р.), наук – атомної, військової, педагогічної «Военно-исторический журнал» (1973 р.), «Дошкільне виховання» (1977 р.), «Атомная энергия» (1978 р.), «Вісник Харківського університету» (1978 р.), «Вопросы атомной науки и техники» (1979 р.).
У 1980-х роках КПРС взяла курс на удосконалення планування і посилення впливу господарського механізму на підвищення ефективності виробництва і якості роботи. Першочергова увага надавалася виділенню ресурсів на модернізацію виробництва.
В цей же час сільське господарство знаходиться у стані коливання. Протягом 1981 – 1985 рр. спостерігалося зниження темпів розвитку, а потім, з 1986 по 1989 рр., у зв'язку з взятим КПРС у червні 1985 року курсом на прискорення темпів економічного розвитку і додатковими капіталовкладеннями у сільське господарство, – певне пожвавлення. Починаючи з 1989 р. спостерігається фактичний обвальний спад в усіх основних напрямках господарювання на селі.
Негаразди у промисловості та сільському господарстві призвели до поступового погіршення політичної та економічної ситуації у 1980-х роках, які, по суті, і стали завершальним періодом існування Радянського Союзу. Всі ці непрості процеси знайшли відображення у журналах різного напрямку. Музейна колекція журнальних видань 80-х років XX ст. представлена журналами «Огонёк» (1981 р.), «Украина» (1981 р.), «Театральний Харків» (1982 – 1988 рр.), «Театрально-концертний Харків» (1988, 1989 рр.).
Неспроможність тоталітарного режиму сприяти розвитку політичної та економічної системи країни привела до стагнації і ліквідації СРСР як державного утворення у 1991 році.
Таким чином, відтворюючи весь політичний та економічний шлях Радянського Союзу, колекційні видання журналів цього періоду є джерелом для плідної праці в галузі науково-дослідній, експозиційній та науково-освітній діяльності Харківського історичного музею.
Література
1. X съезд ВЛКСМ. Стенографический отчет. – М. : Партиздат ЦК КП (б), 1936. – 550 с.
2. Калініченко В. В. Історія України. Частина III: 1917-2003 рр. / В. В. Калініченко, І. К. Рибалка. – Х. : ХНУ, 2004. – 628 с.
3. XV конференція ВКП (б) Стенографический отчет. – М. ; Л. : Государственное издательство, 1927. – 856 с.
4. XV съезд ВКП (б). Стенографический отчет. – М. : Партиздат ЦК ВКП (б), 1935. – 1358 с.
5. Терещенко Л. Справа честі, слави, доблесті й геройства / Л. Терещенко, І. Глущенко. – Х. : Молодий більшовик, 1931. – 76 с.
6. XVI съезд ВКП (б). Стенографический отчет. – М. ; Л. : ОГИЗ : Московский рабочий, 1931. – 782 с.