Ця веб-сторінка ліцензована на умовах CC BY-SA 4.0
Колекція живопису Харківського історичного музею за обсягом становить близько 1,5 тисячі предметів, за тематикою охоплює період від розвитку первісного суспільства до сучасного періоду. Серед них можна виділити батальний живопис як масштабного характеру, так і двобій, автопортрети та портрети історичних і політичних діячів, діячів культури та освіти, пейзаж, образи виробничого та побутового жанру, натюрморти.
В колекції представлені твори таких відомих митців як Васильківський С. І., Вихтинський В. І., Волошинов Е. І., Гіне О. В., Лейбфрейд О. Ю., Насєдкін А. Л., Первухін К. К., Прянішніков І. М., Парчевський В. В., Репін І. Ю., Семирадський Г. І., Самокіш М. С., Супонін П. М., Трутовський К. О, Левченко П. О. Живописні полотна з колекції Харківського історичного музею дозволяють з достатньою повнотою розкривати історичні процеси та активно використовуються в експозиційній діяльності і науково-дослідній роботі музею.
Колекція живопису Харківського історичного музею бере свій початок ще з довоєнних музеїв міста: Історичний музей ім. Г. С. Сковороди, Краєзнавчий музей ім. Артема, Центральний український музей Жовтневої революції і громадянської війни.
Особливістю групи “Живопис” є те, що вона хоч і не велика за обсягом (близько 1,5 тисячі предметів), але за тематикою охоплює період від розвитку первісного суспільства до творів харківських художників другої половини ХХ ст. Серед них можна виділити: сцени полювання первісної людини, батальні сцени, як маштабного характеру, так і двобій, автопортрети та портрети історичних і політичних діячів, діячів культури та освіти, пейзаж, образи виробничого та побутового жанру, натюрморти.
Окремою групою в колекції “Живопис” є усталені релігійні сюжети, які відображують кращі традиції темперного живопису іконописних шкіл всієї території України, починаючи з XVII ст. З предметів темперного живопису, які зберігаютья у Харківському історичному музеї (ікон), можна відзначити такі: “Ікона Володимирської Божої Матері. XVIII ст.” , “Ікона Тихвинської Божої Матері. 1858 р.” , “Ікона Смоленської Божої Матері. 1850 р.”, “Ікона Богородиці. 1739 р.” .
Велику увагу треба приділити окремим відомим митцям, які представлені в збірці Харківського історичного музею: Васильківський С. І., Вихтинський В. І., Волошинов Е. І., Гіне О. В., Лейбфрейд О. Ю., Насєдкін А. Л., Первухін К. К., Прянішніков І. М., Парчевський В. В., Репін І. Ю., Семирадський Г. І., Самокіш М. С., Супонін П. М., Трутовський К. О., Левченко П. О.
Васильківський С. І. (1854-1917 рр.) ‑ художник-пейзажист, автор майже 3.5 тисяч художніх творів, працював також і в побутовому жанрі. В колекції Харківського іторичного музею налічується близько 30 його робіт. Найвідоміші з них: “Козацька левада. На пасовищі.”, що є одним з варіантів картини, “Українська ідилія. Хата”, “Схватка Козака Голоти”, автопортрет.
Репін І. Ю. (1844-1930 рр.) ‑ російський живописець, народився у м. Чугуїв, майже все своє життя провів за кордоном, навчаючись в петербурзькій малювальній школі у Р. К. Жуковського та петербурзькій Академії Мистецтв, пансіонер Франції та Італії, член товариства художників-передвижників, прихильник естетики революційних демократів, оволодів пленерним живописом. З 1876 р. до 1880 р. проживав на батьківщині в Чугуєві, останні роки провів в Петербурзі та Фінляндії, там і помер. У колекції Харківського історичного музею, на жаль, лише три роботи великого митця: “Козак в степу”, “Портрет Д. І. Багалія” , “Переяславська рада.” - один з варіантів.
Прянішніков І. М. (1840-1894 рр.) ‑ російський живописець, член петербурзької Академії Мистецтв, член-засновник товариства передвижників. У колекції Харківського історичного музею зберігається його робота “Порубщик.”.
Семирадський Г. І. (1843-1902 рр.) ‑ польський і російський живописець, член петербурзької академії мистецтв. У колекції Харківського історичного музею є його робота “Поховання знатного Руса.”.
Самокіш М. С. (1860-1944 рр.) ‑ український живописець і графік, працював в анімалістичному жанрі, жанрі батального та історичного живопису. Народився в Ніжині, навчався в петербурзькій Академії Мистецтв, де пізніше став академіком, пансіонер в Парижі, дійсний член петербурзької Академії Мистецтв, викладач, керівник батального класу а Академії Мистецтв, заслужений діяч мистецтв СРСР. У 1936-1941 рр. викладав у Харківському художньому інституті. В колекції Харківського історичного музею зберігаються близько 10 творів митця. Особливу увагу треба приділити таким: “Харківська фортеця XVIII ст.”, “Епізод з імперіалістичної війни”, “Харківські козаки в бою при Грос-Егерсдорфе.”.
Волошинов Є. Г. (1823-1913 рр.) ‑ художник-натюрмортист, навчався в петербурзькій Академії Мистецтв, працював у Харкові у 1859-1884 рр., викладач малювання в інституті шляхетних дівчат, Маріїнській жіночій гімназії, експонент харківського гуртка любителів красних мистецтв товариства харківських художників. В колекції Харківського історичного музею знаходиться близько 25 його робіт. Наприклад, “Виноград.”, “Гарбузи.”, “Риби.” , “Кавуни.”.
Трутовський К. О. (1826-1893 рр) ‑ український живописець, вільний слухач петербурзької Академії Мистецтв. В колекції Харківського історичного музею зберігається три його роботи: “Бал в помещичьей усадьбе.”, “Миргород.”, “Вечеря в полі.” .
Гіне О. В. (1830-1880 рр.) ‑ художник, академік петербурзької Академії Мистецтв. В колекціїї Харківського історичного музею є його робота “Святогорський монастир-фортеця. 1598 р.” .
Первухін К. К. (1863-1915 рр.) ‑ художник-пейзажист, належить до молодого покоління художників-передвижників, викладач. В колекції Харківського історичного музею є робота “Зимовий пейзаж.” .
Левченко П. О. (1856-1917 рр.) ‑ український живописець, відтворював яскраві поетичні образи української природи. В колекції Харківського історичного музею близько десяти його творів, найяскравіші: “Божниця.” , “Хатинка на Журавлівці.”, “Млин.”, “Альтанка.” .
Супонін П. М. (1898-1990 рр.) ‑ живописець, графік, закінчив Харківських художній інститут і викладав в ньому протягом 1944-1986 рр., доцент, член Спілки харківських художників з 1957 р. В колекції Харківського історичного музею налічується близько 15 творів митця. Найцікавіші: “23 серпня 1943 р. Харків, вул. Гагаріна., “Руїни Горбатого моcту.” , “Відбудовні роботи на ХТЗ.” , “Харківський залізничий вокзал.” , “Ранок на Новій Каховці.”.
Вихтинський В. І. (1918-2003 рр.) – графік, живописець. У колекції Харківського історичного музею зберігаються більше 30 його робіт. Наприклад, “Ярмарок у Харкові в XVIII ст.” , “Гончар.” , “Пахота.” , “Петро І оглядає Харківську фортецю в 1709 р.”, а також зображення пам’ятних місць, пов’язаних з ім’ям Й. Сталіна
Лейбфрейд О. Ю. (1910-2003 рр.) ‑ архітектор, народився в Харкові, де закінчив будівничу профшколу, з 1935 р. ‑ керівник Першої архітектурної майстерні при Промбудпроекті, викладав в Харківському інженерно-будівничому інституті, кандидат архітектури, головний архітектор, художник. У колекції Харківського історичного музею зберігається 3 роботи митця: “Сталінград. Будинок Павлова.”, “Сталінград. Млин.”, “У боярських палатах XVI-XVII ст. у Зарядді.”.
Насєдкін А. Л. (1924-1994 рр.) ‑ живописець, заслужений діяч мистецтв України, працював в галузі станкового живопису, станкової книжкової графіки. У колекції Харківського історичного музею зберігаються близько 20 його робіт. Серед них найцікавішими є: “Квітка-Основяненко на ярмарку”, “Виступ К. Маркса на Гаагській мирній конференції, 1848 р.”, “Сковорода серед селян”, “Народне повстання в Києві у 1113 р.”.
Парчевський В. В. (1914-1975 рр.) ‑ народився і працював в Харкові в галузі станкового живопису і графіки, закінчив Харківський художній інститут (1940-1950 рр.), навчався у Дерегуса М., член Харківського товариства спілки художників України з 1956 р. У колекції Харківського історичного музею близько 15 робіт митця. Наприклад, “Вихід Ковпака з Карпат.” (Ж-480), “Оборона Севастополя. 1854-1855 рр.”, “На Дике поле.”, Бій зі шведами під с. Городним.”, “Героїчний подвиг широнінців.”, “Вироблення програми Харківським таємним товариством в 1856 р.”.
У колекції також зберігаються художні твори, виконані харківськими художниками протягом 40-50-х рр. ХХ ст. і передані Харківськими художніми майстернями. Ці роботи потребують додаткового дослідження стосовно авторства. Найцікавішими серед них є: “Козак Мамай.” , “О. Невський.”, “Бій з Гайдамаками в Одесі.”, “Князь Волконський.”
Наступною великою групою образотворчих предметів є – графіка. Графіка ‑ це вид образотворчого мистецтва, який об’єднує малюнок та друкований художній твір (гравюру, літографію, тощо), заснований на мистецтві малюнка, але такий, що має власні засоби образотворчого мистецтва та виразні можливості. Малюнки за розподілом зберігання приєднані до групи “Живопис”. В завданнях малюнка багато спільного з живописом, а кордони між ними умовні. Колекція музею зберігає значну кількість малюнків, яскравим прикладом яких можуть бути академічні малюнки олівцем Волошинова Е. І. з бюстів давньогрецької скульптури.
Графіка розподіляється на станкову, книжкову, газетно-журнальну, прикладну та плакатну. Станкова графіка звертається до традиційних жанрів образотворчого мистецтва. Книжкова та газетно-журнальна графіка займається ілюструванням видань та створенням малюнку шрифту. Прикладна та промислова графіка за час свого розвитку набула широкого кола функцій, вносила декоративність в оформлення предметів утилітарного характеру. Ілюстацією цього є етикетки від різних виробів харчової та тютюнової промисловості кін. ХІХ ст. - 20-х рр. ХХ ст., і 80-90-х рр. ХХ ст.: шоколаду, спиртних та безалкогольних напоїв, цукерок, печива, табачних виробів, мінеральної води тощо. Вони вражають своєю яскравістю та різноманітністю зображень, і містять також рекламу товару. Наприклад, “Єтикетка з коробки цукерок фабрики Ж. Бормана “Экоссезъ.”, “Папіросні етикетки тютюнової фабрики “М. Илик и сын.” у Харкові, кін. ХІХ ст.” , “Етикетка для голандського какао фабрики М. Д. Кромського, кін. ХІХ ст.”, “Етикетка від цукерки харківської кондитерської фабрики “Прогрес.”, поч.. ХХ ст.”, “Етикетка для пакування папіросних гільз “Баронские.”, кін. ХІХ – поч. ХХ ст.” , “Етикетка води “Березівська.” (Нова Баварія), 1986 р.” , “Етикетка “Пиво Московське.”” (Нова Баварія), 1992 р.” .
