Музей у глобальному світі: інновації та збереження традицій
Тези наукових доповідей (повідомлень)
На сьогодні стан розвитку музейної справи досяг рівня, що дозволяє формувати складне багаторівневе експозиційне середовище за рахунок різновидових пам’яток історії та культури.
У вітчизняній практиці залучення нерухомих історико-культурних пам’яток до музейної справи завжди гостро стояло питання музейної цінності самих пам’яток, яке залишало поза процесами музеєфікації більшість поруйнованих, незначних, розпорошених історико-культурних об’єктів.
На початку ХХІ ст., з розвитком музейної справи з одного боку та новими підходами до охорони нерухомих пам’яток з іншого, розвивається напрямок комплексної музеєфікації. Новий підхід залучає різновидові пам’ятки (з невеликою цінністю, пов’язані лише територіально), до формування єдиного експозиційного простору [3, с. 15].
В Україні, в порівнянні зі світовим досвідом, така практика лише починає набирати оберти. Одним з найбільш яскравих прикладів, який може проілюструвати напрям формування експозиційного ландшафту шляхом комплексного використання історико-культурного середовища, є історико-культурна зона в м. Коростень (Житомирська область), сформована на основі парку ім. М. Островського.
Як правило, при комплексній музеєфікації пам’яток, центральним вузлом, навколо якого формується експозиційне середовище, виступають архітектурні об’єкти – замки, залишки фортифікацій, палаци чи садиби й т. ін. [8, с. 74]. Унікальність і своєрідність експозиційного простору Коростенського парку в тому, що тут не задіяно жодного архітектурного об’єкту. Середовище формується за рахунок пам’яток археології, природи, садово-паркового мистецтва, монументального мистецтва, воєнної історії. У візуальному образі історико-культурно-природної зони чітко прослідковується ідея увічнення пам’яті про славне минуле Коростеня – колишнього Іскоростеня – центру древлянської землі.
Коростень був заснований у VIII столітті під ім’ям Іскоростень. Вперше згаданий в 914 р. як столиця слов’янського племені древлян. У літописах зафіксовано, що на початку X століття Іскоростень вже був могутнім градом, де розташовувалася резиденція Мала, древлянського князя. Але в історії Іскоростень відомий більше через конфлікт з приводу данини київським князям: древляни відмовилися платити надмірну данину й вбили київського князя Ігоря. Його дружина Ольга помстилася древлянам, осадивши Іскоростень і спаливши його в 945 році. Після такої жорстокої помсти згадки про Коростень надовго зникли зі сторінок літописів [6].
Від тих подій залишилися поодинокі незначні об’єкти – пам’ятки археології та природи [6, с. 134]. Враховуючи, що вони знаходяться на відстані 1-2 кілометрів одне від одного, це дозволило сформувати єдиний експозиційний простір, об’єднаний територією парку ім. М. Островського. Сам парк на схилах гранітного каньйону, є історичним місцем, оскільки в ньому знаходиться ряд пам’яток історії та культури, які стали свідками історичного минулого Коростеня, але різняться за видами, історико-культурним потенціалом, часом виникнення.
Найдавніші з них – це пам’ятки археології. На найвищому пагорбі парку, що має назву Червона гірка, було знайдено одне з чотирьох Іскоростенських городищ. Тут знаходилося Замчище, де, за твердженнями археологів, була резиденція древлянського князя Мала. Пам’ятка – це майже 30-ти метрова гранітна скеля на правому березі річки Уж. Городище мало систему ровів і валів, яка оточувала скелю. Княжий терем, який стояв у центрі городища, оточував ще один вал, укріплений частоколом. Під час археологічних розкопок в 1925 році було виявлено, що воно займало площу 1,5 га (зараз залишилася тільки скеля та її підошва, звідки був вибраний камінь для будівництва в радянські часи). Ще одне городище (за різними даними площею від 0,6 до 1 га) розташовувалось на високій скелі, де зараз встановлено пам’ятник князю Малу. Зі сходу воно було оточене валом заввишки до 3 м, перед яким був викопаний рів шириною до 4 м і глибиною до 1,5 м [6, с. 98-99].
В радянські часи на схилах гранітних скель, на вершині яких в VII-XIХ ст. розташовувався літописний Іскоростень, була створена пам’ятка садово-паркового мистецтва – парк ім. М. Островського. На його території та попід берегами р. Уж знаходяться природні пам’ятки – скелі червоного граніту, яким вже понад 2 млрд. років. Найбільш відома з них – пам’ятка природи та історії «Купальня княгині Ольги». Купальня складається з двох великих брил рожевого граніту, овальні поглиблення яких заповнені водою (за формою вони дійсно схожі на ванни). За площею пам’ятка складає близько ста квадратних метрів. За переказами, у цьому чарівному куточку природи на берегах р. Уж княгиня часто купалася, що й відобразилось в назві самого об’єкту [4].
Пам’яткою про військові події, що відбувалися на території краю в ХХ ст., є унікальний підземний військово-історичний комплекс «Скеля». Цей секретний підземний командний пункт Коростенського укріпрайону № 5, який входив до системи укріплень «Лінія Сталіна», був побудований в 1936 р. на основі системи природних і штучних печер в гранітній скелі, на якій стояло давньоруське місто Іскоростень. Бункер нагадує про те, що Коростень, свого часу, був одним з найбільших укріпрайонів Лінії Сталіна [5]. У приміщенні його штабу зараз діє краєзнавчий музей.
Для створення єдиної історико-культурно-природної зони об’єкти археології, природи, садово-паркового мистецтва, монументального мистецтва, військової історії об’єднали. Саме парк став тим комунікаційним майданчиком, який поєднав різновидові елементи в єдиний експозиційний простір [3, с. 24].
Оскільки парк розташований по обох берегах мальовничого каньйону, його об’ємно-просторове вирішення спирається на використання каскадного принципу побудови – парк спускається донизу терасами каньйону, у глибині якого тече річка Уж. Обидві частини парку – відповідно правий та лівий береги річки Уж – з’єднані у 2005 р. пішохідним підвісним мостом на одній опорі. Вище мосту річка тече між величезних валунів.
Парк має кілька ярусів: можна спуститися донизу, до гранітних «Ольжиних купалень», пройти по середнім алеям, звідки відкривається мальовнича панорама парку, піднятися нагору – до гранітних скель – городищ. Для формування ярусів використані як елементи паркової архітектури – численні парадні сходи, підпірні стінки, оформлені в палацовому стилі, альтанки, майданчики для фотографування, фонтан на річці, так і елементи паркового будівництва – широкі алеї, природні майданчики, скупчення гранітних валунів, оглядові майданчики.
З метою розкриття історичної інформації при комплексному залученні історико-культурного середовища використовують тематичну монументальну скульптуру [2, с. 15]. Відтворені в бронзі, камені, дереві пам’ятники зв’язують минуле з сучасним, що дозволяє залучати археологічні та природні об’єкти (які не несуть самі по собі значного інформаційного навантаження) до формування єдиного експозиційного простору.
У найвищій точці парку – верхівці гранітної скелі, де виявлено городище – височіє пам’ятник князю Малу, який належав до місцевої династії і правив древлянською землею. Пам’ятник заввишки 7,5 метри встановлено на висоті 50 метрів над військово-історичним комплексом «Скеля» [1]. Це один з основних експозиційних майданчиків, з якого відкривається панорамний краєвид на парк.
За допомогою макету дерев’яних укріплень стародавнього міста Іскоростень, зведеного на місці самого городища, відображено архітектуру часів Київської Русі [1].
На березі річки біля підніжжя скелі, куди від величної постаті князя Мала можна спуститися вимощеною доріжкою та сходами – ще один експозиційний майданчик – найнижча точка парку. Це глибоке місце на р. Уж, де, за переказами, княгиня любила купатися, зазначено табличкою «Купальні княгині Ольги». Для завершеного формування експозиційного майданчику, присвяченого княгині, на гранітній брилі над пам’яткою природи встановили скульптуру княгині Ольги. Кам’яна Ольга обличчям звернена до центру міста, а в лівій її руці – лілія – символ чистоти й царського благородства. Авторами трьохметрового монументу стали скульптори з Коростеня – Вадим та Ігор Зарічні [1].
На протилежному березі сформований ще один експозиційний майданчик, об’єднаний єдиною історичною тематикою. На головній алеї парку в 2010 році встановлено скульптурну композицію древлянки Малуші та її малолітнього сина – майбутнього великого князя, Хрестителя Київської Русі – Володимира. За однією з історичних версій, Малуша була дочкою древлянського князя Мала, сином же його був Добриня Никитич (Ніскинич) [6, с. 132]. Його бронзова фігура з відданим бойовим конем доповнює композицію.
При формуванні єдиного експозиційного простору було враховано необхідність створення точок огляду – вони представлені в парку численними оглядовими майданчиками та спеціальними мальовничо оформленими місцями для фотографування [8, с. 97]. Чітко продумана система алей з природними лавочками (з граніту чи валунів) виводить до окремих експозиційних майданчиків, усамітнених альтанок на скелях.
Під горою, на якій височіє пам’ятник древлянському князеві Малу, знаходиться підземний військово-історичний комплекс «Скеля”.
Захисний шар над бункером складається з 2 метрів залізобетону, 18 метрів природного гранітного масиву і 20 метрів піщано-глинистого. Двоє сталевих дверей вагою в півтори та три тони утворюють вхідний тамбур, за яким починаються коридори бункеру загальною довжиною 146 метрів.
Бункер музеєфіковано, в його приміщеннях діє музей, який демонструє експозицію зброї, історію розвитку технічних засобів цивільної оборони, експозицію оперативного зв’язку з генштабом. В окремій кімнаті розташовані макети різних дотів Коростенського укріпрайону.
Навколо комплексу сформовано експозицію під відкритим небом, яка демонструє військову техніку: самохідну установку ІСУ-152 часів Другої світової, танк Т-64, броньовану розвідувально-дозорну машину (БРДМ-2), гусеничний бронетранспортер БТР-50 та колісний БТР-60 [5].
Два експозиційні майданчики – пам’ятник князю Малу та об’єкт «Скеля» з’єднані між собою вертикально – крутими сходами поблизу від входу в бункер, піднімаючись якими можна розгледіти всю бронетехніку та гармати з експозиції військово-історичного комплексу.
Центральний вхід до парку прикрашений найоригінальнішою міською скульптурою, встановленою у 2009 р. – Пам’ятником Деруну (автор Володимир Козиренко). Це єдиний в світі пам’ятник традиційній картопляній страві поліської кухні, столицею якої позиціонує себе Коростень [1].
Комплексно використовуючи різноманітні історико-культурні об’єкти, в Коростені вдалося створити єдиний експозиційний ландшафт, що відображає історію міста і сягає давнини (у 2005 році в парку було встановлено пам’ятний камінь на честь 1300-річчя міста).
Створення єдиної історико-культурно-природної зони стало тим важелем, який відіграв основоположну роль у відродженні міста. Поступово Коростень, який, як і багато інших малих міст України, був депресивним, перетворюється на значний туристичний центр. За пластикою побудови, гармонійним поєднанням природних витворів з об’єктами монументального мистецтва, мальовничістю створених ландшафтів коростенський міський парк стає поряд з видатними пам’ятками садово-паркового мистецтва минулого.
Комплексне використання наявного історико-культурного середовища демонструє здатність впливати на соціально-економічну ситуацію. Створення різноманітних експозиційних майданчиків на основі пам’яток монументального мистецтва, природи, археології, воєнної історії, алеї, альтанки, фонтан посеред річки, музей у колишньому бункері сприяють формуванню нового історико-культурного середовища, яке в першу чергу впливає на розвиток туристичної індустрії [7]. І депресивний Коростень придбав привабливість в регіоні як цілком гідна альтернатива паркам Білої Церкви та Умані.
В Україні в цілому та Харківській області зокрема, є багато населених місць, що мають своєрідне історико-культурне середовище, недостатньо значне для формування на їх основі окремих музеїв чи заповідників. Будучи немузеєфікованими, об’єкти, що складають це середовище, поступово руйнуються, залишаючись невідомими та незатребуваними. Вивчення й поширення досвіду формування експозиційного ландшафту за рахунок комплексного використання різновидових пам’яток історії та культури здатне залучити ці пам’ятки до сучасного життя, що відповідає завданням музейної та пам’яткоохоронної справи.
Література
1. Інтернет-путівник по місту Коростень [Електронний ресурс] : Видатні міста м. Коростень. – Режим доступу: http://www.korosten-info.com/.
2. Каменский С. Ю. Актуализация археологического наследия в современных социально-культурных формах [Текст] / Каменский С. Ю. – Екатеринбург, 2009. – 26 c.
3. Каулен М. Е. Музеефикация историко-культурных и природных объектов [Текст] / М. Е. Каулен. – Омск, 2003. – 72 с.
4. Коростень: Візитівка міста [Електронний ресурс] : Офіційний сайт міста. – Режим доступу: http://korosten.osp-ua.info/ch-1_fl-vizitivka.html.
5. Музей «Скеля» [Електронний ресурс] : Музеї міста Коростень. – Режим доступу: http://www.korosten-info.com/index.php?option=com_content&view= article &id=433&Itemid=469.
6. Скуратівський В. Історія стольного града Коростеня [Текст] / В. Скуратівський. – К., 2011. – 136 с.
7. Социально-культурный сервис и туризм [Текст]. – Екатеринбург, 2006. – 289 с.
8. Шулепова Э. А. Музеефикация памятников как механизм использования культурного наследия в регионе [Текст] / Э. А. Шулепова ; Рос. ин-т культурологии. – Москва, 1998. – 292 c.