Музей як соціокультурний інститут в умовах інформаційного суспільства
Тези наукових доповідей (повідомлень)
За кількістю пам'яток, наявністю серед них шедеврів європейського та світового значення Україна є однією з найбагатших країн світу. Разом з тим, вона несе велику відповідальність перед європейським та світовим співтовариством за долю цих об'єктів.
На 2002 рік в Україні на державному обліку перебувало близько 9 млн. пам'яток Музейного фонду та майже 130 тис. нерухомих пам'яток. На той час в Україні діяло близько 500 музеїв (в системі Мінкультури – 357), 61 заповідник державної та комунальної власності [1, с. 1]. При цьому 34% музейного фонду припадало на краєзнавчі музеї. Варто зазначити, що впродовж 1994 – 2004 pp. краєзнавчим музеям приділялося недостатньо уваги, в результаті чого багато з них, особливо у невеликих населених пунктах, було ліквідовано. Понад 32% музейного фонду країни становили музеї історичного профілю, 17% – мистецькі, 10% – літературні, на музеї всіх інших профілів сукупно припадало всього 7% національного музейного фонду [7, с. 14]. Із наведеної статистики бачимо, що найчисельнішою групою музеїв України є краєзнавчі. На 2009 рік їх нараховувалося 223 [12, с. 2]. Практично кожний районний центр країни має свій краєзнавчий музей.
Сьогодні у фондах краєзнавчих музеїв у таких містах як Балаклея, Барвінкове, Богодухів, Валки, Великий Бурлук, Двурічна, Зміїв, Золочів, Ізюм, Красноград, Куп'янськ, Лозова, Нова Водолага, Первомайськ і Шевченкове зберігаються цінні археологічні, етнографічні колекції, різноманітні вироби місцевих промислів, твори літератури, народної творчості тощо. Задля всебічного висвітлення історії рідного краю в експозиціях краєзнавчих музеїв Харківщини значне місце відводиться творам образотворчого мистецтва, що представлені полотнами як відомих художників, так і самобутніх місцевих майстрів. Їх експонування має ряд особливостей, які можна прослідкувати на прикладі Ізюмського та Зміївського історико-краєзнавчих музеїв.
Одним із перших краєзнавчих музеїв Харківської області став Ізюмський історико-краєзнавчий музей. Він був створений 14 січня 1920 року за ініціативою Сібільова Миколи Вікентійовича і спочатку називався Ізюмський окружний музей. Першим завідуючим та зберігачем музею було призначено М. Сібільова, діяльність якого мала особливе значення для розвитку музейної справи не тільки Ізюмщини, а й усієї Харківщини. Важко переоцінити його внесок в археологію і краєзнавство рідного краю. М. Сібільов провів сотні пошукових експедицій, відкрив більш ніж 350 стоянок первісних людей в басейні Сіверського Дінця, знайшов десятки тисяч археологічних знахідок, які класифікував і описав. Він був автором багатьох теоретичних робіт, серед яких чотири випуски відомих «Древностей Изюмщины». Також М. Сібільов заснував ще один краєзнавчий музей у Слов'яногірську. Член-кореспондент АН УССР Л. Славін зазначав, що діяльність М. Сібільова є однією із блискучих сторінок української археології та краєзнавства [5, с. 5]. Із 1927 року М. Сібільов був членом-кореспондентом Комітету охорони пам'ятників культури. У квітні 1932 року його обирають дійсним членом Всеукраїнського археологічного комітету, а із 1938 року М. Сібільов – старший співробітник Інституту археології АН УРСР [5, с. 8].
Завдяки активній роботі краєзнавців міста і району, що професійно організували збиральну, пам'яткоохоронну і наукову діяльність, в Ізюмському історико-краєзнавчому музеї було створено цінну колекцію творів образотворчого мистецтва. Найчастіше вони потрапляли до музею із поміщицьких маєтків. Та, на жаль, непоправних втрат Ізюмський краєзнавчий музей зазнав у роки Великої Вітчизняної війни. Під час бойових дій і тимчасової окупації краю німецькими військами було безповоротно втрачено більшу частину музейної колекції, а приміщення музею зруйновано. Але все ж таки працівникам музею вдалося врятувати частину експонатів, які в подальшому і стали основою для поновлення роботи музею. З післявоєнного часу і до сьогодні музейна колекція розміщується у переобладнаному для потреб музею приміщенні, що було побудоване ще у 1818 році як житловий будинок. Зараз Ізюмський історико-краєзнавчий музей має значну колекцію творів образотворчого мистецтва, до якої входять картини таких відомих українських художників як С. Васильківський, Ю. Чаленко та інші. Особливо важливими для висвітлення історії Ізюмщини є твори Сергія Івановича Васильківського, що народився і виріс у Ізюмі. Багато його робіт – це пейзажі рідного краю. Так, в сучасній музейній експозиції знаходиться етюд С. Васильківського, цінність якого визначається не тільки авторством великого художника, а й зображенням місцевого пейзажу.
У Ізюмському краєзнавчому музеї також зберігаються та експонуються полотна місцевих митців: І. Ковальова, С. Капрана, В. Забашти, К. Чуба та інших. Гордістю музею є домашній портрет дворянина Андрія Афанасійовича Самборського. Картину знайшли у його маєтку на Ізюмщині поблизу села Кам'янка. Як вважають мистецтвознавці, полотно належить пензлю австрійського придворного живописця ХVІІІ ст. Іогана Батіста Лампі [5, с. 22]. На сьогоднішній день колекція творів образотворчого мистецтва музею в основному поповнюється в результаті художніх виставок і подарованих місцевими художниками картин.
Ще одним краєзнавчим музеєм Харківщини із багатою і цікавою художньою колекцією є Зміївський краєзнавчий музей, відкритий 11 лютого 1991 року. Його засновником став активіст-краєзнавець вчитель-пенсіонер Г. Єрьомін. Зміївський краєзнавчий музей наймолодший у Харківській області. Проте незважаючи на невеликий строк свого існування, завдяки активній пошуковій і збиральній роботі працівників музею та допомозі у цьому мешканців міста була створена велика колекція творів образотворчого мистецтва. Найдавнішим експонатом колекції є картина невідомого художника кінця ХІХ століття у стилі українського лубка. До художнього зібрання музею входять роботи відомих художників України та СРСР: В. Лапіна, Г. Галкіна, Н. Соболя, П. Васильченка, В. Мироненка, Л. Чернова, Й. Карася, А. Сафаргаліна, І. Городецької, Д. Тітова та інших. Також музей має багато картин, які належать місцевим художникам. Це твори М. Кількомиха, Г. Єрьоміна, О. Власової, Ю. Грабіліна, І. Горба, с. Майбороди, М. Симоненка, Н. Літвінової та інших [8, с. 7]. На сьогодні у фондах музею налічується 438 картин. Враховуючи те, що на придбання художніх творів краєзнавчим музеям коштів не виділяється, основними джерелами їх надходжень є пошукові експедиції, проведення виставок сучасних художників і отримання від них картин у подарунок. Особливо активно Зміївський краєзнавчий музей займається проведенням художніх виставок. В музейному приміщенні часто проходять виставки сучасних художників Харківщини, після яких автори завжди залишають 1-2 свої роботи музею. Наприклад, лише за 2012 рік їх було проведено аж 16. У зв'язку із цим у майбутньому в приміщенні музею планується створення картинної галереї.
Використання творів образотворчого мистецтва Ізюмським та Зміївським краєзнавчими музеями здійснюється за двома основними напрямами. Перший – це проведення художніх виставок місцевих митців або картин із фондів музею, які поєднує певна тематика. Другим напрямом є доповнення художніми творами експозицій, для більш повного розкриття їх сутності. Адже картини – це цінні історичні джерела, які містять важливу інформацію про певних людей, події, місцевість тощо. На їх основі побудовані найрізноманітніші реконструкції, що роблять експозицію більш інформативною та цікавою. Шляхом використання художніх творів глибше розкриваються теми експозиції. Так, у Зміївському краєзнавчому музеї частину експозиції, в якій розповідається про заснування міста, доповнює картина «Будівництво Зміївської фортеці 1658 року» Ю. Грабіліна. Побут і життя населення відображають твори відомих і місцевих художників – полотна «Глухомань» П. Левченка, «Останній вітряний млин Зміївщини під С. Суха Гомільша» М. Зозулі, «Старе селянське подвір'я в С. Рябухіне» С. Майбороди та інші [9, с. 16]. Цікавою є задумка експозиціонерів Зміївського краєзнавчого музею в майбутній експозиції під час розповіді відвідувачам про природу краю демонструвати художні твори, на яких зображена місцевість Зміївщини у різні історичні періоди, за допомогою сучасних мультимедійних технологій. Таким чином картини виконують не тільки зображувальну, а й пізнавальну функції. Також твори образотворчого мистецтва використовуються в експозиції, присвяченій визначним і талановитих землякам. Це портрети людей або їх власні художні роботи. Часто через відсутність оригінальних полотен відомих художників, які так чи інакше пов'язані із даною місцевістю, в експозиції поміщуються їх репродукції, створені місцевими майстрами. У Зміївському краєзнавчому музеї зберігаються репродукції деяких картин С. Васильківського («Запорожець у дорозі», «Гайдари», «Козача гора» та інші), І. Рєпіна («Село Мохнач»), П. Левченка («На Харківщині»). Одним із найкращих художників Зміївщини, які створювали репродукції, був С. Майборода. Це член Спілки дизайнерів України і засновник приватного творчо – виробничого підприємства «Зміїв – дизайн», що виконувало роботи з дизайну середовища, інтер’єрів та реклами. При підприємстві також було створено художній салон, де демонструвалися твори живопису, скульптури та декоративно – ужиткового мистецтва. У своїй діяльності «Зміїв – дизайн» об'єднувало більше ста народних умільців та митців Харківщини.
Таким чином твори образотворчого мистецтва гармонійно доповнюють і розкривають образ експозицій краєзнавчих музеїв. Своєю різноманітністю та красою вони цікавлять і захоплюють усіх відвідувачів музею. У краєзнавчих музеях Харківщини художні твори є важливою частиною їх експозицій. В переважній більшості випадків їх використання здійснюється шляхом організації музеями окремих тематичних виставок картин, при цьому інколи вони проводяться і поза межами музейного приміщення (як правило під час проведення загальноміських свят); а також твори образотворчого мистецтва стають органічною складовою в цілому музейної експозиції, що дозволяє глибше і емоційно виразніше розкрити її зміст, ідейний задум. А головним є те, що використання творів образотворчого мистецтва допомагає у здійсненні головної мети краєзнавчих музеїв – всебічному висвітленні історії рідного краю.
Література
1. Богуцький Ю. П. Зберегти історичне коріння нації, культурну спадщину народу / Ю. П. Богуцький // Культура і життя. – 2002. – 18 вер. (№ 33). – С. 1.
2. Василенко А. О. Літопис історії становлення і розвитку народних музеїв України / А. О. Василенко. – К. : Наукова думка, 1974. – 186 с.
3. Дьоміна О. Наймолодший на Харківщині / О. Дьоміна // Вісті Зміївщини. – 2001. – 19 травня. – С. 3.
4. Жванко Л. М. Краєзнавство Слобожанщини: навчальний посібник / Л. М. Жванко. – Х. : Монограф, 2011. – 384 с.
5. Ізюмщина: краєзнавча збірка /ред кол. К. Є. Мілкін, О. О. Павлюк, Л. Ю. Яшина [та ін.]. – Вип. 1. – Ізюм, 2000. – 59 с.
6. Ключко З. Старинный портрет в Изюмском музее / З. Ключко // Время. – 2008. – 8 мая. – С. 6.
7. Рутинський М. Й. Музеєзнавство / М. Й. Рутинський. – К. :Знання, 2008. – 428 c.
8. Сияний М. І.Зміївський краєзнавчий музей: історія та сучасність / М. І. Сияний// Музеї України. – 2012. – 23 січня. – С. 7.
9. Сияний М. І. Зміївщина – Слобожанщини перлина / М. І. Сияний. – Х. : Кроссроуд, 2009. – 288 с.
10.То наша історія // Обрії Ізюмщини. – 2001. – 25 серпня. – С. 5.
11.Тронько П. Т. Історичне краєзнавство в Українській РСР / П. Т. Тронько. – К. : Наукова думка, 1989.
12.Чупрій Л. Історичне краєзнавство як засіб формування історичної пам'яті українського народу: аналітична записка / Л. Чупрій //Національна безпека і оборона. – 2007. – № 9 (93). – С. 15-17.