Харківський історичний музей
Замовлення екскурсій
 +38(057)7313568

Паперові гроші України у колекції Харківського історичного музею

Звержховська Наталія В'ячеславівна, Легейда Алла Володимирівна

2000

Шості Сумцовські читання : збірник матеріалів наукової конференції, присвяченої 80-річчю Музею Слобідської України ім. Г. С. Сковороди, 14 квітня 2000 р. – Х. : [Видавництво ХДАДТУ], 2000.

Зібрання грошових паперових знаків будь-якого історичного періоду дає можливість відтворити характер відповідної епохи часом у таких деталях, які майже невловимі і недоступні у передачі словами; до того ж у художньому відношенні вони являють собою зразки графічного мистецтва, бо містять чудові малюнки, орнаменти, символічні зображення, що відбиваю індивідуальність не тільки художника, але й усього соціуму.

Саме такими є паперові гроші України 1917-1920 рр. - 24 грошові знаки: карбованці, гривні, шаги, випущені Центральною Радою, урядом гетьмана Скоропадського, Директорією.

Проголошена 20 листопада 1917 року універсалом Центральної Ради Українська Народна Республіка повинна була мати власну символіку, знаки суверенітету, грошову систему. Запровадження власної валюти зумовлював і справжній голод на гроші, що настав в Україні у 1917 році.

19 грудня 1917 р. Центральна Рада ухвалила тимчасовий закон про випуск державних кредитних білетів Української Народної Республіки «...у розмірі, строго обмеженому дійсними потребами грошового обігу, під забезпечення тимчасового, до утворення золотого фонду всім майном Республіки...»

Перша емісія Української Народної Республіки була здійснена у карбованцях. Справжнім твором високої мистецької вартості з особливим, глибоконаціональним малюнком у стилі українського бароко є перша українська банкнота - державний кредитовий білет номіналом 100 карбованців, випущена в обіг 5 січня 1918 р. Автор ескізу - видатний український графік Георгій Нарбут. Цей паперовий знак вважається досить рідкісною пам'яткою, хоч надруковано їх було на 53 мільйони 250 тисяч карбованців. Усі білети однієї серії і номера АД 185, водяного знаку не мали. У музейній колекції зберігається лише одна така банкнота. Купюра щедро прикрашена рослинно-квітковим орнаментом; на ній вперше зображений тризуб (щоправда не класичний, а з хрестом), як символ української держави (герб України був затверджений лише через 54 дні, 1 березня 1918 р.) поряд зі старовинним гербом Києва; зазначення номіналу, свідчення, що один карбованець містить 17,424 долі чистого золота, інші написи зроблені неповторним нарбутівським шрифтом. Можливо, саме через орнамент ці гроші у народі одержали назву «горпинки» (так киянки називали вишиті фартушки).

Примірників другої емісії Центральної Ради - чеків Держбанку України, випущених номіналом 100, 200, 400, 500, 1000 карбованців, у музейній колекції немає.

Продовжуючи самостійну фінансову політику. Центральна Рада 1 березня 1918 року ухвалила закон, відповідно до якого за основну грошову одиницю було взято гривню, що містила 8,712 долі чистого золота і поділялася на 100 шагів. Дві гривні дорівнювали одному карбованцю. У найкращій на той час друкарні Берліна Центральна Рада замовила гривні, та в обіг вони були введені тільки за гетьмана Скоропадського.

Знаки Державної Скарбниці, так звані «лопатки», що з'явилися в обігу у квітні 1918 р., представлені у колекції не рівноцінно: 25 карбованців - 1 примірником, 50 карбованців - 63. На лицьовому боці купюр художник Олександр Красовський зобразив селянку з серпом та снопом колосків та селянина, який спирається на лопату (звідси народна назва). Випускалися знаки Державної Скарбниці у Києві та Одесі. Коли навесні 1919 р. денікінці захопили Одесу, вони поряд з «денікінками» друкували і «лопатки» номіналом 50 карбованців для власних потреб. Це змусило український уряд оголосити знаки серії АО від № 210 і вище фальшивими. 26 саме таких купюр від № 211 до 235 нараховується у колекції.

Намагаючись полегшити розмінну кризу, яка виникла у зв'язку з відсутністю дрібних номіналів. Центральна Рада 18 квітня 1918р. випустила в обіг паперові розмінні гроші вартістю 10, 20 (художник А. Середа), 30, 40 та 50 (художник Г. Нарбут) шагів. Вони майже цілковито повторювали малюнок поштових марок, які друкувалися ще з грудня 1917 р. київською друкарнею Кульженка: той же напис «Українська Народня Республіка», позначення номіналу, рослинно-квітковий орнамент, зображення класичного тризуба, заквітчаної жіночої голівки, селянина у капелюсі, прикрашеному колоссям, але мали на звороті напис; «Ходить нарівні з дзвінкою монетою». Друкували шаги (у народі «метелики») у Києві аркушами по 100 штук з перфорацією, щоб легше відривати. Усього їх випущено на 16 мільйонів карбованців. По декілька примірників шагів усіх номіналів є у колекції.

Брак грошей змусив з 5 серпня 1918 р. використовувати як гроші 3,6-процентні облігації внутрішньої позики - білети Державної Скарбниці вартістю 50, 100, 200 і 1000 гривень. Автором ескізів був Г. Нарбут. Мистецьке оформлення їх небагате. В основі облігації - квадрат, зліва і справа від нього - по 4 купони на виплату відсотків (купони розгорталися ніби крила звідси народна назва облігацій: «аероплани»), традиційні написи в орнаментованій рамі, обплетеній гірляндою, тризуб на фігурному щиті воточенні булави, пірнача, двох бунчуків - старшинських клейнодів. Купони облігацій відтинали і теж використовували як платіжний засіб. І хоч випущено облігацій було на 1 мільярд гривень, у колекції є тільки один білет Державної Скарбниці на 200 гривень з трьома купонами і два купони окремо: вартістю 1 гривня 80 шагів (від білету на 100 гривень) і 3 гривні 60 шагів (від білету на 200 гривень).

За два місяці до свого падіння, 18 жовтня 1918 р., уряд гетьмана Скоропадського випустив в обіг доставлені літаками з Німеччини кредитові білети вартістю 2 (художник В. Кричевський), 10, 100, 500 (художник Г. Нарбут) гривень майже на 12 мільйонів. Катастрофічна інфляція вимагала грошей більших номіналів і незабаром у обігу з'явилися купюри у 1000 і 2000 гривень (художник Іван Мозалевський). Грошові знаки усіх номіналів, що були випущені за гетьмана, представлені у музейній колекції 60 примірниками. Якщо у Франції, Німеччині паперові гроші України цього періоду вважали за зразок виконання державних паперів - то, мабуть, мали на увазі перш за все банкноти, автором яких був Георгій Нарбут. Найкращим його твором на цій царині, шедевром нової української графіки були 100 гривень 1918 р., де використане гільошоване тло чотирьох видів, неперевершені нарбутівські написи, зображення традиційного тризуба і розкішних вінків з квітів, плодів, овочів, колосків, символічних постатей жінки у національному вбранні із снопом пшениці та серпом у руці та чоловіка, який спирається на обвитий лавром молот. Це - своєрідний гімн Україні, її родючій землі, працьовитому народові.

Скрутне економічне і політичне становище, велика потреба у грошах, викликана воєнними діями проти радянської Росії, змусила уряд Директорії, утвореної 14 листопада 1918 р., використовувати запаси грошей, випущених у обіг Центральною Радою та урядом гетьмана, російські рублі, німецькі марки, австрійські крони, бони міст і окремих сіл України. Але у колекції зберігаються і 22 примірника грошових знаків, які друкувала власне Директорія: у Станіславі - розмінні знаки вартістю 5 гривень, складені з окремих елементів кліше, виготовлених раніше (у обігу з 5 лютого 1919 р.); у Кам'янці-Подільському - знаки Державної Скарбниці номіналом 10, 25, 100, 250, 1000 карбованців. Купюри у 100 (художник Г. Нарбут), 250 (художник Б. Романовський) і 1000 (художник Г. Золотов) карбованців введені у обіг у серпні 1919 р., а 10 і 25 карбованців (художник А. Приходько) - у жовтні 1919 р. Найкращим грошовим знаком цього періоду є 1000 карбованців, виконані Г. Золотавим у стилі українського бароко. На жаль до колекції не потрапили пробні купюри номіналом 500 і 1000 гривень, щобули підготовлені до друку у Відні у 1920 р. за ескізами Г. Нарбута.

Але незважаючи на деяку неповноту колекції, музейна збірка грошових паперових знаків 1917-1920 рр. має неабияке значення, бо містить справжні твори мистецтва світового рівня, символи художньої, духовної творчості українського народу, його політичної і економічної сили.