Формування грошової системи Київської Русі: колекція монет ХІМ

Плахоття Олена Миколаївна

Одинадцяті Сумцовські читання : збірник матеріалів Всеукраїнської наукової конференції «Подвигу народному жити у віках», присвяченої 60-річчю Перемоги у Великій Вітчизняній війні, 15 квітня 2005 р. – Х., 2006.

Гроші – особливий товар, що є загальною еквівалентною формою вартості інших товарів. Гроші виконують функції мірила вартості та засобу обігу. Крім того, вони є засобами нагромадження та платежу.

З утворенням світового ринку деякі національні гроші виконують функції світових.

З найдавніших часів грішми були різні товари: хутра звірів, металеві сокири, мушлі тощо. Однак завдяки своїм фізичним властивостям найбільш вживаним загальним еквівалентом вартості дуже швидко стають благородні метали: золото та срібло. Згодом вони набирають форми монет.

Джерелами ознайомлення з монетною системою Київської Русі є численні нумізматичні знахідки, “Руська Правда” та випадкові згадки в літописі.

Перші монети (златники і срібники) були викарбувані наприкінці X – на початку XI ст., у часи правління князів Володимира Святославовича (978-1015), Святополка Окаянного (1018), Ярослава Мудрого (1019-1054 рр.). За зразок для їхнього карбування було прийнято візантійські монети. За зображенням, підписами та родовими знаками князів монети Х-ХІ ст. поділяються на 7-8 типів (з іменами Володимира, Святополка , Ярослава). Це дало дослідникам підстави виокремити такі композиційні схеми:

1.Зображення правителя (аверс) – зображення Христа Пантократора (реверс): 2.Зображення правителя (аверс) – зображення родового знаку Рюриковичів – тризуб (реверс). Цим князь Володимир відійшов від візантійського зразка карбування монет.

Монети другого типу карбувались упродовж одного – двох років. На сьогодні науці відомо близько 350 монет, випущених наприкінці X – на початку XI ст. Усі відомі монети виявлені в Київському скарбі (1876 р.). На жаль, серед них немає тих, які б належали ХІМ, проте монети цього періоду – срібники, представлені гальванокопіями; за зразок їх виготовлення була взята друга композиційна схема.

Мета випуску златників і срібників була суто пропагандистською та політичною, насамперед – проголосити на весь світ про суверенність Давньоруської держави. Ці монети були доволі поширені у грошовому обігу як на території Київської держави, так і поза її межами, а отже, мету возвеличення князя та його держави, можно вважати, було досягнуто.

Останніми за часом та послідовністю емісій з’явилися монети з іменем Святополка. їх зафіксовано близько 70 екземплярів. На аверсі цих монет зображено портрет Святополка з іменем “Святополкь” чи “Пєтрь” (християнське ім’я князя), на реверсі – двозубець.

Срібні монети були випущені під час князювання Ярослава Мудрого у Новгороді (до 1015 р.). На лицьовому боці вміщено схематичне зображення святого Юрія та напис “Святий Георгій” – християнське ім’я Ярослава Мудрого було Георгій (Юрій), на зворотньому – київський родовий знак тризуб, оточений легендою “Ярославлє срєбло”. (В колекції Харківського історичного музею не зафіксована наявність монет ані з іменем Святополка, ані з християнським іменем Ярослава Мудрого).

Проте, посівши 1019 року великокняжий престол у Києві, Ярослав не продовжив монетного карбування, прагнучи, вочевидь, підтримати велич і утвердити суверенітет держави не карбуванням монет, а розбудовою міст, вдалим веденням зовнішньої та внутрішньої політики.

Відсутність міцної сировинної бази, недоліки в технічній організації карбування, а також повне незнання законів товарно-грошового обігу дались взнаки, передусім це відобразилося на якості руських монет Х-ХІ ст. Срібло, скажімо, розбавляли лігатурою доти, доки воно само не ставало домішкою до неї.

XII-XIII ст. у нумізматичній літературі прийнято називати безмонетним періодом. У XII ст. з обігу давньоруських земель майже цілковито зникає карбована монета, натомість у скарбах трапляються гривні – срібні злитки різної форми та ваги. Гривня стає основним елементом грошової системи Стародавньої Русі.

Термін “гривня” спочатку був пов’язаний із нашийним обручем із дорогоцінного металу: воїни в 10-11 ст. одержували їх як нагороду, в 12-14 ст. у східних слов’ян вони стають лише жіночою прикрасою, а одночасно набувають значення грошової одиниці. В фондах музею зберігаються одна золота та декілька срібних шийних гривень.

Найпоширеніші гривні – як платіжно-грошові одиниці 3-х типів: київська, чернігівська, новгородська; іноді зустрічаються литовські й татарські гривні.

Київські гривні, безумовно, були головним платіжним засобом у великих операціях купівлі-продажу XII-початку XIII ст. на території Південної та Південно-Західної Русі. За формою вони нагадували ромб із обрізаними кутами вагою 160-196 г.

Музейна збірка нараховує шість срібних гривень київського типу з характерними їм розмірами: висота злитків становить від 40 – до 85 мм, ширина – від 40 – до 78 мм при вазі від 152 – до 159 грамів срібла 950-970 проби.

Щодо чернігівської гривні існує думка про перехідний характер цього платіжного засобу від київської до новгородської гривні. Вона датується другою половиною XIII ст. В основу чернігівської гривні покладено злиток у формі ромба (як і в київської гривні), але кути його було розплющено.

Новгородські гривні у ХІІ-ХІІІ ст. були основною одиницею так званої північної системи руської ваги. Новгородські гривні – подовгасті бруски срібла, здебільшого трикутні в розрізі. Кількість гривень такого типу в колекції музею зовсім невелика – новгородська тіна, розміром 145/15 мм та вагою 195,25 грама і новгородська полтіна – половина цілого бруска, якій відповідає половина вартості. Вага такої полтіни 92 грама, висота та ширина – 65/15 мм.

Як уже згадувалось, у скарбах можна натрапити ще й на литовські гривні (період їхнього поширення, за М. Котляром, припадає на 1240-1250-ті роки) – злитки паличкоподібної форми із заглибинами, вагою приблизно 190 г.

Навала монголо-татарів і пограбування руських земель призвели до того, що багато срібла було переховано у скарби, решту вивезли загарбники. З цих залишків у XIII ст. були відлиті схожі на човник татарські гривні вагою 196 г. Такий “човник” є і в колекції ХІМ: 100 мм довжина, 23 мм ширина і вага – 202,86 грама.

У XIII ст. з’явились карбованці – срібні злитки, вагою вдвічі менші за гривню. Ця грошова одиниця побутувала переважно в Новгородській та Московській землях. У XV ст. у Новгороді срібний карбованець остаточно витіснив гривню з обігу.

Отже, та невелика кількість монет Київської держави, яка зберігається в фондах Харківського історичного музею, не дає нам, на жаль, повну уяву про становлення і розвиток грошової системи Давньоруської держави, але є, безперечно, безцінним подарунком для її нащадків.

Велике значення мають давньоруські монети як історичне джерело при вивченні політики Стародавньої Русі. Монети першопочаткового карбування – це особливо цінний матеріал для вивчення давньоруської писемності й давньоруської мови. Надзвичайно цікавими є монети X-XIі як пам’ятки мистецтва, які зберегли до нашого часу найдавніші портрети.