Конференція, присвячена 155 річниці з дня народження видатного українського вченого академіка АН України М. Ф. Сумцова
Тези наукових доповідей (повідомлень)
У вивчення культури та побуту слобожан великий внесок своєю творчою діяльністю здійснив відомий вчений, етнограф и славіст І.І. Срезневський.
Народився І.І.Срезневський в місті Ярославлі 4 червня 1812 року. У зв’язку з призначенням його батька на посаду ординарного професора Харківського університету сім’я переїхала до Харкова. Початкову освіту здобув спочатку вдома під наглядом матері, а потім - у пансіоні.
Бувши студентом Харківського університету (1826-1829), він почав систематично займатися вивченням української культури, зацікавився українськими народними піснями, більшість з яких записав у різних районах Слобідської України. Після закінчення університету І.І.Срезневський разом із своїми товаришами по навчанню у пансіоні та університеті – братами Євецькими, І.В. Росковшенком, О.Г. Шпигоцьким та О.О. Джунковським – організував гурток етнографів-романтиків, члени якого вивчали культуру і побут населення краю, записували українські пісні та думи, займались перекладами на українську мову літературних творів поетів та письменників того часу. Результатом діяльності гуртка було видання І.І. Срезневським та І.В. Росковшенком у 1831 р. “Українського альманаха”, в якому був розміщений ряд українських народних пісень, записаних Срезневським на Слобожанщині, декілька статей гуртківців та переклади творів Пушкіна, Міцкевича.
В 1833 р. І.І. Срезневський видав у Харкові “Запорожскую старину”, що відіграла важливу роль не тільки в етнографічному вивченні українського народу, а й у подальшому розгортанні досліджень в галузі культури та побуту Слобідської України. В наступному році на сторінках “Ученых записок Московского университета” він виступив із статтею: “Погляд на пам’ятники української народної словесності”, де рішуче став на захист української мови та літератури. В 30-х рр. І.І.Срезневський першим в українській літературі використав термін “етнографія” та зробив спробу окреслити коло її досліджень і задач як окремої наукової дисципліни. Багато праць вченого насичені етнографічною тематикою, зокрема статті, що друкувалися в періодичних виданнях: «Український альманах» (1831), «Запорожская старина» (1833 - 1838), «Харьковские губернские ведомости» (1839), «Молодик» (1844), «Москвитянин» (1843, 1844, 1846), «Маяк» (1844) та інші.
Творча діяльність автора “Запорожской старины” мала значний вплив на таких вчених як В.В. Пассек, Г.Ф. Квітка-Основ’яненко, В.Н. Каразін, О.Л. Метлицький, М.І. Костомаров та інших, виступаючи свого роду каталізатором, який прискорив процес етнографічного вивчення Слобідської України.