Загальнослов’янські тенденції архаїчного типу російського народного костюму з колекції Харківського історичного музею

Російський костюм став об’єктом наукового вивчення ще у ХІХ ст. Особливо вагомими для нас є праці чл.-кор. АН СРСР Д.К.Зеленіна, московських вчених Г.С.Маслової та Н.І.Лебедєвої, д.і.н. Л.М.Чижикової, к.і.н. О.С.Дворнікової, роботи місцевих етнологів.

Виділяють два основні типи народного костюму, спираючись на жіночий варіант як на найпоказовіший: північноросійський (з сарафаном) та південноросійський (паньовний комплекс), який визначається як більш архаїчний. Паньова – поясний жіночий одяг, один з найстародавніших компонентів російського костюму, характерний в XIX в. головним чином для півдня Росії. У колекції Харківського історичного музею (далі ХІМ) зберігається 11 паньов.

При систематизації костюму виділяють декілька його складових, властивих усім слов’янським народам: натільне, поясне, плечове, демісезонне та зимове вбрання; функціональні прикраси, головні убори та зачіски волосся, взуття, прикраси. У колекції ХІМ представлені всі складові російського народного костюму архаїчного типу.

Використання як натільно-верхнього одягу «рубахі» (сорочки, кошулі тощо) – явище, притаманне усім слов’янським народам. Етноідентифікуючими факторами були її крій та декорування.

Для півдня Росії – і Слобожанщини зокрема – найтиповішою була сорочка з косими поликами, яка шилася з доморобного конопляного чи лляного («алляного») полотна, яка прикрашалася контрасною вишивкою чорного кольорів (ТК-5169, ТК-5187, ТК-5286) технікою «набор».

Паньову шили з домотканої вовняної тканини «волосені», фарбованої у темно-синій або чорний колір і протканої смугами кольорових ниток. Всі паньови у збірці ХІМ чорного кольру з протканими білими, червоними (ТК-369 жовтими, ТК-584 жовтогарячого та зеленого) клітками, які оторочені по краю червоним тканим паском і смужками червоного кумачу.

За ступенем і способом поєднання полотнищ тканини виділяють розпашну та глуху паньови. Розпашна паньова – найархаїчніший тип цього вбрання – складається з трьох, а іноді двох незшитих полотнищ, які носили «кульком», затикаючи поли за пояс, показуючи низ сорочки та внутрішній гарно оздоблений край.

Згодом з’явилася зшита – глуха паньова, відома на досліджуваній території в трьох варіантах: 1 - паньова із прошвою (найпоширеніша на території Слобожанщини), 2 - паньова із прошвою та «бедром» (контрастною вставкою з ситцю або шовку), 3 - паньова з декількох однакових полотнищ без прошви.

У колекції ХІМ одна паньова у вигляді спідниці ТК-2035, яка відповідає третьому типу, інші – із прошвою та «бедром». Буденні не прикрашалися, а святкові (ТК-2488, ТК-2489, ТК-5170, ТК-5188) - різноманітно та яскраво: тасьмою, гарусом, кольоровими смугами різних тканин, лелітками, позументом.

До нагрудного жіночого одягу паньовного комплексу відносять легкий одяг, який вдягають поверх сорочки: нагрудник «насов», душогрійка (ТК-), холодайка (ТК-2405). З російського демісезонного одягу, який входив до паньовного комплексу, у калекції ХІМ є чинарка ТК-4714

Невід'ємною частиною жіночого костюма були пояс та короткий фартух, що пов'язувався на талії, – нова форма, що замінила на початку XX ст. високий. На даний момент на музейному обліку знаходиться 26 російських фартухів. До паноьвного еомплексу належать святкові фартухи (ТК-5171, ТК-5189) білого кольру з лляної домотканої тканини, прикрашені вишивкою «набор» чорного кольору. Фартухи, декаровані в одному стилі та техниці із сорочкою, складали єдиний ансамбль, характерний для Бєлгородського району Бєлгородської області Російської Федерації.

Найпоширенішимжіночим взуттям російських селян були «лапті», які взували з полотняними, вовняними та сукняними онучами, закріплювалися на нозі довгими шнурками (оборами), звитими з конопель або льону. У музейній колекції зберігається 10 пар лаптів переважно «московського» типу, найбільш розповсюдженого на територіїт Слобожанщини. Лапті відомі ще й білорусам, західним слов'янам, народам Прибалтики, Поволжя.

Найархаїчнішими зі скроневих дівочих прикрас були кулясті підвіски з гусячого пуху – «пушки», представлені майже на всій території побутування комплексу одягу з паньовою.

Головні жіночі убори були найрізноманітніші, нерідко багатошарові: «кокошник», «сорока», «бархотник» тощо. Колекція головних уборів ХІМ налічує 10 «сорок» у формі капелюшка, крила якого зшиті з денцем та задньою частиною – «хвостом». Вони пошиті з оксамиту темно-бордового кольору, кумача та інших тканин, на підбої, оздоблені вишивкою геометричним орнаментом кольоровим гарусом, тасьмою, металевими лелітками, бісером, гаптуванням різними візерунками, срібним або золотим галуном та позументом. Та «сороки», які прикрашалися чорними вовняними помпонами з обох боків попереду та великими китицями із кольорових шовкових та бавовняних ниток позаду на «позатильникі» (ТК-2487, ТК-4606, ТК-4616, ТК-5280, ТК-5281). У збірці головних уборів зберігається лише один, так званий «сідлоподібний кокошник» ТК-2765, який входить до складу паньовного комплексу. Він складоється з трьох елементів, основна частина має високий округлий околиш і дінце у формі сідла з трохи піднятою передньою частиною та більш високим заднім гребенем, вигнутим назад, з «прилобником» та «позатильником». Лицьовий бік убору повністю обшитий галуном.

Південноросійський костюм дає змогу не лише простежити загальнокультурні тенденції розвитку вбрання, а й розкривати семантичні коди традиційної культури. Яскравим прикладом такого аналізу є роботи акад. Б.О.Рибакова, С.М. та Т.Толстих.