Музей у глобальному світі: інновації та збереження традицій
Тези наукових доповідей (повідомлень)
За своїми географічними особливостями більша частина території сучасної Харківщини займає лісостепову частину басейну р. Сіверський Донець та його приток. В скіфський час ці землі заселяли племена, пам’ятки яких більшість дослідників відносить до окремого локального варіанту археологічної культури Лісостепової Скіфії.
В результаті багаторічних досліджень в сіверськодонецькому регіоні, на сьогоднішній день маємо виразну базу розкопаних поховальних пам’яток. Всього відомо 210 комплексів скіфського часу, що походять зі 197 курганів. Значна частина їх входила до складу великих курганних некрополів: могильники Люботин, Черемушна, Велика Гомольша, Протопопівка, Пісочин, Старий Мерчик.
Представлена робота присвячена аналізу однієї категорії матеріальної культури – ліпному посуду та його ролі в поховальній обрядовості населення вказаного регіону. Вивчення особливостей різновиду та розташування кераміки в межах курганного простору, кількості та способу покладених посудин для різних комплексів, дає можливість розширити знання про характерні риси обряду певних груп давнього населення.
Посуд, виявлений в похованнях, в основному представлений цілими та археологічно реконструйованими формами. Значна їх частина зберігається у фондах Харківського історичного музею (могильники Пісочин, Протопопівка, Черемушна-2) та Музею археології та етнографії Слобідської України (могильники Люботин, Гришківка, Черемушна, Мала Рогозянка).
Перш за все, слід зазначити, що, в цілому, для поховальної традиції сіверськодонецького регіону скіфського часу, покладення посуду не є розповсюдженим явищем. За опублікованими даними та даними науково-звітної документації нам відомо 24 ліпних посудини, що походять з 22 поховань (10,5 % від усіх розкопаних комплексів). Більшість відомих на сьогодні цілих форм (10 посудин) зберігається у фондах Харківського історичного музею.
Найбільшого поширення традиція покладення посуду до могили набуває у ранньоскіфський час. В комплексах другої половини VII – середини VI ст. до н. е. ліпна кераміка виявлена в 41,2 % від загальної кількості архаїчних поховань. Знайдений посуд представлений двома лискованими корчагами: одна з поховання кургану біля с. Дуванка, що за своєю морфологією та орнаментом знаходить аналогії серед посудин VII ст. до н. е. Північного Кавказу, друга – з кургану № 10 Люботинського могильника [15, с. 172; 14, с. 60] (Рис. 1, 5, 7). Глечик, поверхня якого також лискована, ліпний горщик, прикрашений пальцевими вдавленнями і проколами по краю, знайдені в кургані № 1 біля с. Мала Рогозянка [8, с. 139–140] (Рис. 1, 1, 6). Невеликого розміру горщички виявлені в кургані № 2 Люботинського могильника та кургані № 4 біля с. Черемушна [12, с. 105–106; 7, с. 225–226] (Рис. 1, 16, 17). Важливо зазначити, що в басейні Сіверського Дінця досі не відомі синхронні за часом поселення.
В поховальних комплексах середньоскіфського часу ліпний посуд представлений лише двома глечиками, що походять з курганів № 1 та 3 біля с. Протопопівка, комплекси яких датуються V ст. до н.е. [5, с. 3, 5] (Рис. 1, 8, 9). Обидві посудини були зафіксовані в чоловічих похованнях. В цей час в поховальній обрядовості поряд з ліпним починає використовуватися античний гончарний посуд.
До хронологічної групи пізньоскіфського періоду (кінець V – IV ст. до н.е.) в сіверськодонецькому Лісостепу відноситься найбільша кількість поховань.
Рис. 1. Ліпний посуд з поховальних пам’яток населення сіверськодонецького Лісостепу скіфського часу
Водночас зменшується кількість комплексів з ліпним посудом (11,9 % від загальної кількості поховань). У поховальній обрядовості використовується кухонний посуд: горщики, що знайдені в Пісочинському могильнику (кургани № 16 та 22), кургані № 2 Старомерчанського некрополю (група 3) та у кургані № 3 524-го мікрорайону м. Харків [1, с. 24, 28; 2, с. 9; 6, с. 47] (Рис. 1, 2–4). Найбільш частою категорією ліпної кераміки в цей час є ліпні глеки та глекоподібні посудини, вони знайдені в курганах № 6, 8, 10, 27 біля смт Пісочин, кургані № 7 біля смт Старий Мерчик та № 14 могильника біля с. Черемушна [1, с. 17–23, 30–31; 2, с. 25; 9, с. 11] (Рис. 1, 10–15). У двох комплексах знайдені посудини невеликого розміру: ліпна мисочка з кургану № 25 Гришківського могильника та дворучний глечик з кургану № 10 біля смт Пісочин [11, с. 31–34; 1, с. 10–11] (Рис. 1, 18–19). Водночас зі зменшенням відсотку поховань з ліпним посудом дещо поширюється використання античної кераміки (23,8 % від загальної кількості поховань даного хронологічного періоду), що вказує на часткову заміну в поховальній обрядовості ліпного посуду більш естетичним античним.
Отже, у порівнянні з сусідніми регіонами Дніпровського Лівобережного Лісостепу (пам’ятки басейну Псла, Сули та Ворскли), де факти використання ліпної кераміки в поховальних обрядах зафіксовані у 37 – 56 % поховальних комплексів, пам’ятки сіверськодонецького регіону мають досить низькі показники.
Характерною рисою комплексів басейну Сіверського Дінця є відсутність ліпного столового посуду: в жодному похованні не знайдено мисок, черпаків, кубків. Натомість, з цього регіону походить значна кількість великого та середнього розміру глеків, дещо менше корчаг, горщиків та посуду малих розмірів. Такий розподіл категорій поховальної кераміки притаманний пам’яткам Середнього Дону, де також не відомий столовий посуд [13, с. 23]. Окрім цього, найбільш поширеною є традиція покладення однієї посудини до могили, що найчастіше ставилася біля ніг або в куті поховальної камери також неподалік ніг небіжчика. Лише в деяких жіночих похованнях знайдено дві ліпні посудини, або ліпна та антична (Пісочин, к. 8, 10, 22) [1, с. 19–23, 27–28]. На відміну від сусідніх пам’яток басейнів Ворскли, Сули та Псла, тут відсутні набори ліпної кераміки, що залишалися при одному кістяку.
З іншого боку, не дивлячись на названі вище регіональні відмінності, для пам’яток Дніпро-Донецького Лісостепу характерна єдина тенденція поступового зменшення кількості поховань з ліпним посудом та збільшення відсотку з античним. Походження основних елементів гончарних традицій слід пов’язувати з населенням Середнього Подніпров’я передскіфського часу. Найближчі аналогії кераміці, яка була задіяна в поховальному обряді та побуті населенням сіверськодонецького Лісостепу, знаходимо на синхронних пам’ятках лісостепової частини лівого та правого берега Дніпра. Важливим є те, що протягом скіфського часу у лісостепових племен, які мешкали по обидва боки Дніпра, відбувалися схожі трансформації гончарної традиції, що вказує на єдину генетичну підоснову та схожі культурні процеси, найперше, постійні тісні контакти населення обох ареалів. В той же час незначна кількість керамічних форм з поховальних комплексів має аналогії на пам’ятках передскіфського та скіфського часу Північного Кавказу та степової частини Північного Причорномор’я.
Досить дискусійним є питання про етнічну належність ряду курганних могильників сіверськодонецького Лісостепу. В основному це стосується так званих дружинних курганних некрополів (Пісочин, Старий Мерчик, Черемушна). Частина дослідників вважає їх похованнями місцевої еліти нескіфських племен будинів, меланхленів, гелонів, неврів [3, с. 117–123], або будинів іранського походження [4, с. 59–69]. Інші науковці пов’язують воїнські поховання у дерев’яних склепах та ґрунтових ямах зі скіфами перших двох хвиль, що мігрували з території Середньої Азії та Північного Кавказу і потім розселившись на території Дніпровського Лісостепу склали верхівку суспільства [1, с. 208; 10, с. 105]. У всякому випадку дана група займає своє місце в загальній соціологічній ієрархії і, в певній мірі, може бути інтерпретована як місцева еліта з іноземним корінням.
Особливості використання ліпного посуду в поховальній обрядовості сіверськодонецького населення скіфського часу ще раз підкреслюють справедливість віднесення цих пам’яток до окремого локального варіанту культури Лісостепової Скіфії.
Література
1. Бабенко Л. И. Песочинский курганный могильник скифского времени [Текст] / Л. И. Бабенко. – Х. : Райдер, 2005. – 284 с.
2. Бандуровский А. В. Курганы скифского времени (северскодонецкий вариант) [текст] / А. В. Бандуровский, Ю. В. Буйнов. – К. : ИА НАНУ, 2000. – 236 с.
3. Бандуровский А. В. Отчет о работе Мерчанской археологической экспедиции в Харьковской области за 1999 год [Текст] / А. В. Бандуровский // Науковий Архів Інституту археології НАНУ. – 1999/114. – 53 с.
4. Бойко Ю. Н. Меридионально ориентированные погребения Приднепровской Лесостепи скифского времени [Текст] / Ю. Н. Бойко // Древности 1997-1998. Харьковский историко-археологический ежегодник : зб. наук. праць. – Х. : НТМТ, 1999. – С. 59-78.
5. Бородулин В. Г. Отчет об археологических исследованиях Харьковского исторического музея в 1976 г. [Текст] / В. Г. Бородулин // Науковий Архів Інституту археології НАНУ. – 1976/52. – 21 с.
6. Бородулин В. Г. Отчет о раскопках Песочинского курганного могильника в 1979 г. [Текст] / В. Г. Бородулин // Науковий Архів Інституту археології НАНУ. – 1979/112. – 55 с.
7. Бречка М. Ф. Археологічні дослідження скіфських пам’яток в околицях Люботина [Текст] / М. Ф. Бречка // Наукові записки Харківського державного педагогічного університету. – 1939. – Т. 2. – С. 219-227.
8. Буйнов Ю. В. Охранные раскопки курганов скифского периода на Харьковщине [Текст] / Ю. В. Буйнов // Історія і дослідження пам'яток археології Полтавщини. – Полтава, 1990. – С. 139-142.
9. Буйнов Ю. В. Исследование курганов скифской эпохи в Харьковской области [Текст] / Ю. В. Буйнов, А. В. Бандуровский, В. Н. Окатенко // Археологічні дослідження в Україні у 2003-2004 рр. – Запоріжжя, 2005. – С. 9-13.
10. Гречко Д. С. Населення скіфського часу на Сіверському Дінці [Текст] / Д. С. Гречко. – К. : ІА НАНУ, 2010. – 286 с.
11. Гречко Д. С. Гришковский могильник скифов на Харьковщине [Текст] / Д. С. Гречко, А. В. Шелехань. – К. : ИА НАН Украины, 2012. – 198 с.
12. Либеров П. Д. Новые материалы из курганов у села Черемушны [Текст] / П. Д. Либеров // Краткие сообщения Института археологии. – 1961. – Вып. 83. – С. 104-109.
13. Медведев О. П. Про новий аспект проблеми будинів і меланхленів (у світлі останніх публікацій могильників скіфського часу на Сіверському Дінці) [Текст] / О. П. Медведев // Археологічний літопис Лівобережної України. – 2006. – № 1. – С. 21-33.
14. Шрамко Б. А. Розкопки курганів раннього залізного віку на Харківщині [текст] / Б. А. Шрамко // Археологія. – 1983. – № 43. – С. 54-62.
15. Шрамко Б. А. Биритуальный курган у с. Дуванка [Текст] / Б. А. Шрамко // Древности 1995. Харьковский историко-археологический ежегодник : зб. наук. праць. – Х. : Бизнес Информ, 1995. – С. 172-173.