Музей як соціокультурний інститут в умовах інформаційного суспільства
Тези наукових доповідей (повідомлень)
Історія поштової листівки сягає приблизно двох сотень років. Точної дати появи на світ першої листівки донині невідомо, але у 1856 році була випущена листівка для українців, що проживали на території Австро-Угорської імперії, під владою якої перебували на той час Галичина і Буковина. Вона являла собою «поштовий листок» або «картку для кореспонденції», що коштувала надто дорого і мала обмеження щодо кількості слів. Це не дозволяло листівці знайти широке застосування. І лише з 1 жовтня 1869 року в Австро – Угорщині було введено в обіг дешевий і зручний «відкритий лист»[1,с.2].
У 1870 році з’являються перші ілюстровані поштові листівки з українським текстом, які побачили світ у Німеччині під час франко-пруської війни. У солдат французької армії, що зупинилася в маленькому містечку Конлі в Бретані, закінчилися листи й конверти, щоб писати рідним, тоді продавець книг Леон Бенардо вирішив використати для цієї мети картон, що був на складі. Він нарізав його і почав продавати. Зі зворотнього боку картону були солдатські малюнки й карикатури. Ця ідея йому сподобалася, і кмітливий книгопродавець виготовив патріотичну віньєтку, прикрасивши нею листівки. Успіх затії виявився настільки великим, що Бенардо того ж року випустив ще одну листівку, присвячену армії і флоту. Окрім названих, він був автором і видавцем ще восьми листівок, що мали відношення до франко-пруської війни. Серед авторів перших листівок згадується гравер по міді Франц Роріх. Йому, зокрема, належить картка з видом Женевського озера, яку випустили в Цюріху 1872 році.[1, с. 3].
У 1878 році на Всесвітньому поштовому конгресі в Парижі ухвалено міжнародний стандарт листівки: 9x14 см, а з 1925 року: 10,5x14,8 см. Спочатку зворотня сторона призначалася для адреси (спеціального місця для листа не передбачалося), а з 1904 року її ліва половина булла відведена для листа. На цих листівках також з’являється друкований знак поштової оплати, зазначення художніх видавництв та було передбачено місце для наклеювання марки[2, с.71]. Саме з таких екземплярів складається більша частина колекції листівок ХІМ, яка налічує близько 6,5 тисяч, що різняться за тематикою, технікою та часом виготовлення.
Слід зазначити, що з кінця ХІХ століття поштові листівки починають друкуватися в багатьох європейських країнах. Їх кількість з часом стала обчислюватися мільйонами. Найчастіше це були вітальні листівки з зображенням новонародженого Христоса в яслах або інші релігійні сюжети. В Україні вітальні картки започаткувала серія з куточками Києва, яка побачила світ 1895 р. з легкої руки Степана Кульженка.[5, с. 3]. Ці листівки були різновидами фотографій. Але, крім краєвидів Києва на цих листівках – фотографіях з’явилися зображення міст Харкова, Одеси, Полтави та інших. Це були видові та етнографічні серії «Украинские типы и виды», «Типы и виды Малороссии», «Виды украинских сел и городов». Саме вони є своєрідними пам’ятками культури, що мають велику історичну цінність та яскраво характеризують красу, мальовничість Слобожанського краю, розповідають про життя та побут його населення та дають уявлення про розмаїття народної творчості. Ці листівки унікальні по своїй суті, бо зберігають різноманітну інформацію і являються важливими документами епохи, неоціненним матеріалом для ґрунтовних досліджень істориків та етнографів. Особливої уваги заслуговують листівки, які датуються ХІХ – початком ХХ століття і несуть в собі цінний інформативний матеріал для етнографічного вивчення. Їх у колекції ХІМ налічується близько 300 одиниць. Найбільший вклад в створення листівок, присвячених етнографічній тематиці, зробили видатні фотографи А. Завадський, О. Іваницький, Д. Марков, К. Фішер, В. Світличний та Й. Хмелевський, фотосалони яких були у різних містах Російської імперії.[5, с. 4]. У колекції ХІМ також є листівки виготовлені за знімками цих видатних фотомайстрів, а саме К.Фішера (інв.654), В.Світличного (інв.653), Д. Маркова (О-2235) та Й. Хмелевського (О-1641, О-2265). На них ми бачимо слобожан за роботою та відпочинком на фоні місцевих краєвидів слобожанських сіл. Одна із них (О-1641) зображує чоловіків - рибалок із ятірами, які варять уху. Інша (О-2235) показує молодих дівчат у національному одязі, що пливуть у човні на фоні мальовничого села з хатками, садками та водяним млином.
Відмітимо, що поштові листівки етнографічного спрямування, які знаходяться у колекції Харківського історичного музею були надруковані в різних типографіях та видавництвах. Найбільша кількість їх була видана видавництвами «Рассвет» та «Творчество», що працювали в Києві і в Москві (1904 - 1924 рр.), засновником та власником яких був С. Абрамов, та видавництвом Акціонерного Товариства "Гранберг" у Стокгольмі. Саме у цих видавництвах була надрукована серія етнографічних листівок «Типы и виды Малороссии», які зображали людей в національных костюмах, місцеві краєвиди та їх побут [4, с.3]. Крім того, у ХІМ є листівки, що побачили світ завдяки іншим видавництвам, які існували в Україні та поза її межами: «Сванстрем (E.G.S.I.S.)», «Ришар», «Голике и А. Вильборг», «С.М. Проскудин – Горский», «С.М. Шилинский», «Шерер, Набгольц и Ко», «Всемирный почтовый союз», «Контрагенть печати», «Марков», «А. Рихтер», «Эрнст Г.Сванстрем», «Любанск», «Червоний Хрест», «Писцебуммаг И.А. Дохман» та «Община святой Евгении».
Листівки Харківського історичного музею дають уявлення про красу та мальовничість нашого краю. Перед нами постає чарівна природа українського села у різні пори року з садами, річками, ставками та луками. (О-2250, О-2234, О-2252, О-2248, О-2249, інв. 10257, інв. 658, інв. 766, О1508, О-2239, О-5254). Вони яскраво ілюструють народну архітектурну творчість слобожан і переконливо свідчать про неабиякий талант майстрів нашого краю, їх мудрість народного досвіду. На листівках можна побачити традиційні житлові комплекси з селянськими подвір’ями та осередками громадського спілкування: церкою, вітряком, олійницею, шинком, корчмою тощо. Поштівки дають уявлення про характер влаштування садиб і навіть використання різних будівельних матеріалів, дарованих природою - дерево, глина, солома, очерет (О-1890, О-1767, О-1530, О-2266, О- 1862, О- 1293, О1770, інв. 771, інв. 776, інв. 775, інв.773, інв. 654, інв. 671, інв. 676, інв. 8157, інв. 675, інв. 676).
Важливим джерелом вивчення етнографії Слобожанщини є народний костюм. З листівок колекції музею можна дізнатися як одягалися різні верстви чоловічого та жіночого населення нашого краю у буденні та святкові дні. Різноманітні сезонні костюми вражають своєю самобутністю, неповторністю та яскравою палітрою національного колориту. ( О-1531, О- 1860, О-1719, О-1244, О-2258, О-1960, О-2263, О-2257, О-1959, О-2265, О-2256, О-2246, О-2240, інв. 656, інв. 659, інв.664, інв. 660, інв. 661, інв. 657, інв. 658). Також багато інформації про народний костюм дають комплекти листівок, виданих у наш час : «Украинские народные типажи ІІ пол. ХІХ – нач. ХХ века в рисунках И. Гончара.» (НДФ -12887), «Український народній одяг» (О- 1279, О-1280), «Українське весільне вбрання» (НДФ – 11897 – 11903
Поштові листівки ХІМ влучно характеризують населення Слобожанщини, розкривають світогляд людей, притаманні їм риси характеру (чуйне ставлення до навколишньої дійсності та членів родини, природну музичність, поетичність, схильність до гумору, дотепність), свідчать про їх хазяйновитість, працелюбність тощо. (О-1534, О-1535, О-1536, О-1537, О-2241, О-2591, О-2255, О-2244, інв. 652, О-2243, О-1858, О-1718, О-1533, О- 1532, О-1529.інв. 784, О-2259, О- 1961, О-1864, О-1540, О-2247). Багато з них розповідають про улюблені заняття, ремесла, промисли та традиційні види господарської діяльності населення нашого краю: землеробство, скотарство, птахівництво, садівництво, рибальство, обробку рослинного волокна, ткацтво, гончарство та ілюструють різноманітні знаряддя праці (О-1859, О-1533, О-2237, О-1532, О-1718, О-2233, О-2255, О-1640, О-2243, інв. 655, інв. 767, інв. 768, інв. 769, інв. 10231, інв. 10234. інв. 10258, інв. 774, інв.777, інв. 1518).
Завдяки поштовим листівкам ми бачимо якими засобами пересування користувалися слобожани: тут і човни, на яких люди переправлялися на протилежний бік річки, вози за допомогою яких їздили у поле, в сусіднє село, на ярмарок. Ці засоби значною мірою впливали на економічний розвиток та спосіб життя, так як на Слобожанщині протягом століть існувала густа мережа транспортних артерій – водних і сухопутних. ( О- 2040, О-2236, О- 2249, інв. 765, інв. 769, інв. 764, інв. 8190).
Життя слобожан традиційно супроводжувалося різноманітними звичаями та обрядами. Листівки музею відображають весільну обрядовість - один із найважливіших етапів у житті людини. З старовинних карток постають цікаві сценки сватовства, батьківського благословіння, підготовки до весілля, саме весілля і навіть відмова дівчини хлопцю - піднесення гарбуза.(О-1511, О-1463, О-1638, О-1642,О- 1939, О-2242, інв. 8688).
На Слобожанщині існував цілий комплекс календарних, трудових та побутових свят. Населення нашого краю найчастіше відзначало давньослов’янські свята - Масляну, Івана Купала; свято обжинків, останнього снопа та усі найголовніші православні свята : Різдво Христове, Великдень та інші, які ілюструють листівки музею.(О-1866/3, О-1935, О-1969, О-2979, О-2982, О-1965).
Невід’ємною частиною життя слобожан була музика та співи, завдяки яким ми маємо сьогодні досить багату, структурну, тематичну і навіть жанрову пісенну палітру. З листівок постають образи простих людей, що мали музичні здібності, а також кобзарів, бандуристів, лірників, які були не лише талантом творення героїчного епосу, творцями, виконавцями історичних пісень, але і носіями національної культури.(О-1521, О-2262. О-2403, О-2204, О-2904, О-2908, інв. 666, інв. 667, інв. 3353, НДФ -12886, НДФ -12888, О- 2328/13, О-2244, О-1962, О-2402).
Не можна не відмітити листівки – репродукції із картин відомих художників : С.І. Васильківського, М.К. Пимоненка, В. Є. Маковського, П.О. Левченка, А.І. Куінджі, К.О. Трутовського, М.А. Беркоса, Ю.І. Нарбута, І.К. Айвазовського, які також є наочними посібниками при вивченні етнографії. Саме вони довгий час залишалися єдиним доступним масовому глядачеві популяризатором образотворчого мистецтва, давали можливість пізнати ім’я митця, його твір, приносили в кожний дім щось невимовно рідне, дороге, прекрасне.(О-1864, О-1939, О- 2328/13, О-2259, О-2908, інв. 6125, О-2264, О-1278, інв.8688, інв.1519, О-2246, О-2893, О-2892, О-1463, О-1938, О-2244, О-1961, О-1465, О-24, О-1573, О-2942, О-2886, О-1538, О-1530, О-2542, О-2909).
Ми бачимо яка різноманітна за тематикою є колекція листівок ХІМ з етнографії. Вона має велике значення для розвитку етнографічної науки, так як несе у собі насичений інформативний матеріал. Необхідно відмітити, що саме поштові листівки нарівні з іншими експонатами стають у нагоді відділу етнографії під час створення тимчасових виставок та стаціонарних експозицій (зокрема вони були використані під час створення виставки «Слобожанські мотиви»). Планується також їх використання надалі як наочний та ілюстративний матеріал для підготовки та проведення масових заходів з етнографічної тематики. Треба звернути увагу і на той факт, що сьогодні, у час використання новітніх електронних технологій, спілкування через Інтернет, варто замислитися над можливістю більш ширшого використання інформаційної бази поштових листівок, донесення її до різних верств населення, і в першу чергу до істориків та етнографів. Також треба приділити увагу їх перевиданню. Так, Київська дирекція УДППЗ «Укрпочта» та Міжнародний благодійний фонд «Здоров’я українського народу» розпочали «Проект по відродженню української поштової листівки», метою якого є відродження культури та традицій українського народу, шляхом перевидання 15 мільонів поштових листівок серії «Украинские типы и виды» [9, с.1]. Ця серія унікальна по своїй суті, навіть сто років тому вона посіла перше місце на Міжнародній виставці у Варшаві. Серед зображень на листівках ми побачимо традиційні українські хати під солом’яними стріхами, дівчат та хлопців у народному вбранні, парубка із дівчиною біля криниці, козаків на конях та інші. «Родзинкою» даного проекту стане те, що їх сюжет буде реконструйований за допомогою відомих артистів, співаків, політичних діячів, які згодились знятись у ролі українців, що жили багато років тому. На листівках перед нами постануть Ані Лорак, гурт «Алібі», Олег Скрипка, телевидуча Маша Єфросиніна, відомі спортсмени та інші у національних костюмах, які для цього проекту надасть музей Івана Гончара.[9. с.1]. Унікальні листівки з колекції ХІМ могли б стати цікавим матеріалом для цього проекту.
Враховуючи все вище сказане, можна зробити висновок, що поштові листівки кінця ХІХ – поч ХХ століття є основою збереження історичної пам’яті, української художньої традиції та естетичної своєрідності нашого народу. Зберігаючи та популяризуючи це надбання ми ще довго будемо черпати живильну вологу з глибокої криниці народної творчості.
Література
1.Белицкий Я. М., Глезер Г. Н. О чем поведала открытка. — М.: Связь, 1978. — 104 с.
2. Белицький Я.М, Глезер Г.Н. Приглашает открытка / журнал «Советский музей», №1, 1986 р.С. 69 – 74.
3. Бучаста С.І., Голота С.А., Левченко А.В., Хильковский А.Є. , Шевченко О.А. Чугуев и чугуевцы на старых открытках и фотографиях. Х.: Издательство САГА, 2009. – 148 с., 210 илл.
4. Забочень М.С. Открытки издательств "Рассвет" и "Творчество"., 2004
5. Забочень М.С. Украина в старой открытке, 2000р.
6.Корвін Д. Коллекционирование открыток // журнал «Советский филателист». — 1925. — № 5.
7. Львів А. Новые перспективы для коллекционирования открыток // журнал «Советский филателист». — 1928. — № 5.
8. Пошивайло І. Україна й Українці. Типажі, краєвиди, побут. Книга подарунково-поштових листівок. Видавництво: майстерня книги, Музей Івана Гончара, 2009 р.
9. Сошинський С. Про презентацію проекту Міжнародного благодійного фонду «Здоровье украинского народа».// Інтернет – ресурс. – Режим доступу: http: // like.lb.ua / celebrities /2011/10/13/1911/Zvezdi vozrodyat ukrainskuyu pochto.html