Харківський історичний музей
Замовлення екскурсій
 +38(057)7313568

М.Ф.Сумцов і розвиток українського музеєзнавства в першій чверті XX ст.

Баранов Д.Б.

2000

Шості Сумцовські читання : збірник матеріалів наукової конференції, присвяченої 80-річчю Музею Слобідської України ім. Г. С. Сковороди, 14 квітня 2000 р. – Х. : [Видавництво ХДАДТУ], 2000.

Одною з маловивчених сторінок еволюції українського музеєзнавсті в першій чверті XX сторіччя є праця в цій галузі видатного українського вченого, академіка Миколи Федоровича Сумцова, який своїми теоретичними й практичними розробками зробив великий внесок у розвиток національної музейної школи. На жаль, зневага науковців саме до музеєзнавчої діяльності М.Ф.Сумцова не дає змоги в повній мірі використати теоретичні й практичні надбання одного з провідних українських фахівців музейної справи.

Після закриття в 1876 р. Південно-Західного відділення Російської географічного товариства, яке за три роки свого існування надало значний поштовх фольклорно-етнографічним дослідженням, його справу продовжили кілька окремих місцевих наукових осередків, які займались вивченням народного життя не тільки в своїх регіонах, але й на терені всієї України. Одним з таких центрів було створено при Харківському університеті в 1877 р. Історико-філологічне товариство (далі ХІФТ). Саме це товариство стало одним з провідних закладів, в якому відомі представники української науки створювали й опрацьовували сучасні на той час наукові теорії. Тому не дивно, що такий, без перебільшення, унікальний заклад як Етнографічний музей ХІФТ з'явився саме в структурі цього наукового закладу, у розбудові якого провідне місце належить професорові Харківського університету М.Ф.Сумцову. Поява нового культурно-просвітницького закладу в нашому місті нерозривно пов'язана з проведенням у 1902 році в Харкові XI Археологічного з'їзду. Справжньою подією багатого на наукові сенсації з'їзду стала Етнографічна виставка, в улаштуванні якої М.Ф.Сумцову належить провідне місце. Вона мала у своєму складі 26 відділів, що експонували 2054 зібраних предметів, яку за 12 днів відвідало майже 57 тис. чоловік.

Після завершення роботи з'їзду його колекції потрапили у власність ХІФТ, але за браком приміщення відкриття музею на їх основі було відкладено. Лише восени 1904 р., коли було отримане нове приміщення, М.Ф. Сумцоврозпочав розбирати й систематизувати колекції, результатом чого було відкриття на початку 1905 р. Етнографічного музею ХІФТ. Вчений під час розбудови музею, орієнтуючись на новітній на той час асамблевий метод музейної демонстрації, впровадив чітку й розгорнуту класифікацію музейних зібрань за відділами (а їх у музеї було 21). Саме ця побудова нового культурно-просвітницького закладу була безумовним новаторством, адже на той час в експозиційному будівництві панувало типологічне групування музейних речей, через що втрачалась їх естетична та культурна специфіка. Завдяки сумцовській класифікації Етнографічний музей ХІФТ зміг зберегти й відтворити повний та цілісний світ слобожанського народного життя кінця XIX - початку XX сторіч.

Таким чином, наукова цінність Етнографічного музею ХІФТ полягає не тільки в тому, що він мав у своєму складі унікальні колекції, а й у тому, що він був одним з перших закладів у світовій практиці музеєзнавства, створеним на основі заздалегідь розробленого чіткого плану шляхом наукових розвідок та експедицій. Завдяки цим унікальним колекціям та видатним вченим, які започаткували цей заклад, Етнографічний музей ХІФТ проторив шляхи розвитку національної музейної та етнографічної школи на багато років вперед.

Після закриття ХІФТ в 1919 р. (через події громадянської війни), назріла необхідність відновити центр, який би координував й спрямовував фольклорно-етнографічні дослідження Слобідської України, для чого при Харківському губкопісі була створена Етнографічна секція, в якій активно працювали М.Ф. Сумцов, Д.К.Зеленін, Д.І.Багалій та інші видатні вчені. Саме вони стояли біля початку заснованого у 1920 р. з колекцій більш ніж двадцяти харківських музеїв різного профілю (в тому числі й Етнографічного музею ХІФТ, який став основою етнографічного відділу) Харківського музею Слобідської України ім. Г.С.Сковороди. Директором новоствореного закладу був призначений М.Ф.Сумцов, як найбільший у той час на Слобожанщині авторитет у галузі музейного будівництва й слов'янської етнографії. Саме йому належить ідея побудови музею, згідно з якою він поділявся на три відділи: історичний, художній та етнографічний, які згодом поповнилися відділом, присвяченим Т.Г.Шевченко.

Таким чином, аналізуючи працю М.Ф.Сумцова в першій чверті XX сторіччя, ми бачимо, що музейне будівництво займало одне з провідних місць у науковому доробку вченого. Його концепція музейної справи базувалася на синтезі найсучасніших на той час наукових теорій та досвіді інших науковців. Звичайно, М.Ф.Сумцов працював в інших соціальних й історичних умовах, але його досвід і розробки в музейній галузі саме зараз потребують переосмислення й втілення в життя. Адже зараз, коли йде розбудова музейної мережі незалежної України, для успішного продовження цього процесу необхідно відкинути застарілі догми й повернутись обличчям до досвіду одного з найголовніших фундаторів українського музеєзнавства.