Музей як соціокультурний інститут в умовах інформаційного суспільства
Тези наукових доповідей (повідомлень)
Серед митців вітчизняного та радянського мистецтва почесне місце у формуванні культурного здобутку України займає харківський художник Магмєдов Георгій Іванович.
Народився Магмєдов Г. І. 6 травня 1921 року в м. Сочі, в сім`ї робітника. Ще у дитинстві, навчаючись у школі, Георгій виявив великий талант до малювання. Саме це обумовило його подальший творчий шлях. Протягом 1936-1940 років він навчався в Харківському художньому училищі на живописному факультеті у відомих педагогів та митців М. Г. Дерегуса та В. В. Кобринського. У М. Г. Дерегуса Георгій Магмєдов опанував техніки графіки, портретний та побутовий жанри, а В. В. Кобринський навчив митця техніки живопису та пейзажу.
Магмєдов Г І. був однією з жертв радянських репресій. У 1940 році він був заарештований, після чого у 1941 році – звинувачений за статтею 54-10 УК СРСР за антирадянську пропаганду та агітацію і засуджений до 5 років ув`язнення. Звільнений у 1945 році та був реабілітований після декількох клопотань у 1961 році.
Потім проживав та працював в Омську та Куйбишеві.
З 1947 року Магмєдов Г. І. став учасником всесоюзних, республіканських виставок. З 1958 року – членом спілки художників СРСР. У 1967 році вперше став учасником міжнародних виставок. У 1972, 1991 та 2000 роках проводив персональні виставки в Харкові. З 1991 року став учасником всеукраїнських виставок. У 1996 році отримав почесне звання «Заслужений художник України». У 1997 році став лауреатом творчої премії в галузі образотворчого мистецтва. Був нагороджений медаллю «За трудову відзнаку». Магмєдов Г. І. входить в реєстр професійних художників Росії.
Протягом свого життя художник неодноразово виконував роботи на замовлення різних організацій та виставок. Часто виконував замовлення різних музеїв, які потім придбали роботи Магмєдова Г. І. у свої колекції. Роботи митця зберігаються в музеях Харкова, Полтави, Києва, Москви, в музеях республік колишнього СРСР, в галереї Commanducci (Італія), музеї міста Цинцинатті (США), а також в приватних колекціях Японії, США, Німеччини, Великобританії, Швеції, Італії, Греції і Фінляндії.
В колекції Харківського історичного музею зберігається близько дев`яноста робіт митця. Найбільш повно представлені творчі здобутки останніх років життя і праці в Харкові. Взагалі, колекція різноманітна за тематикою та жанрами. Магмєдов, передусім, живописець, але добре володіє олівцем, аквареллю, різцем, фломастером. Колекція розкриває художника як яскраву творчу індивідуальність, що постійно зростав та самовдосконалювався протягом всього свого творчого шляху. Він завжди був у пошуку і не уникав складних живописних робіт і композицій. На зміну м`якості живописного тону в перших картинах митця приходить виразна лінія, – дуже активна, чітка, що виявляє красу силуетів, виділяє форму предметів, організовує композицію. Останні роботи Магмєдова більш прагнуть до насиченого кольору. Художник дуже чуйно ставиться до застосування різних прийомів живописної виразності. Твори митця відзначаються ліризмом, ніжним відношенням до людей, природи. Цю задушевність можна побачити у великих полотнах та в пейзажних творах.
Пейзажний жанр Магмєдова в колекції Харківського історичного музею представлений найбільш повно. У його пейзажах «чиста» природа трохи переплітається з сільським пейзажем. На картинах та малюнках ми бачимо природу, що оточувала художника протягом життя, околиці селищ, де жив, працював та просто відвідував Г. І. Магмєдов. Природа сповнена неповторним ліризмом та натхненням. Художник дивиться на природу то з легкою посмішкою, то з ледве помітним сумом, то замріяно. При створенні настрою Магмєдов вправно користується кольором, який завжди несе емоційне навантаження. Митець передає спекотний літній день, яскраве світло сонця, свіжість і прохолоду ранку, тіні на світанку. Пейзажі у колекції представлені як картинами митця, так і його малюнками. Яскравими прикладами пейзажного живопису є: картина «Шатилівка взимку», картина «Весна», картина «Річка Сизранка взимку», малюнок «Околиця Середньоводська» (рис. 30) та малюнок «Село Берека». Окремо треба приділити увагу картині «Околиця міста Седнева». Ця картина була однією з перших робіт художника по поверненню після ув`язнення. Митець настільки був захоплений своєю творчістю і прагненням працювати в улюбленому жанрі, що навіть не маючи можливості на повноцінні матеріали для написання картин, використовував матеріали, що не завжди відповідали вимогам щодо створення живописних творів. Полотно цієї картини складалося з декількох частин, що неприпустимо при створенні робіт невеликого розміру, але це не завадило художнику втілити всі свої враження і почуття від місцевості, що оточувала його місце проживання на той час.
Не менш вагомою та чисельною є група картин та малюнків художника, написаних у портретному жанрі. Митець працював як з класичним портретом, так і вписував образи своїх знайомих, колег, друзів, рідних в інтер’єри та зображував на природі. Як приклад можна навести такі малюнки: «Портрет Литвинова Володимира Олексійовича», «Портрет Томенка Григорія Олексійовича», «Портрет Єфроїмсона Іллі Яковича» (рис. 35), малюнок «Мій батько» (рис. 34), малюнок «Ув’язнений ненець Семен». Поряд з цими творами стоять ще декілька картин, які не прив’язують глядача до конкретної людини, а є загальними образами, які втілював художник на своїх полотнах, такі як: картина «Студент із Іраку», картина «Юнак із Судану», картина «Старий», картина «Портрет молодого чоловіка» (рис 27), автопортрет Магмєдова Г. І. (рис. 28).
У творчому здобутку Магмєдова Г. І. є також картини побутового жанру, де він відображував різні моменти життя звичайних людей-селян, робітників. Художник вдало компонує групу та поодинокі зображення на полотні. Люди в картинах оживають, мають свій характер та почуття. Образи у творах відповідають дійсності, відображують щоденні турботи, свята, працю та, іноді, злидні звичайної людини. Прикладами можуть бути такі картини: «Іван Масюк, гончар села Дибенці» (рис. 36), «Горновий Усенко з учнем», «Доле моя, доле», «У тісноті та образі», «Суєта» та малюнок «Біля прядки».
Однією з найдраматичніших сторінок життя художника, що теж знайшло відображений в його творчості, стало ув’язнення. В тюрмі він продовжував малювати. Так народилися малюнки, які розповідали про табірне життя Магмєдова – «Смак баланди», «Пайка», «Санчастина у таборі».
Після звільнення протягом двох років митець не мав змоги самостійно обирати місце роботи і був вимушений працювати на будівництвах СРСР, у сфері робітників на тяжкій праці та загальних видах роботи. Саме цю важку працю митець змалював у наступних роботах: малюнок «Будівництво мосту», малюнок «З об’єкту» (рис. 33), малюнок «Судноремонтний завод» та ескіз до картини «Відбудовні роботи на Харківському тракторному заводі».
Протягом життя митець випробовував себе у різних жанрах та техніках. Не оминув він літографію та офорт. Чіткість його різця вражає і несе в собі велике образне навантаження. Магмєдов Г. І. створював не тільки тематичні літографії, а й офорти-портрети. В колекції Харківського історичного музею зберігається декілька зразків цього виду творчості митця. Автолітографія «Перемога» (Рис. 31), автолітографія «Дівчата» (рис. 32), офорт «Портрет Валентини Приступи (Магмєдової)» (рис. 29), декілька варіантів офортів-автопортерів.
Не оминув художник також релігійну тематику в своїх творах. У пошуку свого натхнення він звернувся до теми страждань Христа, його воскресіння та Страшного суду. Тематика знайшла відгук у триптиху за сюжетом іконописної направленості «Хресний шлях», «Зустріч з Борисом і Глібом», «Остання перекличка».
Всі твори художника сповнені внутрішньої динаміки. В них вдало передано головне – стан зосередженості автора на композиції, складність і глибина задуму кожного витвору. Протягом всього життя художник наполегливо шукає своє місце серед творчого розмаїття жанрів, стилів та видів образотворчих робіт. Магмєдов досягає високо професійного малюнку, вмілої побудови композиції, цілісного кольорового вирішення, переконливої передачі форми. Протягом творчого шляху у митця була головна мета – розкриття різноманітність, суперечливість світу, передати глядачеві свою глибоку любов до природи та звичайних людей.
Харківський історичний музей пишається колекцією робіт Г. І. Магмєдова. Часто його роботи експонуються на різноманітних виставках та використовуються для висвітлення окремих персоналій через портрети. Дослідження його життєвого шляху та творчості все ще залишається не достатнім, хоча ім’я харківського художника добре відоме цінителям сучасного живопису в Україні та за кордоном. Завдяки складності композиційного жанру Г. І. Магмєдова і вмінню передати переживання людини, роботи митця користуються попитом серед музеїв, галерей та приватних колекціонерів.
Література
1. Довідник. Українські радянські художники. – К. : Мистецтво, 1972. – 563 с.
2. Енциклопедія сучасної України / під. ред. Дзюби І. М. – Т. 4. – К., 2005. – 700 с.
3. Книга Пам`яті України / під ред. Харківського обласного видання Книги Пам`яті України. – Т. 2. – Х., 1994. – 702 с.
4. Митці України, Енциклопедичний словник/ під. ред. Кудрицького А. В. –К. : Українська енциклопедія, 1972. – 846 с.
5. Словник художників України / під ред. Української радянської енциклопедії. – К., 1973. – 270 с.
6. Фонд Харківського історичного музею. Особова справа Магмєдова Г. І.