Конференція, присвячена 90-річчю з часу заснування Харківського історичного музею
Тези наукових доповідей (повідомлень)
Слобожанщина - особливий історико-етнографічний регіон, який можна порівняти з яскравим килимом , котрий ткали представники різних етнографічних районів України та Росії. Так історично сталося , що саме цей край у другій половині ХVІІ століття став притулком та рідною Батьківщиною для переселенців із Поділля, Середнього Подніпров’я, Підмосков’я, Воронезької губернії тощо. Розмаїттям своєї матеріальної та духовної культури вони надали нашому краєві справжньої неповторності та створили самобутню історико-культурну спадщину [5, с.156]. Тож не дивно, що саме цей факт і сьогодні обумовлює наукову зацікавленість даною темою українських та російських етнографів, істориків і навіть відвідувачів нашого Харківського історичного музею. Останніх найчастіше цікавлять питання про етнічний склад населення, пріоритети його життєдіяльності щодо оселі, знарядь праці, їжі, одягу, прикрас, свят, обрядів - тобто тих компонентів культури, які мали місце в житті людей і функціонували в тісному взаємозв’язку .Та, на жаль, відповіді щодо поставлених питань носять лише інформативний характер, бо на сьогоднішній день у нашому музеї немає ні виставки, ні стаціонарної експозиції з етнографії, яка б у повній мірі висвітлювала багатющу матеріальну та духовну культуру Слобожанщини, і задовольняла інтереси відвідувачів. Існуюча виставка «Наш край у ІХ-ХVІІІ століттях» лише осторонь торкається етнографічних питань і не розкриває усе багатство розмаїтої етнокультури Слобідського краю.
На сьогоднішній день Харківський історичний музей має значний джерельний потенціал – одну з найчисельніших та найцінніших етнографічних збірок на Лівобережній Україні.[3, с.34]. Оскільки саме музеям належить чільне місце у донесенні історичних джерел та інформації до широкої громадськості, то у нинішніх умовах нагальною потребою та одним із найсуттєвіших завдань співробітників відділу етнографії є створення великої стаціонарної експозиції з етнографії рідного краю. У доцільності створення такої експозиції переконує і музейна практика. Так, декілька років тому у нашому музеї була створена етнографічна виставка «Світ народного майстра», яка користувалася великим попитом у відвідувачів нашого музею. Згадана виставка хоча і не була досконала в плані матеріально-технічного забезпечення, але мала багато цікавого наочного та інформативного матеріалу і викликала великий інтерес у відвідувачів.
Для того щоб нова стаціонарна експозиція з етнографії була успішною, саме зараз, на етапі наукового проектування, варто обов’язково звернути увагу на ряд моментів:
- нова експозиція має бути збудована на рівні вимог часу - на якісному обладнанні з відповідним освітленням, аудіовізуальними та технічними засобами ( для показу та прослуховування носіїв інформації, які повинні організувати художньо-смисловий осередок )[2, с. 134]; бажаним було б використання музики, народних пісень і навіть відтворення звуків природи. Експозиція повинна відрізнятися від попередніх виставок своїм неповторним художнім образом, а саме: характерним для нашого краю слобожанським колоритом ; та індивідуальністю;
- урахувати актуальність зацікавлених тем, їх опрацьованість і неопрацьованість з метою подальшого вивчення;
- зважити інтереси усіх категорії відвідувачів музею, щоб задовольнити зростаючий попит на висвітлення різних аспектів матеріальної та духовної культури Слобідського краю;
- оцінити стан фондових зібрань відносно ступеня забезпеченості музейними предметами при розкритті тем, і вірної організації предметно – просторового оточення ( під час групування експонатів виділяти найбільш головні, унікальні та раритетні );
- при плануванні тематико-експозиційних комплексів ( відтворення реконструкцій різних зон слобожанської оселі, подвір’я, куточку майстра ) варто задіяти не лише музейні предмети , а різні допоміжні матеріали : імітації зрубів; реконструкції печі, полу, лав, жердки, сволоку, стріхи, тину, колодязю; штучні квіти ( соняшнику, кручених паничів; ромашки, волошки, маку, мальви ); в’язанки перцю, часнику, цибулі тощо.
Стрижневими напрямами нової експозиції стануть:
- самобутність Слобідського краю;
- населення нашого регіону з його світоглядом та уявленнями;
- заняття населення, ремесла, народні промисли;
- слобожанське житло;
- побут;
- звичаї та вірування;
- розмаїття народної творчості.
Хронологічно експозиція охоплюватиме кінець ХІХ – початок ХХ століття, оскільки більшість експонатів колекції ХІМ датується саме цим періодом.
Головним принципом побудови виставки буде комплексно - тематичний показ з включенням ансамблів ( фрагменту селянського подвір’я, інтер’єру слобожанської хати, куточку майстра).
Виставку планується розташувати на другому поверсі у двох прохідних залах загальною площею 80 квадратних метрів.
Центральною композицією експозиції першого залу буде великий стилізований віночок із штучних квітів, який планується повісити під стелею; від нього (замість стрічок ) у різні сторони залу будуть спрямовані різноманітні рушники. Оскільки цей зал має видовжену форму ( а по центру слід залишити вільний прохід для відвідувачів) , то експозиційний матеріал планується надати на планшетах, у вітринах та скляних столиках, які будуть розставлені по периметру, під стінами. Саме тут буде наданий матеріал, що характеризуватиме Слобідський край, розповідатиме про його населення, його світогляд, уявлення, заняття, промисли (ткацтво, вишивку, гончарство, деревообробку, гутництво, ковальство).
Перехід із одного залу в інший бачиться як фрагмент селянського подвір’я з символічною стіною хати із двома вікнами, дверима, стріхою, тинком, прикрашеним штучними квітами, господарчим реманентом, колодязем тощо.
Центром експозиції другого залу, її об’єднуючою ланкою стане інтер’єр слобожанської оселі з божницею (з іконами, прикрашеними рушником, лампадкою; столом, вкритим скатертиною; лавами) та робочим кутом (із піччю, мисником, лавами, господарчим приладдям тощо ).
Варто також пам’ятати, що Слобожанщина 18-19 ст. це яскравий взірець діалогу різних культур ( насамперед української та російської ), тож у новій експозиції це обов’язково має бути відображено через показ самобутності та одночасно взаємовпливу.[4, с.24] Цій темі можна присвятити окрему вітрину чи куточок.
Звичайно, охопити усі сторони багатогранної Слобожанської культури у двох експозиційних залах досить непросто. Тож, до майбутньої експозиції ще одна вимога – вона має бути рухливою з обладнанням простим у використанні, щоб при необхідності можна було її доповнити, замінити експонати, висвітлити якусь нову тему [1,с.46 ].
Нова експозиція має стати безцінною скарбницею виховання та збереження історико - культурної спадщини, національної культури, самосвідомості, історичного досвіду багатьох поколінь, всього того найкращого, що витримало випробування часом.
Майбутня експозиція буде розрахована на різні вікові категорії відвідувачів. На її основі планується проводити різноманітні тематичні екскурсії та практичні заняття для учнів шкіл і студентів, використовуючи музейні предмети як наочний матеріал.
Список використаної літератури:
1. Є.А. Полідович Этнографический клуб в музее. Перспективы сотрудничества. // «З досвіду роботи музеїв Донецької області»: матеріали науково – практичного семінару музейних працівників Донецької області. Донецьк, 2001 р., С.45.-47.
2. Искусство музейной експозиции. Современные тенденции архитектурно – художественных решений : Сборник научніх трудов №112. М.,1982 р.
3. В.А. Сушко. До питання про експонування етнографічних колекцій // Місія та можливості музею на сучасному етапі ( доповіді та матеріали Всеукраїнської наукової конференції до Міжнародного дня музеїв ) Х., 2008 р., С.34- 43.
4. Н.М. Шейміна. Деякі проблемні аспекти перебудови музейних експозицій // Музей і майбутнє ( доповіді та повідомлення наукової конференції до Міжнародного дня музеїв, 1997 р.). Дніпропетровськ., 1998 р.,С.24.-27.
5. Л.П. Велика. Роль музею в етнографічному вивченні краю. // Завдання краєзнавства у дослідженні та популяризації пам’яток історії і культури. К., 1991 р., С.156.-163.