Музей у глобальному світі: інновації та збереження традицій
Тези наукових доповідей (повідомлень)
Наші музеї сформовані у радянський час, в епоху всеосяжної наочної агітації. У той час для багатьох приводом для походу до музею було організовано-примусове відвідання закладу ідеологічного напряму з надміром червоних плоскостей, знамен і грамот. Водночас, слід відзначити, що більша частина вітчизняних музеїв орієнтувалася виключно на академічну методику досягнення просвітницьких цілей з одноманітними шаблонними художніми прийомами. Сьогодні необхідно відійти від радянської симуляції загальнонаціонального пафосу колективних емоцій. Потрібна історія не з погляду партійних лідерів, а людей, що її створювали. Необхідні нові шляхи «подорожі у часі», що об’єднують людей різного віку, різних соціальних прошарків, сприяють консолідації громадянського суспільства, взаєморозумінню, повазі один до одного і формуванню шляхів загального руху у майбутнє. Музей сьогодні зобов’язаний бути посередником у передачі інформації і, як наслідок, знайти нові методики формування музейної експозиції з новими художніми прийомами.
На початку необхідно провести невеликий екскурс у закордонну практику музейного будівництва.
1. Сьогодні у формуванні музейних експозицій за кордоном переважають тенденції щодо показу тематичних колекцій (мистецтво, етнографія, архітектура, стильові інтер’єри палаців, військово-історичної техніки, транспорту тощо), де використовуються: відреставровані експонати, вільне планування, відсутність чітких маршрутів екскурсій, функціональне підсвічування, скромний дизайн обладнання, різноманітність однотонних фонів.
2. Значна робота у Європі проведена з реставрації замків та палаців з обов’язковим відновленням інтер’єрів: стильовий набір меблів та декору, елементів декоративно-прикладного мистецтва та живопису, і все підпорядковано законам колірної гармонії.
3. У Краківському міському музеї, розміщеному на території колишнього заводу, побудовано експозицію «Середина ХХ століття у Польщі», де окрім військових років та окупації у лірично-фантастичному дусі повертають глядача у комуністичне минуле, показуючи минуле як театральні інсценування у реальному історичному середовищі.
4. У Будапештському історичному музеї експозиція побудована на основі оповідного сценарію: від археології до 90-х років ХХ ст. Кожна історична епоха у експозиції розділена окремою колірною гамою і фактурою, дуже вигадливо складені композиційні набори і ракурси подання різних колекцій.
5. У Німеччині за останні двадцять років побудовано багато нових (близько 400 об’єктів) і реконструйовано старих музеїв.
У всіх музеях експозиції побудовані на високопрофесійному, функціонально продуманому дизайні обладнання, з педантично вивіреною у історичній хронології послідовністю показу експонатів. Декор практично відсутній. Стримана, часто затемнена, колірна гамма з ідеально відпрацьованим підсвіченням експонатів.
6. У Італії, перенасиченій кількісно і якісно відмінними експонатами у музеях, не переймаються режисуро-сценарними проблемами.
7. У Середземномор’ї під час формування експозицій не звертають увагу на прийоми показу. Головний акцент – на елементах античної архітектури та скульптури. Групи експонатів формуються на підставі відмінностей часових періодів.
8. У північній Європі спостерігається тенденція відкриття нових музеїв на територіях нефункціонуючих виробничих площ (шахти, заводи, комбінати, фабрики) з показом, в історичному розрізі, технологій старих виробництв і супутніх механізмів, а також побуту робітників цих підприємств. Головна мета цих музеїв – приєднати до туристичних маршрутів відсталі сьогодні, але потужні у минулому райони виробництва.
9. У США і Канаді основна спеціалізація музеїв – це історичне і сучасне образотворче мистецтво. Рідкісними є музеї індіанців-аборигенів, експозиція яких більше нагадує склад.
10. У більшості країн Азії музеї як різновид об’єктів культури відсутні. Національні культурні цінності функціонально використовуються у храмах. У Японії музеї – це переважно архітектурні комплекси. У Китаї за останні роки активно проводиться музейне будівництво, але тенденції створення експозиції ще не сформовано.
Перерахувавши тенденції музейної справи за кордоном, можна сказати, що це місця, де люди мають можливість отримати досвід спілкування з культурами і побачити пов’язані з цими культурами реліквії, поглянути на традиції у сучасному контексті. Щоб зміцнити враження у пам’яті відвідувачів, у музеях обов’язково є кіоски або магазини сувенірів, книг і друкованої продукції за темою, представленою у цьому музеї.
Безпосереднє запозичення закордонної практики створення експозицій у вітчизняні музеї, через відсутність достатнього фінансування не лише для будівництва нових музеїв, але й для реконструкції морально застарілих експозицій, є складним. Ми вже більше 20 років живемо у новій державі із зміненим суспільним ладом, але методика формування музейної експозиції залишилася від радянського періоду. І це не тішить, а, фактично, вимагає вести пошук нових методик створення нових експозицій в оновлених музеях України
***
Новими тенденціями у формуванні музейної експозиції можуть бути:
1. Звернення до ретро-тенденцій методики творчого процесу великих письменників Миколи Гоголя, Федора Достоєвського, Льва Толстого – це переведення візуальної оповіді в уявний світ понять. А також процес переведення оповідного сценарію у режисуру емоційно-психологічного відеоряду режисерами Олександром Довженком, Сергієм Бондарчуком, Андрієм Тарковським. Плануючи емоційно-психологічні навантаження, режисери і письменники захоплюють глядача, змушують його співчувати, а задля кращого засвоєння інформації – контролюють рівні інформації за допомогою планового кадрування емоційних, візуальних і тематичних фрагментів. Цей метод безпосередньо можна використовувати і під час побудови експозиції.
2. На підставі попередньої концепції і тематико-експозиційного плану майбутньої експозиції музейний авторський колектив відбирає основні (домінуючі) теми, які необхідно донести до глядача.
3. Маючи блок обраних тем, з’являється можливість складення сценарію – розповіді на задану тему із зав’язкою – кульмінацією – висновком. Домагаючись амплітуди активного сприйняття інформації або рівня емоційного впливу, необхідно «лірично» знижувати напругу, тобто між запланованими тематико-емоційними сплесками необхідні теми-«розрядки», проміжні вставки «оживлення історії».
4. Художніх прийомів створення тематичних композицій-зон може бути незчисленна множина, це залежить від досвіду спеціаліста у областях: дизайну, графіки, архітектури, монументально-декоративного мистецтва, фотографів, станковістів, скульпторів, освітлювачів, колористів тощо. Це різні спеціалісти, об’єднані загальною назвою – художник, але у кожного є власні технологічні прийоми, і, треба відзначити, разом вони працювати не зможуть. Усі вони будуть вважати себе, точніше власну роботу, головними, а в підсумку отримаємо хаотичний крик. Ось тут і необхідна керівна роль режисера-експозиціонера. Історик-експозиціонер з цією роботою не впорається, не знаючи секретів творчості художників та їх технологічних секретів. Режисер-експозиціонер, керуючись затвердженим концептуальним проектом, сценарієм та тематичним зонуванням, зобов’язаний виокремити керівні та спрямовані художні елементи для більш глибокого досягнення закладеного художньо-естетичного образу експозиції, при цьому не забуваючи про керівну роль власне музейних експонатів.
5. Набір художніх засобів у кожній тематичній композиції може бути різним, але потім необхідно передбачити засоби, що об’єднують всю експозицію. Для цього у арсеналі експозиціонерів є два види художніх засобів: виразні (дизайн, фактура, світло і колір) і образотворчі (живопис, скульптура, графіка, фото і, звичайно, власне експонати). У той же час необхідно враховувати скільки їм необхідно відвести площ і кубатури. А це залежить від значимості тематичних зон між собою і, в цілому, усієї відведеної експозиційної площі.
6. Як наслідок, відведена площа і кубатура можуть дозволити створити багатоплановий простір, розмістити експонати на різній відстані від глядача, під різним ракурсом у тривимірному просторі, групування експонатів у єдиний натюрморт або створення груп з однаковими за функцією, габаритами, фактурою, кольорьом експонатів. Можна розглядати варіанти багаторазового використання однакових експонатів у наступних тематичних зонах-композиціях, з метою об’єднуючого засобу усієї експозиції або надання йому різних смислових і образних змістів. Експонат, переломлений у образному сприйнятті, дозволяє перейти в уявний світ, підштовхуючи глядача до порівняння свого світорозуміння із запропонованим у експозиції тлумаченням і цей «діалог» дозволяє перевести у пласт розуміння і співчуття.
7. Дієвим засобом під час формування образного сприйняття експозиції може стати звуковий супровід. Це можуть бути шумові звуки або мелодії, пов’язані із тематико-емоційним образом або історичним періодом.
8. Улюблений засіб радянської експозиції та пропаганди загалом – це захоплення цитатами. Це прямолінійне вирішення теми – «в лоб». Сьогодні експозиційна вимога: мінімум текста – максимум образне прочитання заданої інформації через експонати.
9. Більш успішному розкриттю сценарного плану і режисури експозиції може сприяти такий засіб: перегляд планувальної структури відведених площ з урахуванням входів-виходів, несучих стін, віконних просвітів, ергономіки сприйняття. Водночас виконувати кадрування експозиції відносно планованого маршруту проходження глядача з метою більш активного включення тематичних композицій у сприйняту інформацію.
***
Як приклад застосування вищезазначених пропозицій формування музейних експозицій пропонується розглянути методику створення експозицій двох, на перший погляд схожих, музеїв видатного українського філософа-мораліста, просвітителя, поета, богослова і музиканта Григорія Савича Сковороди (1722-1794), створених на батьківщині в с. Чорнухи Полтавської обл. (2012-2014 рр.) і в с. Сковородинівка Харківської обл. (2004-2006 рр.), де він провів останні роки. Автор обох експозицій – художник Ю. О. Тітінюк.
Для попередніх, морально застарілих, створених у 70-і роки радянського періоду, експозицій музеїв характерна методика оповіді біографії Г. С. Сковороди, його вчителів і учнів, подорожей, за повної відсутності експонатів, що належали філософу, великому бібліотечному фонду і розібраних на цитати його літературно-філософських праць.
Якщо порівнювати архітектурно-планувальні умови музеїв, то вони знаходяться майже у рівних умовах. Прилеглі території мають: пам’ятники, алеї, поле для проведення масових заходів, парк, паркову скульптуру, а також могилу, ставок, дуб, меморіальну кімнату і хату.
Розроблені музеями ТЕПи [1; 2], для керівництва під час художнього проектування експозицій, майже ідентичні. Тільки у першому, як батьківщині мислителя, більше уваги звернено на його дитячі роки, а в другому – подорожам Слобожанщиною.
На початку були визначені основні філософські ідеї Г. С. Сковороди, потім із ідей визначений основний набір, що слугуватиме комплектації напрямів тематичних композицій. Водночас використовувався перебіг думок, образів і понять, підказаних Г. С. Сковородою для обробки художньо-режисерських шляхів їх візуального втілення.
Так, для Національного літературно-меморіального музею Г. С. Сковороди у Сковородинівці, з врахуванням пропозиції О. І. Різниченко [3], були запропоновані наступні тематичні зони-композиції:
1. Г. С. Сковорода вчить про дві природи («натури») всього, що існує: видиму та невидиму: «Вели поставить вкруг себе сотню дзеркал венцем…увидиш, что един предмет владеет сотнею видов…»[4, с. 168], «Мала дитина видимість визнає за суще…дитя плаче через розбитий горіх, не розуміючи, що горіхова сутність не в шкаралупці його, а в зерні, схованім під шкіркою» [4, с. 231].
Щоб художніми засобами вирішити цю тему, було запропоновано поставити в коло три дзеркальних тригранних ніші. У центрі поставити глядача, щоб він бачив предмети у нішах та їх віддзеркалення у дзеркалах. У одній ніші був розміщений горіх – шкаралупою до глядача, а в дзеркалах відбивається внутрішня частина горіха: з одною половинкою зерна спілою та світлою, а з іншої – зіпсованою, чорною, гнилою. У іншій ніші книги палітурками з красивими оправами, але без назв, а у відбитті видно текст. І у третій частині – місяць і зірки, але глядач бачить їх зовсім у інших ракурсах і просторовому розташуванні.
2. «Троїчний образ» – простий образний, утворений, або природа, людина, Біблія. Тригранна ніша. У центрі ніші – дзеркало, у якому віддзеркалюється відвідувач – людина. З боків – фото-пейзажі України, а на полиці – Біблія.
3. «Євангельське роздоріжжя». «Рятівний шлях…правий на вході жорсткий і копіткий, зрештою, мало-помалу гладкий, наприкінці солодкий, при виході найсолодший». «Шлях лівий, згубний…Через тріумфальні ворота, через звеселяючі проспекти й квітучі луки зводить у пекло». «Шлях лицемірів…Срібнолюбці, честолюбиві, облесники, цілують заповіді Господні і за алтин їх продають» [5, с. 69-73].
Тематична композиція складається із 3-х горизонтальних «шляхів», що завершуються гравюрами фіналів цих доріг: пекло, болото, рай. А на горизонтальних площинах розташовуються натюрморти: а) мармур, скрині, золотий посуд, квіти і розсипані монети; б) мішки, колесо, срібний посуд, болотна трава, калюжі, мідні монети; в) галька, пісок, трава, керамічний посуд, книги, торба з палицею.
4. «Сродна праця» «…якою б важкою вона не була, є джерелом життєрадісності і сердечної насолоди, святом душі…Тоді як несродна діяльність народжує в людині смертну муку» [4, с. 439].
Тематична композиція складається із 3-х частин з горизонтальними площинами, на яких розміщені інструменти праці, і закінчуються гравюрами із зображенням трудових професій.
5. «Мудрість людини – прожити життя справедливо і щасливо», «На добро народжувати…зберегти пташеняті молоде здоров’я… навчати вдячності… вчитися на чужих прикладах… дотримуйся міри… з усіх втрат втрата часу найтяжка» [5, с. 106-167].
Об’ємно-просторова композиція: облаво, рука з циркулем, що вимірює сегменти кола з літерами, цифрами і знаками, а також слова: «добро», «здоров’я», «навчання», «час».
Для Чорнухинського літературно-меморіального музею Г. С. Сковороди, враховуючи досвід попереднього музею, були запропоновані тематичні композиції за кількістю залів:
1. «Поняття філософії природи». Значення філософії найкраще розкриває такий вислів Г. С. Сковороди: «Філософія, або любов до мудрості, скеровує усе коло діл своїх до тієї мети щоб дати життя духу нашому, світлість думкам як голові всього» і як зерна з колоска, кинуті на землю, якщо зерно гниле, воно не проросте, якщо воно впало на камінну поверхню воно не дає всходів, а якщо добре зерно та попаде в оброблену земельку то проросте і новий колосок буде, а з колоска хліб» [4, с. 410]. Все це відображається в графіці – фон. У просторі розміщується об’ємний колосок та хліб. І хліб розглядається як образ – є троє, тобто «простий, образний і утворюваний (ангельський)».
2. «Нерівна усім рівність». Цей малюнок Г. С. Сковороди зображений на 500-гривневій купюрі, тільки його переводимо в просторовий показ «і ллються з ріжних трубок ріжні токи в ріжні сосуди, що стоять довкола фонтана. До меншого сосуда меньше попадає, але в тім він рівний з більшим, що обоє однаково повні» і композиція доповнюється органними трубами «…в органі один воздух через різні трубки дає різні й звуки».
3. «Є ж три світи. Перший є взагальний і світ населений, де живе все народжене. Цей складений із незлічених світів, і є великий світ. Інші два часткові й малі світи. Перший мікрокосм тобто світик, малий світ або людина. Другий світ символічний, тобто Біблія» [5, с. 142]. У свою чергу кожний із трьох світів поділяється мислителем на внутрішній і зовнішній. Внутрішнім світом у людини є душа, зовнішнім – тіло. Внутрішнє Начало всесвіту – це Бог, зовнішнє – видимий світ. І нарешті внутрішнє в Біблії – її символічний зміст, зовнішнє ж – зміст буквальний.
У тематичній композиції запропоновано відведену ділянку розділити на передній план (зовнішній світ): а) манекени (чоловічій, жіночій та дитячий); б) глобус, карта зоряного неба, фото галактики, макет космічного кораблю; в) Біблія, церковні книги, ікона, лампадка, кадило, панікадило, ілюстрації притч з Біблії. І задній план (внутрішній світ). По бокам композиції – архангели Гавриїл та Михаїл, фоном – ангели та шість емблем (трикутник в колі), а в них розміщуються символи: а) серце і восьмикінцева зірка; б) Око і голуб; в) риба і вівця.
4. «Пізнай самого себе». «Тлінний кумир обмежений. Духовна ж людина вільна. Вона проводить віддалене, прозирає приховане, загладає у минуле, проникає в майбутнє» [5, с. 46]. «Копай всередині себе колодязь тієї води…».
Композиція являє собою скульптуру Г. С. Сковороди та декілька дубових гілок і від них – тінь. По тіні не можна пізнати людину або предмети. В композиції додано: капкан, лахміття, ясла, кошик, мішечки, які дають свої тіні, але по тіням можна лише здогадуватися, а не пізнавати речі.
5. «Вчення про серце». «Принцип кордоцентризму». Для Г. С. Сковороди центральним в людині є не її «теоретичні» «пізнавальні» здібності, а емоційно-вольове єство людського духу – «серце» людини. Із нього піднімається, виростає і думка, і стремління, і почування. Тут і Євангельське роздоріжжя – шлях вузький і широкий, правий і лівий.
Композиція поділяється на три частини. З боків –правий і лівий шляхи, котрі обирає людина, а по центру – серце на освячених крилах, над яким літає седмиця Божих птахів: дух смаку, дух віри, дух нації, дух милосердя, дух поради, дух прозріння, дух чистосердя [5, с. 46]. Переднім планом, на горизонтальній площині зібрані три натюрморти: скриня, колесо, посуд, каміння, пісок, торба, підручники і книжки.
6. «Людина і держава». «Сродний труд». «…У цім невеликім краї панувала простота і царювала дружба, що робить мале великим, дешеве дорогим, а просте приємним…» «Будь-яка професія гідна пошани, коли здійснюється за покликанням». «Отже, план ідеальної держави базується на системі природженостей і спасительного виховання, яке виходить з добра, вдячності, приборкання пристрастей, стриманості, помірності, милосердя, цінування часу, щирості у стосунках з людьми» [4, с. 432].
В тематичній композиції на подіумі розташовані три манекени в одязі тракториста, учительки, воїна. Фоном – графіка: село, місто та карта України. Переднім планом – знаряддя праці різних професій.
7. «Брама до премудрості». «Весь світ щез переді мною; лиш почуття любові, благонадійності, спокою вічності, оживляло моє існування…». «А мій Ной веселку бачить – і потоп зупиняється. Чи не сонце ото дивиться на свій власний образ в зеркалі вод хмарних? Чи не сонце дивиться на образ образуємий?». «Прощай огненна безодня – ми сотворимо кращій світ, дамо день веселіший» [5, с. 406].
Переводячи в видиму тематичну композицію, це є вітраж з портретом Г. С. Сковороди, вставлений у браму, а також стрілка компасу як провідник до тихої гавані, до якої прагнув всім серцем філософ. «Що компас на кораблі, те Бог у людині» [4, с. 415]. Переднім планом композиції, на рушникові – твори мислителя. Браму вінчає веселка з сонцем, місяцем, зірками і хмарами.
***
Особливості архітектурно-планувальної організації простору.
Сковородинівський музей складається з вестибюлю, трьох залів, невеликого коридору і меморіальної кімнати. Вестибюль було віддано для розміщення інформації про історію с. Пан-Іванівка (Сковородинівка) і про сьогодення музею.
Перший зал. На початку експозиції відвідувача зустрічає Г. С. Сковорода (скульптура). Рамою для скульптури слугує зруб-брама, перев’язана рушником з українською вишивкою. Перед скульптурою створена доріжка із піску, гравію і трави. Щоб відійти від візуальної затисненості фігури було запропоновано розширити фон на всю ширину зала, що штучно і було досягнуто шляхом створення трьох фонів – переднього-центрального фону і двох задніх, що разом утворюють загальну двопланову площину. Внаслідок створення додаткових площин зал був розділений на дві частини з арочним проходом між ними. Власне арочний проріз, за допомогою графічних декорацій, створений як ворота у зал «пізнання».
На стику двох частин зала розташовується перша тематична композиція «Видима і невидима натури».
Під час кадрування другої частини залу, через центральну вісь була розміщена композиція «Троїчний образ». А симетрично до неї розміщуються дві ніші з встановленою у них оповіддю про подорожі Сковороди.
Щоб відійти від прямокутності об’єму другої частини першого залу використовувались додаткові площини – перегородки під кутом 45°.
У підсумку ця частина зала набула форми восьмигранника – «кристала», де через зміст розміщується інформація про формування особистості філософа. Це Києво-Могилянська академія і самостійне навчання, і оповідь про його наставників та філософів-вчителів, і викладання у колегіумах, і поїздки до столиці та закордон.
У другому залі функціонально центр відведений для проведення наукових конференцій, музичних вечорів і громадських заходів. Тому експозиція розміщена по периметру зала. Але щоб відійти від монотонності сприйняття інформації і візуально прибрати пристінні колони несучих конструкцій запропоновано у центрі зала створити дугоподібні конструкції-перетинки і у цих місцях розмістити тематичні композиції «Три шляхи» і «Сродний труд», з’єднані балками-лагами.
В багатьох своїх працях Григорій Савич порівнює своє життя з життям вільного птаха, тому на перехресті балок як образ – дух самого філософа – розміщений великий птах з розпрямленими крилами. Цей елемент приймає на себе об’єднуючу концентрацію образу і архітектурно-планувальну єдність другого залу. Окремо треба підкреслити, якщо в першому залі площини перегородок, подіумів і тумб – прямокутні, то в другому залі – циркульні заокруглення.
Тематично другий зал розповідає про творчу спадщину Г. С. Сковороди.
У третьому залі, відносно вузькому приміщенні (ширина 3,8 м), в якому чотири вікна і два проходи, змін у плануванні не проводилося. Головну увагу було приділено пластичності подіумів і столів, а також фонам для інформаційних планшетів, виконаних у вигляді пальців рук, що виходять із підлоги – вертикалей, завалених угорі. На кожному «пальці» – окрема інформація про вплив Сковороди на декілька поколінь діячів культури, на людей, що вивчали його спадщину і на відношення суспільства до його здобутків. Разом ці «пальці» плекають образ філософа як свого вчителя і наставника.
Меморіальна кімната Г. С. Сковороди під час переоформлення експозиції залишалася незмінною.
Чорнухинський музей. Враховуючи невеликі площі шести залів, архітектурно-планувальні зміни не проводилися. Під час тематичного зонування експозиції було поставлене завдання: у кожному залі розмістити одну тематичну композицію і перетворити їх на тематичні зони. Це дозволить цілеспрямовано, у кожному залі, сконцентрувати увагу до відведеної теми.
Об’єднуючим елементом усіх інтер’єрів музею слугувало застосування контуру – брами і як проходу між залами, і як декору, що відокремлює (кадрує) центри тематичних композицій.
Характерний елемент архітектури декількох будинків в с. Чорнухи, а також Полтавського краєзнавчого музею – це вікна зі скошеними верхніми кутами. Цей абрис вікна був застосований у контурі брами. Це дає стильову і адресну прив’язку до місця розташування музею.
Тематична зона складається з таких елементів: подіум, на якому розміщені дво- та трипланові тематичні композиції; перед подіумом, навпроти композиційного центру, встановлюється брама, яка кадрує композицію; і з боків подіуму встановлюються дугоподібні столи з літературою на задану тему, де дуги обладнання концентрують увагу глядача на активному прочитанні і образному осмисленні поданої теми.
Планувальні особливості тематичних зон у кожній зоні не повторюються.
Щоб більш наочно відображати релігію та єдність методик побудови експозицій пропонується кожний розділ художньо-режисерських задач розглядати одночасно.
|
Сковородинівський музей |
Чорнухинський музей |
|
Формування планшетів |
|
|
На єдиному прямокутному растровому фоні єдиними модульними габаритами розміщуються фото і графічні малюнки заданої тематики планшета. У нижній частині планшету фризом йдуть ілюстрації: картини, будівлі, пейзажі, портрети, постаті і предмети, які доповнюють основну тему планшету |
Усі планшети – банери модульні і заовалені у верхній частині. Фоном для банерів слугують фактури: землі, трави, квітів і пейзажі батьківщини Сковороди. Під планшетом, де дозволяє планування зала, встановлюються столики з ковпаками, у яких розміщуються експонати і документи, пов’язані з батьківщиною або власне Сковородою |
|
Колірна гамма експозиції |
|
|
Кожний зал виконаний у своїй колірній гаммі. Це стосується горизонтальних поверхонь подіумів, столів і планшетів. Конструктивні перегородки – ДСП, світло-сірий ламінат |
Застосовано загальну для усіх залів функціональну колірну гамму. Брами, подіуми, столики – фактура і колір дерева (дуб, ясен). Горизонтальні площини столиків, що стосуються біографії Сковороди – темно-червоне сукно. Горизонтальні площини столів для книг – синє сукно. Горизонтальні площини подіумів – сіро-зелений ламінат |
|
Дизайни обладнання |
|
|
Для усіх залів прийнято єдину стилістику з єдиними для кожного залу стильовими прийомами. Наприклад: один зал – арочні проходи та ніші з восьмигранником при основі обладнання; інший зал – прямолінійні вертикальні площини і заокруглені при основі подіуми; третій зал – криволінійні обриси обладнання. Але при цьому єдиний матеріал для усіх залів: металеві растрові поверхні; один модуль для планшетів; один графічний прийом художнього оформлення і планшетів; один матеріал перегородок – ДСП з ламінатом; один прийом кріплення додаткових площин під кутом 45% |
Усі подіуми тематичних композицій у плані є індивідуальними і розраховані на сприйняття під різними кутами. Для об’ємно-просторових композицій прийнято єдині для всього музею: модульний стиль банерів; криволінійні столики для книг, прямокутні столики для документів і експонатів, малюнок обрису квітників; контур і матеріал брам для проходів і тематичних композицій |
|
Методичні відмінності у формуванні експозиції |
|
|
В основі лежить метод, що має візуально-оповідний характер викладення експозиційного матеріалу, а тематичні композиції між планшетами розглядаються як ритмічні перебивки |
Під час обрання методики формування експозиції музею принципово зупинилися на емоційно-пізнавальному методі сприйняття образного рішення тематичних композицій і, як розрядки, між ними розміщені банери з оповідним прийомом подання візуального матеріалу |
|
Емоційні навантаження |
|
|
Через оповідно-реалістичне викладення інформації відвідувача налаштовують на певну хвилю сприйняття матеріалу і глядачу важко перемикатися в уявний світ образів. Але ця відносна інформаційна монотонність у всіх залах активується за рахунок несподівано розміщених у цьому ряді тематичних композицій, прочитання яких вимагає емоційно зібраної напруженості, ставить глядача в глухий кут і змушує з нього успішно вийти. Цьому процесові сприяють увімкнені історичні реконструкції (натюрморти із експонатів) |
У цьому випадку навпаки, головну увагу звернено розкриттю основних положень філософії Г. С. Сковороди посередництвом тематичних композицій. Це дещо створює емоційне перевантаження, що вимагає більшої зібраності під час сприйняття інформації, її осмислення глядачами і прийняття власних висновків. І за один візит глядачу важко засвоїти подану інформацію. Можливо,буде необхідне, за певний час, додаткове відвідання цього музею. Отримане емоційне навантаження вимагає більш глибоко зрозуміти думки та ідеї філософа, а це, у свою чергу, підштовхне відвідувача узяти в руки книгу Г. С. Сковороди |
|
Психологічні навантаження |
|
|
Практично в усіх залах досягнуто певного, можливо недостатньо сильно, психологічного навантаження. Це більше залежить від вікових відмінностей відвідувачів. Оповідний характер викладення експозиційних матеріалів виграє за рахунок більш емоційно-психологічних акцентів: велика скульптура зустрічаючого Г. С. Сковороди біля входу у музей, етнографічний розділ, ефекти із дзеркалами, живопис, графіка, кераміка, старовинні меблі, меморіальна кімната, колірна палітра та звуковий супровід |
У кожному залі заплановано власний емоційно-психологічний вибух, що вимагає глядача відразу увімкнутися в уявний світ понять, символів та образів. Так вже у першому залі розміщується тематична композиція «Поняття філософії природи», яка задає тон, що з відвідувачами будуть розмовляти про серйозні філософські поняття. Але відвідувача не можна постійно тримати на високому тоні сприйняття інформації, тому банери створюють оповідні розрядки, що знижують напругу. Ці ліричні відступи містять у собі: розповіді про край, про біографію Сковороди, про музику, про оточуючих, про часи його життя про вплив мислителя на формування поглядів. Досягнути оживлення історії за допомогою історичних натюрмортів. Під час підбору оповідної інформації особлива увага зверталася на те, щоб закохати глядача у героя музею. І як наслідок, відвідувач буде співчувати і довірятися йому, позитивно буде отримувати задану через тематичні композиції інформацію |
Висловивши методичні варіанти нових підходів у формуванні музейних експозицій, на прикладі двох однотипних музеїв з однаковими стартовими можливостями, але різними за вирішенням, можна підштовхнути спеціалістів у цій сфері до пошуку власних оригінальних шляхів.
Пошук власних національних особливостей передавання інформації за допомогою музейної експозиції на чуттєво-емоційній основі з переходом в уявний світ понять і образів, створювати перед глядачем чародійство, піднімати культурний рівень нашого суспільства. І це дозволить не повторювати помилок, багатих чудовими експонатами, але педантичних, безлицих та сухих закордонних музеїв.
Хто шукає, той знаходить.
Джерела та література
1. Гринь Т. В. Тематико-експозиційний план експозиції Чорнухинського літературно-меморіального музею Г. С. Сковороди [Текст] / Т. В. Гринь // Науковий архів Чорнухинського літературно-меморіального музею Г. С. Сковороди. – 2012.
2. Мицай Н. В. Наукова концепція експозиції Національного літературно-меморіального музею Г. С. Сковороди [Текст] / Н. В. Мицай // Науковий архів Національного літературно-меморіального музею Г. С. Сковороди. – 2013.
3. Різниченко О. І. Наукова концепція меморіального музею-садиби Г. Сковороди» [Текст] / О. І. Різниченко // Науковий архів Харківського літературного музею. – 2001.
4. Сковорода Г. С. Повне зібрання творів [Текст]. У 2-х т. Т. 1. / Г. Сковорода. – К. : Наукова думка, 1973. – 532 с.
5. Сковорода Г. Повне зібрання творів [Текст]. У 2-х т. Т. 2. / Г. Сковорода. – К. : Наукова думка, 1973. – 576 с.
6. Тітінюк Ю. О. Методика художнього формування сучасної музейної експозиції / Ю. О. Тітінюк // Сімнадцяті Сумцовські читання : збірник матеріалів наукової конференції на тему: «Комунікаційний підхід у музейній справі як відповідь на потреби соціуму» (проводиться в рамках ХVII Сумцовських читань), 18 квітня 2011 р. – Х. : Майдан, 2011. – С. 19-28.
7. Тітінюк Ю. О. Концепція режисерської діяльності у формуванні музейної експозиції / Ю. О. Тітінюк // Вісімнадцяті Сумцовські читання : збірник матеріалів наукової конференції «Музей як соціокультурний інститут в умовах інформаційного суспільства» (проводиться в рамках ХVIII Сумцовських читань), 18 квітня 2012 р. – Х. : Майдан, 2012. – С. 35-43.