Паперові грошові знаки реформи С.Ю. Вітте в колекції ХІМ

Кінець ХІХ ст. позначився в Росії проведенням важливої економічної реформи, яка нерозривно пов’язана з ім’ям міністра фінансів С.Ю.Вітте. Протягом короткого часу він зміг реформувати економіку країни таким чином, що Росія за рівнем промислового росту почала наздоганяти найбільш індустріально розвинені держави. Стрижнем курсу на прискорену індустріалізацію Росії Вітте вважав проведення грошової реформи. Цю реформу він з успіхом здійснив протягом 1895 – 1897 рр.

Метою нової грошової реформи, в основу якої був покладений принцип суттєвої девальвації, була заміна інфляційного грошового обігу системою золотого монометалізму. В основу переходу на золотий стандарт С.Ю.Вітте поклав такі головні елементи: надання виняткового емісійного права Держбанку, гарантований обмін паперових грошей на золото, одночасне перебування в обігу паперових і металевих грошей, обмеження випуску паперових грошей у розмірах встановленого ліміту.

Агрегуючи золоті запаси та здійснюючи валютні інтервенції на російських та іноземних біржах, російський уряд від початку 90-х рр. зумів досягнути стабілізації курсу рубля на певному рівні. До моменту оголошення реформи курс паперового рубля дорівнював приблизно 66 коп. золотом. На цьому рівні й вирішено було провести девальвацію. У 1895 р. в Російській державі розпочалася нова грошова реформа, яка вводила систему золотого монометалізму. Одразу було проведено девальвацію рубля на 1/3 його вартості. Для 5-рублевої золотої монети (напівімперіал) була встановлена вартість 7 рублів 50 коп. кредитними білетами, для 10-рублевої (імперіал) – 15 рублів.

Водночас в обіг поступово почало вводитися золото: були дозволені угоди на золото, у всіх банках Росії проводився вільний обмін грошей на золоту монету.

Почалося активне карбування золотих монет і їх надходження у обіг. У 1897 р. у обіг були випущені, крім імперіалів і напівімперіалів, ще й золоті монети номіналами 5 та 10 рублів.

Завершальним етапом реформи стало прийняття закону, що регулював емісію кредитних білетів. Державному банкові дозволялося здійснювати випуск на 600 млн. рублів. Половина цієї суми забезпечувалася золотом, решта – товарами й нерухомістю. Випуск білетів понад цю суму належало стовідсотково забезпечувати золотом.

У Росії впроваджувався необмежений обмін кредитних білетів на золото, їм була надана сила законного платіжного засобу нарівні із золотою монетою. Основою грошової системи Російської імперії став золотий рубль, який містив 17,424 долі чистого золота. З появою в обігу золотих монет мідні та срібні гроші стали розмінною монетою, їх металевий вміст установлювався законом.

 Отже, в результаті грошової реформи 1895 – 1897 рр. у обігу перебували такі грошові знаки: золоті монети, державні кредитні білети (які вільно обмінювалися на золоті монети), повноцінні срібні монети (номіналами 50 і 25 коп.), неповноцінні срібні (20 коп., 15 коп., 10 коп., 5 коп.) і дрібні мідні монети (5 коп., 3 коп., 2 коп., 1 коп., ½ коп., ¼ коп.).

У зв’язку з впровадженням системи золотого монометалізму оформлення державних кредитних білетів зазнало суттєвих змін. У перші роки після реформи 1895 –1897 рр. у обіг надходили білети номіналами 1, 3, 5, 10 і 25 рублів , зовнішній вигляд яких був таким же, як у грошових знаків відповідних номіналів, що були випущені безпосередньо перед реформою. Змінився лише текст, який у відповідності до зміни грошової системи засвідчував розмін цих грошових знаків на золоту, а не на срібну монету. Додатково до вказаних білетів була проведена емісія нових за оформленням кредитних білетів номіналами 50 рублів зразка 1899 р., 100 рублів (1898 р.) і 500 рублів (1898 р.), на яких було зображено портрети Миколи ІІ, Катерини ІІ і Петра І відповідно. Білет вартістю 500 рублів у історії попередніх емісій державних асигнацій і кредитних білетів не мав аналогів з точки зору номіналу. Знаки названих номіналів випускалися з тим же малюнком і датою пізніше у різні роки наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст., про що свідчить зміна підписів управляючих Держбанком на білетах (Плеске Е. – до 1903 ., Тимашев С. – 1903-1909 рр., Коншин А. – 1909-1912 рр., Шипов І. – 1912-1917 рр.). На жаль, увесь цей період паперового грошового обігу в Росії представлений у колекції музею лише одним зразком – кредитним білетом вартістю 5 рублів з підписом управляючого Держбанком С.Тимашева.

Усі кредитні білети, які перебували у грошовому обігу до проведення реформи, були вилучені до 1902 р., а з 1905 р. почалася поступова заміна грошових знаків, випущених у перші роки після реформи, на кредитні білети нових зразків, що було обумовлено вдосконаленням технічної бази Експедиції заготовлення державних паперів, підвищенням майстерності художників, граверів. Незмінними залишилися лише знаки вартістю 1 рубль (1898 р.) та 50 рублів (1899 р.). Перші з них репрезентовані у музейній збірці лише однією купюрою за підписом І.Шипова, останніх налічується 8 (всі також мають підпис І.Шипова).

У результаті багаторічних творчих пошуків було виведено образ “російської валюти”, зображення на якій нерідко перевершували складністю й витонченістю малюнки та гравюри кращих художників. Тоді було випущено в обіг грошові знаки номіналами 3 рублі (зразка 1905 р.), 5, 10 і 25 рублів (1909 р.), 100 рублів (1910 р.) і 500 рублів (1912 р.). На їх оформлення суттєво вплинула система стилю модерн, що склалася на зламі ХІХ–ХХ ст. На паперових грошових знаках з’явилися численні елементи звивистих, хвиле- та змієподібних ліній, форми, що звужуються або розпливаються донизу, із заокругленими або зрізаними кутами. У оформленні кредитних білетів простежувалася тенденція уникнути геометричних чітких форм, прямих ліній та кутів. Для кредитних білетів поч. ХХ ст. характерне органічне поєднання корисного і прекрасного.

На лицевому боці нового кредитного білета 3-рублевої вартості ( у колекції музею їх 10 примірників з підписом І.Шипова) назва знака, номінал, малюнок герба, вензель Миколи ІІ, підписи управляючого Держбанком та касира окреслені сполучним декоративним орнаментом зі звивистими, хвилеподібними контурами. Малюнок графічних прикрас включає декілька кольорів, що змінюють один одного. Елементи складної композиції зворотного боку (зображення номіналу, герба, тексти положень про розмін кредитних білетів на золото та сферу їх обігу) теж об’єднані ефектним орнаментом.

Подібні ознаки присутні і у оформленні 5-рублевого знака. Центром складної композиції його зворотного боку є малюнок герба Росії на щиті, що обрамлений горностаєвою мантією. Тут же імператорська корона, держава на мечі та скіпетрі, обов’язковий текст про забезпечення та сферу обігу кредитних білетів, зазначення номіналу тощо. У музейній збірці представлені 4 таких знаки, також з підписами І.Шипова.

Той же підхід до оформлення паперових грошових знаків характерний і для купюри вартістю 10 рублів (у колекції ХІМ –7 штук з підписами І.Шипова).

На купюрах номінальною вартістю 25 рублів було зображено портрет Олександра ІІІ, 100 рублів– Катерини ІІ, 500 рублів– Петра І. Музейна збірка налічує відповідно 10, 8 та 3 зразки білетів цих номіналів, серед яких є й такі, що підписані управляючим Держбанком А.Коншиним: 2– вартістю 25 рублів, 4– вартістю 100 рублів і один– у 500 рублів. Композиції зворотних боків 100-рублевих та 500-рублевих білетів вражають високою художньою майстерністю, зображені на них фігури (античний воїн та жінка, яка сидить) підкреслюють красу людського тіла, його високу пластичність. Ці грошові знаки можна віднести до кращих взірців світових валют. До того ж білет у 500 рублів виявився найбільшим за розміром за всю історію паперових грошей.

Як бачимо, російські кредитні білети періоду золотого монометалізму представлені у колекції ХІМ досить чисельною групою (52 примірники), але однобічно. Практично всі вони (за виключенням одного) є грошовими знаками нового зразку, до того ж переважна кількість їх відноситься до останнього періоду перебування в обігу банкнот такого типу, про що свідчить підпис управляючого Держбанком І. Шипова на цих купюрах.

Період стійкого обігу кредитних білетів нових зразків, що отримали неофіційну назву “романовських” із-за великої кількості портретів, виявився надзвичайно коротким. Перша світова війна і Лютнева революція (1917 р.) зруйнували налагоджену дію структурних елементів грошової системи післяреформеного періоду. В Росії настала глибока й затяжна фінансова криза. Емітовані кредитні білети, що до 1914 р. були однією з найбільш ліквідних світових валют, з банкнот перетворилися в нерозмінні паперові гроші.