Музей у глобальному світі: інновації та збереження традицій
Тези наукових доповідей (повідомлень)
Видатний вчений, етнограф, філолог, літературознавець, педагог Микола Федорович Сумцов належить до того покоління харківської професури, яке відрізнялося не тільки високим рівнем професіоналізму, незалежністю думки та блискучим лекторським талантом, але й високими гуманними ідеалами, моральними принципами, людяністю, прагненням до правди та істини. Його відзначала любов до всього українського: мови, культури, літератури, народу, загалом, український патріотизм. Сам він так визначав свою громадянську позицію: «Вчений, який зовсім не сприймає явища навколишнього життя, перш за все деревина. І вельми сумнівно, щоб у галузі вузької спеціальності з такої бездушної деревини вийшло щось крім дерев’яного тупоумства або продажного запалу» [5, с. 150]. І у відповідності до цього його професійні інтереси ніколи не замикалися на сфері чистої науки, відірваної від життя та потреб суспільства. Не перебільшенням буде сказати, що не відбулося жодної значної культурної події в просвітницькому або культурному житті Харкова на межі ХІХ та ХХ століть, де б тим чи іншим чином не взяв участь Микола Федорович Сумцов.
Особливе місце в його суспільній діяльності займає робота в Історико-філологічному товаристві при Харківському університеті. З 1880 року він працює в ньому секретарем, а з 1897 до 1919 року перебуває його беззмінним головою [6, с. 37]. Згідно Статуту мета Товариства полягала в сприянні розвитку та розповсюдженню історичних та філологічних знань.
Завдяки активній діяльності його членів, у тому числі і М. Ф. Сумцова, в Харкові на тлі загального посилення русифікації розгортається діяльність з вивчення, збереження та популяризації української старовини, проводяться дослідження побутової історії місцевого населення, археології, народної культури, фольклору, мови. Праці товариства містять унікальні публікації з місцевої історії, історичні документи та результати етнографічних розвідок М. Ф. Сумцова, Д. І. Багалія та інших. Таким чином, членами ХІФТ розробляються наукові засади історичного краєзнавства та музеєзнавства.
Члени Харківського Історико-філологічного товариства стали авторами проекту записки про зняття обмежень з друкованого слова, яку було подано до Академії наук у 1905 році [2, с. 218]. У цей же час М. Ф. Сумцов особисто виступає в пресі з гострою критикою обмежень друкованого українського слова [11]. Більше того, саме Микола Федорович був першим у Російській імперії університетським викладачем, який прочитав публічну лекцію українською мовою. Ця подія відбулася 28 вересня 1907 року, і її гаряче підтримали не тільки викладачі та студенти Харківського університету, а й вся передова інтелігенція Росії. Наприклад, у листі українського земляцтва Московського комерційного інституту було сказано: «Это давно была одна из насущных потребностей украинского народа, это – залог дальнейшего успеха и культурного развития нашего края. Эта первая ласточка украинской науки найдет в себе отклик и в других украинских университетах» [22]. А студенти-українці Дерптського університету писали з цього приводу: «...Вы этим еще раз укрепили надежду, что совместными силами украинской общественности и ее честных деятелей начнется скоро новая страница истории возрождения украинского народа» [22]. Оцінюючи цей факт, слід пам’ятати, що треба було мати велику громадянську мужність, щоб в умовах тогочасної реакції порушувати заборону уряду на викладання національною мовою і починати читати лекції в російському імператорському університеті українською мовою, яка в русифікованому Харкові була майже у забутті.
З січня 1895 року за ініціативою М. Ф. Сумцова та під його безпосереднім керівництвом Харківське історико-філологічне товариство протягом двох семестрів проводило наукові читання для харківських учительок з дозволом відвідувати їх «стороннім особам». Ці читання зібрали понад 200 слухачок. У першому семестрі Микола Федорович особисто прочитав вісім безкоштовних лекцій, присвячених поезії О. С. Пушкіна. Неодноразово він порушував питання жіночої освіти в місцевій пресі, привертаючи до них увагу громадськості. Визнанням його авторитету є той факт, що у 1908 році радою історико-філологічного факультету Харківських Вищих жіночих курсів М. Ф. Сумцов був обраний її членом [6, с. 23].
Микола Федорович належав до тих нечисленних професорів того часу, які з симпатією відносилися до прогресивного руху студентства, гаряче приймаючи до серця його революційну боротьбу. У 1907 році, коли студенти страйкували, він їх підтримав і лекцій не читав [21, с. 9].
Микола Федорович Сумцов був гласним міської думи чотирьох скликань. Слід відзначити, що гласні (виборні представники з правом вирішального голосу) за тих часів працювали безкоштовно і у вільний від роботи час. На цій посаді М. Ф. Сумцов брав участь у роботі багатьох підготовчих та виконавчих комісій. Наприклад, був членом комісії з будівництва храму під Бірками або комісії із заснування робочого дому. За ініціативою Миколи Федоровича була утворена особлива комісія, яка дуже просунула вперед справу розвитку в Харкові парків та скверів. Був розчищений та впорядкований міський Карповський сад, який на той час являв собою глуху лісову чащобу, створені нові сквери, у Петербурзі та Києві придбані нові сорти рослин та квітів, які були висаджені в місті [7, с. 4].
За ініціативи Миколи Федоровича у Харкові в 1908 році була заснована очна лікарня імені професора Л. Л. Гіршмана [8, с. 4].
М. Ф. Сумцов опікувався також організацією загальнодоступних публічних лекцій для населення, особисто був одним з найактивніших лекторів та діячів Харківського товариства грамотності, складав численні науково-популярні брошури для народу.
Великий внесок вченого і в розвиток освіти. Протягом багатьох років (з кінця ХІХ ст. до 1916 р.) [9, с. 27] Микола Федорович був головою міської училищної комісії. Саме в цей час місто починає все більше приділяти увагу розвитку освіти. Після введення у 1870 р. «Городового Положення» місту від старої думи дісталося у спадок лише 3 початкових училища, в яких навчалося 375 учнів. А у 1912 році Міська Дума вже утримувала 38 початкових шкіл і фінансувала утримання 7 церковно-приходських [3, с. 33]. Саме М. Ф. Сумцов був головою комісії з питання заснування паралельних училищ. Розроблений комісією проект був прийнятий думою, завдяки чому з’явилася можливість значно збільшити кількість шкіл у місті [7, с. 5].
З 1882 до 1922 р. вчений опублікував у різних періодичних виданнях Харкова, Москви, Петербургу більш 80-ти статей, присвячених актуальним проблемам народної освіти [22]. Так, він ставить питання щодо необхідності завести у школах змінне взуття, закупивши його за рахунок місцевої влади [20], пропонує організувати у школах гарячі сніданки [16]. Після початку Першої світової війни, коли у школах було введено другу зміну, саме М. Ф. Сумцов виступає з ініціативою скоротити тривалість уроку з 1 години 15 хвилин до 45 хвилин (як воно залишається і досі) та ввести додаткове харчування для школярів [22].
Слід відзначити, що Микола Федорович не просто підіймав питання, але й докладав багато зусиль для їх втілення у життя. Так, він брав активну участь у розробці проекту складного училища ім. О. С. Пушкіна [7, с.5], а згодом став його попечителем. Завдяки М. Ф. Сумцову в училищі було створено музей наочного приладдя, відділ дитячих ігор, забезпечені гарячі сніданки на 500 учнів та щоденна лікарська допомога [8, с. 5]. Також були відкриті допоміжний клас для учнів, які погано встигали, рукодільна майстерня та введене запасне шкільне взуття [22].
Окрему сторінку в його біографії складає діяльність з організації шкільних бібліотек. «Нет надобности доказывать, что школы без библиотеки не в состоянии выполнять лежащие на них учебно-воспитательные задачи» – писав М. Ф. Сумцов [18]. Завдяки його наполегливості було засновано 15 бібліотек при початкових навчальних закладах [9, с. 27].
Взагалі, учений дуже багато уваги приділяв розвитку бібліотечної справи в місті. Він був одним з ініціаторів та засновників Громадської міської бібліотеки (нині бібліотека ім. В. Г. Короленка). У 1889 році разом з С. Самойловим він розіслав понад 1200 листів різним особам і установам, у відповідь на які було отримано 1770 книг і брошур, що й стало основою фонду книгозбиральні [2, с. 216].
М. Ф. Сумцов бере участь у вирішенні багатьох практичних бібліотечних питань, як то: формування книжкових колекцій, їх обробка і розміщення, створення перших друкованих каталогів. Він виступає з лекціями на користь бібліотеки, звертається до авторів з проханням надіслати книжки до книгозбиральні, виступає у міській думі з пропозиціями надати субсидії для бібліотеки. Микола Федорович підіймає питання про необхідність спеціального приміщення під бібліотеку. У своїх статтях «К вопросу о развитии общественных библиотек» [13], «Ближайшие задачи Харьковской общественной библиотеки» [14], «О выборе места для постройки дома для общественной библиотеки» [15] він докладно розвиває думку щодо необхідності будівництва власного приміщення для бібліотеки. Так, він пише: «После книг и каталога собственное здание составляет первую потребность для общественной библиотеки. Помещение библиотеки должно быть в центре города … с обширной, светлой и хорошо проветриваемой залой для чтения. Не откладывая дела в долгий ящик, следовало бы теперь же приступить к изысканию средств на постройку библиотеки». Не обмежуючись теорією, він переймається пошуками коштів на спорудження будівлі бібліотеки, підтримуючи клопотання Правління Харківської громадської бібліотеки до міської думи. Крім цього, у 1890 році вчений організував кілька публічних лекцій, які прочитали відомі вчені Харківського університету: Д. І. Багалій , В. П Бузескул, Л. П Загурський та інші. Всього було зібрано понад 800 карбованців [2, с. 216]. У перші шість найскладніших років роботи громадської бібліотеки, коли вона існувала тільки завдяки безкоштовній праці добровільних співробітниць, він входив до складу її правління. Неодноразово Микола Федорович виступає в місцевій пресі з матеріалами, що визначають цілі та завдання, окреслюють напрямки роботи бібліотеки, підсумовують роботу і ставлять нові завдання: «Библиотека не только увеличивается по числу книг, но улучшается относительно их доброкачественности, художественной и научной стоимости. В 1888 году было приобретено 6010 книг кроме газет и журналов, в т. ч. юридической, медицинской и детской литературы. Начал создаваться местный отдел, в котором будут сосредоточены сочинения по местной истории, этнографии, сельскому хозяйству, городским и земским делам. Отведена отдельная комната для научных занятий. Открыт бесплатный абонемент для учителей и учительниц местных городских училищ» [14].
Важко переоцінити внесок вченого у розвиток музейної справи на Слобожанщині. Ще у 1885-1886 рр. він був завідувачем музею красних мистецтв при Харківському університеті [4, с. 6]. І потому доля цього музею ніколи не залишала його байдужим. Наприклад, у 1912 р. за його пропозицією правління університету звернулося до Петербурзької Академії наук з проханням надіслати картини з колекції А. І. Куїнджі. Завдяки цьому університетська колекція поповнилася 16 полотнами відомих російських художників [10]. Разом з тим, він опікувався долею інших університетських музеїв. З 1885 lо 1907 рр. в свої статтях він розглядає проблеми побудови нових будівель для університетських музеїв, влаштування музейних експозицій та питання наукового впорядкування колекцій, значення використання музейних колекцій під час навчального процесу [12; 15; 19].
Досліджуючи відвідування музеї Харківського університету в 1907-1909 рр., вчений зробив висновки щодо зростання інтересу до музейних колекцій та збільшення кількості музейних відвідувачів у зв'язку з цим. Таким чином, М. Ф. Сумцов був одним з перших, хто почав впроваджувати в повсякденне життя музеїв соціологічні дослідження [1, с. 269].
М. Ф. Сумцов активно підтримує висунуту Г. П. Данилевським ідею створення у Харкові Міського художньо-промислового музею. Після відкриття музею у 1886 р. Микола Федорович увійшов до складу комісії по завідуванню музеєм і був її активним членом, постійно звертаючи увагу на питання придбання експонатів, влаштування виставок тощо. Саме він вніс пропозицію про влаштування при міському музеї етнографічного відділу.
Не залишає поза увагою Микола Федорович ідею створення пересувних музеїв при Харківському товаристві грамотності. Він підкреслює важливе місце таких музеїв у загальному процесі народної освіти: «При наличных условиях народной жизни, при сельской малограмотности на первое место должны быть выдвинуты не сколько, собственно художественные, сколько общеобразовательные цели … это дело заслуживает внимания и сочувствия, так как подвижные музеи входят несомненно в ту волну, которая стремится привести в движение громадное колесо народного просвещения, чтобы преодолеть все народные бедствия – голодовки, суеверия, косность» [17].
Особливу роль у його музеєзнавчій роботі відіграв ХІІ Археологічний з’їзд, який відбувся у Харкові в 1902 р. Вчений був у числі найактивніших ініціаторів створення регіональної етнографічної виставки, приуроченої до з’їзду. Мету цієї виставки вчений вбачав, насамперед, у фіксації та збереженні для науки предметів матеріальної та духовної культури населення Слобожанщини. М. Ф. Сумцовим було розроблено етнографічні програми, у яких крім предметів, що мають художню цінність, пропонувалося збирати предмети побуту та знаряддя праці. Це було новим кроком у розвитку музейної справи, оскільки раніше переважала практика комплектування фондів зразками народного мистецтва [6, с. 181]. Крім цього, Микола Федорович наголошував на необхідності фіксації даних про місце знахідки, її назви, розмірів та короткого опису, що дозволяло використовувати її в подальшій науковій та музейній роботі. Він взяв особисту участь в «етнографічній екскурсії» північно-західною частиною Харківської губернії, яка й дала можливість зібрати багату колекцію народознавчих матеріалів, представлених на цій виставці.
Ця колекція згодом стала основою збірки етнографічного музею Харківського історико-філологічного товариства. З 1904 до 1918 р. його завідувачем був М. Ф. Сумцов [4, с. 10]. Колекції музею висвітлювали основні галузі господарства населення, народні промисли та ремесла Слобожанщини: обробку дерева, шкіри, коцарство, гончарство. Також представлялися предмети побуту, народного мистецтва, дитячі іграшки тощо. Цінною була колекція одягу, до якої входило 29 повних комплектів українського і російського одягу та розрізнені компоненти народного вбрання [6, с. 186]. Перлиною музею була колекція писанок, частина якої і досі зберігається у фондах Харківського історичного музею.
Займаючись впорядкуванням колекції, Микола Федорович впроваджує класифікацію музейного зібрання за відділами замість існуючого тоді типологічного групування [2, с. 218].
Згодом, у 1920 році, колекція Етнографічного музею повністю перейшла до Музею Слобідської України, організатором і першим директором якого був М. Ф. Сумцов.
Підсумовуючи викладене можна сказати, що Микола Федорович Сумцов був яскравою особистістю не лише в українській науці, культурі, боротьбі за національно-культурне відродження. Його постать, багатогранна наукова спадщина, активна і принципова громадянська позиція є значним надбанням інтелектуальної історії України.
Джерела та література
1.Баранов Д. Б. М. Ф. Сумцов і музеєзнавчий досвід на рубежі ХІХ-ХХ століть [Текст] / Д. Б. Баранов // Культура України : зб. наук. пр. – Х., 2000. – Вип. 6. – С. 265-270.
2.Григорьєва М. В. М. Ф. Сумцов: діяльність в Харківському історико-філологічному товаристві [Текст] / М. В. Григорьєва // Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії : зб. наук. пр. – Х. : ХНУ ім. Каразіна, 2006. – Вип. 8. – С. 214-220.
3.Г. Харьков. Справочник по городскому общественному управлению [Текст] / Издание Статистического Отдела Харьковской Городской Управы. – Х. : Печатник, 1913. – 103 с.
4.Данковська Р. С. Історія музею Слобідської України ім. Г.С. Сковороди [Текст] / Р. С. Данковська // Бюлетень №1 Музею Слобідської України ім. Сковороди. – Х., 1925. – С. 7-11.
5.Красіков М. Забута сторінка Сумцовської Потебніани. «Під крилом хмари» [Текст] / М. Красіков // Збірник Харківського історико-філологічного товариства. – Х., 1994 – Т. 2. – С. 149-156.
6.Мадебура О. Микола Сумцов і проблеми соціокультурної ідентичності [Текст] / О. Мадебура. – К. : ІПіЕНД, 2011.– 276 с.
7.Профессор Николай Федорович Сумцов. К двадцатипятилетней годовщине его учебно-педагогической деятельности [Текст] // Труды педагогического отдела Харьковского историко-филологического общества. – Х., 1901. – С. 1-37.
8.Профессор Н. Ф. Сумцов. К тридцатилетней годовщине его учебно-педагогической деятельности [Текст] // Сборник Харьковского историко-филологического общества. – Х., 1909. – Т. 18. – С. 1-25.
9.Сафонова В. В. Фундатори вітчизняної бібліотечної науки у Харківській громадській бібліотеці [Текст] / В. В. Сафонова // Бібліотека в історичному просторі трьох епох : до 125-річчя Харківської державної наукової бібліотеки ім. В. Г. Короленка : нариси : ювілейне видання. – Х. : Ірис, 2011. – С. 22-29.
10.Сумцов Микола Федорович (1854-1922) [Електронний ресурс] // Музейний простір. – Режим доступу: http://prostir.museum/ua/post/27630.
11.Сумцов Н. Ф. Малорусская цензура [Текст] / Сумцов Н. Ф. // Русские ведомости. – 1905. – 17 марта.
12.Сумцов Н. Ф. Об отношении местного общества к музею изящных искусств при Харьковском университете [Текст] / Сумцов Н. Ф. // Харьковские губернские ведомости. – 1885. – 23 марта.
13.Сумцов Н. Ф. По вопросу о развитии общественных библиотек [Текст] / Сумцов Н. Ф. // Харьковские губернские ведомости. – 1888. – № 266.
14.Сумцов Н. Ф. Ближайшие задачи общественной библиотеки [Текст] / Сумцов Н. Ф. // Харьковские губернские ведомости. – 1889. – 8 декабря.
15.Сумцов Н. Ф. О выборе места для постройки дома для общественной библиотеки [Текст] / Сумцов Н. Ф. // Харьковские губернские ведомости. – 1893. – 5 декабря.
16.Сумцов Н. Ф. Об ученических завтраках [Текст] / Сумцов Н. Ф. // Харьковские губернские ведомости. – 1895. – № 244.
17.Сумцов Н. Ф. О подвижных сельских музеях [Текст] / Сумцов Н. Ф. // Харьковские губернские ведомости. – 1899. – 16 марта.
18.Сумцов Н. Ф. Об ученических библиотеках при городских приходских училищах [Текст] / Сумцов Н. Ф. // Харьковские губернские ведомости. – 1899. – 10 января.
19.Сумцов Н. Ф. Два слова об университетской горке и университетских музеях [Текст] / Сумцов Н. Ф. // Южный край. – 1901. – 29 января.
20.Сумцов Н. Ф. Запасные школьные башмаки [Текст] / Сумцов Н. Ф. // Южный край. – 1904. – 20 марта.
21.Фрадкін В. З. До питання про суспільно-політичні погляди членів Харківського історико-філологічного товариства [Текст] / В. Фрадкін // Збірник Харківського історико-філологічного товариства. – Х. : Око, 1993. – Т. 2. – С. 3-14.
Хирина А. А. Некоторые проблемы педагогического наследия Н. Ф. Сумцова [Електронний ресурс] / А. А. Хирина. – Х. : ХДНБ ім. В. Г. Короленка, 2009. – Режим доступу: http://korolenko.kharkov.com/sumtsov/Khirina1.doc.