Харківський історичний музей
Замовлення екскурсій
 +38(057)7313568

Дослідження старожитностей пізньозарубинецько-київського кола у лісостепному лівобережжі та басейні Сіверського Дінця

Бакуменко Костянтин Іванович

2000

Шості Сумцовські читання : збірник матеріалів наукової конференції, присвяченої 80-річчю Музею Слобідської України ім. Г. С. Сковороди, 14 квітня 2000 р. – Х. : [Видавництво ХДАДТУ], 2000.

Старожитності пізньозарубинецької культури та київської культури (І-ІV ст.) на території лісостепового Лівобережжя та Подонців'я почали вивчатися ще на початку 60-х років XX ст. Завдяки плідним польовим розшукам за останні роки вдалося, а загальних рисах, окреслити питання їх культурогенезу, хронології, територіального поширення. Наведемо огляд результатів вивчення старожитностей пізньозарубинецько-київського кола в лісостеповій смузі межирічч Сейму, Пслу, Ворскли та Сіверського Дінця. У політико-адміністративному відношенні зазначені території охоплюють північно-східні області України (Сумську, Полтавську, Харківську) та Курську і Бєлгородську області Росії.

На російській частині, в результаті кропітких розвідок, проведено майже суцільне обстеження території. У верхів'ях Сейму стаціонарні розкопки проводились А.Є.Аліховою на поселенні Авдієво, Е.О.Симоновичем на поселеннях Комарівка-2, Вороб'ївка-2, Букреївка-2, Тазове, Каменево-2, А.А.Узяновим на поселенні Жорновець. У Попселлі Є.О.Горюнов та М.В.Горюнова вивчали поселення Шмирьове-2, Картамишево-1 та Картамишево-2, Бобрава-3, Гочево-7, Богданівка, Грем'ячка, Піщане, Р.В.Терпиловський та Н.А.Тихомиров досліджували поселення Гочево-1 та Гочево-2, О.О.Щеглова досліджувала поселення Гочево-4. У верхній течії Сіверського Дінця та його притоків значні за обсягом дослідження проводились А.М.Обломським на поселеннях Шишино-1, Ципляєво-2, Головино-1, поселенні та фунтовому могильнику Шишино-5, А.Н.Сорокін та А.М.Смирнов виявили об'єкти пізньозарубинецької та київської культур на багатошаровому поселені Шосейне. У верхній течії Осколу А.М.Обломський проводив розкопки поселень Колосково-4, Приоскільске-I, поселення та могильника Приоскільське-2, А.В.Кропоткін розкопував вселення Дачне-2.

У Східній Україні, на жаль, роботи по вивченню старожитностей пізньозарубинецько-київського кола не мали такого обсягу та інтенсивності як на Курщині чи Бєлгородчині. Найбільш результативним було вивчення пізньозарубинецької та київської культур на Сумщині. Пізньозарубинецький культурний горизонт тут репрезентовано поселеннями Березівка-2, Солдатське, київський горизонт селищами Рябівка-1, Пожня-1, Боромля-2, Беседівка. Їх вивчення проводилися С.Р.Махно, Р.Р.Терпиловським, А.М.Обломським, Г.М.Некрасовою. На Полтавщині кількість пам'яток пізньозарубинецько-київського кола вивчених дослідниками дуже незначна. Е.О.Горюновим проводилися розкопки пізньозарубинецького поселення на р.Грунь та київського селища Сенча на р.Сулі. Поселення пізньозарубинецького та київського часу нещодавно зафіксовані у межах Нільського городища.

Археологічне вивчення старожитностей пізньозарубинецько-київського кола на Харківщині було започатковане ще у 50-х роках XX ст. розкопками В.Г.Митрофановою поселень Новодонівка-1 та Новодонівка-2. Наприкінці 70-х років Р.В.Буйнов та Є.М.Петренко досліджували поселення Рідний Край-3. Невеликі за обсягом роботи проводились Ю.В.Буйновим на поселені Суха Гомольша (урочище Гомільшанські дачі). Окремі об'єкти пізньозарубинецького та київського часу відкриті О.Г.Дяченко на багатошаровому поселені Занки. Протягом останніх років М.В.Любічевим вивчалися поселення Раківка на Сіверському Дінці та багатошарове поселення Колісники на р.Мжі.

На Дніпропетровщині пам'ятки пізньозарубинецько-київського кола зустрічаються спорадично, вони досліджувалися Д.Я.Телегіним та С.О.Біляєвою у 70-х роках.

Таким чином, підсумовуючи стан досліджень старожитностей пізньозарубинецького та київського часу у лісостеповому Лівобережжі та басейні Сіверського Дінця, слід зазначити нерівномірність цих досліджень. Якщо у північних районах регіону (Курщина, Сумщина, Бєлгородчина) були проведені великі за обсягом стаціонарні розкопки, то у південних районах регіону (Полтавщина, Харківщина, Дніпропетровщина) такі дослідження провадились несистематично та у недостатньому обсязі. Тому зараз особливо гостро стоїть питання про з'ясування південного та південно-східного кордонів поширення пізньозарубинецьких і київських пам'яток у сусідніх із степом областях. Розширення досліджень на цих пам'ятках дозволить у майбутньому відповісти на ряд складних питань, пов'язаних з історією наших пращурів - давніх слов'ян та заповнити лакуни у музейних фондах, де матеріали цього часу майже нерепрезентовані. На жаль, пам'ятки археології поступово руйнуються під час сільгоспробіт та приватного будівництва і у найближчий час можливість дослідити ці пам'ятки може бути остаточно втрачена.