Використання методів усної історії в роботі «Меморіального комплексу «Висота маршала І.С. Конєва»

Використання методів усної історії в роботі «Меморіального комплексу

9 травня 2010 року ми відзначаємо 65-у річницю Великої Перемоги над німецько-фашистськими загарбниками. За ці роки з’явилися нові покоління, які не знали жахів тієї кривавої війни, що пройшла вогняним смерчем по долях декількох поколінь наших співгромадян, залишила глибоку незагойну рану на довгі десятиліття, принесла із  собою в кожну сім’ю горе і страждання, залишила по собі руїну і згарища.

Другій світової війні і її складовій - Великій Вітчизняній війні,  присвячені  десятки тисяч  наукових та науково-популярних праць, документальних публікацій і мемуарів. І зараз події Другої світової війни займають провідне місце у вивченні історії ХХ століття.

Історія війни висвітлювалась дослідниками по-різному: як історія військових дій, дипломатії, економіки, тилу, за радянських часів взагалі було розроблено відповідну офіційно-парадну версію. Останнім часом стало з’являтись все більше публікацій, інтернет-проектів, в яких війна досліджується через сприйняття пересічної людини, яка зі зброєю в руках захищала рідну землю, працювала в тилу, пережила всі жахи окупації, побувала в гітлерівських концтаборах. Вивчення  особистого сприйняття історичних подій людиною тієї трагічної епохи дає досліднику повноту  розуміння глобального виміру історії.

Вивчати суб’єктивне сприйняття минулого допомагає усна історія, яка пройшла довгий шлях з моменту свого академічного проголошення в кінці 40-х років ХХ ст. і до сьогоднішнього дня. Спочатку вона з’явилася як вузький напрямок в рамках бібліотечної та архівної справ, поступово завоювала визнання професійних істориків, котрі знайшли в усних спогадах джерело інформації про минуле.

Усні спогади людей дають можливість отримати різного роду інформацію. Методика інтерв’ювання, спосіб транскрибування, і в результаті, інтерпретація накопичених матеріалів допомагає проаналізувати ту чи іншу подію з точки зору звичайної людини. Методи отримання і аналізу інтерв’ю мають численні варіанти.

Час швидкоплинний і, на жаль, з кожним роком  залишається все менше ветеранів Великої Вітчизняної війни, людей, які пережили ті сповнені нелюдського напруження фізичних і моральних сил роки. Тому для співробітників Національного меморіального комплексу «Висота маршала І.С.Конєва», який є важливою ланкою у збереженні пам’яті та патріотичному вихованні підростаючого покоління, велике значення мають спогади кожної пересічної людини, кожне свідчення очевидців, які зазнали фізичної наруги та психологічного шоку. На щастя, серед наших громадян залишається ще досить людей небайдужих до власної історії, які діляться з нами  часточкою правди про ті трагічні і водночас героїчні часи на прикладі  власної долі. Без їхніх спогадів, думок про пережите неможливо в повній мірі усвідомити масштаби тієї кривавої війни, зробити відповідні висновки.

У вересні 2008р. співробітниками меморіального комплексу була здійснена експедиція до Балаклійського району (с.Гусарівка і с. Чепель). На основі зібраних матеріалів було змонтовано документальний фільм «Трагічний 1942р.». В основу фільму покладено спогади ветеранів Великої Вітчизняної війни (Прудського Івана Карповича, Кононенка Миколи Григоровича, Завгороднього Миколи Івановича) та ветерана праці Кондратенка Василя Матвійовича, які вражають своєю правдивістю і розповідають про події 1942 року.

В 2009 році було організовано експедиції  до с. Польова (з метою збору матеріалів про бої серпня 1943 р. на висоті 201,7)  та    до смт. Вільшани (щодо уточнення інформації про партизанський рух в 1941 - 1942 рр.) Дергачівського району Харківської області.

Досвід  проведення подібних інтерв’ю, як і взагалі світова практика, показує, що широке використання  методологічної бази усної історії є перспективним напрямком у роботі музеїв особливо воєнно-історичної спеціалізації. Адже для нас важливо, щоб відвідувач не лише познайомився  з перебігом подій  Великої Вітчизняної війни за допомогою музейних експозицій та виставок, але  й  донести  до нього особисті почуття та настрої людей того часу, що, в свою чергу, формує не просто абстрактне сприйняття минулого, але й дозволяє задіяти почуття, емоції сучасної людини, налагодити зв’язок між поколіннями.