Конференція «Подвигу народному жити у віках», присвячена 60-річчю Перемоги у Великій Вітчизняній війні
Тези наукових доповідей (повідомлень)
Історичний досвід свідчить, що коли гине одна людина – це трагедія, а коли гинуть тисячі, а тим більше мільйони – то це вже статистика. Та за кожною сухою статистикою переховується глибока тайна людської душі, реалії життя і долі цілого покоління.
Відкриваючи обласну “Книгу Скорботи України” або “Книгу Пам’яті України”, дослідник відразу неначе потрапляє в 1941-1943-й і подальші роки. Перед очима пропливають невимовні долі людей, які віддавали своє життя задля порятунку інших, були закатовані, розстріляні, вивезені до Німеччини, померли від голоду, холоду, тяжких хвороб, переживань, позбавляли себе життя.
Зібрана та систематизована Харківською обласною пошуково-видавничою науковою редакцією Книги Пам’яті України персоніфікована інформація про загиблих на фронті та в окупацію земляків переконливо свідчить, що з червня 1941 р. для нашого народу світ неначе розколовся на дві частини: надія й безнадійність, віра і безвір’я, любов і ненависть.
Обидва видання від початку мали суто меморіальний характер. Завдань узагальнюючого, аналітичного, соціостатичного та іншого характеру обласна редакція перед собою не ставила. Разом з тим, 20 томів “Книги Пам’яті” і 3 томи “Книги Скорботи” мають широкі потенційні можливості для подальшої роботи майже за всіма цими напрямами. За умов відсутності інших систематизованих джерел це має важливе значення для досліджень з історії Харківщини періоду 1941-1945 років, особливо питань, що не привертали увагу дослідників або з багатьох причин були недоступними.
Досвід практичної роботи з обома виданнями свідчить, що найперспективнішими напрямами такої роботи можуть бути:
Уточнення часу та об’єктів фашистських, бомбардувань у період липня-жовтня 1941 р. (раніше зазвичай згадували лише про перші 5-6 авіанальотів). Дослідження може здійснюватись на основі аналізу адрес проживання харків'ян, які загинули під час цих авіанальотів (“Книга Скорботи”). Наприклад: 20.09.1941 вул. Свердлова 55/53 (ціль – станція Харків-Пасажирський), 22.09.1941 – гуртожиток у Померках (ціль – авіазавод № 135) і т.д.
Аналогічне уточнення об’єктів радянських бомбардувань окупованого Харкова як 1941, так і 1942-1943 рр. (“Книга Скорботи”). Раніше це було забороненою темою взагалі, хоча таких авіанальотів та їхніх жертв було чимало. Так, під час наступу на Харків у травні 1942 р. радянська авіація бомбардувала місто 11, 14, 15, 19, 20.05.1942 і т. д.
Виявлення місць боїв спецпідрозділів Червоної Армії на території Харківщини – йдеться, перш за все, про дії штрафних підрозділів у боях весни-літа 1943 р. Така інформація є епізодичною, не завжди конкретною (тож, потребує певного доопрацювання), але в будь-яких інших виданнях є поки що відсутньою взагалі.
Так, т. 15 “Книги Пам’яті” містить списки загиблих у боях 18.04.1943 р. поблизу с. Залиман Балаклійського району (25 чол), 4.07.1943 р. біля с. Задонецьке (25 чол.) і 17.071943 р. біля с. Скрипаї Зміївського району (13 чол). За книгою, більшість їх належала до особливого складу нібито різних військових частин: 124-ї окремої роти (інші варіанти назв: 124-а окрема армійська рота, 124-а окрема автотранспортна рота), а також в/ч п. п. 31814 і п. п. 44470. Насправді в усіх випадках йдеться про одну частину – 124-у окрему армійську штрафну роту, хоча слово "штрафна" не згадується при цьому жодного разу. Крім них, у тих самих боях загинула незначна кількість бійців 59-го інженерно-саперного батальйону, а також стрільців, кулеметників і мінометників 480-го стрілецького полку 152-ї стрілецької дивізії (34-й стрілецький корпус 6-ї армії Південно-Західного фронту). Тож, у кожному з трьох епізодів маємо типову бойову ситуацію весни-літа 1943 р.: розвідка боєм штрафної роти за підтримки кулеметно-мінометним вогнем стрілецьких підрозділів та інженерного забезпеченням бою силами саперів. Це цілком відповідає змісту спогадів колишнього командира 34-го корпусу генерал-лейтенанта Б.К. Колчигіна про особливості боїв на Зміївському напрямі у зазначений період (Колчигин Б.К. Блестящая победа Советского оружия// В боях за Харьковщину: Воспоминания участников Вел. Отечеств. войны.- X., 1963.- с. 310-320).
З’ясування досі не досліджених епізодів бойових дій 1941-1943 років на Харківщині. Так, список загиблих воїнів т. 16 “Книги Пам’яті” містить прізвища 7 чол. (командир відділення та 6 рядових) зі складу в/ч п. п. 01782, які загинули 31.08 і 6.09.1943 і поховані у с. Колонтаїв Краснокутського району. Всі вони мали рідкісну війскову спеціальність – вожатий службових собак. Що робили “собаководи” та їхні собаки у боях поблизу Колонтаєва? Підривали німецькі танки, використовуючи для цього собак-винищувачів танків?
Книга лише дає натяк, а от подальше розв’язання епізодів слід шукати вже в архівах, тим більше, що таких невідкритих сторінок в історії боїв на Харківщині чимало. Так, жодне видання не згадує про діяльність та бойову роботу таких специфічних установ, як спецшколи розвідувальних відділів Південно-Західного і Південного фронтів (в/ч 4619 і 5111), антифашистська школа військовополонених німців Південно-Західного фронту та інш.
Тож, у багатьох випадках навіть цілком “непричетні” на перший погляд джерела можуть насправді мати значні перспективи для накопичення цінної інформації та розвитку подальших пошуків і досліджень.