Музей у глобальному світі: інновації та збереження традицій
Тези наукових доповідей (повідомлень)
У цьому році виповнилося 95 років від дня народження Любові Трохимівни Малої (1919–2003 рр.) – видатного українського вченого-медика, талановитого лікаря зі світовим ім’ям. Пройшовши шлях від лікаря сільської амбулаторії до директора заснованого нею Інституту терапії Академії медичних наук України, Любов Трохимівна зробила неоціненний внесок у розвиток медицини 20 сторіччя, здійснила прорив у профілактиці і лікуванні захворювань серцево-судинної системи.
Харківський історичний музей зберігає пам’ять про видатну землячку. Колекція матеріалів Л.Т. Малої досить велика (268 предметів). Вона складається з особистих речей, документів, фотографій, книг, журналів, значків, сувенірів та інших предметів, які висвітлюють різні періоди життя Любові Трохимівни.
Хоча Малая Л.Т. – не корінна харків’янка (вона народилася 13 січня 1919 р. у с. Копані Запорізької області в родині селян), усе її життя було пов’язане з Харковом. Сюди у 1933 році вона приїхала, щоб вступити до медінституту, лікарняний факультет якого блискуче закінчила у 1938 році. До початку Великої Вітчизняної війни працювала лікарем у селі Петровеньки Луганської області, а вже з червня 1941 р. – лікарем у шпиталях, пізніше – заступником начальника великих сортирувальних евакошпиталів і заступником начальника еваковідділу фронтового евакопункту на Південному, Закавказькому і Північно-Кавказькому фронтах [1, с. 5]. За бойову діяльність нагороджена орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня, медалями «За боевые заслуги», «За оборону Кавказа», «За победу над Германией в Великой Отечественной войне 1941–1945 гг.» У колекції музею цей період її життя представлений цікавими предметами: телеграмою з Краснолучського міськвійськкомату від 22.06.1941 р. з наказом терміново прибути до військкомату (Д-24858), посвідченням Наркомату Оборони від 1943 року про те, що Л.Т. Малая дійсно знаходиться на військовій службі при фронтовому евакопункті № 34 (Д-2225), службово-бойовими характеристиками (НДФ-8361-8364), двома нагородними листами про представлення до ордена Вітчизняної війни ІІ ступеня (Д-12257) і до ордена Червоної Зірки (Д-12258), датованими 1943 роком. Є у музейній збірці і фото тих часів. Це оригінальний фотопортрет Любові Малої, заступника начальника шпиталю, 1942 року (ОФ-18937) та три фотокопії: Л.Т.Малая – капітан медичної служби (ФтД-825, ФтД-305) і Л. Малая з фронтовою подругою – (ФтД-826).
У 1946 році Л.Т. Малая демобілізується і приходить працювати до Харківського медінституту, з яким пов’язана її подальша професійна діяльність. З 1946 р. по 1949 р. вона – клінічний ординатор кафедри госпітальної терапії, з 1949 р. по 1952 р. – асистент цієї кафедри. У 1950 році Л. Малая захищає кандидатську дисертацію «Туберкулино-диагностика в клинике внутренних болезней», а вже через чотири роки – докторську «Об изменениях сердечно-сосудистой системы при туберкулезе» [5, с. 10]. У 1955 році Любові Трохимівні присвоєно вчене звання професора і вона стає завідуючою кафедри госпітальної терапії лікувального факультету медінституту. З цього часу Малая була беззмінним керівником кафедри, що стала найкращою серед подібних на Україні [6, с. 399]. Цікавими для відтворення подій того часу є фотопортрети 1950 –1970 рр., на яких Л.Т. Малая зображена у робочому кабінеті (ОФ-18938, ОФ-18939, ОФ-27480, ОФ-26777, ОФ-7736), знімки зі співробітниками кафедри (ОФ-15017) і лікарями-випускниками (Фт-671), фото вченої на відкритті музею історії Харківського медінституту у 1981 р. (ОФ-31489), медалі учасника пам’ятних зустрічей випускників ХМІ різних років (ОМЗ-2564, ОМЗ-2575) та медаль до 100-річчя кафедри госпітальної терапії (ОМЗ-3841), почесні грамоти, запрошення і програма урочистих зборів з нагоди 175-річчя ХМІ, які належали Любові Трохимівні.
Великі організаторські здібності, талант науковця, наукова прозорливість дозволили їй уперше в Україні створити систему поетапного лікування хворих на інфаркт міокарда, включаючи мережу спеціалізованих кардіологічних відділень із блоками інтенсивної терапії, відділеннями реабілітації і санаторно-курортної реабілітації [3, с. 61]. З ініціативи Малої перше таке спеціалізоване відділення в Україні було відкрито у 27-ій клінічній лікарні Харкова, де вона працювала. Про це свідчать фотографії (ОФ-26778, ОФ-27519, Фт-2882), на яких відомий лікар зображена під час огляду хворих у палаті інтенсивної терапії 27-ої міської лікарні і Наказ № 9 головного лікаря 27-ої міської лікарні від 1969 р. про винесення подяки за сумлінну працю Малій Л.Т. (Д-2232).
У 1962 році Любов Трохимівна стала науковим керівником проблемної кардіологічної лабораторії з вивчення артеріальної гіпертонії, атеросклерозу та ішемічної хвороби серця, що була створена при кафедрі госпітальної терапії. На базі цієї лабораторії, завдяки наполегливості Малої, у 1981 році була відкрита філія Київського науково-дослідного інституту кардіології ім. М.Д. Стражеска. Привертає увагу звернення Малої Л.Т. до Президії 25 з’їзду Компартії України з проханням відкрити у Харкові кардіологічний центр (Д-1001). З її ж ініціативи через 5 років на основі філії було створено єдиний в Україні науково-дослідний інститут терапії, фундатором і беззмінним директором якого до кінця свого життя була Малая Любов Трохимівна [2, с. 281]. В колекції зберігається фото (Фт-672), на якому вона сфотографована з членами Державної приймальної комісії у зимовому саду інституту під час прийому споруди в експлуатацію у 1986 році. У стінах інституту Любов Трохимівна часто приймала гостей – клініцистів з України, близького і далекого зарубіжжя, які відвідували міжнародні форуми, що регулярно проходили в інституті протягом багатьох років. Про це розповідають численні фотографії музейної колекції, на яких видатний лікар зображена з іноземними делегаціями м. Лілля у 1986 р. (Фт-1015), м. Цинциннаті у 1995 р. (ФтД-101), з американськими колегами з товариства «Народ к народу» у 1988 р. (Фт-2776, Фт-100), зі співробітниками фірми «JEC» Югославія у 1989 р. (Фт-2777), з лікарями і хворими у зимовому саду (Фт-670, Фт-102, Фт-235), під час інтерв’ю з журналістами у вестибюлі інституту у 1996 р. (Фт-180). Заснований і очолюваний Малою Л.Т. Інститут терапії за короткий час перетворився на міцний науковий і лікарняний комплекс. У доповнення до досліджень з кардіології, стали активно розроблятися проблеми пульмонології, гастроентерології, нефрології, питання клінічної фармакології, профілактики серцево-судинних захворювань та інші. Сьогодні щорічно в Інституті терапії лікується більше десяти тисяч пацієнтів.
Внесок Любові Трохимівни як вченого у розвиток кардіології безцінний. Вона була піонером у багатьох дослідженнях. Унікальні розробки та винаходи, передові методи лікування, запропоновані Малою, відображені у більш ніж 600 наукових працях і 26 монографіях. У музейній колекції зберігається п’ять монографій, дві з них: «Микроциркуляция в кардиологии» 1977 р. (КБ-7207) і «Хроническая недостаточность кровообращения» 1994 р. (КБ-79) – з дарчим написом видатного лікаря Харківському історичному музею, і більше десятка наукових статей у медичних журналах 50-60-х рр.: «Проблемы туберкулёза» (Д-24852, Д-24856), «Врачебное дело» (Д-24853 – Д-24855), «Вопросы ревматизма» (Д-24857) та інші. У 1980 році за цикл робіт з хронічної недостатності кровообігу їй була присуджена Державна премія СРСР [4, с. 39]. Результати наукових досліджень в області серцевої недостатності Л.Т. Малая підсумувала в монографії 2002 р. «Хроническая сердечная недостаточность. Достижения. Проблемы. Перспективы» (КБ-340). За цю монографію вона була удостоєна Державної премії України у галузі науки і техніки за 2003 рік (посмертно).
Л.Т. Малая приймала активну участь у всіх з’їздах терапевтів та кардіологів України і СРСР, була головою Х з’їзду терапевтів України, президентом Національного конгресу кардіологів України (2000 р.), 39 разів виступала з науковими доповідями (вона володіла англійською) на Європейських та Міжнародних конгресах інтернистів і кардіологів. Численні фото музейної колекції свідчать про перебування Малої на третьому Всесоюзному з’їзді кардіологів у Москві, 1979 р. (ОФ-27517), на ХІІ з’їзді терапевтів України в Івано-Франківську у 1987 р. (ФТ-229), на Міжнародному конгресі терапевтів у Москві, 1976 р. (ФТ-227), на VІ конгресі хвороб органів грудної клітини у Відні, 1960 р. (ОФ-22222), про відвідування Нью-Йорка у групі радянських кардіологів, 1961 р. (ОФ–22216–22219) та інші. У колекції також присутні: запрошення на Міжнародні медичні конгреси, зокрема до Швейцарії у 1987 р. та у 1993 р. (Д-45, Д-46), до Глазго у 1996 р. (Д-88); програма заходів (Д-87) і тези доповідей (КБ-65) Малої на VIII Всесвітньому конгресі кардіологів у Токіо, 1978 р.; програма 17 Європейського Міжнародного конгресу кардіологів в Амстердамі, 1995 р. (Д-350) та багато значків з конгресів, симпозіумів і конференцій (ОМЗ-111, ОМЗ-2565, ОМЗ-2566, ОМЗ-2572, ОМЗ-2573 та ін.).
Активну наукову і організаторську роботу Л.Т. Малая поєднувала з викладацькою діяльністю. Гордістю і радістю Любові Трохимівни були її учні, яким вона безроздільно передавала знання і досвід. Під її керівництвом захистилося 38 докторів і 187 кандидатів наук. Серед них – учені Узбекистану, Туркменістану, Вірменії, Азербайджану, Молдавії, Німеччини, Лівану, Палестини, Колумбії, Кіпру, Кореї, Сирії, Індії, Непалу та ін. Велику зацікавленість викликали клінічні лекції Л. Малої, що сприяли втіленню передових наукових поглядів на практичну медицину і завжди являли собою зразок високого лекторського мистецтва. На жаль, у колекції є тільки два фото (ОФ-12190) і (ОФ-22223), на яких вчена зображена під час лекцій у медінституті. Привертає увагу службовий записник Любові Трохимівни 80–90-х рр. (Д-2231), що містить списки і графіки слухання кандидатських дисертацій, цитати видатних медиків, науковців, письменників та інші службові записи.
Л.Т. Малая була не тільки видатним ученим, талановитим педагогом, а й висококваліфікованим лікарем. Вона користувалася заслуженим авторитетом, любов’ю і безмежною довірою пацієнтів. «Счастье – это когда видишь улыбку на лице выздоравливающего», – казала вона і рятувала хворих, дарувала тисячам людей роки життя [7, с. 36]. Тому не дивно, що у музейній збірці чимало листів вдячності колишніх пацієнтів Харківського науково-дослідного інституту терапії, вітальних листівок від студентів і аспірантів (Д-528, Д-535). Багато фотографій видатного лікаря, де вона зображена на прийомі і обході хворих (Фт-1022, ОФ-7726, ОФ-7730, ОФ-7731, ОФ-15016 та ін.). У колекції також представлені медичний стетоскоп (Р-747), фонендоскопи (Р-750, Р-1094), якими вона користувалася, оглядаючи пацієнтів, білі медичні халати (ТК-292, ТК-3855) і шапочки Любові Трохимівни (ТК-293, ТК-3856).
Нарівні зі своєю багатогранною професійною діяльністю, Л.Т. Малая приймала активну участь у громадсько-політичному житті країни: була делегатом з’їздів компартій України та СРСР, членом президії Харківської обласної Ради народних депутатів, Головою Харківського обласного наукового товариства терапевтів, Членом Президії наукового товариства кардіологів країн СНГ та Харківського наукового медичного товариства, членом Комітету радянських жінок (1961–1991 рр.), багаторазово делегувалася на Всесвітні жіночі конгреси та симпозіуми. Численні музейні предмети розповідають про ці моменти життя вченої. Серед них – фотографії, на яких Малая – в групі делегатів Міжнародного конгресу жінок у Москві 1963 р. (ОФ-24541), на ювілейному Пленумі Комітету радянських жінок 1971 р. (ОФ-7728), з групою учасниць Міжнародного симпозіуму жінок у колгоспі «Більшовик» Валківського р-ну 1967 р. (ОФ-7729), з В.В. Терешковою серед учасниць Пленуму Комітету радянських жінок 1976 р. і 1978 р. (ОФ-28958, ОФ-28959) та ін. Остання фотографія привертає увагу тим, що на ній є автограф льотчика-космонавта В.В. Терешкової. Серед 22 групових фотографій з XXVI та XXVII з’їздів Комуністичної партії СРСР викликають особливий інтерес чотири, на яких Любов Трохимівна сфотографована у перервах між засіданнями з відомими людьми країни: поетом Расулом Гамзатовим (Фт-1480), актором М.О. Ульяновим (Фт-177), режисером, народним артистом Є.С. Матвеєвим (Фт-188), льотчиком-космонавтом О.А. Леоновим (Фт-1479). Про громадську діяльність Л.Т. Малої свідчать і різноманітні значки: «25 лет Международному демократическому Комитету женщин» (ОМЗ-2567), два значки члена Комітету радянських жінок 1962 та 1969 років (ОМЗ-2569, ОМЗ-3839), значок делегата Всесвітнього конгресу жінок у Хельсінкі 1969 р. (ОМЗ-3840). Також у музейній збірці присутні телеграми-привітання, набір поштових марок, бюлетені, листівки, конверти, що належали делегату Любові Малій.
Великі заслуги Л.Т. Малої в розвитку народної охорони здоров’я, багаторічна плідна науково-педагогічна діяльність відзначені багатьма державними нагородами, зокрема такими високими званнями, як Герой України, Герой Соціалістичної Праці, заслужений діяч науки України, академік Національної академії наук, академік Української і Російської академій медичних наук, лауреат Державної премії СРСР, премій імені С.І. Вавілова, Н.Д. Стражеска, П.І. Шатілова, премії АМН України. Л.Т. Малая була нагороджена орденами Леніна (1979 р.), Трудового Червоного Прапора (1960 р.), Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (1995 р.), Ярослава Мудрого V ступеня (1998 р.), орденом Держави і Золотою медаллю Польської академії медичних наук (1999 р.) та 14 медалями. Ця видатна жінка першою була удостоєна звання «Почесний громадянин міста Харкова».
Робота Любові Трохимівни як науковця і громадського діяча отримала світове визнання. Американський біографічний інститут нагородив її Міжнародним культурним дипломом пошани (1997 р.), присвоїв почесне звання «Людина року» (1996 р.). Міжнародний біографічний центр (Кембридж, Великобританія) нагородив Л.Т. Малую «Золотою зіркою», обрав заступником Генерального директора і у 1998 р. включив її ім’я до видання «2000 видатних учених ХХ сторіччя» [4, с. 8].
Померла видатна харків’янка 14 квітня 2003 р. Перед входом у Харківський медуніверситет встановлена меморіальна дошка з її портретом. У 2004 році у Харкові пройшли перші «Терапевтические чтения имени академика Любови Малой». У квітні 2004 року Харківському науково-дослідному інституту терапії було присвоєно ім’я академіка Малої. Вдячні сучасники назавжди збережуть у своїх серцях пам'ять про цю світлу людину, масштабну, цілісну особистість, і ще багато прийдешніх поколінь будуть користуватися плодами її наукового і душевного генія.
Особистий комплекс Л.Т. Малої у Харківському історичному музеї після її смерті поповнювався ще кілька разів у 2006 році, і востаннє – у 2008 році. За цей час до колекції надійшли 7 фотографій, багато документів різних часів, книги про видатного лікаря, особисті речі. Особливу увагу привертають два фото: фотопортрет 2000 р., на якому академік Малая зображена у робочому кабінеті у медичному халаті і шапочці – найпізніше фото колекції (ФтД-794) та фотопортрет її матері Катерини Григорівни Малої 70-х р. 20 ст. (Фт-2786). До своїх батьків Любов Трохимівна ставилася з повагою і пошаною. Часто приїздила на батьківщину до матері у Запорізьку область. На жаль, це єдине у музейній збірці фото членів родини Малої.
У цей період надійшло також кілька вітальних адресів з нагоди різних ювілейних дат життя академіка Л.Т. Малої: від Харківського медичного університету (Д-2233, Д-2279), Харківського наукового медичного товариства (Д-2234), від Голови обкому профспілок (Д-2235), колег по роботі (Д-2280). Найбільший інтерес викликають особисті речі, якими користувалася вчена: годинники – наручний (Р-249) і настінний (Р-248); цукорниця (Р-254); письмове приладдя: бювар (Р-215), прес-пап’є (Р-216, Р-217), підставка для ручок (Р-220), підставка для паперу (Р-218), пір’яні ручки (Р-221, Р-222) та інші предмети.
Одяг вченої, переданий до музею, представлений 7 різноманітними сукнями і двома капелюшками 70-90-х рр. 20 ст. Хочеться відмітити одну сукню (ТК-1121) з діагонального сукна захисного кольору, стилізовану під військову форму. Вона цікава тим, що була пошита спеціально для урочистих заходів, куди необхідно було одягати нагороди.
Із сувенірів, подарованих Любові Трохимівні до різних дат (Р-251, Р-252, Р-253, Р-1093, ТК-152 та ін.), привертає увагу підлогова кобальтова ваза, що була спеціально виготовлена на Будянському фаянсовому заводі (КС-970). На темно-синьому тлі вази – чорно-білий фотопортрет Л.Т. Малої у білому медальйоні, нижче – напис золотою фарбою: «Заведующая кафедрой/ госпитальной терапии/ Действительный член АМН СССР/ заслуженный деятель науки УССР/ проф. Малая/ Любовь Трофимовна/ от ректората института/ в год столетнего юбилея кафедры./ 1977 год».
Завершуючи огляд персонального комплексу Л.Т. Малої, який складався протягом багатьох років (1963 р. – 2008 р.), можна зробити висновок, що колекція велика, цікава і різнопланова. Це дає можливість всебічно проілюструвати життя і діяльність нашої видатної землячки у виставковій і експозиційній роботі Харківського історичного музею.
Література
1. Гембицкий Е. Терапевты на фронтах Великой Отечественной [Текст] / Е. Гембицкий // Врач. – 1995. – №5. – С. 5.
2. Карнацевич В. Л. 100 знаменитых харьковчан [Текст] / В. Л. Карнацевич. – Х. : Фолио, 2005. – С. 279-282.
3. Кузьмин М. К. Ученые-медики – Герои Социалистического Труда [Текст] / М. К. Кузьмин. – М. : Медицина, 1988. – С. 60-62.
4. Ларьков Н. С. Все остается людям [Текст] / Н. С. Ларьков. – Х. : Консум, 2004. – 180 с.
5. Малая Л. Т. 60 лет научно-педагогической, лечебной и общественной деятельности [Текст] : библиография / сост. Л. Г. Кононенко, Э. С. Роханская. – Х. : Оригинал, 1998. – 144 с.
6. Петрова З. П. Малая Любовь Трофимовна [Текст] / З. П. Петрова // Выдающиеся педагоги высшей школы г. Харькова : Биографический словарь. – Х., 1998. – С. 394-402.
7. Слово о счастье [Текст] : книга интервью. – Х. : Прапор, 1977. – 168 с.