Музей у глобальному світі: інновації та збереження традицій
Тези наукових доповідей (повідомлень)
Археологічна колекція Харківського історичного музею на сучасний момент нараховує більш ніж 55 тис. музейних предметів [6, с. 183], з яких майже 34 тисячі експонатів пов’язані з матеріальною культурою населення салтово-маяцької археологічної культури (друга половина VIII – перша половина X ст. н.е.). Значна частина цих предметів була знайдена археологічною експедицією Харківського історичного музею під час досліджень Старо-Салтівського (1982, 1983 рр.), Рубіжанського (1987, 1995 рр.) катакомбних некрополів [2; 4] та I, III та IV ділянок катакомбного могильника біля с. Верхній Салтів (1984 – 1992, 1997 – 2013 рр.)[ Для зручності в подальшому зазначені могильники будуть позначатися наступним чином: Старо-Салтівський могильник – ССМ, Рубіжанський могильник – РМ, I, IІI та IV ділянки могильника біля с. Верхній Салтів – відповідно ВСМ-I, ВСМ-III та ВСМ-IV.] [1; 16]. Усього в фондах музею зберігаються матеріали з 235 досліджених поховальних комплексів на зазначених катакомбних могильниках. Значна частина з цих матеріалів пов’язана зі світосприйняттям аланського компонента салтово-маяцької культури та представлена металевими амулетами різних типів. Зараз в колекції музею зберігається 247 металевих підвісок. В запропонованій роботі розглядаються тільки кільцеподібні та солярно-зооморфні амулети з салтівської колекції музею.
Досить численною групою в колекції є так звані кільцеподібні амулети. До них відносяться підвіски, що складаються з двох вписаних одне в одне кілець та різної кількості тяжів між ними. Ми також враховуємо наявність або відсутність вушка для їх підвішування. Присутні в колекції амулети відносяться до наступних типів за класифікацією В.Б. Ковалєвської [10, с. 132–137].
Тип 4. Це підвіски, що складаються з двох кілець різного діаметру, вписаних одне в одне та з’єднаних між собою чотирма тяжами, вушко для підвішування відсутнє (5 екз.) (рис. 1, 1). Походять з кат. № 8, 10, 20 ССМ та кат. № 2 ВСМ-III (2 екз.). На інших катакомбних могильниках лісостепового варіанту салтово-маяцької культури амулети цього типу поки що не зустрічалися. Цікаво, що всі амулети цього типу походять з катакомб, що датуються другою половиною VIII ст. н.е.
Тип 5. Ці підвіски відрізняються від попередніх наявністю вушка для підвішування (16 екз.) (рис. 1, 2-4). Внутрішнє кільце підвіски в деяких екземплярах набуває форму близьку до ромбу, як по зовнішньому, так і по внутрішньому контуру. При цьому місце з’єднання тяжів з внутрішнім кільцем ширше, ніж їх ширина в місці з’єднання з зовнішнім кільцем. Існує також різниця в розташуванні тяжів відносно вушка підвіски. В 11 випадках (кат. № 21, 22 ВСМ-III, пох. № 14 (2 екз.), кат. № 12, 66, 67 (2 екз.) ВСМ-I, кат. № 8, 96, 107 ВСМ-IV) тяжі утворюють прямий хрест (рис. 1, 2), тоді як в підвісках з кат. № 30 70, 118 (3 екз.) вони утворюють косий хрест (рис. 1, 4). Привертає увагу підвіска з кат. № 96 ВСМ-IV, в якій кільця та тяжі виконані у вигляді ланцюжка з округлих та подовжених ланок овальної форми (рис. 1, 3). Саме такий орнамент є типовою ознакою речей мадярського кола [15, рис. 4: 7–10, 5: 3–7] і у рамках салтівських старожитностей датується часом перебування мадяр під владою Хозарського каганату (30 – 90 рр. IX ст. н.е.) [17, с. 666]. Підвіски цього типу з тяжами, що утворюють прямий хрест відомі і на інших катакомбних могильниках Подоння (тип 1, вид 1 за С.О. Плетньовою [11, с. 175]).
Тип 7. Колесоподібна підвіска подібна до підвісок типу 5 з розташуванням тяжів у вигляді прямого хреста, з вушком та трьома виступами у вигляді місяця в місці з’єднання тяжів з зовнішнім колом (рис. 1, 5). Тип представлений єдиним екземпляром, що походить з кат. № 15 ВСМ-III. Амулети цього типу не характерні для пам’яток аланського населення салтово-маяцької культури Подоння, проте вони доволі добре репрезентовані в могильниках Північного Кавказу (Мокра Балка, Чмі та інші) [10, с. 136].
Тип 9. Колесоподібні підвіски складаються з двох різних за розміром кілець, вписаних одне в одне та з’єднаних між собою шістьма (1 екз.) (рис. 1, 11), сімома (3 екз.) (рис. 1, 8) або вісьмома (3 екз.) (рис. 1, 6, 7) тяжами. Шість екземплярів оздоблені вушком для підвішування (кат. № 18 (2 екз.) ССМ, кат. № 6 РМ, кат. № 44, 67 ВСМ-IV, кат. № 44 ВСМ-I) (рис. 1, 7-9). Ще у одного екземпляра (кат. № 67 ВСМ-IV) вушко було відламано. Амулети цього типу добре відомі за матеріалами Північного Кавказу VIII – IX ст. н.е., де вони мають по сім тяжів [10, с. 136]. Показовим є той факт, що два з трьох амулетів цього типу з сімома тяжами походять з комплексу (кат. № 18 ССМ) (рис. 1, 8), котрий за присутністю в ньому бронзової Т-подібної фібули типу Чінухой [2, рис. 3: 31] датується ранньосалтівським часом (740–780 рр.) [5, с. 215, рис. 3: 6]. Доволі цікавою є підвіска з кат. № 44 ВСМ-IV [3, табл. XIV: 23], котра не лита, а зроблена шляхом кування (рис. 1, 11). Це вказує, що дана підвіска була виготовлена місцевим майстром. Може саме тому вона й має усього шість тяжів, на відміну від інших амулетів цього типу.
Кілька амулетів, що представлені одиничними виробами, ми розглянемо окремо. Так, з кат. № 80 ВСМ-IV походить амулет у вигляді кільця, з зовнішньої сторони якого знаходяться ще чотири кільця меншого діаметру, котрі розташовані у вигляді хреста (рис. 1, 12). Усі чотири зовнішні кільця могли виконувати роль вушка для підвішування. Внутрішній контур великого кільця має форму кола, тоді як зовнішній контур – зближається з ромбом, кути якого перетворені в петельки округлої форми. Амулети цього вигляду в інших пам’ятках лісостепового варіанту сатово-маяцької культури не відомі.
Шість амулетів (кат. № 15, 68 (2 екз.) ВСМ-I, кат. № 11 ВСМ-III, кат. № 111, 118 ВСМ-IV) подібні до підвісок типу 1, вид 2 за класифікацією С.О. Плетньової [11, с. 175, рис. 49: 4], хоча мають і деяку відмінність. Це підвіски колесоподібної форми з чотирма тяжами у вигляді волют (рис. 1, 10). Волюти, що знаходяться з боків від центрального кільця підвіски, закручені до низу. Волюта, розташована зверху центрального кільця завернута вправо, тоді як волюта знизу кільця закручена вліво. Цей тип амулетів представлений на пам’ятках аланського населення Північного Кавказу [14, с. 40], тому вважається, що даний тип підвісок виник у аланських переселенців вже у новому місці їх проживання – в лісостеповому Подонні. Амулети цього типу представлені також на Дмитрієвському могильнику [12, рис. 48], походять з дореволюційних розкопок Верхньо-Салтівського некрополя [13, табл. XXI: 4], ще одна знайдена в районі городища Маяки [14, с. 40, рис. 6: 4, 5].
Таким чином, усі кільцеподібні та колесоподібні амулети, що зберігаються в колекції салтівських старожитностей музею походять з комплексів другої половини VIII–IX ст. та мають прототипи в аланських амулетах Північного Кавказу V–VIII ст. Знаки кільця, кільця із вписаним до нього хрестом, свастики різних видів – все це дослідники одноголосно трактують як символи вогню, неба, Сонця, що доведено для усіх історичних епох та територій [9, с. 122].
Рис. 1. Кільцеподібні та солярно-зооморфні амулети. 1 – кат. № 8 ССМ, 2 – кат. № 107 ВСМ-IV, 3 – кат. № 96 ВСМ-IV, 4 – кат. № 70 ВСМ-IV, 5 – кат. № 15 ВСМ-III, 6, 7, 16 – кат. № 67 ВСМ-IV, 8 – кат. № 18 ССМ; 9 – кат. № 6 РМ, 10 – кат. № 111 ВСМ-IV, 11 – кат. № 44 ВСМ-IV, 12 – кат. № 80 ВСМ-IV, 13 – кат. № 114 ВСМ-IV, 14 – кат. № 38 ВСМ-I, 15 – кат. № 67 ВСМ-IV, 17 – кат. № 119 ВСМ-IV, 18 – кат. № 111 ВСМ-IV, 19 – кат. № 107 ВСМ-IV, 20 – кат. № 104 ВСМ-IV, 21 – кат. № 99 ВСМ-IV.
Більш численною ніж попередня група кільцеподібних амулетів є група солярно-зооморфних підвісок, котрі у В.Б. Ковалєвської об’єднані у відділ 2 [10, с. 137–145].
Солярно-зооморфні підвіски більш відомі в археологічній літературі як амулети з соколиними голівками. Вони складають майже половину усіх кільцеподібних амулетів лісостепового варіанту салтівської культури [14, с. 41]. В колекції музею нараховується 75 солярно-зооморфних амулетів, котрі представлені кількома типами.
Найбільш численними в колекції солярно-зооморфних амулетів музею є підвіски у вигляді бронзового кільця з вушком та трьома виступами на зовнішній його стороні, які зображують голівки хижих птиць (рис. 1, 16): навпроти вушка – дві голівки птиць з дзьобами в різні боки; на бокових сторонах кільця – по одній голівці дзьобами до низу (відділ 2, тип 3, варіант 2 за В.Б. Ковалєвською; тип 2 вид 1 за С.О. Плетньової) [10, с. 141; 12, рис. 48]. Таким амулетів зараз нараховується 70 екземплярів.
Інші п’ять солярно-зооморфних амулетів відносяться до так званого типу «колеса, що рухається» (відділ 2, тип 2 за В.Б. Ковалєвською) [10, с. 140]. На Північному Кавказі підвіски цього типу походять лише з комплексів VIII – IX ст., котрі розташовані від району Кисловодська на заході до Дар’ялської ущелини на сході. Амулети цього типу в колекції музею відносяться до трьох різновидів.
Різновид 1. Дві підвіски (кат. № 6 ВСМ-III, кат. № 114 ВСМ-IV) представляють собою невеликих розмірів бронзове кільце з чотирма голівками птахів, розташованих у вигляді хреста та розвернутих дзьобами вліво, в потилицю іншій пташиній голівці (рис. 1, 13). Таким чином, підвіска являє собою сонячну фігуру – коло з криволінійною свастикою. Кільце амулета з кат. № 114 ВСМ-IV додатково прикрашено гравірованим орнаментом у вигляді крапок, що розташовані по колу. Такий самий амулет походить з Ютанівського катакомбного могильника [7, рис. 6: 27].
Різновид 2. Підвіска з катакомби № 38 ВСМ-I відрізняється від вищезазначених присутністю вушка для підвішування, яке розташоване між двома ближніми голівками (рис. 1, 14).
Різновид 3. Бронзове кільце амулета з зовнішнього боку оздоблено лише трьома пташиними голівками, розвернутими дзьобами вліво (справа наліво) (рис. 1, 15). Замість четвертої пташиної голівки зроблено вушко для підвішування. Цей вид репрезентований двома амулетами, що походять з кат. № 16 ВСМ-III та № 67 ВСМ-IV. Кільце однієї підвіски (кат. № 67 ВСМ-IV) з внутрішнього та зовнішнього боків орнаментовано косо поставленими насічками.
Солярно-зооморфні амулети виду 2 та 3, окрім Верхньо-Салтівського могильника, представлені також в катакомбах Ютанівського некрополя [7, рис. 6: 24–26].
До солярно-зооморфних амулетів у колекції музею належать підвіски з зображенням грифона (4 екз.), вершника на грифоні (12 екз.), коня (11 екз.).
Бронзові підвіски у вигляді фантастичної тварини – грифона – представлені в матеріалах ВСМ-IV (кат. № 14, № 17 та 19) (2 екз.). Усі фігурки відлиті з бронзи, зображають напівптицю–напівзвіра, розвернутого вліво (рис. 1, 17). Звір має пташину голову з загнутим гачком дзьобом, довгу шию. Тіло масивне, на великих м’яких лапах, з довгим загнутим на кінці гачком хвостом – все як у котячого хижака. В центрі тулуба звіра – наскрізний круглий отвір, який не має функціонального значення, воно лише підкреслює солярну символіку зображеного звіра. Вушко для підвішування розташоване в районі холки звіра та, вірогідно, є стилізованим зображенням крила. Таким чином, перед нами – зображення орлиногрифонів, які були особливо розповсюджені в мистецтві аварів [14, с. 81, 82]. Образ грифона пов’язаний з ідеєю плодючості, тому такі амулети знайдені виключно в похованнях молодих жінок та дівчаток.
Більш численними, ніж амулети з грифоном, є підвіски у вигляді вершника на грифоні (рис. 1, 18). В нашій виборці «вершник на грифоні» представлений 12 підвісками – похов. № 14, кат. № 60, 68 ВСМ-I, кат. № 31, 41, 111, 119 (6 екз.) ВСМ-IV. Від вище описаних амулетів у вигляді грифонів підвіски даного типу відрізняються тим, що зображення грифона вписане в коло, від вушка на холці звіра відходить тяж, який, завдяки вушку у верхній частині підвіски, розглядається дослідниками як стилізоване зображення людини. На пам’ятках Північного Кавказу такий тип амулетів не зафіксований [14, с. 79]. Окрім Верхнього Салтова два аналогічні амулети знайдені в катакомбах Дмитрієвського могильника (тип 3 солярних амулетів за С.О. Плетньовою) [12, с. 48]. Усі знахідки амулетів цього виду здійснені в похованнях молодих жінок та дівчаток, що підтверджує їх зв’язок з ідеєю плодючості та образом Великої богині.
На теперішній час у колекції музею знаходиться 11 підвісок із зображенням коня (рис. 1, 19-21), котрі походять з 8 катакомбних поховань: № 1, 60, 68 (2 екз.), 69 (2 екз.), 76 ВСМ-I, № 99, 194, 107 ВСМ-IV. За класифікацією В.Б. Ковалєвської вони належать до відділу 4 [10, с. 145–148]. Проте, наразі класифікація дослідниці доопрацьована [8, с. 277–295]. Амулети являють литі односторонні підвіски, що зображають розвернутих праворуч коней. Фігурки коней представлені двома варіантами.
Сім фігурок зображають коней, що спокійно стоять (рис. 1, 19). За екстер’єром, високими та тонкими ногами, красиво вигнутою шиєю видно, що це – зображення швидких, породистих коней (таксон 4.1, варіант 2 за класифікацією З.Х. Албегової та В.Б. Ковалєвської) [8, с. 278, рис. 1: 4–8]. На місці, де повинно знаходитися сідло, розташоване вушко для підвішування. Хвіст зображений підв’язаним. Амулети цього типу походять з кат. № 60, 68, 69, 76 ВСМ-I, № 107 ВСМ-IV. На Північному Кавказі вони представлені трьома знахідками, ще 2 підвіски походять з Дмитрієвського могильника, на Нижньолубянському некрополі знайдена 1 підвіска, а з дореволюційних розкопок на Верхньому Салтові походять ще 4 амулети [8, с. 278].
До цієї групи амулетів слід віднести і фігурку коня з катакомби № 104 ВСМ-IV (рис. 1, 20). Її відрізняє від інших більший розмір, насічки, за допомогою яких передана грива та волосся на крупі. Ця підвіска має деякі спільні риси з амулетами у вигляді коней таксону 4.1 варіанту 1, та вказує на культурні зв’язки носіїв аланської культури Центрального Передкавказ’я з аланами басейну Дону. Найбільш близькими аналогіями цьому амулету можуть служити підвіски з Баксану/Чегаму, Кавказу та Верхнього Салтова (кат. VI розкопки В.О. Бабенко 1901 р.) [8, рис. 1: 4] та амулети з Ютанівського та Нижньолюбянського некрополів [7, рис. 6: 17, 18].
Три підвіски (2 екз. з кат. № 1 ВСМ-I та 1 екз. з кат. № 99 ВСМ-IV) представляють собою пласкі розвернуті праворуч фігурки коней без кінського спорядження та ледве помітним вушком для підвішування (рис. 1, 21). Передні ноги злегка підняті та зігнуті, задні ноги прямі, довгий хвіст опущений до низу. Дані підвіски схожі з амулетами таксону 4.1 варіанту 3 та 4 з Північного Кавказу (конями з крилами) [8, с. 278, рис. 1: 11, 12].
Як відзначається більшістю дослідників, в стилістиці салтівських амулетів з зображенням коня простежуються північнокавказький вплив. При цьому особливо помітна їх схожість з амулетами з могильників Північної Осетії [14, с. 74]. Дослідниками відмічається зв’язок образу коня як з сонячним культом, так і з виникненням дружинного культу [10, с. 148].
Нами розглянута тільки частина амулетів, що походить із салтівської колекції музею. Усі амулети датуються другою половиною VIII – IX ст. н.е. та ведуть своє походження від підвісок носіїв аланської культури Північного Кавказу. У подальшому ми плануємо розглянути амулети більш рідкісних типів, що зберігаються в салтівській колекції музею.
Джерела та література
1. Аксенов В. С. Исследования Верхне-Салтовского катакомбного могильника [Текст] / В. С. Аксенов // Археологічні відкриття в Україні 1997-1998 рр. – К. : Інститут археології НАН України, 1998. – С. 49-50.
2. Аксенов В. С. Старосалтовский катакомбный могильник [Текст] / В. С. Аксенов // Vita antiqua. – К. : Есе, 1999. – № 2. – С. 137-149.
3. Аксенов В. С. Отчет об археологических исследованиях Верхнесалтовского – IV катакомбного могильника в 1999 г. [Текст] / Аксенов В.С. // Науковий архів Харківського історичного музею. – 2000. – 36 с.
4. Аксенов В. С. Рубежанский катакомбный могильник салтово-маяцкой культуры на Северском Донце [Текст] / В. С. Аксенов // Донская археология. – Ростов н/Д : Омега-Принт, 2001. – № 1-2. – С. 62-78.
5. Аксёнов В. С. Наборы металлических украшений с ранних памятников салтово-маяцкой культуры Харьковщины (этнический аспект) [Текст] / В. С. Аксёнов // Восточноевропейские древности : сборник научных трудов. – Воронеж : Научная книга, 2012. – С. 208-219.
6. Аксьонов В. С. Археологічні фонди Харківського історичного музею: історія формування колекції [Текст] / В. С. Аксьонов, Л. І. Бабенко // Вісімнадцяті Сумцовські читання : збірник матеріалів наукової конференції «Музей як соціокультурний інститут в умовах інформаційного суспільства» (проводиться в рамках ХVIII Сумцовських читань), 18 квітня 2012 р. – Х. : Майдан, 2012. – С. 176-184.
7. Албегова З. Х. Палеосоциология аланской религии VII-IX вв. (по материалам амулетов из катакомбных погребений Северного Кавказа и Среднего Дона) [Текст] / З. Х. Албегова // Российская археология. – М. : Наука, 2001. – № 2. – С. 83-96.
8. Албегова З. Х. Амулеты в виде коней и всадников в памятниках Северного Кавказа и Среднего Дона [Текст] / З. Х. Албегова, В. Б. Ковалевская // Вопросы древней и средневековой археологии Кавказа. – Грозный ; М. : Институт археологии РАН, Институт гуманитарных исследований АН Чеченской республики, 2011. – С. 277-295.
9. Голан А. Миф и символ [Текст] / А. Голан. – М. : Русслит, 1993. – 375 с.
10. Ковалевская В. Б. Хронология древностей северокавказских алан [Текст] / В. Б. Ковалевская // Аланы: история и культура. – Владикавказ : Северо-Осетинский институт гуманитарных исследований, 1995. – С. 123-183.
11. Плетнева С. А. От кочевий к городам: салтово-маяцкая культура [Текст] / С. А. Плетнева // Материалы и исследования по археологии СССР. – М. : Наука, 1967. – № 146. – 196 с.
12. Плетнева С. А. На славяно-хазарском пограничье. Дмитриевский археологический комплекс [Текст] / С. А. Плетнева. – М. : Наука, 1989. – 288 с.
13. Покровский А. М. Верхне-Салтовский могильник [Текст] / А. М. Покровский // Труды XII Археологического съезда в Харькове. 1902. В 3 т. Т. 1. – М., 1905. – С. 465-491.
14. Флёрова В. Е. Образы и сюжеты мифологии Хазарии [Текст] / В. Е. Флёрова. – Иерусалим ; М. : Мосты культуры, 2001. – 158 с.
15. Халикова Е. А. Ранневенгерские памятники Нижнего Прикамья и Приуралья [Текст] / Е. А. Халикова // Советская археология. – М. : Наука, 1976. – № 3. – С. 141-156.
16. Хоружая М. В. Катакомбные захоронения главного Верхнее-Салтовского могильника (раскопки 2004 года) [Текст] / М. В. Хоружая // Степи Европы в эпоху средневековья. – Донецк : ДонНУ, 2009. – Т. 7. Хазарское время. – С. 259-294.
17. Цукерман К. Венгры в стране Леведии: новая держава на границах Византии и Хазарии ок. 836-889 г. [Текст] / К. Цукерман // Материалы по археологии, истории и этнографии Таврики. – Симферополь : Таврия, 1998. – Вып. VI. – С. 663-688.