Матеріали П.К. Саксаганського у збірці ХІМ

Родині Тобілевичів судилося відіграти видатну роль в історії українського театрального мистецтва. З цієї сім'ї вийшли три богатирі українського театру брати Тобілевичі: драматург І.К. Карпенко-Карий і видатні актори М.К. Садовський і П.К. Саксаганський.

Великий український актор, режисер, народний артист СРСР П.К.Саксаганський стояв біля колиски українського професійного театру. Він був одним з його творців, організаторів і керівників.

Петро Карпович народився 16.05.1859 р. в с.Кам'яно-Костуватому Єлісаветградського повіту, Херсонської губернії. Вчився в Єлісаветграді і Одесі, служив в армії і тільки в 1883 р., вийшовши в запас, в 24 роки вступив в першу трупу українського професійного театру під керівництвом М.П.Старицького. Обдарований юнак, культурний і глибоко мислячий, дуже скоро став найвизначнішою фігурою української сцени. Вже через 4 роки, під час петербурзьких гастролей 1887 р. Саксаганський привертає загальну увагу, і один з критиків пише про нього в рецензії: "П.Саксаганський – актор з великим майбутнім. Щаслива фігура, виразне обличчя, прекрасний голос і безперечний талант". У 1889 р. П.Саксаганський розпочав режисерську діяльність, працюючи в організованих та очолюваних ним різних театральних товариствах і трупах, які під різними назвами існували до 1909 р. Після цього Саксаганський залишив роботу в сталих колективах і протягом 1910 – 1915 рр. гастролював по Україні та Росії в другорядних українських трупах. У 1915 р. приймав участь у створенні "Товариства українських акторів за участю М.К.Заньковецької і П.К.Саксаганського під орудою І.О.Мар'яненка". У 1918 р. створив у Києві Народний театр, на основі якого у 1922 р. було організовано театр ім. М.Заньковецької (тепер Львівський драматичний театр).

В радянський час виступав також у театрі ім. Франка, Харківському Народному театрі (1927-1931 рр.).

Ніхто з визначних діячів українського театру того часу, рівних Саксаганському за талантом, не міг порівнятися з ним за глибиною знань, багатобічністю розвитку і вмінням прикласти знання, вироблені багатовіковим розвитком людства, до театральної практики. Панас Карпович поєднав у своїй роботі багате природне обдаровання з надзвичайною майстерністю, що дозволяло йому створювати сценічні шедеври з найменш значних, на перший погляд, ролей. Творчий доробок актора складає понад 100 ролей. Кращі з них: Возний, Виборний ("Наталка-Полтавка" Котляревського), Карась ("Запорожець за Дунаєм" Гулака-Артемовського), Бонавентура, Гнат, Голий, Тарабанов ("Сто тисяч", "Мартин Боруля", "Сава Чалий " Карпенка-Карого), Голохвастий, Солопій Черевик, ("За двома зайцями", "Сорочинський ярмарок" Старицького), Франс Моор ("Розбійники" Шіллера).

Як режисер Саксаганський поставив більш ніж 260 вистав. Серед кращих– "Безталанна", "Наймичка", "Мартин Боруля", "Назар Стодоля", "За двома зайцями", "Сорочинський ярмарок" та ін.

За 50 років роботи в театрі П.Саксаганський виховав ціле покоління українських митців, серед яких Б.Романицький, І.Козловський, О.Петрусенко та інші. Значний інтерес становить літературна і мистецтвознавча спадщина Панаса Карповича. Він є автором комедій "Лицеміри"(1908 р.) і "Шантрапа" (1913 р.), спогадів "По шляху життя", мемуарів "Театр і життя", статей "Як я працюю над роллю", "До молодих режисерів" та ін.

Помер П.Саксаганський 17.09.1940 р. і похований у Києві.

Комплекс матеріалів великого українського актора, що зберігається у Харківському історичному музеї, досить різноманітний. У різні роки до музею поступили: 12 фотодокументів, 6 поштових листівок, 11 афіш, 2 програми, книга мемуарів "Театр і життя" (Інв.16261), адрес народному артисту Саксаганському від співробітників Української державної театральної студії (Інв.15128), газета "Комуніст" від 16.05.1939 р з матеріалами до 80-річчя актора (Інв.15143), літографія (Інв.5579)

Перші предмети надійшли до музею у 1950 р., їх передала дружина Панаса Карповича. Серед них дуже цікаві фотографії, що висвітлюють життя і творчість актора у 1922-1937 рр. Деякі з них зроблені в фотоательє відомого харківського фотографа-художника О.М.Іваницького. Найбільш раннє фото колекції (Інв.5580 ІV гр.) відноситься до 1903 р. Більшість фотографій–оригінальні фотопортрети актора. На двох (Інв.5577, Інв.5578 ІV гр.) Саксаганський зображений в театральних костюмах. Найбільш цікаві– групові фото на паспарту (Інв.5581, Інв.5582 IV гр.), де актор знятий у день свого бенефісу 22.09.1924 р. з групою Українського народного театру. Він сфотографований з такими акторами, як І.Козловський, І.Мар'яненко, Л.Сабінін та ін. Привертає увагу фотопортрет 1905 року (ОФ-6290) з власноручним дарчим написом митця. Тільки на одному фото 1937 р. (Інв.5576 IV гр.) ми бачимо Панаса Карповича у домашній обстановці в робочому кабінеті.

Дуже цікава добірка афіш і програм до гастролей 1906-1925 рр., що проходили саме у Харкові, яка демонструє акторську і режисерську діяльність актора. Найцінніша–афіша Харківського театру ім. Шевченка про останні гастролі народного артиста республіки П.К.Саксаганського сезону 1925 р. (АП-99)

Поштові листівки (Інв.880, Інв.10646/1,2, Інв10913, О-1786) ілюструють сценічну діяльність Панаса Карповича. На них він зображений у театральних костюмах до різних вистав. Тільки одна листівка (Інв.876), на якіій актор з братами І.Карпенком-Карим і М. Садовським, висвітлює його родинні стосунки

На жаль, у колекції немає матеріалів, що розкривають громадську і педагогічну діяльність, особисте життя П.Саксаганського. У збірці фотографій переважають індивідуальні фотопортрети, немає сюжетних фотографій, на яких актор був би зображеним під час театральних вистав. Відсутні також сценічні костюми та особисті речі Панаса Карповича.

Завершуючи огляд персонального комплексу П.К.Саксаганського, можна зробити висновок, що, хоча колекція і невелика, але досить цікава і різнопланова. В майбутньому треба докласти зусиль для її подальшого поповнення, що дасть можливість музею всебічно відображати життя і творчість видатного митця.