М.І. Міхновський – ідеолог державної незалежності України поч. ХХ ст.

Микола Міхновський народився в 1873 році в селі Туривці на Полтавщині. Його батько, Іван Міхновський був священником і разом з тим – заможним хозяїном, який мав 17 десятин землі. Окрім цього, батько Миколи був справжнім українцем, котрий дуже любив свою землю. Ці чудові якості в повній мірі перейшли від батька  до сина.

З початку свого свідомого життя Микола Іванович мріяв стати юристом. Завдяки беззаперечним інтелектуальним здібностям юнака та заможності його родини, ця мрія здійснилася. Спочатку юний Міхновський вчиться у Полтавській гімназії, а потім стає студентом юридичного факультету університету ім. Святого Володимира у Києві.

Ніхто не зміг вплинути на Миколу так сильно, як Тарас Шевченко з його геніальним “Кобзарем”. Саме цей видатний твір в значній мірі визначив шлях Міхновського як політика.

Незадоволений положенням України у складі Російської імперії, Микола Іванович почав шукати відповіді на важке питання: яким шляхом потрібно йти українському народу, щоб зайняти гідне місце серед інших народів світу? А відповідь знайшлася дуже швидко: запорукою кращої долі українців, на його думку повинно стати створення самостійної держави.

Влітку 1891 року в Каневі, на Тарасовій горі, невелика група студентів приймає рішення створити революційно-націоналістичну організацію. На честь Великого Кобзаря вона отримала назву “Братство тарасівців”. Миколі Міхновському доручають спланувати ідейно-теоретичну основу таємної організації.

Міхновський та його прибічники виступали за створення самостійної держави – України, за ліквідацію Російської імперії і за надання усім її народам реального права на самовизначення і, нарешті, за створення такого суспільного ладу на українській землі, при якому не було б ні експлуататорів, ні експлуатуємих. Інакше кажучи, і сам Міхновський, і його друзі були прибічниками не тільки української незалежності, але і соціалістичної держави.

Але мріям “тарасівців” не судилося здійснитися. У 1893 році “Братство”, конспіративна майстерність якого була не на рівні, було виявлено та розгромлено царською поліцією.

Але справа “українських сепаратистів” продовжилася. Отримавши диплом, Микола Міхновський приїхав до Харкова, де відкрив адвокатську контору.

Швидко зблизившись із групою революційно налаштованих харків’ян, М.І. Міхновський пропонує їм створити нелегальну партію, яка б боролася за створення незалежної України.

5 лютого 1900 р. виникла Революційна українська партія (РУП), головним теоретиком та ідеологом якої став Микола Міхновський. У другі половині лютого цього же року він виступив в Полтаві та Харкові з доповіддю, яка увійшла в історію. Вона мала назву “Самостійна Україна”. В ній Міхновський виступав за рішучу і послідовну боротьбу українського народу за свою державу “від гір Карпатських до гір Кавказських”. Цей вислів аж тричі лунає в його виступі. Базовими принципами цього твору були патріотизм, радикалізм та безкомпромісність. “Самостійна Україна” не є повноцінною програмою політичної партії, проте цей пристрасний маніфест містить низку принципово важливих орієнтирів. Так: метою партії визначає створення політично незалежної державності. “Державна самостійність єсть головна умова існування націй, – зазначає М.Міхновський, – а державна незалежність єсть національним ідеалом у сфері міжнаціональних відносин”.

Брошюра М.І. Міхновського недовго виконувала роль основного програмного документа РУП. “Згодом вона стала своєрідним лакмусовим папірцем для політичного самовизначення…”– так писав про цей твір Олександр Дмитрович Бойко.

Лютнева революція 1917 року швидко підняла Міхновського на авансцену українського політичного життя. Він, як і інші українські революціонери, щиро вітав створення Центральної Ради. Разом з тим, Міхновський був впевнений у тому, що Центральна Рада повинна стати не урядом української автономії, а урядом незалежної української держави.

Він береться за створення української національної армії, як однією з найважливіших передумов існування майбутньої української державності. 19 березня 1917 року Микола Іванович скликає у Києві Українське військове віче, на якому було гаряче підтримана його ідея створення Всеукраїнського військового клубу імені гетьмана Полуботька.

А пізніше у Києві був створений Козачий полк імені Богдана Хмельницького. Найбільш активну роль у цьому ж зіграв Микола Іванович Міхновський.

У червні 1917 року Міхновський бере участь у роботі І Всеукраїнського військового з’їзду, на якому виступив з промовою про створення української незалежної держави та незалежні від російської армії українські збройні сили. Але, на жаль, він та його однодумці – “самостійники” вже в котрий раз залишились в меншості. Більш того, військовим міністром Центральної ради був обраний не він, а Симон Петлюра, хоча Міхновський стояв у колиски української армії…

М.І. Міхновський та його однодумці не збиралися складати зброю. Поступово у них зріє ідея озброєного повстання у Києві, яке повинно було завершитися об’явою повної незалежності України. До рішучих дій його спонукає і опортуністична політика Центральної Ради: вже стояло питання про підписання документу, завдяки якому Центральна Рада повинна перетворитися із уряду автономної України у краєвого представника російського уряду. Змова була розкрита Центральною Радою…

29 квітня 1918 року почалас історія нової, гетьманської України. Прибічники Міхновського порадили Павлу Скоропадському призначити Миколу Івановича прем’єр-міністром нового уряду. Спочатку Скоропадський погодився, а потім зрікся обіцянки.

У травні 1918 року Міхновський заснував нову організацію – Українську національно-державну спілку, яка взяла за свою мету поступово перетворити гетьманський режим у буржуазно-демократичну державу.

Перемогу Директорії 14 грудня 1918 року Микола Іванович сприйняв як катастрофу, але він збирається боротися  до кінця за свій ідеал – самостійну несоціалістичну Україну. Але хвороба (захворів тифом) не дала здійснитися його планам. На він, а більшовистська Червона армія та її українські радянські повстанці відсторонили Директорію від влади.

Ще раніше за це хворий Міхновський був арештований чекістами  і йому загрожувало тяжке покарання. Але те, що у свій час адвокат Міхновський захищав трудящих селян, урятувало йому життя.

Життя у радянській Україні не принесло йому радощів. Міхновський чудово розумів, що при новій більшовистській владі його ідеал – ідеал самостійної української держави – перетворився в утопію. Все його існування дихало повним песимізмом, не залишаючи ніяких надій. 3 травня 1924 року Микола Іванович наклав на себе руки… (найімовірніше, самогубство було інсценовано органами ГПУ). Завдячуючи зусиллям групи патріотів, зокрема, Андрію Яремчуку, головному редакторові часопису “Українська культура”, на Байковому кладовищі відкрито надмогильний пам’ятник видатному і політичному діячеві, публіцисту, передвіснику українського націоналізму, Миколі Міхновському.

М.І. Міхновський був фундатором, ідеологом та лідером українського національного руху кінця ХІХ – поч.ХХ ст., яскрава фігура на політичній арені України, який все своє життя боровся за створення незалежної держави – України.