Музей у глобальному світі: інновації та збереження традицій
Тези наукових доповідей (повідомлень)
У сузір'ї видатних науковців ХІХ століття почесне місце належить видатному українському вченому, класику вітчизняної та світової етнографії, талановитому досліднику народного фольклору, громадському діячу, члену-кореспонденту Петербурзької академії наук (з 1905 р.), академіку АН УРСР (з 1919 р.), члену Чеської академії наук та ряду слов’янських наукових товариств, першому директору Музею Слобідської України Миколі Федоровичу Сумцову (18.04.1854–12.09.1922). Цього року виповнюється 160 років від дня його народження. Вшановуючи пам'ять яскравої особистості науковця, громадянина, слід особливо зазначити його вагомий внесок у розвиток свого міста, рідного краю, української етнографії та національної музейної школи.
Вчений широкого кола інтересів Микола Федорович походив із роду потомків російської козацької старшини. Народився в Санкт-Петербурзі, але все його життя було тісно пов’язане зі Слобожанщиною, зокрема Харковом, куди батьки переїхали, коли хлопцеві було два роки [8, с. 5]. Ще змалечку він полюбив цей мальовничий край з його народом, багатим матеріальною та духовною культурою, а також увібрав у себе українське слово, яке прийшло до нього з колискових пісень, оповідань, казок, народних замовлянь, які він чув від своєї неньки – Ганни Іванівни і запам’ятав на все життя [8, с. 6]. Саме у цьому криється джерело його любові до історії та етнографії Слобідського краю. Середню освіту здобув у другій Харківській чоловічій гімназії, яку закінчив із срібною медаллю. Вищу освіту отримав у Харківському імператорському університеті [15, с. 68-69] та за кордоном у Німеччині, в Гейдельберзькому університеті [11, с. 304].
У 1874 році початком наукової діяльності М. Сумцова стала праця «Очерк истории христианской демонологии» [10, с. 1], відзначена золотою медаллю університету. Після захисту магістерської дисертації у 1878 р. М. Сумцов отримав посаду викладача університету, а з 1888 року і до кінця свого життя працював на посаді професора Харківського університету [12, с. 3].
Науковий доробок вченого сягає близько 950 наукових, науково-популярних та публіцистичних робіт, присвячених історії України, етнографії, фольклористиці, історії української та російської літератур, історіографії, джерелознавству, археології, історичній географії, історії мистецтва. Ще за своє життя вчений став класиком світової етнографії та фольклористики. Його етнографічна спадщина, яка охоплює майже всі гілки великого дерева усної народної творчості (колядки, щедрівки, веснянки, родинно-обрядові пісні, приказки, оповідання, легенди, казки тощо), принесла йому європейську популярність і визнання. Чимало наукових робіт М. Сумцова, які представляють великий науковий інтерес, зберігається у фондах Харківського історичного музею. Серед них: історико-етнографічна розвідка «Слобожане», «Современная малорусская етнография», «Малюнки з життя українського народного слова», «Малорусские фамильные прозвания», «Досвитки и посиделки», «Хлеб в обрядах и песнях», «Пожелания и проклятия (преимущественно малорусские)» та багато інших. М. Ф. Сумцов у своїх роботах піднімав питання музейної діяльності, про що також свідчать книги із колекції музею – «К вопросу об организации местных образовательных ученических экскурсиях» та «О подвижных сельских музеях».
Багато часу та енергії віддав М. Ф. Сумцов громадській діяльності. Декілька разів обирався гласним Харківської міської думи [12, с. 5]. Брав активну участь у створенні харківської громадської бібліотеки та проведенні заходів щодо святкування 100-річчя О. С. Пушкіна, клопотався про відкриття в місті пам’ятників О. Пушкіну та М. Гоголю.
Займався питаннями освіти, був членом ради попечителів Харківського учбового округу, головою комісії з проведення відкритих читань для жінок, почесним членом Товариства опіки нужденних учнів в початкових учбових закладах міста Харкова [12, с. 6]. З 1903 року Микола Сумцов був попечителем Харківського міського парафіяльного училища ім. О. С. Пушкіна. В колекції Харківського історичного музею зберігаються предмети, які пов’язані з цією сторінкою його різнобічної діяльності: повідомлення про затвердження його попечителем училища ім. О. С. Пушкіна; фото, де він знятий з вихованками та вихователями цього закладу; рушник, подарований Сумцову вихованками училища.
Микола Федорович плідно працював у видавничому комітеті Харківського товариства розповсюдження у народі грамотності, де склав чимало брошур для народного читання.
Діяльну участь М. Ф. Сумцов брав у справах Історико-філологічного товариства при Харківському університеті. Протягом 39-ти років (з 1880 до 1919 р.) був секретарем та головою цього товариства. Вдячні колеги у 1909 році, з нагоди 30-ліття вчено-педагогічної діяльності М. Ф. Сумцова, видали ювілейний збірник ХІФТ, присвячений вченому [13]. Науковий осередок, ХІФТ, став одним із провідних закладів, в якому відомі представники української науки створювали та опрацьовували актуальні на той час наукові теорії, займалися фольклорно-етнографічними дослідженнями. Тому не дивно, що такий, без перебільшення, унікальний заклад як Етнографічний музей з’явився саме в структурі цього товариства, у розбудові якого провідне місце належить М. Ф. Сумцову. Поява нового культурно-просвітницького закладу в нашому місті нерозривно пов’язана з проведенням у 1902 році XII Археологічного з’їзду. Справжньою подією багатого на наукові сенсації з’їзду стала Етнографічна виставка, в улаштуванні якої Сумцову належить провідне місце. Вона мала у своєму складі 26 відділів, де експонувалося 2054 зібраних предметів, і яку за 12 днів відвідало майже 57 тисяч чоловік. Етнографічні предмети після закінчення з’їзду перейшли у власність Історико-філологічного товариства [14, с. 36], але, за браком приміщення, відкриття музею на їх основі було відкладено. Лише восени 1904 р., коли було отримане нове приміщення, М. Ф. Сумцов розпочав розбирати і систематизувати колекції [7], результатом чого стало відкриття на початку 1905 року Етнографічного музею ХІФТ [4], яким він завідував до 1918 р. Вченим було використано новітній на той час ансамблевий метод музейної демонстрації, тим самим він впровадив чітку й розгорнуту класифікацію музейних зібрань за відділами, яких налічувалося у музеї 21 [1, с. 33]. Ця музейна побудова була безсумнівним новаторством, оскільки на той час в експозиційному будівництві панувало, переважно, типологічне групування музейних речей. Завдяки сумцовській класифікації зберігалася естетична та культурна специфіка музейних предметів, які відтворювали цілісний світ народного життя Слобожанщини кінця XIX – початку XX ст. [1, с. 33].
Події революції та громадянської війни у 1919 році спричинили закриття ХІФТ. В результаті назріла необхідність відновлення науково-культурного осередку, який би координував і спрямовував фольклорно-етнографічні дослідження Слобідської України. З цією метою при Харківському Губернському комітеті охорони пам’яток мистецтва та старовини була створена етнографічна секція, яку очолив Микола Федорович Сумцов [1, с. 33].
Великі організаторські здібності М. Ф. Сумцов проявив і під час створення Музею Слобідської України [6], заснованого у січні 1920 р. шляхом реорганізації мережі музейних закладів Харкова. Миколу Федоровича як найбільшого у той час на Слобожанщині авторитета у галузі музейного будівництва й фахівця з етнографії було призначено директором новоствореного закладу. М. Ф. Сумцов особисто визначив структуру музею, що включала три відділи: історичний ім. Г. Ф. Квітки-Основ’яненка, художній ім. С. І. Васильківського, етнографічний ім. О. О. Потебні та розробив наукові засади його діяльності [2, с. 4], якими ми користуємося і нині. Пріоритетним напрямком роботи музею було всебічне вивчення українського народного життя, насамперед місцевого, в усіх його відображеннях.
Головну частину етнографічного відділу Музею Слобідської України становили колекції колишнього Етнографічного музею ХІФТ та предмети із зібрань харківського міського Художньо-промислового музею. М. Ф. Сумцов розробив і здійснив спеціальну програму поповнення музею, що передбачала збирання етнографічних матеріалів у повітах Харківської губернії. Займався організацією експедицій, збором експонатів і систематизацією колекцій [5, с. 10]. Експедиції під його керівництвом поповнили Музей старовинними українськими кахлями (які спеціалісти оцінили як видатні), моделями помешкань, обрядовими печивами, зразками керамічного, чимбарського, ковальського, золотарського, деревообробного та інших виробництв, які і нині зберігаються у фондах Харківського історичного музею.
Із етнографічних експедицій М. Ф. Сумцовим було передано до музею багато цікавого етнографічного матеріалу, серед якого своєю мальовничістю та красою вирізнялися взірці народного вбрання. Українські та російські народні сорочки, керсетки, плахти, паньови, запаски, пояси, холодайки, чинарки, свитки та кожухи значно збагатили та поповнили етнографічну колекцію Музею Слобідської України, вони і сьогодні складають основу етнографічної колекції Харківського історичного музею. М. Ф. Сумцовим була зібрана і цікава колекція слобожанських рушників, серветок, мережив, вишивок, ряден, килимів, які також є окрасою збірки нашого музею. Сьогодні окремі експонати, зібрані М. Ф. Сумцовим, можна побачити в Харківському історичному музеї на виставках «Слобожанські мотиви» та «Наш край у IX-XVIII ст.».
Вченому також належить ідея збирання та вивчення писанок Слобожанщини. Ним була складена відповідна програма збору і їх дослідження. Свою збірку писанок, яка нараховувала 378 одиниць, він передав до музею. Вона репрезентувала не лише повіти Харківської губернії, які входили до складу Слобожанщини, а й окремі Центральні та Західні губернії України. Сумцовська колекція і зараз є значущим скарбом Харківського історичного музею, безцінною для вивчення характерної слобожанської орнаментики. Тож не дивно, що нею цікавляться сучасні писанкарі, які з великим натхненням та любов’ю вивчають та копіюють колекцію М. Ф. Сумцова [3, с. 49].
Піклувався Микола Федорович і про колекції художнього відділу Музею Слобідської України. Основна частина цього відділу складалася зі збірки картин та етюдів видатного українського художника С. І. Васильківського, які він залишив місту Харкову за духовним заповітом. За сприяння М. Ф. Сумцова відділу було присвоєне ім’я цього визначного пейзажиста, а колекції відділу продовжували поповнюватися картинами місцевих художників. Вчений старанно розшукував та збирав жанрові полотна зі сценками народного життя та побуту, портрети професорів Харківського Університету та відомих харків’ян. Так до зібрань музею потрапив портрет видатного історика-літописця Слобожанщини Д. І. Багалія, пензля знаменитого портретиста І. Ю. Рєпіна. Сьогодні він експонується на виставці «Харків. Історичні етюди XIX ст.». Збірки музею весь час поповнювалися різноманітними матеріалами. Особисто М. Ф. Сумцов зібрав і приніс до музею колекцію стародавніх палітурок і тим самим започаткував створення нового рукописного відділу. З часом, з’явилася потреба у відкритті нових відділів у структурі музею. Так, у музеї були організовані, окрім рукописного, відділи Г. С. Сковороди та Т. Г. Шевченка. Вже тяжко хворий Микола Федорович у 1921 році зібрав колекцію 17 малюнків та карток стародавніх музичних інструментів.
На посаді директора музею М. Ф. Сумцов не лише займався адміністраторською роботою, але і сам проводив екскурсії містом, брав участь у комплектуванні фондів музею, давав цінні вказівки в науковій роботі співробітникам музею, закликав громадськість надсилати пожертви, виступав з численними науковими доповідями, де наголошував на необхідності збирання та вивчення історичного та етнографічного матеріалу Слобідського краю. [5, с. 10].
12 вересня 1922 р. Микола Федорович помер. Він був похований у Харкові на почесному кварталі 13 кладовища. Як згадувала колега М. Ф. Сумцова Раїса Даньковська, відданий своїй справі він приходив до музею навіть напередодні своєї смерті [5, с. 10].
Микола Федорович планував видавати «Вісник Музею Слобідської України», чітко усвідомлюючи мету цієї роботи – поширювати відомості про діяльність музею серед широких мас. Його мрія здійснилася, але вже не за життя вченого – 1-й номер «Бюлетеня Музею Слобідської України» вийшов у 1925 році.
Харківський історичний музей є продовжувачем багатих традицій минулого. У науковій, освітній та експедиційній діяльності співробітники музею використовують надбання, які дісталися від вправного організатора музейної справи М. Ф. Сумцова.
Сьогодні наш заклад з гордістю вшановує пам'ять Миколи Федоровича Сумцова. У музеї постійно влаштовуються виставки присвячені вченому. На його честь у 1994 р. було засновано наукову конференцію «Сумцовські читання», яка щорічно проводиться у стінах Харківського історичного музею.
Підсумовуючи все вищезазначене, слід наголосити, що М. Ф. Сумцов залишив нам безцінну історико-культурну та наукову спадщину, зробив значний внесок у розвиток вітчизняного музеєзнавства. Реалії буття дають нам, сучасникам, численні експонати, зібрані самим вченим на нашій рідній Слобожанській землі, які зараз знаходяться у колекції ХІМ і зберігають пам’ять не лише про історію Слобожанщини, його населення, а й про першого директора Музею Слобідської України – М. Ф. Сумцова.
Джерела та література
1. Баранов Д. Б. М. Ф. Сумцов і розвиток українського музеєзнавства в першій чверті ХХ ст. [Текст] / Д. Б. Баранов // Шості Сумцовські читання : збірник матеріалів наукової конференції, присвяченої 80-річчю Музею Слобідської України ім. Г. С. Сковороди, 14 квітня 2000 р. – Х., 2000. – С. 32-34.
2. Бюлетень «Музей Слобідської України ім. Г. С. Сковороди» [Текст]. – Х., 1925. – Вип. 1. – 45 с.
3. Галян Г. І. Писанка і Сумцов [Текст] / Г. І. Галян // Матеріали наукової конференції, присвяченої 110-річчю Харківського художньо-промислового музею. – Х., 1996. – С. 48-50.
4. Данилевич В. Е. Этнографический музей ХИФО [Текст] / В. Е. Данилевич. – Х., 1911. – 8 с.
5. Даньковська Р. С. Історія музею Слобідської України ім. Г. С. Сковороди [Текст] / Р. С. Даньковська // Бюлетень «Музей Слобідської України ім. Г. С. Сковороди». – Х., 1925. – Вип. 1. – С. 7-11.
6. Державний архів Харківської області. – Ф. Р-4365. – Оп. 1. – Спр. 45. – Арк. 7.
7. Каталог выставки на XII Археологическом съезде в Харькове. Этнографический отдел [Текст]. – Х., 1902. – С. 1-139.
8. Красиков М. М. Вдячний син Слобожанщини. Микола Сумцов – дослідник і громадський діяч краю [Текст] / М. М. Красиков // Сумцов М. Ф. Дослідження з етнографії та історії культури Слобідської України. Вибрані праці / упорядкування, підготовка тексту, передмова, післямова та примітки М. М. Красикова. – Харків : Атос, 2008. – С. 3-41.
9. Красиков М. М. Слобожанин (до 150-річчя від дня народження М. Ф. Сумцова) [Текст] / М. М. Красиков // Слобідський край. – 2004. – 31 січня. – С. 8.
10. Лебедев А. Первый научный труд проф. Н. Ф. Сумцова [Текст] / А. Лебедев // Сборник Харьковского историко-филологического общества. – Х., 1909. – Т. 18 : Издан в честь проф. Н. Ф. Сумцова. – С. 1-9.
11. Пивоваров М. В. Сумцов Микола Федорович [Текст] / М. В. Пивоваров // Літературна Харківщина : довідник. – Х. : Майдан, 1995. – С. 304-305.
12. Редин Е. К. Профессор Николай Федорович Сумцов. К тридцатилетней годовщине его учено-педагогической деятельности [Текст] / Е. К. Редин // Сборник Харьковского историко-филологического общества. – Х., 1909. – Т. 18 : Издан в честь проф. Н. Ф. Сумцова. – С. 1-29.
13. Сборник Харьковского историко-филологического общества [Текст]. – Х., 1909. – Т. 18 : Издан в честь проф. Н. Ф. Сумцова. – 563 с.
14. Сушко В. А. До питання про експонування етнографічних колекцій [Текст] / В. А. Сушко // Місія та можливості музею на сучасному етапі: Всеукраїнська наукова конференція до Міжнародного дня музеїв (Харків, 25 травня 2007 р.) : доповіді та матеріали. – Х. : Золоті сторінки, 2008. – С. 34-43.
15. Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона [Текст]. В 86 т. Т. 32. Судоходные сборы – Таицы / под ред. К. К. Арсеньева и Ф. Ф. Петрушевского. – СПб., 1901. – 480 с.