Харківський історичний музей

Харківський історичний музей приймає картки єПідтримка

Оцінка творчості Г. Ф. Квітки в роботах М. Ф. Сумцова

Музей у глобальному світі: інновації та збереження традицій

Бірьова Ольга Юріївна

Тези наукових доповідей (повідомлень)

М. Ф. Сумцов – історик, етнограф, видатний науковець Слобожанщини. Його роботи присвячені різним аспектам культурного, етнографічного та наукового життя Слобідської України. Серед низки досліджень слід визначити праці, в яких охарактеризовано наукову та літературну діяльність Г. Ф. Квітки. Не випадково Микола Федорович приділив увагу саме цій постаті, оскільки Квітка зробив чималий внесок в культурний розвиток Слобожанщини.

М. Ф. Сумцов відзначав: не дивлячись на те, що Квітка був українським письменником, його культурний внесок не обмежувався лише літературними здобутками. Він також був етнографом, місцевим істориком та громадським діячем. Підтвердженням цього, на думку Сумцова, є його робота на посаді директора першого постійного театру у Харкові, робота редактором в газеті харківського журналу «Український вісник».

М. Ф. Сумцов, високо оцінює роль Квітки в жіночій освіті Харкова. Оскільки саме завдяки клопотанню Г. Ф. Квітки був відкритий інститут шляхетних дівчат – перший навчальний заклад для жінок [1, с. 190]. На думку Сумцова, Квітка виділяв дві епохи в жіночій освіті: в першій (наприкінці XVІІІ ст.) – освіченість проявлялася у кількості нарядів та їх демонстрації, а у пізніший період – першій чверті ХІХ ст. вихованість та освіта складалася із знання іноземних мов, танців та музики [2, с. 207].

В науковій сфері Сумцов ставить Квітку-Основ'яненка на один рівень із Каразіним, засновником Харківського університету. Про авторитетність Квітки говорить і те, що й після смерті його ім'я не було забуте, оскільки з 1906 до 1916 року в Харкові існувало товариство імені Григорія Квітки. Члени цього товариства займалися культурно-просвітницькою діяльністю: читали лекції по українознавству, влаштовували вечірки для молоді з українською мовою [3, с. 188].

Вивчаючи творчість Квітки, Сумцов говорив: «Квітка був один з найвідоміших малоруських етнографів, який уважно вивчав народний побут та життя Харківської губернії» [4, с. 18]. Славнозвісний український письменник Г. Ф. Квітка-Основ'яненко зробив великий внесок в етнографічні дослідження Слобожанщини. Микола Федорович відзначає, що Квітка добре знав селян, міщан, панів. За свідченням харківських старожилів, Квітку можна було побачити на базарі в неділю та на свята, де він прогулювався та підмічав дрібні відтінки народних звичаїв та вимов [1, с. 193]. Як зазначав Сумцов, у творах Квітки багато дрібниць, які в сукупності чудово малюють характер малороса. Дійові особи в творах письменника змальовані з повсякденного життя і мають етнографічне значення. Квітка цікавився малоросійським весільним ритуалом, тому в оповіданнях він так ретельно описує всі його складові (сватання, змову, гільце), що виходить повна картина малоросійського весілля першої половини ХІХ ст. Квітка і в колядках описував прагнення селян до кращого влаштування сімейного життя [1, с. 194].

За свідченням Сумцова, Квітка добре знав всі прошарки харківського суспільства. Він характеризував не тільки світлі та добрі наміри душевного прояву селян, але й підмічав помисли землевласників – дворян. Квітка ретельно дослідив дворянський побут, описав вподобання вищого прошарку: копіювання петербурзької моди, пошук бездоганного в своєму хуторі [2, с. 203].

Отже, М. Ф. Сумцов високо оцінив внесок Г. Ф. Квітки в наукове та громадське життя Слобожанщини.

Джерела та література

1. Сумцов Н. Ф. Г.Ф. Квитка как етнограф [Текст] / Н. Ф. Сумцов // Киевская старина. – 1893. – № 8. – С. 190-214.

2. Сумцов Н. Ф. Слободско-украинское дворянство в произведениях Г. Ф. Квитки [Текст] / Н. Ф. Сумцов // Киевская старина. – 1884. – № 6. – С. 201-209.

3. Сумцов М. Ф. Слобожане [Текст] : історико-етнографічна розвідка / М. Ф. Сумцов – Х. : Союз, 1918. – 250 с.

4. Ткаченко І. М. Сумцов і Слобожанське письменство [Текст] / І. Ткаченко // Науковий збірник Харківської науково-дослідчої кафедри історії України. – Х., 1924. – С. 15-22.