Музей у глобальному світі: інновації та збереження традицій
Тези наукових доповідей (повідомлень)
У грудні 1925 р. відбувся ХІV з’їзд ВКП(б), який проголосив як ключове завдання індустріалізацію країни і розкрив його зміст – перетворення СРСР з країни, що ввозить машини і обладнання, на країну, яка виробляє їх. Програма індустріалізації передбачала не тільки переобладнання вже існуючих підприємств, а й будівництво нових.
Наприкінці вересня 1929 р. ВРНГ СРСР прийняла рішення про негайний початок будівництва Харківського і Челябінського тракторних заводів.
Для нового заводу у Харкові був відведений майданчик «Лосєво» на відстані 15 км від міста. Розробкою проекту підприємства займалися декілька проектних організацій: Український державний інститут з проектування і будівництва нових металозаводів і реконструкції діючих підприємств, Всесоюзне електричне об’єднання та інші. Спочатку будівельний проект тракторного заводу був розрахований на випуск 50000 тракторів системи «Катерпиллер», але у березні 1930 р. за рішенням РПО СРСР проект заводу переробили на виробництво тракторів типу «Интернационал» [2, с. 71].
У грудні 1929 р. був створений Комітет сприянню Тракторобуду, який очолив В.Я. Чубар. Тракторобуд проголосили народним будівництвом, начальником якого, а потім і першим директором ХТЗ, став Свистун П.І.
На спорудженні нового промислового велетня працювали як сезонні робітники, так і робітники багатьох харківських підприємств, студенти, військові, службовці радянських та господарських організацій і установ.
Для прискорення будівельних робіт широко використовувалися різні форми організації праці (наприклад, ударні батальйони «червоногвардійців п’ятирічки у чотири роки»), проводилися суботники, недільники, «штурмові ночі», Дні індустріалізації, «місячники виробничого маршу», були розгорнуті ударництво і соціалістичне змагання.
Одночасно зі спорудженням заводу відбувався монтаж обладнання і освоєння нової техніки.
Невід’ємною частиною Тракторобуду було зведення житлового району ХТЗ з інфраструктурою, яка забезпечувала би побут і дозвілля персоналу підприємства.
Харківський тракторний завод побудували за 15 місяців. 28 вересня 1931 р. Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет присвоїв первістку соціалістичної індустрії ім’я С. Орджонікідзе. Завод займав площу у 122 гектари і складався з 12 цехів. У дію ХТЗ був введений 1 жовтня 1931 р. Першою продукцією заводу стали колісні трактори СХТЗ-15/30 потужністю 30 кінських сил з гасовим двигуном. Через 6 місяців після пуску тракторний завод дав країні 5 тисяч таких машин, а 3 квітня 1935 р. з конвеєра зійшов 100-тисячний трактор.
У 1937 р. після реконструкції ХТЗ перейшов на випуск гусеничних тракторів СХТЗ-НАТІ потужністю 52 к.с. У 1938 р. на Всесвітній промисловій виставці у Парижі цей трактор отримав вищу нагороду.
Крім тракторів, харківський завод випускав тракторні дизельні двигуни, запасні частини для сільгосптехніки, вироби широкого вжитку, електрохолодильники для аптек, лікарень і станцій переливання крові.
У 30-ті роки на ХТЗ широкого поширення набули рухи двохсотенників, багатоверстатників, розвивалися стахановський рух, раціоналізаторство та винахідництво.
Слід зазначити, що період будівництва і становлення ХТЗ – найцікавіший в історії заводу. Він представлений найбільшою кількістю фотодокументів. Насамперед, це фото будівництва цехів заводу (чавуноливарного, ковальського, механоскладального, ремонтно-механічного, інструментального), житлового комбінату, електростанції, селища ХТЗ, учбового комбінату, окремих виробничих процесів, пов’язаних з установленням та налагодженням нового обладнання.
Заслуговують на увагу фотознімки, що ілюструють розвиток різних форм соціалістичного змагання на будівництві: День індустріалізації (Інв.7479, 7108), суботники (Інв.13527, ОФ-20560), недільники (ОФ-11718), «штурмові ночі» (ОФ-10673), та фото керівництва заводу, ударників виробництва, стахановців, винахідників та раціоналізаторів, учасників будівництва ХТЗ. Серед них – фото першого директора заводу Свистуна П.І. (ОФ-6087, 6089, 6090, 20563), «залізного виконробу» Мельникова Д.О. (ОФ-16657, 16658), заступника технічного директора Ситниченка О.І. (ОФ-20582), відомого винахідника Житєльова І.О. (ОФ-12327), новаторів виробництва Кияшка Г.Д. (ОФ-20576), Турчина М.А. (ОФ-20577) та ін., групові фото ударних бригад (ОФ-6084, 10718, 10785, 11317, 19999).
Досить цікавими є фотодокументи, що розповідають про найважливіші події у житті колективу тракторного гіганту: пуск заводу і випуск першого трактора (ОФ-22856, 24626, 20559, 20561; ІV гр. – Інв.4312, 5268, 6917), випуск 100-тисячного трактора (ОФ-10665), державні випробування першого гусеничного трактора марки «ХТЗ» на дослідному полі НДІ автотракторної промисловості під Москвою (ІV гр. – Інв.4427, 5993, 5994, 5995) тощо.
Велика Вітчизняна війна примусила перебудувати виробництво на ХТЗ. Якщо до війни основною продукцією були трактори, то вже на початку війни завод різко збільшив випуск військової продукції, питома вага якої зросла з 19,6% у липні до 83,2% у серпні-вересні 1941 р.
З початком війни Харківський тракторний завод використовувався як танкоремонтне підприємство, також велися роботи з підготовки до виробництва танків Т-60.
Наприкінці серпня 1941 р. на заводі розпочалося виробництво бронетракторів ХТЗ-16, але через постійні перебої з комплектуючими так і не вийшло на серійний рівень. До кінця жовтня сумарний випуск бронетракторів у Харкові склав близько 50–60 одиниць.
У цей же час у цехах заводу продовжувався випуск гусеничних тракторів, що направлялися у військові підрозділи і використовувалися для переміщення артилерії, боєзапасу та інших вантажів. У співробітництві з іншими підприємствами тракторобудівники налагодили щоденний випуск до 500 одиниць автоматів ППШ.
Наприкінці літа 1941 р. у зв’язку з наближенням до Харкова зони військових дій почалася термінова евакуація промислових підприємств і різних установ у глибокий тил.
Евакуація ХТЗ проводилася з 18 вересня по 20 жовтня 1941 р. За цей час з 3851 одиниці великого верстатного та іншого обладнання, що підлягало евакуації, було вивезено 3745 одиниць. Незавершена продукція на суму 10,5 млн. рублів була передана іншим заводам або знищена [3, с. 33].
Обладнання та робітників Харківського тракторного заводу спочатку вивезли до Сталінграду, а потім до Рубцовська. На базі евакуйованого обладнання ХТЗ у м. Рубцовськ був побудований Алтайський тракторний завод (АТЗ), який повинен був забезпечувати тракторами і запчастинами до них колгоспи Сибіру, Казахстану та Середньої Азії. Директором новобудови призначили директора ХТЗ Парфьонова П.П. 24 серпня 1942 р. з конвеєра АТЗ зійшов перший трактор АСХТЗ-НАТІ. У березні 1943 р. новий завод вступив у пусковий період, а у грудні 1943 р. дав першу тисячу тракторів.
Окупація Харкова тривала 641 день. Німецьке командування планувало використовувати харківські підприємства для виготовлення військової техніки та товарів широкого вжитку для німецької армії, відновлення сільського господарства і залізничного транспорту. Цим пояснюється той факт, що з самого початку окупації німці приділяли велику увагу відновленню виробництва на харківських заводах, у тому числі на ХТЗ. Але оскільки більша частина устаткування та кваліфіковані спеціалісти були вивезені на Схід, а ті робітники, які залишилися у місті, постійно саботували усі розпорядження німецького командування, налагодити широкомасштабне виробництво техніки стало неможливим. Тому з початку 1942 р. на ХТЗ був розгорнутий монтаж гусеничних тракторів з уцілілих вузлів та агрегатів, що використовувалися військами як артилерійські тягачі. Крім того, на тракторному заводі вироблялися запасні частини до тракторів, здійснювалося складання середніх танків та їх ремонт. Бараки ХТЗ перетворилися на єврейське гетто.
Величезних руйнувань зазнав ХТЗ у період боїв навколо міста у 1943 р., особливо у серпні. Відступаючі німецькі частини здійснювали тактику спаленої землі, внаслідок чого велетні вітчизняного машинобудування були знищені. Харківський тракторний завод гітлерівці підірвали. З виробничих площ 18% було повністю знищено, 38% сильно зруйновано внаслідок пожеж і вибухів і 44% пошкоджено з частковим збереженням стін і покрівлі [3, с. 6]. Усього було зруйновано 183478 квадратних метрів виробничих площ. Матеріальні збитки, завдані заводу, склали 254755792 рублі [3, с. 38].
У музейній колекції є 9 фото зруйнованих цехів ХТЗ (ОФ-15315, 153164; Інв.11956; ІV гр. – Інв.2787, 2788, 6245, 4420, 4443, 4444).
Ще під час Великої Вітчизняної війни 23 серпня 1943 р. Рада Народних Комісарів СРСР і ЦК ВКП(б) прийняли Постанову «О неотложных мерах по восстановлению хозяйства в районах, освобожденных от немецкой оккупации».
До відбудови тракторного заводу харків’яни приступили з перших днів визволення міста. Вже на п’ятий день після звільнення Харкова робітники під керівництвом директора С.О. Саленкова ввели в дію насосну станцію і електродвигун, а згодом – механічну майстерню, де розпочався ремонт автомашин для військових підрозділів, електроцех та ремонтний цех. У жовтні відновили роботу перші три ремісничі училища при ХТЗ.
Відновлювати первенця п’ятирічки допомагала вся країна. Шефство над зруйнованим заводом узяли декілька підприємств СРСР: Горьківський автозавод, Алтайський тракторний, Московський і Куйбишевський підшипникові заводи. Вони виготовляли для ХТЗ необхідне обладнання, верстати, автомашини, інструмент, посилали своїх робітників та інженерів для участі у відбудовчих роботах.
Підтримали тракторозаводців і підприємства міста. До грудня 1943 р. ними було мобілізовано 500 осіб для заводу і 1300 осіб для будтресту.
Не залишилася осторонь і молодь Харкова. Так, тільки в Орджонікідзевському районі у грудні 1943 – січні 1944 рр. було проведено 6 молодіжних недільників з розчищення цехів ХТЗ, в яких узяли участь 5800 юнаків та дівчат і 500 учнів старших класів.
18 лютого 1944 р. була прийнята Постанова ЦК ВКП(б) і Раднаркому СРСР про прискорення строків будівництва та відбудування тракторних заводів країни, в тому числі і ХТЗ. Відбудову велетня тракторобудівництва України доручили 3-ому Будуправлінню ОБМЧ-26, «Южсантехстрою», «Теплострою» та іншим будівельним організаціям. На всі роботи з відновлення заводу уряд асигнував 200 млн. рублів, з них 100 млн. використали у 1943–1945 рр. [4, с. 121].
За 1944 р. на тракторному заводі було відбудовано 90 тисяч квадратних метрів виробничих площин. Це дозволило вже у жовтні 1944 р. розпочати підготовку до випуску тракторів. 29 жовтня були зібрані перші чотири трактори, а з 1 лютого 1945 р. розпочалося їх серійне виробництво; у першому кварталі зі складального цеху вийшло 40 тракторів, у другому – 162 [1, c. 365].
Велика увага приділялася і житловому будівництву, поновленню діяльності культурно-побутових закладів. За 1943–1944 роки було відновлено 53000 кв. м житлового фонду, організований гуртожиток на 2200 чоловік, були розчищені шляхи, відкрилася бібліотека, почала працювати вечірня школа робітничої молоді.
У серпні 1948 р., до 5-ої річниці визволення Харкова від німецько-фашистських загарбників, були відновлені і введені в експлуатацію всі цехи ХТЗ. У листопаді 1948 р. на заводі була досягнута проектна потужність, а у грудні того ж року перевищена [4, с. 9].
З 1949 р. відроджений з руїн тракторний завод перейшов на випуск дизельного трактора ДТ-54 потужністю 54 к.с. І у той же час вперше у практиці вітчизняного тракторобудування ХТЗ одночасно з гусеничним розпочав випуск колісного садово-городнього трактора ХТЗ-7, створеного конструкторами підприємства.
Ці роки відображені в музейній колекції фотографіями окремих передовиків виробництва і ударних бригад, архітектурними знімками відновлених цехів, сюжетними фото, присвяченими пуску всіх цехів заводу, випуску 15-тисячного післявоєнного трактора.
50-ті роки 20 ст. стали новим етапом у житті Харківського тракторного заводу. Колектив ХТЗ продовжував працювати над підвищенням продуктивності праці, удосконаленням технологічних процесів, зниженням собівартості продукції, створенням нових типів сільськогосподарської техніки та удосконаленням старих машин. У перше післявоєнне десятиріччя був модернізований серійний трактор ДТ-54, збільшилося його виробництво. 29 вересня 1954 р. з головного конвеєра заводу зійшов 100-тисячний трактор ДТ-54, у 1958 р. – 500-тисячний. За ці роки із заводських стін вийшло чимало машин нової, оригінальної конструкції. Впродовж 1948–1950 рр. було створено легкий артилерійський тягач (АТЛ), а в 1953–1954 рр. ХТЗ випустив дослідну партію цих машин. Одночасно підприємство займалося створенням електротрактора ХТЗ-12. Усього таких машин було виготовлено 32. Вони працювали в різних господарствах країни, однак себе не виправдали. Згодом завод припинив їх виробництво. У четвертому кварталі 1955 р. ХТЗ перейшов на випуск дизельного трактора ДТ-14 потужністю 14 кінських сил. У 1958 р. на базі трактора ДТ-54 був створений трактор ДТ-54М потужністю 74 к.с., удосконалений трактор ДТ-20. У грудні 1959 р. на ВДНГ у Москві харківські тракторобудівники продемонстрували нову модель потужного колісного трактора-тягача Т-90. Завод також став піонером у створенні малогабаритних гусеничних тракторів: ДТ-16Г потужністю 16 к.с. та Т-44 потужністю 40 к.с. Також колективом підприємства були створені трактори Т-19 і Т-18, велася розробка нового трактора Т-74.
Трактори з маркою «ХТЗ» добре зарекомендували себе на ланах країни, у тому числі і на цілинних землях, у освоєнні яких тракторозаводці приймали безпосередню участь – 250 працівників заводу виїхали на цілину.
На більш високу ступінь розвитку піднялося на ХТЗ і соціалістичне змагання. Воно охопило ще більше коло людей, збагатилося новими формами. Договори на соціалістичне змагання укладалися між окремими робітниками, бригадами, цехами, підприємствами. Важливого значення набули постійно діючі виробничі наради, рух ударних та госпрозрахункових бригад за покращення техніко-економічних показників роботи, за ощадливе витрачання матеріалів, сировини, палива, за збільшення випуску продукції, за технічний прогрес, краще використання резервів виробництва, рух за комуністичну працю тощо.
Отримали розповсюдження такі починання, як рух за введення системи багатократного відновлення та використання відробленого інструмента, за збереження заготовок, за скорочення витрат металу на кожній деталі шляхом зміни конструкції штампів, особисті рахунки комплексної економії та багато інших. Велика увага на підприємстві приділялася також раціоналізаторській та винахідницькій діяльності, вивченню методів роботи ударників-новаторів, обміну передовим досвідом.
У 50-ті роки Харківський тракторний завод виходить на міжнародний ринок. На ХТЗ були здійснені технологічне проектування тракторного заводу у місті Лоянь (КНР) та підготовка китайських спеціалістів для нового заводу. Окрім того, 30 інженерно-технічних робітників харківського заводу виїхали до Китаю для участі у налагодженні та пуску цього підприємства. Частіше стали відвідувати ХТЗ і іноземні делегації з дружніх країн народної демократії: КНР, ЧССР, Болгарії. У 1958 р. були здійснені перші поставки харківських тракторів до Болгарії, Китаю, Індії.
Багато було зроблено для покращення культурно-побутових умов життя робітників ХТЗ.
Даний період представлений в музейній колекції великою кількістю фотодокументів. Значну частину цієї тематичної збірки займають видові та архітектурні знімки будівель заводу, цехів, житлових будинків селища ХТЗ, культурно-побутових закладів тощо. Заслуговують уваги фотографії із зображеннями виробничих процесів, заводського обладнання та зразків сільськогосподарської техніки, що випускалася на Харківському тракторному заводі у 50-ті роки. Слід зазначити, що в музейній колекції є фотознімки майже усіх зразків тракторів з маркою «ХТЗ» того часу, а саме: ДТ-54 (ОФ-16219, ІV гр. – Інв.6254, 6235), ДТ-54М (ОФ-16220), ХТЗ-12 (ІV гр. – Інв.9593, 6237; Інв.17458), Т-19 (ОФ-16837). ХТЗ-7 (ІV гр. – Інв.5159-5162, 6231), ХТЗ-11 (ІV гр. – Інв.6238). ХТЗ-15 (ІV гр. – Інв.6236).
Неабиякий інтерес викликають сюжетні знімки різної тематики: вивчення і обговорення в цехах політичних і урядових документів, організація партнавчання, культурно-масові заходи на підприємстві, святкування трудових досягнень, відвідування ХТЗ іноземними делегаціями, від’їзд тракторозаводців на цілину тощо.
Окрему групу складають фото, присвячені ударникам виробництва, передачі трудового досвіду, організації соціалістичного змагання, трудовим вахтам на честь партійних та комсомольських з’їздів.
Таким чином, проаналізувавши даний матеріал, можна зробити висновок, що тема «ХТЗ у 30–50-ті роки 20 ст.» знайшла досить повне відображення в музейній колекції, за винятком періоду окупації міста у роки Великої Вітчизняної війни. Це дає надію на те, що в подальшому ці фотодокументи знайдуть гідне застосування в експозиційній діяльності музею.
Література
1. Історія міста Харкова ХХ століття [Текст] / О. Н. Ярмиш, С. І. Посохов, А. І. Епштейн та ін. – Х. : Фоліо : Золоті сторінки, 2004. – 686 с.
2. История Харьковского тракторного завода им. Орджоникидзе [Текст] : сб. док и материалов. В 2 т. Т. 1. 1930 г. – июнь 1941 г. – Х. : Харьковское книжное издательство, 1960. – 431 с.
3. История Харьковского тракторного завода им. Орджоникидзе [Текст] : сб. док. и материалов. В 2 т. Т. 2. Июнь 1941 г. – 1962 г. – Х. : Прапор, 1965. – 294 с.
4. Очерк истории Харьковского тракторного завода им. Орджоникидзе. 1931-1961 [Текст] / под ред. Е. А. Киян. – Х. : Харьковское книжное издательство, 1962. – 299 с.
Список скорочень
ВДНГ – Виставка досягнень народного господарства
ВРНГ – Вища Рада Народного господарства
НДІ – Науково-дослідний інститут
КНР – Китайська Народна Республіка
ОСМЧ – Особлива будівельно-монтажна частина
Раднарком – Рада Народних Комісарів
РПО – Рада Праці та Оборони
СРСР – Союз Радянських Соціалістичних Республік
Тракторобуд – Будівництво тракторного заводу
ХТЗ – Харківський тракторний завод
ЦК ВКП(б) – Центральний Комітет Всесоюзної Комуністичної партії (більшовиків)
ЧССР – Чехословацька Соціалістична Республіка