Харківський історичний музей
Замовлення екскурсій
 +38(057)7313568

Зауваження щодо проекту утворення нової експозиції Музею історії Харківського національного університету ім.В.Н.Каразіна

Куделко Сергій Михайлович, Посохов Сергій Іванович

2000

Шості Сумцовські читання : збірник матеріалів наукової конференції, присвяченої 80-річчю Музею Слобідської України ім. Г. С. Сковороди, 14 квітня 2000 р. – Х. : [Видавництво ХДАДТУ], 2000.

Харківський університет було засновано в 1803 p., а його урочисте відкриття відбулося через 2 роки, в 1805 році. Сьогодні університет активно готується до свого ювілею. Серед заходів, запланованих до 200-річчя найстарішого на сході України вищого учбового закладу - реконструкція Музею історії університету - одного з перших вузівських музеїв подібного профілю не тільки України, але й усього СНД. При реконструкції музею слід врахувати деякі обставини.

Перше. Університетський комплекс на площі Свободи складався протягом багатьох десятиліть і являє собою видатне творіння декількох поколінь архітекторів, скульпторів, художників і дизайнерів. Сам головний корпус університету побудовано в 1930-1932 pp. за проектом талановитого зодчого професора Всеросійської Академії мистецтв (Ленінград) С.С.Серафимова (співавтор - М.П.Зандберг-Серафімова). Йому ж у значній мірі належить і проект розташованого поряд будинку Держпрому, що став одним із символів нашого міста. Із західного і східного боків до університету примикає два чудових пам'ятника: засновнику університету В.Н.Каразіну і студбатівцям. Пам'ятник Каразіну, який ось вже скоро 100 років є об'єктом гордості нашого міста, споруджений архітектором академіком О.М.Бекетовим (якого не без підстави називають «Харківським Россі») і скульптором П.Андреолетті. Про надзвичайні властивості цього пам'ятника свідчить його доля: у різний час він прикрашав головні вулиці нашого міста - Сумську і Університетську, і завжди органічно «вписувався» в оточуючий містобудівельний ландшафт. Скульптура засновника університету - одне з найкращих творінь Андреолетті. Серед його витворів - надгробник М.А.Римському-Корсакову в Олександро-Невській Лаврі у Петербурзі (у співавторстві з М.К.Рерихом) та інші видатні витвори. Одним з кращих у нашому місті повинно бути визнано і пам'ятник студбатівцям (автори Д.Дадашев, Л.Г.Жуковська і Д.Т.Сова). Останнім належить надгробник на могилі Г.С.Сковороди у Сковородинівці. Таким чином, екстер'єри головного корпусу Харківського національного університету неначе завдають тон його інтер'єрам. Вони утворювались протягом півстоліття і серед їх творців такі видатні майстри як В.П.Костенко, один з найкрупніших художників-оформлювачів СРСР середини XX століття. Достатньо сказати, що він брав участь в оформленні інтер'єрів Харківського обкому компартії України (нині Будинок Рад), станції метро «Бібліотека ім. В.І.Леніна» і павільйону «Україна» на ВДНГ (в Москві), будинку Міністерства вугільної промисловості України (у Донецьку), і ряді інших чудових будівель. Безперечну художню цінність являє панно в фойє актового залу. Воно створювалося групою художників - учнів М.Г.Дерегуса: Є.З.Трегубом, О.Л.Насєдкіним і Г.Майоровим. Є.З.Трегуб і О.Л.Насєдкін - народні художники України, а О.Л.Насєдкін - Лауреат Державної премії УРСР ім.Т.Г.Шевченка. Спеціалістами визнаний одним із кращих у Харкові і вітраж центральних сходів університету (автори: Г.В.Тищенко і О.Ф.Пронін). Цей вітраж, як і деякі інші пам'ятники монументального живопису університету, потрапив у довідкові і навчальні видання з мистецтва.

Зберегти весь цей культурний спадок - завдання нинішнього і майбутнього поколінь керівництва університету і університетської громадськості.

Друге. Необхідно утворити комплексний план музеєфікації університету. Майбутня експозиція повинна стати кульмінацією всього музеєфікованого головного корпусу ХНУ. При цьому, для того, щоб вивільнити виставочні площі для нових експонатів, слід окремі експонати винести за межі музейного приміщення і розташувати в холі, коридорах, рекреаціях і т.п.

Третє. Змінити характер подачі матеріалу в музейній експозиції. ВІД хронологічно-проблемного принципу показу історії університету перейти до проблемно-хронологічного. Це дозволить уникнути фрагментарності, розпливчатості, а, насамкінець, допоможе наочніше представити досягнення університетської науки і освіти.