27 липня 2020, 10:34
Харківський історичний музей імені М.Ф. Сумцова зберігає велику колекцію боністики — паперових грошових знаків — та пропонує її для ознайомлення всім нашим відвідувачам. Серед них — банкнота номіналом 100 карбованців Української Народної Республіки. Саме з нею ми познайомимось сьогодні в рубриці «Історія одного експонату».
Події в Росії в лютому — березні 1917 р. призвели до створення в Києві Центральної Ради, яка попервах стояла на засадах автономізму, а згодом проголосила незалежність України.
Після проголошення 7 листопада (за старим стилем) 1917 р. Третім Універсалом Української Народної Республіки (УНР) Центральна Рада розпочала активний рух в бік запровадження власних грошових знаків та створення національної фінансової системи. Вирішенням фінансових питань молодої української держави займався Генеральний секретаріат фінансів та промисловості.
Власна валюта була одним із засобів задекларувати виникнення на політичній карті Європи нової держави. Також від початку літа 1917 р. припинилося постачання в українські відділення банків грошей з Росії, хоча уряд останньої збільшував їх емісію. Щоб подолати «грошовий голод», 25 листопада 1917 р. Центральна Рада ухвалила рішення про введення в обіг, паралельно з рублями, тимчасових українських грошей — карбованців — із терміном дії до 1 березня 1918 року.
Для виробництва грошових знаків потрібна була друкарня, що мала відповідні технології та устаткування. Розглянувши ряд варіантів, вповноважена Центральною Радою комісія зупинила свій погляд на друкарні Василя Кульженка, що знаходилася у Києві по вул. Пушкінській, 4. Це була відома і одна з найбільших друкарень на теренах колишньої Російської імперії, крім того, вона мала сучасне обладнання, на якому працювало близько 200 робітників.
Для друку грошей уряд УНР 14 грудня 1917 р. реквізував її. 24 грудня (за старим стилем) там побачили світ перші українські гроші — купюри номіналом 100 карбованців, дизайн яких розробив художник Георгій Нарбут. Виробничі можливості друкарні не дозволяли вчасно надрукувати всі заплановані 55 тис. банкнот. Тому до якнайшвидшого виконання замовлення залучили друкарню на Бібіковському бульварі, нині — Шевченка, 27. Але в народі ці гроші все одно називали «кульженками».
Перші українські банкноти багатьом запам’яталися насамперед як «цукрові гроші». Мовляв, вони забезпечувалися не золотом, а цукром. Породив такі чутки текст у рамці на звороті купюри: «Державні Кредитові білєти Української Народньої Республіки забезпечуються державним майном Республіки, а саме: надрами, лісами, залізницями, державними прибутками, в тому числі прибутками з монополії цукру та інших монополій».
Одна 100-карбованцева банкнота номінально містила 76,6656 грама золота. Розмір банкноти складав 168 на 103 мм, папір без водяних знаків, розфарбування жовтого кольору.
У народі купюру також називали «яєшня» (лицьовий бік надруковано жовтою і жовто-гарячою фарбами) та «жидівські гроші» (через напис номіналу на зворотному боці на їдиш). До речі, написи на купюрі було виконано чотирма мовами — українською, польською, російською та їдиш. Таким чином уряд УНР виказував повагу до всіх національних громад України.