Музей у глобальному світі: інновації та збереження традицій
Тези наукових доповідей (повідомлень)
Демократичні зміни у сучасному українському суспільстві зумовлюють переосмислення окремих проблем історичної науки. Нині Україна переживає новий етап національного піднесення, складовою якого є посилення інтересу науковців і громадськості до вітчизняної історії та культури. Проблематика історії української історичної науки стає все більш актуальною темою для сучасних наукових студій. У цьому контексті, розвиток історичних досліджень на рівні наукових товариств дає змогу краще виявити регіональну специфіку поступу українських наукових об’єднань, зокрема Історико-філологічного товариства, що функціонувало при Імператорському Новоросійському університеті в Одесі (далі ІФТІНУ). Локальна специфіка пошуків вчених ІФТІНУ у галузі вітчизняної історії становить науковий інтерес.
У вітчизняній історіографії дана проблема довгий час залишалася малодослідженою. У дорадянський період історіографічного вивчення наукова діяльність ІФТІНУ і, зокрема, питання вивчення вітчизняної історії учасниками Товариства не знайшла належного висвітлення. Статті та історичні записки членів Товариства [22; 26] мали описовий характер і містили загальну інформацію про діяльність ІФТІНУ.
Історіографія Радянського періоду характеризується підвищенням інтересу до діяльності наукових університетських об’єднань, в тому числі й ІФТІНУ. Проте ця діяльність розглядалася лише в контексті розвитку науки Одеського університету [6; 8; 25; 16].
У вітчизняній історіографії пострадянського періоду з’явилися праці, у яких опосередковано висвітлюються різнобічні аспекти та напрями наукової роботи університетських товариств, зокрема ІФТІНУ [4; 14]. Необхідно окремо відмітити роботи З. В. Першиної [18] та Т. М. Попової [19], у яких розглянуті важливі площини досліджень вітчизняної історії представників одеської наукової школи. Проте узагальнюючої роботи, де висвітлювалася діяльність саме учасників ІФТІНУ у вивченні історії України, досі не створено.
У другій половині ХІХ ст., на тлі економічних та політичних змін, що сприяли прискоренню загального культурного розвитку держави, активізується процес консолідації інтелектуальної еліти. Вчені гуртувалися в об’єднання, прагнучи знайти якомога більше можливостей для реалізації власних наукових захоплень та інтересів. Це виражалося у відкритті наукових товариств. Технічні, юридичні, природничі, історико-філологічні і т. п. товариства створювалися і функціонували як самостійні суспільні й наукові організації, так і під егідою вищих навчальних закладів – університетів. Перші об’єднання в Російській імперії почали з’являтися в другій половині ХVIII ст. [24, с. 73], а з 1804 року плідно функціонували при університетах у Москві, Дерпті, Санкт-Петербурзі [23, с. 42]. На українських землях, що входили до складу Російської імперії, перші університетські наукові об’єднання історичного напрямку були засновані при Київському (у 1872 році) та при Харківському (у 1876 році) університетах.
На півдні Російської імперії, в Одесі, Історико-філологічне товариство при Імператорському Новоросійському університеті було відкрито лише у 1889 році. Засновниками Товариства виступили яскраві представники гуманітарної науки того часу, провідні професори історико-філологічного факультету: І. С Некрасов, О. О. Кочубинський, В. І. Шерцль, Ф. І. Успенський, О. І. Кирпичников, Г. І. Перетяткович, Е. Р. фон-Штерн та інші [7, с. 726], кожен з яких був визначним вченим у своїй царині.
Історико-філологічне товариство при Імператорському Новоросійському університеті діяло більше 30 років і об'єднало дослідників широких наукових інтересів. Учасники ІФТІНУ досліджували достатньо широке коло проблем: питання візантієзнавства й слов'янознавства, історіографії, бібліографії, джерелознавства, всесвітньої та вітчизняної історії.
У наукових шуканнях членів Товариства важливе місце займають роботи з вітчизняної історії. Учасники цього наукового об’єднання розробляли питання регіональної історії, етнографії. Праці науковців містили багаті та різноманітні детально опрацьовані й систематизовані фактичні матеріали. Так, історія Південної України, а саме діяльність князя Потьомкіна з військової колонізації Новоросійських земель, була предметом наукового вивчення члена ІФТІНУ Є. О. Загоровського [17], а історія розселення циганських громад у Бессарабській області привернула увагу дослідника П. М. Шейміна [21, с. 49], який, спираючись на статистичні відомості проведених переписів циган, визначив райони їх найбільшої локалізації.
Водночас, питання історико-етнографічного спрямування знайшли відображення у працях учасників Товариства О. І. Маркевича, І. С. Ястребова, О. Ф. Музиченка.
Помітний внесок у розробку питань вітчизняної історії зроблено одним з найактивніших учасників Товариства, професором Новоросійського університету О. І. Маркевичем. Вчений широких наукових інтересів у своїх дослідженнях розглядав проблеми економічного і культурного розвитку України, зокрема Південної її частини – історії Новоросійського краю та міста Одеси [9; 10; 11]. Маркевичем була проведена копітка дослідницька робота з вивчення й опису актів Слобідської України, що належали графу Толстому [12]. Багато уваги приділяв О. І. Маркевич також і етнографії [13]. У світосприйнятті науковця саме народ виступає суб’єктом історичного процесу. Це підкріплюється особливою увагою дослідника до народних звичаїв, побуту, фольклору. О. І. Маркевич щиро захоплювався народною культурою, зібрав рідкісну колекцію історичних документів. В його архіві збереглися зошити багатьох народних пісень, спогадів старожилів, записаних науковцем у різних губерніях України [1; 2; 3].
Значним внеском до краєзнавчих студій ІФТІНУ стала ґрунтовна праця дійсного члена товариства В. М. Ястребова «Материалы по этнографии Новороссийского края» [27, с. 59-260], що містила наукові розвідки Єлисаветградського і Олександрійського повітів Херсонської губернії. Впродовж десяти років вчений, разом зі своїми помічниками, досліджував історію заселення цих територій. Ці два повіти, що спочатку складали частину територій Вольностей Запорізького війська, а потім увійшли до складу Нової Сербії, на думку вченого, були опорними пунктами, що використовувалися населенням для колонізації новоросійських степів. Господарчий інтерес до цих територій виявляли і переселенці, і урядові кола. Економічні і культурні взаємовпливи та взаємопроникнення строкатого населення цього регіону, на думку історика, призвели до формування особливого типу народності – новоросійської. Крім сербських переселенців, які справляли достатньо помітний вплив на господарське життя цього регіону, на початку XIX ст. тут почали з’являтися і болгарські поселенці. Особливий інтерес викликають зібрані автором відомості з життя і побуту сербів [27, с. 59].
До історії розселення болгар у південному регіоні і їх весільної обрядовості звернувся дійсний член товариства О. Ф. Музиченко. У роботі «Болгары – поселенцы Крыма» науковець докладно розглянув історію переселення болгар до Криму та їх обрядовість, докладно відтворив комплекс весільних ритуалів на прикладі селища Кишлав [15].
Дослідженню народознавства та українського фольклору значну увагу приділяв активний учасник ІФТІНУ Х. П. Ящуржинський. Його перу належать розвідки «Остатки язычества в похоронных обрядах Малороссии», «Обряд и песни, касающиеся жатвы (преимущественно в Малороссии и Белоруссии)», «Почитание источников и колодцев (в Украине)», «Почитание умерших в Малороссии (культ предков)» [5, с. 95].
Плідна науково-дослідницька робота членів Товариства вилилася у глобальний спільний проект етнографічного дослідження південних територій Російської імперії. У січні 1899 р., за ініціативою В. М. Істріна, в ІФТІНУ було прийняте рішення: з метою здійснення комплексного фольклорно-етнографічного дослідження південного регіону – території Бессарабії, Чорноморського узбережжя та Криму – виробити Програму етнографічних досліджень [20, с. 22]. Розробили програму члени Товариства О. І. Маркевич, Х. П. Ящуржинський та О. О. Кочубинський і програма (1000 примірників) була розіслана вчителям, священикам та шанувальникам історичної науки Таврійської губернії [20, с. 46].
У межах цього проекту проводилося дослідження етносоціального складу сільського населення Південно-Західної і Південної України, ментальності українського і російського селянства, фольклору народностей, які мешкали у південному регіоні, специфіки обрядів українського населення й інших народів Північного Причорномор’я, етнічного складу південного регіону в цілому. Незважаючи на те, що краєзнавче дослідження здійснювалося переважно у формі фольклорно-етнографічного вивчення побуту і культури населення південних територій України, які на той час перебували у складі Російської імперії, результати цієї діяльності стали помітним внеском у вітчизняну науку.
Підсумовуючи все вищезазначене, необхідно сказати, що вивчення історії України в ІФТІНУ характеризувалося регіональним підходом. Наукові роботи членів Товариства з проблем вітчизняної історії це, передусім, зібрані і опрацьовані фольклорно-етнографічні дослідження Півдня України. Результати цих досліджень склали цінний творчий доробок ІФТІНУ та стали органічною складовою вітчизняної історичної науки. В подальшому вони можуть бути використані співробітниками музеїв України як цінний науковий матеріал при побудові експозицій з історії та етнографії України ХІХ – початку ХХ ст.
Джерела та література
1. Державний архів Одеської області. – Ф. 150: Особистий фонд О. І. Маркевича. – Оп. 1. – Спр. 11.
2. Державний архів Одеської області. – Ф. 150: Особистий фонд О. І. Маркевича. – Оп. 1. – Спр. 12.
3. Державний архів Одеської області. – Ф. 150: Особистий фонд О. І. Маркевича. – Оп. 1. – Спр. 27.
4. Зайцева З. Наукові товариства як інституції української науки другої половини XIX – початку XX ст. [Текст] / З. Зайцева // Питання історії, історіографії, джерелознавства та архівознавства центральної та східної Європи : зб. наук. праць. – К. ; Чернівці, 1997. – Вип. 1. – С. 66-78.
5. Зленко Г. Забутий фольклорист [Текст] / Г. Зленко // Вісник НАН України. – 1997. – № 9-10. – С. 92-95.
6. Історія Одеського університету за 100 років [Текст] / [відп. редактор проф. О. І. Юрженко]. – К. : Видавництво Київського університету, 1968. – 423 с.
7. Историко-филологическое общество [Текст] // Записки Императорского Новороссийского университета. – Одесса, 1890. – Т. 53. – С. 726-728.
8. Крячун А. В. Одесский университет в 1865-1899 гг. [Текст] / А. В. Крячун // Одесский университет за 75 лет (1865-1940). – Одесса, 1940. – С. 5-48.
9. Маркевич А. И. К юбилею г. Одессы [Текст] / А. И. Маркевич // Одесские новости. – 1894. – № 2912, 29 марта.
10. Маркевич А. И. Одесса в народной поэзии [Текст] / А. И. Маркевич // Одесские новости. – 1894. – № 3047, 22 августа.
11. Маркевич А. И. Песни об Одессе [Текст] / А. И. Маркевич // Одесские новости. – 1894. – № 3135, 26 ноября.
12. Маркевич А. И. Описание актов принадлежащих гр. Толстому [Текст] / А. И. Маркевич // Летопись историко-филологического общества при Императорском Новороссийском университете (ЛИФОИНУ). – Одесса, 1891. – Т. 3. – С. 1-58.
13. Маркевич А. И. Речь при открытии заседаний этнографической секции Харьковского археологического съезда [Текст] / А. И. Маркевич // Труды Археологического съезда в Вильно. – М., 1893. – Т. 1. – С. 278-282.
14. Медалієва О. З. Суспільно-просвітницький напрямок у діяльності наукових університетських історичних товариств Наддніпрянської України [Текст] / О. З. Медалієва // Вісник Черкаського університету : наук. журн.– Черкаси, 2003. – Вип. 50 : Серія: Історичні науки. – С. 26-30.
15. Музыченко А. Ф. Болгары – поселенцы Крыма [Текст] / А. Ф. Музыченко // ЛИФОИНУ. – Одесса, 1901. – Т. 9. – С. 44-46.
16. Некрасов П. А. З історії Одеського університету (1917-1920 рр.) [Текст] / П. А. Некрасов // Труды одесского гос. ун-та. – Одесса, 1952. – Т. 147 : Серия Общественных наук, вып. 2. – С. 291-304.
17. Отчет о деятельности ИФОИНУ за 1912 год [Текст] // Отчет о деятельности Императорского Новороссийского университета за 1912 г. – Одесса, 1913. – С. 267-271.
18. Першина З. В. Історія України в працях одеських дослідників [Текст] / З. В. Першина // Український історичний журнал. – 1994. – № 6. – С. 53-63.
19. Попова Т. Н. Историография в лицах, проблемах, дисциплинах: Из истории Новороссийского университета [Текст] / Т. Н. Попова. – Одесса : Астропринт, 2007. – 536 с.
20. Протоколы заседаний ИФОИНУ (113 заседение 27 января 1899 г) [Текст] // ЛИФОИНУ. – Одесса, 1899. – Т. 7. – С. 1-46.
21. Протоколы заседаний ИФОИНУ (131 заседание 21 марта 1900 года) [Текст] // ЛИФОИНУ. – Одесса, 1900. – Т. 8. – С. 39-53.
22. Рыстенко А. В. Историческая записка о деятельности ИФО при императорском Новороссийском университете за 15 лет [Текст] / А. В. Рыстенко // Пятнадцатилетие ИФОИНУ. – Одесса, 1905. – С. 15-56.
23. Степанский А. Д. К истории научно-исторических обществ в дореволюционной России [Текст] / А. Д. Степанский // Археографический ежегодник за 1974 г. – М. : Наука, 1975. – С. 38-55.
24. Степанский А. Д. Материалы легальных общественных организаций царской России (середина XVIII в. – февраль 1917 г.) [Текст] / А. Д. Степанский // Археографический ежегодник за 1978 г. – М., 1979. – С. 69-80.
25. Фадеев А. В. Одесский университет в 1900-1917 гг. [Текст] / А. В. Фадеев // Одесский университет за 75 лет (1865-1940). – Одесса, 1940. – С. 49-68.
26. Флеров А. П. О значении Педагогического Отдела и внутренних нормах его деятельности [Текст] / А. П. Флеров // ЛИФОИНУ. – Одесса, 1909. – Т. 18. – С. 1-3.
27. Ястребов В. Н. Материалы по этнографии Новороссийского края [Текст] / В. Н. Ястребов // ЛИФОИНУ. – Одесса, 1894. – Т. 3. – С. 59-260.