Харківський історичний музей
Замовлення екскурсій
 +38(057)7313568

Попередні підсумки дослідження Верхньосалтівського-ІV катакомбного могильника

Аксьонов Віктор Степанович

2000

Шості Сумцовські читання : збірник матеріалів наукової конференції, присвяченої 80-річчю Музею Слобідської України ім. Г. С. Сковороди, 14 квітня 2000 р. – Х. : [Видавництво ХДАДТУ], 2000.

Верхньосалтівський IV катакомбний могильник є складовою частиною відомого археологічного комплексу (городище, посад, три катакомбні та один фунтовий могильник), з відкриття якого на початку XX ст. почалася історія вивчення салтівської археологічної культури-державної культури Хозарського каганату. Верхньосалтівський IV могильник (ВСМ-IV) був випадково відкритий експедицією Харківського історичного музею у 1989 р. У 1989, 1990 рр. могильник досліджувався археологічною експедицією ХІМ під керівництвом В.Г.Бородуліна. Було вскрито 17 катакомбних поховань. У 1996 р. на могильнику експедицією Харківського педагогічного університету ім.Г.С.Сковороди було досліджено ще 10 катакомбних поховань. З 1997 р. роботи на могильнику здійснюються археологічною експедицією ХІМ під керівництвом автора За 1997-1999 рр. на могильнику було вскрито 23 катакомбних та 1 ґрунтове поховання. Таким чином, на могильнику розкопано 51 поховання салтівської археологічної культури.

Конструкція досліджень поховань є типовою для катакомбних могил салтівської культури. Вони складаються з вузького (0,4-0,75 м) дромосу. довжина якого коливається від 2,35 до 6,5 м, залежно від глибини знаходження поховальної камери. Поховальні камери містяться на глибині 1,45-4,3 м від сучасної поверхні. З дромосом поховальну камеру з'єднує аркоподібної форми вхід. Ширина входу в середньому складає 0,4-0,5 м, а висота - 0,4-0,75 м. Поховальні камери у більшості випадків мали у плані форму прямокутника з сильно закругленими кутами. У 43 випадках поховальні камери своєю довгою віссю розташовані перпендикулярно до дромосу, а небіжчики в них знаходяться у простягнутому положенні на спині головою ліворуч від входу до камери. Лише у 7 випадках (кат.№2, 4, 9, 12, 14, 32, 45) довга вісь поховальної камери була продовженням дромосу. В цих катакомбах небіжчики лежали ногами до входу. У досліджених катакомбних могилах містилися по одному похованому (12), по два (23) та кілька (15) поховань.

У 40 з 50 досліджених катакомбних могилах виявлені сліди обряду знешкодження похованих людей. У дромосах цих могил вже з глибини 0,6-0,8 м від рівня сучасної поверхні простежувався вхід повторного проникнення до поховальної камери. На рівні виявлення він має в плані еліпсоподібну, краплеподібну або грушоподібну форму, а ширина його дещо перевищує найбільшу ширину непотурбованої частини дромоса. Заповнення ходу повторного проникнення до поховальної камери істотно відрізняється за кольором, складом та щільністю від заповнення непотурбованної початкової частини дромосу. В заповненні ходу повторного проникнення постійно зустрічаються фрагменти салтівського посуду, дрібні древесні вуглинки. На дні ходу повторного проникнення і 11 випадках (кат.4, 7, 18, 19, 24,25,28,30,33,44,49) знаходився кам'яний заклад, що потрапив сюди при здійсненні обряду знешкодження похованих людей. У кат.№18 кам'яний заклад після проведення обряду знешкодження похованих людей був повернутий на своє первісне місце. Ще в 3 могилах (кат.№36, 37,43) на дні ходу повторного проникнення до поховальної камери були зафіксовані залишки відкинутих від входу до камери дерев'яних закладів. Обряд знешкодження похованих людей знайшов відображення в повній або частковій руйнації людських кістяків, що знаходилися у поховальній камері. Руйнація людських кістяків часто доповнювалася вилученням з поховальної Камери окремих людських кісток, речей.

Як показали наші дослідження, частіше за все з поховальних камер Вилучався глиняний посуд, котрий потім розбивався, а черепки кидалися у заповнення ходу повторного проникнення до поховальної камери. Таким чином, знищення посуду з жертвінною їжею символізувало остаточний перехід померлої людини у потойбічний світ. У 40 могилах, в яких були виявлені сліди обряду знешкодження похованих людей, було знайдено 17 глиняних посудин (2-у кат. №14). В інших салтівських могильниках (Дмитріївському, Маяцькому) глиняний посуд знаходився у кожній поховальній споруді.

З 10 катакомбних могил, в котрих не були зафіксовані сліди обряду знешкодження похованих людей, у 8 знаходилися останки дітей або підлітків. Такий стан речей свідчить, що мешканців Верхнього Салтова останньої чверті І тис.н.е. не лякали духи померлих дітей, чого не скажеш відносно духів дорослих людей. Майже всі поховання дорослих людей несли сліди невмисного пошкодження. В 80% досліджених катакомб були зафіксовані прояви обряду знешкодження похованих людей, що, безумовно, є специфікою поховального обряду даного могильника.

Не дивлячись на той факт, що майже в усі катакомбні поховання в давнину неодноразово проникали люди та вилучали з поховальних камер деякі речі, досліджені могили містили різноманітний поховальний інвентар. Поховальний інвентар представлений чисельними прикрасами (сережки, буси, каблучки, браслети), елементами одягу (ґудзики, поясні пряжки та бляшки), різноманітними амулетами. Не рідкі речі, що виготовлені з золота або срібла, срібні арабські монети - диргеми. Чисельні в похованнях також предмети побутово-господарського призначення (ножі, тесла-мотижки), зброя (бойові сокири-чекани, саблі - кат.№ 1,8), кінське спорядження (оковки луки сідла, стремена, вудила, прикраси збруї - кат.№22).

За поховальним інвентарем даний могильник може бути датований другою половиною IX - початком X ст.