Панель користувача
Колекція
Музейна колекція кераміки, скла
Кераміка, скло
Музейна колекція “Кераміка, скло” налічує близько 4000 предметів та складається з гончарних виробів, виробів з художнього фарфору, фаянсу і скла. В основі колекції виробів з кераміки та скла – художній фарфор та фаянс найвищого гатунку, виготовлений європейськими, російськими та українськими виробниками.

детальніше про колекцію

Колекція гончарних виробів ХІМ містить предмети з кінця 18 ст. до наших днів. Наприкінці 19 – п. 20 ст. на території України, за даними дослідників, існувало близько 700 поселень, де працювали гончарі. Значними осередками гончарства на Харківщині стали Валки, Нова Водолага, Ізюм. Зокрема, у Валках жив та творив такий майстер, як Федір Гнідий, різноманітні вироби якого зберігає наш музей: скарбничка “Лев”, глечик “Горох”, скульптурні композиції “Чапаївці на привалі”, “Отара овець”та ін. Починаючи з 1930-х рр., на Харківщині складаються цілі керамічні школи і виробничі артілі: “Нове село” (Валки, кін. 30-х р.р. 20 ст.), “Будянська цегла” (40-50 р.р. 20 ст.), Ново-Водолазький райпромкомбінат (50-ті рр 20 ст.), “Прогрес” (Валківський р-н, 50-ті рр. 20 ст.). Їх вироби представлені у нашій колекції вазами, куманцями, глечиками тощо. Окрім цього, у колекції зберігаються численні вироби артілі “Художній керамік” (с. Опішне, к. 50-х рр. 20 ст.) та Опішнянської керамічної школи. Остання репрезентована, зокрема, чималою збіркою авторських робіт Розалії Чабаненко (70-90-ті р.р. 20 ст).

Гончарні вироби, що зберігаються у музейній збірці, різні за призначенням і назвами. Це і так званий “бабушник” ‑ посудина циліндричної форми, в якій випікали хліб; “баран”, “лев” ‑ ритуальний зооморфний посуд у вигляді скульптури барана або лева, що слугував для зберігання і розливання міцних напоїв та вина.

Серед глечиків можна виділити:

– “гладущик”, глечик молочний ‑ висока посудина з вушком або без для тримання молочних продуктів, води;

– глечик для святої води – орнаментований, полив’яний, у якому носили воду на освячення до церкви;

–“зливушник” – маленький, із широким горлом і маленьким виливом (“пикою”) на вінцях, використовували для зберігання сметани, молока, а також для розливання рідини.

Горщики теж розподіляються за призначенням:

– звичайні, для приготування різних страв;

–“двійнята-(горнята)-близнята” ‑ два невеликі, з’єднані однією ручкою-кільцем горщики; застосовувалися для перенесення гарячих страв у поле; на Святвечір малі хрещеники носили в них кутю і узвар хрещеним батькам;

–“сирун” (нічник) – горщик з вушком для відправлення природних потреб.

Є в колекції і “носатки” ‑ посудини з носиком та трьома ручками, що використовувались як умивальник, для розливання олії на базарах та “вареної” під час родинних свят. Дуже багато у музейній збірці мисок зі своїми назвами: шльонки (з хвилястими вінцями), кандійки або затирачки (з увігнутими до середини краями) – для затовкання часнику і сала для борщу, розтирання пшона тощо; різноманітних куманців (ритуальний посуд для розливання міцних напоїв під час весілля), як старовинних, так і сучасних.

Цікавими є колекція іграшок, частина якої належала ще музею Слобідської України ім. Г.С. Сковороди, та колекція скульптур, за допомогою яких можна відтворити у етнографічній експозиції веселий весільний обряд (тут і молодята у святковому вбранні, і сварлива свекруха, і галаслива теща, і ряджені цигани та ін.).

Невеличкою є збірка козацьких люльок, серед яких – і сувеніри, і досить старовинні, такі як три люльки, що були знайдені у 1954 р. на Пилявському полі – місці боїв Б. Хмельницького з польською шляхтою.

Значну частину колекції “Кераміка, скло” складають вироби з художнього фарфору та фаянсу. Основу збірки становить європейський (не зовсім чисельний), російський та український фарфор і фаянс сер. 18 –к. 20 ст. Тут представлена продукція найбільш відомих підприємств, яка робить честь своїм творцям.

Мейсенська мануфактура, заснована в 1701 р. у Німеччині Бехтером, винахідником європейського фарфору, представлена вазочками різної форми, маслянкою-кошиком з ручками, тарілками з вирізними краями, чайними і кавними чашками (у вигляді квіток і циліндричними) та однією скульптурою “Танцующая пара”. Для цієї мануфактури був характерний свій особливий художній стиль з легкими, вільними формами і яскравим життєрадісним розписом.

Берлінський королівський завод, заснований Вільгельмом Каспаром Вегелі у 1751 р., представлений, в основному, тарілками (легкими, з ажурними бортами, майже невагомими на вигляд); чашкою із зображенням Мадонни з немовлям; молочником. Всі ці предмети прийшли до нас з Історичного музею Слобідської України ім. Г.С. Сковороди.

Вироби Севрського заводу, заснованого у Франції у 1750-х рр., у колекції ХІМ репрезентовані невеликою кількістю яскравих і виразних предметів: великі (74 см) підлогові вази (бірюзові, з пасторальними сюжетами на тулубі, з фігурними золоченими ручками); глибокі та мілкі тарілки, прикрашені квітами; ваза-кашпо (кобальтова, із зображеннями птаха і квітів у картушах, з маленькими золоченими ручками); два великі декоративні блюда з бірюзовими (характерний колір для севрської кераміки) із позолотою бортами та пасторальними сюжетами на дзеркалі.

Оглянувши вироби декількох головних західноєвропейських мануфактур, що зберігаються у нашій колекції, переходимо до російської кераміки

Перший фарфоровий завод в Росії – Петербурзька порцелянова мануфактура, яка з 1765 р. працювала під назвою “Імператорський фарфоровий завод” (ІФЗ), основним напрямком його діяльності було обслуговування царського двору: виготовлення предметів інтер’єру та великих парадних сервізів. Першим палацовим сервізом, створеним у 1756-1762 рр. “По высочайшему заказу”, став сервіз, що увійшов в історію під назвою: “Собственный Ея Величества столовый и десертный сервиз императрицы Елизаветы Петровны”. З 1838 р., за часів правління Миколи І, завод почав виготовляти так звані “доробки” на втрачені предмети з сервізів. Дві тарілки-“доробки” того часу знаходяться у нашій колекції. Художнє оформлення їх незвичайне: поверхня вкрита так званою “трельяжною решіткою” зі зменшенням вічок ближче до центру, а у місцях перехрещення ліній – маленькі квітки-розетки. Ще один із найстаріших предметів, що відноситься до часів Єлизавети, – ваза-кошик з прорізними боками.

Чашка з блюдцем з білого фарфору, що належали до сервізу “Олександрія”, не зовсім примітні на перший погляд, але цікаві історією свого виникнення. Цей сервіз на 530 предметів був виконаний у 1829 р. в готичному стилі для палацу Миколи I і Олександри Федорівни в парку Олександрія в Петергофі. На предметах – герб міста Олександрія (за малюнком поета В.А. Жуковського): в центрі синього лицарського щита з девізом “За Веру, Царя и Отечество” зображений меч, пропущений через вінок білих троянд. Предмети з нашої колекції є “доробками” до сервізу (вони виготовлялися до поч. 20 ст.), про що свідчать марки на них: на чашці вензель Олександра ІІІ, а на блюдці – Миколи ІІ.

Цікавими предметами ІФЗ у музейній колекції є також:

– дві тарілки, що входили до основного складу “Готичного сервізу” на 150 предметів (використані мотиви орнаментації середньовічних вітражів), подарованого імператрицею Олександрою Федорівною чоловікові до Різдва 1833 р.;

– пляшкова передача – єдиний предмет в колекції музею, що входив до “Костянтинівського сервізу” (частіше його називали сервізом “ВККМ” ‑ Великий князь Костянтин Миколайович), який був виготовлений у 1848 р. з нагоди одруження другого сина імператора Миколи І – Костянтина. Прикладами для посудних форм цього сервізу стали характерні форми давньоруського і візантійського посуду із золота, срібла: кубки, братини, ковші тощо.

Першим приватним підприємством Росії з виробництва фарфору був завод Ф.Я. Гарднера, заснований у 1766 р. у селі Вербілки Московської губернії. Його продукція представлена у колекції як простими і порівняно дешевими речами, так і виробами для вузького кола багатих покупців: тарілкою, супником, чашкою з блюдцем (з дитячим малюнком, на 3-х золочених ніжках-лапках), вазою і різноманітними чашками з блюдцями, оздобленими ручним розписом. Але найбільшу увагу привертають предмети з 3-х орденських столових сервізів, виконаних на замовлення Катерини ІІ для прийомів кавалерів орденів у відповідні орденські дні: три тарілки з Георгіївського сервізу, виконаного у 1778 р.; одна тарілка – з Олександрівського сервізу на 30 предметів, виконаного у 1780 р.; комплексом предметів з Володимирського сервізу, який був закінчений у 1785 р., (тарілка, дві сухарниці, шість горщиків для крему, десять черенків від ножів), що був самим коштовним і чисельним (140 предметів). Випускав завод також і предмети дрібної пластики, які представлені у музейній колекції скульптурами “Хлопчики, які борються”, “Сбитенник”, “Українець”, “Нахлібниця”.

Присутня в колекції і невелика (більше 20 одиниць), але значима збірка предметів Волокитинського заводу, який у 2-й половині 1830-х рр. виник у маєтку поміщика А.М. Міклашевського в с. Волокитине Глухівського повіту колишньої Чернігівської губернії (нині Сумська обл.). Його вироби відрізняються вигадливістю форм, якістю фарб, насиченістю кольорів: попільниця у вигляді мушлі, на ніжці; молочники; золочені, гранені цукорниця і чайник; ваза у вигляді видовженої квітки; посудина у вигляді чоловіка у кафтані і капелюсі, який сидить на стільці; скульптури “Жанна Д’Арк”, “Христос благословляє”, “Мавпа” тощо.

У музейній колекції присутні предмети ще одного з відомих підприємств – завода О.Г. Попова (1811 р., с. Горбуново Дмитрівського повіту Московської губ.). Скульптури Попова відрізняються реалістичністю, наповнені ліричним почуттям, для посуду характерні декоративність, любов до яскравих фарб, особливо прославився його так званий трактирний посуд з напівсферичними чашками дуже вдалих пропорцій. На прикладі наших експонатів (а їх близько 20) можна скласти уявлення про оригінальний стиль цього заводу: тарілки, прикрашені квітами, арабесками, позолотою, зображенням дворянського герба (вважається рідкісною), чашки різних форм, вази, скульптура «Кавалер», маслянка у вигляді чорно-брунатної черепахи.

Значне місце у колекції “Кераміка, скло” ХІМ займають вироби підприємств, що належали родині Кузнєцових і у 2-й пол. 19 ст. перетворилися на найбільших постачальників фарфору, фаянсу та інших видів керамічних виробів на російському і світовому ринках. На рубежі 19-20 ст. вони володіли 18-ю підприємствами в різних районах Російської імперії. У фондах зберігаються предмети найбільш значних заводів: “на Волхові” (Новгородська губ.), у Ризі, у Дульові, у с. Вербілки Московської губ., у с. Песочня (Калузька губ.), “у Твері” (с. Кузнєцово Тверської губ.) і у Будах Харківської губ. До поч. 20 ст. на підприємствах склався той асортимент, який випускався цими заводами до 1917 р. Одних тільки чашок було більш 370 фасонів. У колекції зберігаються чашки: у вигляді барильця з кришкою; у вигляді самовара з носиком і на ніжці; з ручкою у вигляді сокири; овоїдна з кришечкою, на ніжці, що схожа на пасхальне яйце, з написом: “Х.В.” та ін. Залишають приємне враження своєю скромністю і простотою чашки з простим квітковим декором і окремою позолотою, що доповнюються написами: “Дарю в день ангела”. Одна з чашок колекції випущена фабрикою у Вербілках до 100-річчя Вітчизняної війни 1812 р. і містить сюжет “Военный совет в Филях”. Окрім цього, представлено багато видів тарілок, блюд (круглих, овоїдних) та сухарниць (у формі кошиків та листя), різновиди свічників, маслянка-гарбуз, цукерниця у формі ладді, оздоблена зображенням янголів та ін. Серез зазначених предметів привертають увагу 2 вази – “Маркіз” та “Маркіза”, що прикрашені скульптурами чоловіка і жінки у костюмах 18 ст. та пишною ліпниною.

Кузнєцов переслідував ціль не тільки повністю оволодіти внутрішнім ринком, а й стати всесвітнім постачальником своїх виробів. Населення Середньої Азії, Афганістану, Турції почали віддавати перевагу його “східним” товарам перед усіма іншими, а у деяких регіонах Східного Китаю кузнєцовську продукцію вважали більш “китайською”, ніж місцеве виробництво. У колекції присутні кілька тарілок і чайник з так званого “китайського” сервізу, виготовленого на Будянському заводі, що оздоблені пейзажами та зображеннями чоловіка і жінки у національному китайському вбранні.

У фондах ХІМ зберігаються також окремі вироби таких приватних заводів, як: завод братів Корнілових (м. Санкт-Петербург), продукція якого за свої якості отримала світову славу і була коштовніша, ніж вироби інших заводів; фабрика Храпунова-Нового (с. Кузяєво Богородського повіту); завод Іконнікова (вироби вищого ґатунку); фабрика Гуліних (с. Речиці) та інших.

Виробництва фарфорової продукції к. 18- першої третини 19 ст. на території, що входить до складу сучасної України, характеризуються кількома спільними рисами. Вони створювалися у маєтках крупних землевласників, що зумовлювало шляхи та обсяги фінансування підприємств, асортимент та вартість виробів, формування штату працівників переважно з кріпаків. Усі вироби поєднує обов’язкове використання класичного дизайну з елементами бароко, рококо, ампіру. Найвідоміші виробництва цього періоду – фабрики в Корці та Баранівці. Перша функціонувала у старовинному м. Корці на Волині у маєтку князя Ю. Чарторийського з 1784 р. до 1831 р. А на початку 1800-х рр. в м. Баранівка, теж на Волині, у маєтку магнатів Любомирських-Валевських була заснована ще одна фабрика. У колекції ХІМ виявлено 12 виробів Корецької та 19 – Баранівської фабрик. Переважна більшість цих предметів входила ще до складу колекції музею Слобідської України, куди, як свідчать облікові документи, вони були передані Сумським музеєм. Оскільки підприємства розвивалися паралельно і між ними існували тісні виробничі зв’язки, доречно розглянути їх вироби спільно. Стилістичними особливостями декорування були великі барвисті букети і поодинокі квітки на білому тлі. Такі вироби представлені трьома корецькими та трьома баранівськими тарілками з великими квітами, корецькими піддоном з ажурним бортом, чайником з букетом на овоїдному тулубі. Особливу увагу привертають дві корецькі вази-сухарниці з ажурними прорізними бортами: на дзеркалі однієї – синій букет, на дзеркалі другої – монограма з 2-х переплетених літер «Г» і «В». Ще один характерний вид декору – фриз із стилізованого листя: дубового – на корецькій тарілці, виноградного – на двох баранівських сухарницях у формі мушлі. Популярним був надглазурний розпис виробів розкиданими стилізованими волошками. У нашій колекції цей мотив ілюструють вироби Баранівської фабрики: восьмикутна сухарниця, тарілка та супник у формі, подібній килику. На прикладі невеликої збірки предметів вказаних підприємств видно, що асортимент був широким.

Варто згадати ще один такий оригінальний вид продукції цих підприємств, як аптекарські банки. Вони традиційно виготовлялися з використанням античних форм – овоїдні, на ніжці, нагадували вазові форми, декорувалися на білому тулубі вінками з квітів, що оточували латинський напис назви лікарського препарату. У колекції зберігаються три такі посудини.

Славу українському фаянсу як кращому в Росії здобув Києво-Межигірський фаянсовий завод, заснований у 1798 р. на місці колишнього Межигірського монастиря. У 1801 р. тут починається випуск продукції, що відрізнялася пластичною фаянсовою масою, тонкими промодельованими формами, високою якістю виконання. Асортимент виробів був дуже великим: усі види столового, чайного і кавного посуду, предмети декоративно-утилітарного призначення, бісквітна скульптура малих форм. У колекції ХІМ зберігається 5 предметів із Баболовського сервізу, виготовленого у 1824 ‑1825 рр. на замовлення для Баболовського палацу в Царському Селі: дві глибокі тарілки, велике блюдо, сотейник та соусник. Це найбільш ранні вироби межигірського фаянсу у музейній збірці. При виготовленні сервізу були використані новаторські прийоми: кольорова (теракотова) маса  та друкований малюнок (віночок виноградної лози чорного кольору). У 1830-ті рр. у кераміці з’являються ускладнені форми, потяг до пишності. Прикладом цього є так званий «Гіпюровий сервіз», створений за англійськими зразками. Це сервіз на 40 персон із блакитного фаянсу, виконаний у 1832 р. на замовлення імператриці Олександри Федорівни у стилі ампір і оздоблений суцільним дрібним рельєфним орнаментом з квітів і листя. У фондах ХІМ збереглися 10 предметів з цього сервізу: п’ять глибоких тарілок, дві мілкі, дві чашки і одне блюдце. Окрім цього, у колекції багато тарілок, сухарниць з кольорових мас (зеленої, жовтої, брунатої), оздоблених стилізованими рельєфними виноградними гронами з великим листям, рельєфними пейзажами. У 1840-х рр. почали у великій кількості випускати ікони, одна з яких – ікона «Вознесіння Христа», розфарбована по рельєфному зображенню, – зберігається у нашій колекції.

Після 1917 р. деякі з керамічних заводів продовжили своє існування і стали основою радянської фарфоро-фаянсової промисловості: Державний фарфоровий завод ім. М.В. Ломоносова (колишній ІФЗ), Дмитровський фарфоровий завод (колишній Гарднера – Кузнєцова), заводи колишньої керамічної імперії Кузнєцових, серед яких завод у Дульово, Твері (з 1924 р. ‑ ім. М.І. Калініна – Конаковський), у Новгородській обл. (“Пролетарій”, “Бронниці”), Песочинський і, звичайно ж, Будянський фаянсовий завод (у 1922 р. підприємство було включено до складу Всеукраїнського тресту «Фарфор-фаянс-скло»). У колекції знаходиться невелика збірка виробів цих заводів (будянська більш чисельна), але серед них є досить цікаві предмети. Фарфор 20-30-х рр. 20 ст. прийнято називати агітаційним [1; c. 58]. Це яскравий документ свого часу, який у художній формі доніс нам настрій цього історичного періоду. Звичайний розпис змінювався новими сюжетами, орнаментами, символами, над якими працювали видатні художники. Так, у фондах зберігаються вироби, серед яких: тарілка, виконана художником М. Адамовичем з портретом В.І. Леніна за малюнком М. Альтмана; скульптури художників В. Кузнєцова і Н. Данька (“Міліціонер”, “Матрос”, “Хуліган”, “Футболіст”, “Фізкультурниця”); тарілка з написом: «Мы превратим весь мир в цветущий сад»; чашка із зображенням портрета В.І. Леніна і герба СРСР з написом: “Дело Ленина переживет столетия. Пролетарии всех стран, соединяйтесь!..”; чашка з блюдцем із зображенням чоловіка, що сидить за кермом трактора, і написом: “Найкращому ударникові ХТЗ тов. Хохуле В.І./ 1933 р…”; ще одна подарункова чашка “От рабочих промышленных р-нов Иркутского округа Усолье, Черемхово, Ленских приисков…делегату съезда//Привет 15 съезду ВКП(б) за большевистское единство партии, пролетарскую диктатуру” (1924 р.) та ін.

Чимало у музейній колекції виробів Будянського заводу поч.1950-х – 2000-х рр.: різноманітні чашки, вази (великі підлогові і маленькі), якими нагороджували делегатів різних з’їздів; блюда, присвячені ювілеям заснування СРСР, УРСР та перемозі СРСР у Великій Вітчизняній війні (із зображенням орденів); блюда та вази, на яких зображені політичні діячі (Сталін, Ленін, Дзержинський, Котовський, Щорс та ін.), письменники і композитори (Чайковський, Лисенко, Мусоргський, Шевченко, Квітка-Основ’яненко, Франко, Горький); є невелика збірка тарілок з видами Харкова. Відображені на посуді і подальші значні події в країні: політ у космос – блюда, вази із зображенням Ю. Гагаріна та інших космонавтів; олімпіада у Москві – тарілки, солонки, сувеніри з олімпійською символікою.

У 2006 р. АТЗТ “Будянський фаянс” припинив своє існування, і колекція ХІМ поповнилася близько 7700 предметами з його музею. Один із найстаріших експонатів цієї збірки – блюдо, розписане Максимом Івановичем Станіним у 1897 р. (два великих, яскравих яблука і слова по борту: “Хлеб-соль”). Особливу увагу привертають до себе авторські сервізи “Покровський собор”, “Садиба”, “Несе Галя воду”, “Вечори на хуторі поблизу Диканьки” та ін. художників Б.П. Пяніди, Г.Д. Чернової, Л.В. Антонової, Г.І. Кломбицької та багатьох інших.

Чималу частину музейної збірки складають вироби із скла, хронологічні рамки яких – з кінця 17 ст. до наших днів. Особливе місце в ній займають вироби із гутного скла: збірка з 19-ти чотиригранних пляшок-штофів дає змогу розглянути різноманітні форми і декор цих предметів. Більшість з них виготовлена способом вільного видування з прозорого безбарвного скла, має коротку шийку, що приєднувалась окремо. Три штофи – кольорового скла, один ‑ напівбілого. Два предмети мають ускладнену форму: увігнуті грані, зрізані кути. Ми маємо різні за декором екземпляри: розписані емалевими та олійними фарбами, грановані, з матовими гранями, з хімічним травленням. У розписах переважають рослинно-квіткові мотиви і зображення двоголовогоорла під короною. Унікальним є штоф, декорований досить рідкісним килимовим орнаментуванням: стилізованими квітами без стеблин типу “соняшник”, або “ромашка”, з 8-кутними та 4-кутними зірками. Досить цінною частиною колекції ХІМ є 3 штофи з вензелями Катерини І, Катерини ІІ та Олександра І на одній із широких граней.

Специфіка народної обрядовості вплинула на появу і досить тривале побутування фігурного посуду та скляних виробів, що уподоблюються ведмедям, баранам, рибам тощо. Чільне місце серед фігурного посуду в нашій колекції займають зразки 3-х варіантів пляшки-“ведмедя”. “Ведмедик” завжди стоїть на 3-х лапах, а ще двома тримається за голову. У цій композиції поєднується народний гумор з суто практичним міркуванням – п’ята лапа необхідна для того, щоб забезпечити посудині стійкість. Два “ведмедя” із кольорового скла гладкі, інші – оздоблені ліпленням. Фігурки тварин, птахів поєднували у собі риси народної іграшки та декоративної скульптури, прикладом чого є предмети з колекції: “півник”, “йорж”, “баранчик”, “собачка”.

Колекція виробів із скла містить різноманітні предмети: склянки; 2 чайниці, оздоблені розписом фарбами; барильця, чарки, бокали, декоровані гравіруванням; освітлювальні прилади. Цікавими за формою є чаша на ніжці з двома ручками (18 ст.), пляшка у вигляді бюста генерала М.Д. Скобелєва з написом: “Скобелєвъ ІІ, 1890”, мисливська двостулкова порохівниця із зеленуватого скла (18 ст.).

Музейна збірка містить чисельну колекцію пляшок різних форм (овоїдні, прямокутні, конусні, багатогранні та ін.), як старовинних, 18-19 ст., так і сучасних, що виготовлені Товариством “Калинкин-С.-Петербург-Москва”, “Харьковским акционерным обществом Новая Бавария”, “Харьковским заводом искусственных минеральных вод”, Мерефянським скляним заводом, “Пивоваренным заводом в Москве”, “Харьковским пивоваренным заводом Игнатищева И.Е” та іншими заводами.

Численна збірка різноманітних флаконів для парфумів та аптекарського посуду. Їх випускали “Тов-во Брокаръ и К* в Москвь”, “Тов-во Галенина. Харьковъ”, “Тов-во В.К. Ферейна” та ін. Є вироби із кришталю з сер. 18 ст. (невеликі графіни із богемського кришталю з позолотою, чорнильниця) та сучасні: вази, цукерниці (подарунки членів чехословацьких делегацій). Зберігається у фондах і кришталева кришка з вензелем “НХ”, яку подарувала своїй модистці Н.П. Харитоненко, дочка цукрозаводчика Харитоненка П.І. Невеликою є збірка виробів, прикрашених бісером – вишиті гаманці, кісети (поч. 19 ст., Росія) – та аксесурів, плетених з бісеру. Серед них – банка для чаю, виготовлена з білого матового скла і оздоблена зображенням птаха на гілці горобини, викладеним бісером. Побутувала банка у родині працівника ХПЗ Л.Г. Боднаревича, який отримав її як постійний покупець чаю однієї фірми у Харкові у 1909-1910 рр.

Окремі предмети з колекції “Кераміка, скло” цікаві не тільки за своєю формою, декором, а й своєю історією, часто вони належали конкретним людям, які самі творили історію. Розглянемо деякі з них:

– дві тарілки заводу Кузнєцова з сервізу, який спеціально продавався під час І Світової війни з метою збору грошей для допомоги хворим на туберкульоз;

– маленька чашечка, що належала ректору Харківського університету В.А. Кочетову, до нього – сім’ї Квіток, а ще раніше – сім’ї Дупіних, у яких, за сімейними архівами, у 1787р. зупинялась Єкатерина ІІ і пила чай із цієї чашки;

– предмети, що належали С.І. Васильківському: маленька скляна посудина, у якій виготовлювався розчин для промивання очей, два великі декоративні блюда із майоліки;

– предмети, що були подаровані М.Ф. Сумцову у 1912 р.: частина сервізу (2 чашки, блюдця, десертна тарілка, чайник), декорованого вихованцями Харківського Пушкінського училища за орнаментами С.І Васильківського; ваза-цукерниця – подарунок харківського професора-офтальмолога Л.Л. Гіршмана ;

– кришталева чорнильниця, що належала професорові М.П. Трінклеру; нею користувався керівник харківських більшовиків Артем (Ф.А. Сергєєв), коли у 1905 р. переховувався в лікарні Трінклера під виглядом хворого;

– три чашки, що побутували в сім’ї М.Д. Раєвської, засновниці художньої школи в Харкові, одну з яких їй подарував вчитель малювання з м. Дрезден під час навчання в Німеччині; художня мініатюра на ґудзику, де Раєвська відобразила сім’ю своєї сестри, Софії Дмитрівни, на дачі в Ізюмському повіті.

Цікавою, а може й унікальною, у колекції ХІМ є настінна тарілка, яка нагадує нам про окупацію Харкова під час Великої Вітчизняної війни. На її дзеркалі – геральдичний щит, по борту – напис готичним шрифтом німецькою мовою: “Ми на Доні/Донці у Харкові//Різдво 1942” (переклад). Ймовірно, ця тарілка являє собою подарунок солдатам армії Вермахта, виготовлений спеціально до Різдва 1942 р., яке вони святкували в завойованому Харкові. На погляд автора, історія створення цього предмета потребує додаткового дослідження.

Оглянувши музейну колекцію кераміки та скла, можна сказати, що вона представляє інтерес не тільки для дослідників, але й привертає увагу відвідувачів музею. Зазначені предмети дають змогу проілюструвати розвиток гончарного промислу і керамічного виробництва сер. 18 ст.‑ поч. 21 ст., побут населення, символічну роль посуду та використання його в родинній і календарній обрядовості, популяризувати культурну спадщину.

Приблизна кількість предметів:
4000
пошук у колекції

МУЛЬТИМЕДІЯ

Ваза, блюдо. Севр. Кін. XVIII ст.
Скульптура «Танцующая пара». Мейсен. 1 пол. XX ст.
Тарілки. Мейсен, Берлін. XVIII ст.
Тарілка із сервізу імператриці Єлизавети Петрівни. Імператорський фарфоровий завод. 1756-1762 р.р.
Предмети із «орденських» сервізів. Завод Гарднера. Кін. XVIII ст.
Вироби заводів Кузнєцових. Кін. XIX – поч. XX ст.

ПОВ´ЯЗАНІ ТЕМИ:

ДОДАТКОВО