Приватизація промисловості в контексті подій

Панченко Наталія Георгіївна

Дванадцяті Сумцовські читання : збірник матеріалів наукової конференції, присвяченої 15 річниці Незалежності України, 14 квітня 2006 р. – Х., 2007.

Право власності визначено у статті 2 Закону України  “Про власність”.

Право власності – це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування.

Право власності в Україні охороняється законом. Держава забезпечує стабільність правовідносин власності.

Кожен громадянин в Україні має право володіти, користуватися і розпоряджатися майном особисто або спільно з іншими.

Власність в Україні виступає в таких формах: приватна, колективна, державна. Всі форми власності є рівноправними.

Власність в Україні існує в різних формах. Україна створює рівні умови для розвитку всіх форм власності та їх захисту.

Власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном. Таким чином, володіння, користування і розпорядження майном становлять правочинності власника і в сукупності ці поняття характеризують право власності. Нарізно зазначені правочинності можуть належати і не власнику (наприклад, орендоване майно перебуває у володінні і користуванні орендаря, але при цьому не належить йому).

Складовими права власності є:

володіння – фактичне володіння річчю, дозвіл утримувати її у своєму господарстві. Власник на свій розсуд може передати право володіння, наприклад, у разі укладання договору найму, зберігання тощо, володіння може бути законним (наприклад, на підставі договору) і незаконним;

користування – експлуатація речі відповідно до її призначення, здобування з неї корисних властивостей, якостей, плодів, доходів;

розпорядження – визначення фактичної і юридичної долі речі.

Право власності – найширше з усіх прав. Власник має право учиняти зі своїм майном будь-які дії як самостійно, так і вступаючи в різні правові відносини, причому вони можуть бути і не урегульовані законодавчо.

Для значної кількості державних підприємств та закладів, що не підлягають приватизації продаж зайвого майна, яке не використовується  у виробничий сфері, є одним з реальних джерел отримання необхідних для функціонування та розвитку цих підприємств і закладів коштів.

На відміну від європейських країн з високим рівнем економічних відносин саме приватизація стала в Україні тим потужним системо­змінюючим механізмом, що забезпечив умови і сприяв створенню нової системи відносин власності ,побудованої на засадах ринку, а саме – приватної власності та конкуренції.

Сьогодні постає питання про те, що Україна, не порушуючи курсу на приватизацію, яка є базовим принципом економічної політики, має вжити заходів щодо виправлення істотних недоліків приватизаційного процесу та усунення їх негативних наслідків.