Основні напрями роботи Харківського історичного музею зі збереження історії подій Великої Вітчизняної війни

Величний День Перемоги, 60-річчя якого відзначається цього року, назавжди ввійшов в історію як день врятування людства від коричневої чуми.

Для українців, як і для всіх інших народів, об'єднаних тоді у СРСР, Велика Вітчизняна війна була справедливою, визвольною боротьбою за право на вільне життя, за свою землю, за гідне майбутнє. І сьогодні подвиг захисників і визволителів Вітчизни залишається невичерпним джерелом патріотизму та незалежної віри у свої сили.

Проблема висвітлення всесвітньо-історичного значення розгрому фашистської Німеччини у II світовій війні постала в усій своїй складності та гостроті ще до завершення війни. Особливу роль в цій важливій справі було приділено саме такому ефективному засобу культурно-освітньої та виховної роботи в масах як музейна справа. Ще у 1943 р. в розпал битви за визволення України, її уряд ухвалив рішення про організацію республіканського музею історії Великої Вітчизняної війни. Відразу ж після звільнення України від фашистських загарбників у історичних та краєзнавчих музеях обласних центрів почалася робота по збиранню експозиційних фондів та створенню стаціонарних й пересувних виставок, присвячених війні. Були такі виставки і в нашому музеї, що згодом, удосконалюючись, переросли у розділ стаціонарної експозиції.

Особливість музею як наукового закладу полягає в тому, що він повинен всі види наукової інформації робити доступними для всіх категорій своїх відвідувачів від школяра до вченого. Але оскільки історична наука недостатньо використовує специфічні музейні джерела, музеї своїми дослідженнями намагаються якимось чином заповнити цю прогалину: збирають супутню інформацію, тобто “легенду” музейного предмета, аналізують його ознаки (написи, зображення, матеріал тощо), виявляють нові факти, уточнюють і розширюють деякі аспекти наукових проблем. Такі дослідження збагачують історичні знання, їх результати фіксуються різноманітною фондовою документацією та використовуються, насамперед, науковими співробітниками музею для вирішення проблем практичної музейної роботи.

Наукове опрацювання музейних предметів вже багато років проводиться в музеї комплексно з врахуванням всіх його стадій: обліку, вивчення та описування, наукову інвентаризацію, складання довідкових карток, вдосконалення науково-довідкового апарату тощо. За відсутністю достатніх коштів музейну інформацію науковцям доводиться опрацьовувати, на жаль, старими традиційними методами за допомогою журналів, книг, карток, паспортів. Дієвим засобом стала робота з комп’ютеризації фондів.

У процесі дослідження музейних предметів та інформації, що їх супроводжує, використовуються також інші матеріали, зокрема, архівні матеріали і довідкова література.

Незважаючи на вкрай обмежені можливості, науковці музею беруть участь у науково-практичних конференціях, є авторами статей у наукових збірниках, намагаються підтримувати науковий і творчий зв’язок з іншими музеями: Національним музеєм історії України та Меморіальним комплексом “Національний музей Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр.” у Києві, Бєлгородським та Курським краєзнавчими музеями, музеєм страчених Євреїв Європи у Берліні та ін.

До найважливіших видів діяльності музею належить також робота з наукового комплектування фондів. Сьогодні фонди нашого музею налічують майже 250 тис. одиниць зберігання, серед яких чільне місце належить музейним предметам періоду Великої Вітчизняної війни. Основна увага співробітників у пошуковій діяльності , зосереджена на пошуку матеріалів, за допомогою яких можна було б поглибити показ народного характеру війни, дати узагальнений образ Солдата, зробити висновки як з героїчних, так і трагічних сторінок історії війни, підкреслити справжню ціну Перемоги. Серед нових надходжень музею з цієї тематики слід назвати комплекс матеріалів та книгу споминів “Штрафной удар, или как офицерский штрафбат дошел до Берлина” ветерана Великої Вітчизняної війни Пильцина Олександра Васильовича, комплекс матеріалів, до якого входять бойові ордени і медалі, документи та особисті речі воєнного часу ветеранів Великої Вітчизняної війни, професора ХІСІ Перова Сергія Мануйловича та проректора ХНУ ім. Каразіна Коломійця Василя Федоровича та ін.

У результаті дослідницької роботи за останні 5 років науковцями музею створено 18 пересувних і 2 стаціонарні виставки. При виборі їх тематики керівними засадами були історична, політична і культурна значимість відкриття тієї чи іншої проблеми, її актуальність. Плануючи свою роботу, творчий колектив музею виходить з тих завдань, що стоять перед усім українським суспільством - на прикладі звитяжного покоління Великої Вітчизняної війни виховувати людей у дусі миру, сприяти їх спільній боротьбі проти загрози війни.

Тематика музейних виставок за воєнною тематикою нерідко визначалася вдалим комплектуванням фондів. Так, наприклад, були створені короткотермінові стаціонарні та пересувні виставки до ювілейних воєнних дат:

-    “Вони пройшли крізь полум’я війни”;

-    “Реліквії бойової слави”;

-    “Збережена пам’ять”. Виставка нових надходжень

-    “Велика Вітчизняна”.

-    “Далеко від лінії фронту”;

-    “Довіку в пам’яті людей”;

-   “Партизанська слава”.

Створення виставок дозволяє глибше розкрити ту чи іншу тему історії війни, привернути увагу громадськості до реліквій музею, урізноманітнювати науково-освітню роботу, повніше використовувати фондову колекцію.

Готуючись до знаменної дати 60-річчя Перемоги у Великій Вітчизняній війні, колектив музею прагнув створити виставку, стержньовим напрямком якої є: Україна, Харківщина як її частина і український народ у Великій Вітчизняній війні, їх внесок у перемогу над фашизмом. У оновленій експозиції показані також такі поворотні воєнно-політичні події, що мали безпосереднє значення для долі України, як Московська, Сталінградська і Курська битви, Берлінська операція, участь в них народу України та зміцнення міжнародного авторитету республіки, оскільки, як відомо, Україна вийшла з війни у новій якості: вперше у своїй історії стала соборною, увібравши до свого складу всі українські землі.

Червоною ниткою експозиції є людський фактор, солдат-переможець, на плечі якого ліг основний тягар війни.

Історія Великої Вітчизняної війни знаходить висвітлення і в науково-освітній роботі музею. Велику допомогу у її проведенні співробітникам музею надали ветерани Великої Вітчизняної війни, які виступали перед відвідувачами з своїми спогадами, зокрема Герой Радянського Союзу Остащенко С.М, кавалери бойових орденів Дубина М.І., Замалеєв С.Ш., Лежебоков І.В., Серьогіна 3.П., Андрущенко Є.В. та інші.

Однак, не дивлячись на зазначені успіхи музею у висвітленні історії Великої Вітчизняної війни, перед колективом стоять серйозні завдання, які потребують вирішення.

Через відсутність необхідних коштів музей не може придбати необхідне обладнання для фондів і експозиційних залів, а значить створювати експозиції і виставки на сучасному рівні, використовувати сучасні технічні засоби. Відсутність коштів та належного автотранспорту виключають можливість проведення експедицій по збору експонатів у райони області, що негативно впливає на загальну картину наукового комплектування фондів. Відсутні, через брак коштів, наукові відрядження наукових співробітників для роботи у республіканському та інших архівах за воєнною тематикою.

Крім об’єктивних причин, на жаль, є цілий ряд недоліків, які вже залежать і конкретно від самих співробітників музею: останні роки спостерігається недостатнє поповнення матеріалів, які розповідають про Героїв Радянського Союзу та повних кавалерів орденів Слави. Співробітники музею мало уваги надавали опрацюванню матеріалів за воєнною тематикою в обласному архіві, значно звузилася відповідна тематика екскурсій і лекцій для відвідувачів музею. І хоча перераховані недоліки стають зрозумілими, враховуючи непросте становище музею, пов’язане з переїздом, все ж потрібно знаходити резерви і можливості для нормального функціонування закладу.

Адже збереження пам’яті про тих, хто не жалів ні сил, ні здоров’я, ні навіть свого життя задля Батьківщини і народу, має величезний виховний, моральний аспект, облагороджує суспільство.